Вирок від 12 квітня 2026 р. у справі №947/14243/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/14243/26

Провадження № 1-кп/947/909/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026162480000234 від 17.02.2026 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , 2012 року народження, ОСОБА_6 , 2014 року народження, ОСОБА_7 , 2022 року народження, працює обвальщиком м`ясного магазину "Риба, м`ясо" без офіційного оформлення працевлаштування, який проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 30.10.2023 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, 13.08.2025 року знятий з обліку по відбуттю 240 годин громадських робіт,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнаним про те, що постановами Київського районного суду м. Одеси від 24.10.2025 у справі № 947/39115/25, відповідно до якої його позбавлено права керування транспортними засобами на 5 років, та від 20.11.2025 року у справі №947/39896/25, що набрала законної сили 02.12.2025 року, відповідно до якої його позбавлено права керування транспортними засобами на 3 роки, а також постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10.11.2025 року у справі №521/11829/25, що набрала законної сили 20.11.2025 року, його позбавлено права керування транспортними засобами на 3 роки, з якими додатково був ознайомлений 14.02.2026 року, діючи з єдиним умислом, спрямованим на невиконання постанов судів щодо позбавлення права керування транспортними засобами, з мотивів явної неповаги до судових рішень, що набрали законної сили, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання фізичними та юридичними особами на всій території України, 17.02.2026 року ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки Toyota Corolla з д.н.з. НОМЕР_1 біля будинку № 89 по проспекту Небесної Сотні у місті Одесі, був зупинений працівниками поліції, під час перевірки документів у останнього працівниками поліції встановлено, що ОСОБА_4 , на підставі вищевказаних постанов судів позбавлено права керування транспортними засобами, що свідчить про невиконання судових рішень останнім.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, при цьому не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті та надав наступні покази.

Дійсно, постановами Київського та Хаджибейського судів м.Одеси він неодноразово був позбавлений права керування транспортними засобами за вчинення адміністративних правопорушень, про що йому було відомо. Підтвердив, що він продовжував керувати автомобілем, ігноруючи та не виконуючи судові рішення. 17.02.2026 року він керував автомобілем та біля будинку № 89 по проспекту Небесної Сотні у місті Одесі, його зупинили працівники поліції для перевірки документів, в ході якої встановили, що він не виконує рішення судів.

У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати та просив розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, суд, з`ясувавши думку учасників судового засідання, роз`яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч.3 ст.349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, за згодою учасників судового засідання, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого, відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують його особистість. Також, обвинуваченому було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.

За таких обставин, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 КК України, мети не тільки кари, а й виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Суд враховує, що дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням прийнятого рішення в процесуальному документі суду, тощо.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, який має сімью, є багатодітним батьком, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, при визначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, засуджує свої протиправні дії.

З урахуванням вищевикладених встановлених судом обставин в їх сукупності, та з огляду на те, що обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства і така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.75 КК України.

Процесуальні витрати підялгаю стягненню з ОСОБА_4 відповідно до ст.124 КПК України.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не застосований.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України і призначити покарання у виді позбавлення строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не застосований.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення спеціаліста у розмірі 240 гривень 99 копійок на користь держави.

Речові докази відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1