Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №689/2015/24 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/2015/24

Провадження № 2/689/20/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2026 року с-ще Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючий - суддя Соловйов А.В.

за участю секретаря судового засідання Регент-Краснопортко В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще. Ярмолинці цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н.В.

про визнання договору дарування недійсним,

встановив:

Позивач звернулась із позовом пр. визнання недійсним договору дарування, укладеного 21.11.2023 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1788 в частині дарування її частки квартири АДРЕСА_1 . Підставою позову визначала ч. 1 ст. 225 ЦК України, оскільки перебуваючи під дією препаратів та лікуючись у КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради, укладаючи договір вона не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Заявою від 12.09.2025 р. позивач змінила підстави позову. Просить визнати договір недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, як такий, що вчинений під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки вона хворіє психічним захворюванням, проходить періодичне лікування. Її син – ОСОБА_6 також хворіє психічним захворюванням, вона його утримує, витрачає кошт на лікування.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали з аналогічних мотивів. При цьому позивач зазначила, що умови договору у нотаріуса вона не читала, бо не мала при собі окулярів, вважає, що її обманули, адже вона розраховувала на допомогу від онучки та колишньої невістки. Вона тримає господарство (корову), має пенсію. До укладення оскаржуваного договору її онучка та колишня невістка їй не допомагали, навпаки, вона допомагала їм. У подарованій квартирі вона з синами не жила, а тепер ця квартира потрібна її старшому сину, який отримав поранення і з 24.04.2025 р. проходить реабілітацію. Договір дарування було укладено на користь її онучки.

Представник відповідача проти позову заперечив за безпідставністю. Посилається на те, що договір може вважатись укладеним під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах лише якщо укладення такого договору було обумовлене запобіганню тяжкій обставині. Вважає, що позивач таких обставин не навела, не зважаючи на лікування своє та сина вона не перебуває на обліку у відділі з питань обслуговування громадян, призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальної підтримки осіб з інвалідністю як отримувач будь-якої соціальної допомоги. Те, що позивач після укладення договору не отримала підтримки та допомоги від онуки, на яку вона сподівалась, а також подальша зміна її майнового стану після укладення договору дарування не є підставою для визнання договору недійсним на підставі ст.. 233 ЦК України.

Третя особа – приватний нотаріус Стожик Н.В. проти позову заперечила з мотивів, наведених у письмових поясненнях, посилаючись на належне з`ясування дієздатності сторін та дійсності їх намірів.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились, пояснень по справі не надали.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були власниками квартири в АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 23.02.1998 р., свідоцтвом про право на спадщину за законом, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

21.11.2023 р. між ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (дарувальники) та ОСОБА_4 (обдарована) був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №1788. За цим договором дарувальники передають в рівних частках по 1/3 кожний у власність обдарованій, а обдарована приймає як дарунок квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,7 кв.м..

Відповідно до п. 6 договору сторони свідчать, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим та відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі, договір не приховує іншого правочину та спрямований на реальна настання обумовлених у ньому наслідків. Відповідно до п. 10 договору сторони ствердили, що договір не носить характеру фіктивного чи удаваного, укладається на вигідних для них умовах і не під впливом помилки, обману чи насильства, і не є результатом впливу тяжких для дарувальників обставин; на момент укладення договору відсутні будь-які обмеження щодо обсягу їх дієздатності, не страждають на психічний розлад, який може вплин6ути на їх здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. Згідно із п. 13 договору сторони визнали, що ними особисто прочитано текст договору.

При цьому, при укладенні договорі 21.11.2023 р. дарувальники подали нотаріусу власноручно підписану заяву, у якій зазначили, що неповнолітні діти, недієздатні та обмежено дієздатні особи не мають права користування зазначеною квартирою.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

У постанові ВС від 21.03.2025 р. у справі №755/7632/22 виснувано позицію, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правочин, який оспорюється на підстав статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах. Встановлена ст. 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів - відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання ч. 1 ст. 233 ЦК України.

Предметом доказування крім тяжких обставин є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 16.10.2023 р. у справі № 523/1323/20.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

З пояснень позивача ОСОБА_1 вбачається, що хоча вона й проходить лікування, сторонньої допомоги, у т.ч. матеріальної, на час укладення оскаржуваного договору вона не потребувала, а навпаки надавала допомогу обдарованій. Про таку ж обставину у письмовій формі вона зазначила в п. 10 оскаржуваного договору. У відповідності до довідки Управління соціального захисту населення Хмельницької РВА №20-1051 від 04.12.2024 р., ОСОБА_1 не перебуває на обліку як одержувач всіх видів соціальних допомог.

Те, що ОСОБА_1 перед укладенням оскаржуваного договору лікувалась у психіатричній лікарні враховується судом, однак, ця обставина виходить за межі підстав заявленого позову.

Те, що свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 показали, що ОСОБА_1 несе витрати на лікування себе та сина, в силу віку не здатна обробляти земельну ділянку, а онука – ОСОБА_4 та колишня невістка – ОСОБА_9 не допомагають позивачу у веденні господарства, не спростовують наведених вище обставин та охоплюють період після укладення оскаржуваного договору. При цьому, свідок ОСОБА_9 ствердила, що відносини між нею та ОСОБА_1 погіршились приблизно через півроку після укладення договору, а позовна заява у первісній редакції була подана ОСОБА_1 майже через рік після укладення договору. Відтак, заявлена підстава, з якої заявлено позов, не була доведена позивачем.

Таким чином, у позові слід відмовити. Згідно із ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 263 ЦПК України, суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14.04.2026 р.

Суддя Соловйов А.В.