Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №490/3138/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/334/2026 Справа № 490/3138/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 11.10.2023 року укладено Кредитний договір (оферти) № 11.10.2023-100003268. Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі - "черговий період"). 6. Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене. У Позичальника та Кредитодавця відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту. 7. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту/ залишку Кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/ залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. 9. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія") - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1800 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_4

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 27535.42 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн., по процентам в розмірі 14640.20 грн., комісії 895,22 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Разом з тим Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 3 064,78 грн. від 28.10.2023 р., при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

На письмові вимоги позивача відповідач не реагує, заборгованість не погашає.

Ухвалою від 29.04.2025 року суд відкрив провадження у справі та розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Учасникам справи було роз`яснено, що відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутністю клопотання будь-якої із сторін про інше.

22.12.2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Мутьєва Д.В. надійшли заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що до позову не додано жодних документів на підтвердження заборгованості, а саме: тарифів обслуговування даного кредиту та не сам договір в повному обсязі. Взагалі неможливо зрозуміти за яким саме тарифом обслуговувався рахунок відповідача. Розрахунок заборгованості не грунтується на умовах договору та є невірним. Вказаний розрахунок є односторонньою калькуляцією позивача і не може підтверджувати виконання або невиконання відповідачем умов договору, оскільки його складено таким чином,що зводить нанівець будь-які спроби встановити реальну заборгованість.Позивач не надав до суду жодного меморіального чи касового документу, який підтверджував дійсність розрахунку. Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

22.12.2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Мутьєва Д.В. надійшла заява, в якій він зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем,а також вказує на те, що військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову звільнені від сплати відсотків за користування кредитом, звільнені від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

29.12.2025 року на адресу суду від представника ТОВ "Споживчий центр" адвоката Ларіонова К.О. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, однак не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача.Щодо укладання кредитного договору зазначає, що кредитний договір був укладений у електронній формі, що відповідно до норм законодавства прирівнюється до письмової.Стороню відповідача документи підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора.Видача коштів підтверджується квитанцією від 11.10.2023 року.Ідентифікація відбулася через BankID. Відсутність копії військового квитка не дозволяє встановити підставу прийняття на військову службу та період проходження служби. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно дост. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом при розгляді справи встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 11.10.2023 року укладено Кредитний договір (оферти) №11.10.2023-100003268.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту сума/ліміт кредиту становить 12000 грн.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту строк, на який надається кредит, становить 140 днів з дати його надання.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту процентна ставка, відсотків річних - 365%; комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 1800 грн.; реальна річна процентна ставка -6469,13% відсотків річних.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту(надалі - черговий період)

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_4

Згідно п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця , а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою а б о зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок Кредитодавця з надання Кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Позивачем до матеріалів справи додано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 11.10.2023-100003268 від 11.10.2023 року, з якої вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить: 12 000 грн - основний борг, 14 640,20 грн - проценти, 895,22 грн - комісія, разом - 27 535,42 грн. Проценти за користування кредитом нараховані за період з 11 жовтня 2023 року по 27 лютого 2024 року.

Так, представник відповідача не визнає та заперечує проти стягнення з нього відсотків за означеним кредитним договором, з огляду на його статус військовослужбовця та положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року №1357-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Аналіз п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Представник ОСОБА_1 адвокат Мутьєв Д.В. долучив до матеріалів справи витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2025 року №180 про те , що ОСОБА_1 прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 та уклав контракт від 23 червня 2025 року про проходження військової служби за контрактом протягом трьох років, відповідно до наказу командира військової частини від 23 червня 2025 року №45-РС. з 23 червня 2025 року прийнятий на військову службу за контрактом.

Представник відповідача зазначає, що відповідач є військовослужбовцем, у зв`язку з чим нарахування процентів та їх стягнення є неправомірним та таким, що суперечить вимогам законодавства.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проценти за кредитним договором нараховані за період з 11 жовтня 2023 року по 27 лютого 2024 року, тоді як відповідач набув статусу військовослужбовця з 23 червня 2025 року.

За таких обставин, на момент нарахування процентів за кредитним договором відповідач не перебував на військовій службі, у зв`язку з чим підстави для застосування відповідних гарантій законодавства щодо звільнення від нарахування процентів відсутні, а зазначені доводи представника відповідача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідач у поданих запереченнях зазначає, що позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження власного розрахунку кредитного договору,не надано до суду меморіального ордеру, ані квитанції, які підтверджували невиконання відповідачем умов договору чи сам факт отримання від банку кредитних коштів.

Отже, первісним кредитором було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), що підтверджується платіжним дорученням від 11.10.2023 року про перерахування коштів саме на рахунок відповідача з призначенням платежу видача за договором №11.10.2023-100003268", чим позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

За правилом ч.1 ст. 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11.10.2023-100003268 дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції на номер телефону НОМЕР_2 , та підписано накладанням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів, а саме -"Р842".

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що вказаний кредитний договір підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що і є його безпосереднім підписом.

Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Доводи відзиву про те, що в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження укладення кредитного договору, не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки за нормами Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Відповідно до Розділу 6 Договору електронний кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: , в тому числі Паспортом споживчого кредиту, правилами кредитування, сам кредитний договрі розміщений в особистому кабінеті позичальника . Цим розділом докладно та послідовно передбачена технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; примірник договору розміщується в особистому кабінеті позичальника чи надсилається на його електронну пошту або іншимик анлами зв`язку, наданими позичальником.

Отже, порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких бажає укласти електронний кредитний, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.

Також відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), яка є частиною електронного кредитного договору, містить підтвердження позичальника про те, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору та паспорт сподивчого кредиту, де докладно та зрозуміло розписані усі умови кроедитування, в тому числі порядок пролонгації строку кредитування та нарахування процентів , з якими відповідач був попередньо ознайомлений та підписаний з одноразовим ідентифікатором "Р842".

За такого, встановлено, що договір між кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, ііз застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Оскільки без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, то цей правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не сплачувалась кредитору.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи відповідача щодо неукладення кредитного договору, відсутності погодження його умов та ненадання кредитних коштів не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки спростовуються наданими банком доказами, зокрема щодо емітування платіжної картки на ім`я відповідача, зарахування кредитних коштів на його рахунок та проведення верифікації відповідно до встановлених процедур.

Частиною 1ст. 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст.6, ч. 1 ст.627та ч. 1 ст.628 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2ст. 628 ЦК Українисторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За приписами ч. 1, ч. 2ст. 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно дост. 526 Цивільного кодексу Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст.610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно дост. 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2ст. 1050 ЦК Україниякщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

З матеріалів справи встановлено, що позивач покладені на нього зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав можливість відповідачу користуватись кредитними коштами у розмірі 12000 грн., які були перераховані на поточний рахунок відповідача, що підтверджується випискою по рахунку.

В свою чергу, відповідач не виконує взяті на себе кредитні зобов`язання,як вбачається з копії виписки з особового рахунку за кредитним договором утворилась заборгованість у загальному розмірі 27 535,42 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн., 14640,20 грн. - проценти; 895,22 грн. - комісія.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується розрахунком позивача, який відповідає умовам кредитного договору - а саме процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який видається кредит.

У постанові Великої Палати ВС від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 вказала, що відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Як встановлено матеріалами справи, зокрема, з розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач узгодженого графіку платежів не дотримався, борг у визначений договором строк 27.02.2024 року - не повернув , тому з 11 жовтня 2023 року по 27 лютого 2024 року почалось нарахування відсотків на суму не повернутих кредитних коштів за стандартною процентною ставкою.

Таким чином, суд вважає, що відповідно до підпунктів п.7 кредитного договору позивач обґрунтовано нараховував проценти в межах строку, визначеного пунктом 3 кредитного договору, за зниженою та стандартною процентною ставкою за користування кредитними коштами, що відображено у розрахунку заборгованості.

З огляду на зазначене, суд вважає, що розмір нарахованих процентів за Кредитним договором повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до позовної заяви та умовами кредитного договору.

Тому суд вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору, з якого вбачається основний борг, нараховані проценти, сума платежу та залишок нарахованих і не сплачених процентів відповідачем.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ "Споживчий центр" не повернуті, на підставі ч.2ст. 530 ЦК УкраїниТОВ ТОВ "Споживчий центр" вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Аналізуючи викладені норми права, суд приходить до висновку, що відповідач взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та відсотків не виконав, в строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредит не сплатив, чим порушив вимоги кредитного договору, тому суд вважає позов обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.2ст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн., сплачений позивачем при подачі позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-81,89,141,258,259,263-265,268,280-289,354,355 ЦПК України, ст.ст.207,526,546,549,553,610,612,626,628,629,639,634,1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВ "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 111.10.2023-100003268 від 11.10.2023 року в сумі 27 535,42 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн., 14640,20 грн. - проценти; 895,22 грн. - комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВ "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833) судовий збір - 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Суддя Гуденко О.А.