Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №450/6173/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/6173/25 Провадження № 3/450/484/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів Є. О., розглянувши в м. Пустомити справу про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП

встановив:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 533006 від 06.12.2025 р. громадянин ОСОБА_1 виконував функції водія шляхом вчинення технічної дії, приведення транспортного засобу в рух (згідно п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 номер 14) керував двоколісним електроскутером Like Bike потужністю до 3 кВТ в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку з використанням технічного засобу Драгер Алкотест 6820, тест №2021. Водій відсторонений від керування. Дана подія зафіксована на бодікамери, чим порушив п. 2.9 а ПДР України. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного або наркотичного) або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного) або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або ж відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 533006 від 06.12.2025 р. громадянин ОСОБА_1 виконував функції водія шляхом вчинення технічної дії, приведення транспортного засобу в рух (згідно п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 номер 14) керував двоколісним електроскутером Like Bike потужністю до 3 кВТ в стані алкогольного сп`яніння.

Однак, зазначені докази не містять належних та переконливих доказів, які б очевидно підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на наступне :

Згідно із п.п. «г» п.2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Так, згідно п.2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій:

-А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна.

Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №278/3362/15-к від 01.03.2018 року.

Таким чином, водієм вважається лише особа, яка керує механічним транспортним засобом, який підлягає обов`язковій державній реєстрації, і для керування яким обов`язковим є отримання посвідчення на право керування таким транспортним засобом певної категорії, починаючи з категорії "А1", що надає право керування транспортним засобом з електродвигуном потужністю понад 3 кВт та до 4 кВТ, двоколісним транспортним засіб, що має двигун внутрішнього згорання з робочим об`ємом до 50 куб.

Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 не є механічним транспортним засобом, що підтверджується відеозаписом з місця події та дослідженою технічною документацією, в якій зокрема зазначено, що потужність двигуна електросамоката «Like Bike Solo» складає 1000W, що становить 1 кВт.

Чинним законодавством не передбачено обов`язок водія електросамоката з електродвигуном потужністю до 3 кВт отримувати документи визначені у п.2.1 ПДР, а отже така особа не може вважатись водієм в розумінні ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 чт. 266 КупАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до ч. 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушенні у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

На відео зафіксовано, як ОСОБА_1 сидить на тротуарі по вул. Шевченка в м. Пустомити, стан останнього незадовільний, товариш на ім`я ОСОБА_2 , вказує працівникам поліції, що ОСОБА_3 хворіє цукровим діабетом та в нього різко підвищився цукор у крові. Проте працівники поліції не доставляють особу у медичний заклад, а продовжують пропонувати пройти огляд на стан сп`яніння. Після приїзду родичів ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_4 звертається до працівників поліції, що останньому погано і у нього може бути цукрова кома, проте навіть це не зупиняє працівників поліції та вони продовжують наполягати на огляді.

Тобто, фактичні обставини цієї справи та їх об`єктивна оцінка свідчать про те, що ОСОБА_1 потребував не освідування, а медичної допомоги, яку працівники поліції відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. 7, п. З, 4 ч. 1 ст. 18, п.14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про національну поліцію» повинні були йому забезпечити.

Однак, працівники поліції обмежились формальною констатацією факту керування ОСОБА_1 електросамокатом з ознаками алкогольного сп`яніння, хоча були зобов`язані дотримуватись інструкції та встановленого алгоритму дій, а не користуватись ситуацією та маніпулювати правами ОСОБА_1 , який з урахуванням специфіки його захворювання -цукрового діабету, міг проявляти ознаки сп`яніння, оскільки гіпо- або гіперглікемія при діабеті може виглядати майже ідентично алкогольному сп`янінню. Однак це не свідчить про те, що ОСОБА_1 перебував під впливом алкоголю, а знаходився у стані крайньої необхідності, яка у кожному випадку є оціночною.

Зважаючи на викладені обставини, які дають підстави для сумніву на предмет наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, про що свідчить запис із відеокамери поліцейського, ставить під сумнів законність вимог поліцейських щодо проходження огляду на стан сп`яніння останнього.

При цьому, закон пов`язує відповідальність за відмову від проходження водія від освідчення на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння встановлену ст. 130 КУпАП лише за керуванням такою особою транспортним засобом і лише за наявності ознак такого сп`яніння, що в даному випадку встановлено не було.

Окрім цього, відповідно до п.п. 7, 12, 13 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

На момент проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 розпочалася повітряна тривога, але працівники поліції не виконали вимоги законодавства України і не забезпечила доставку осіб в укриття, чим було порушено право на безпеку життя.

Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв`язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу «Увага всім» та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал «повітряна тривога»).

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05 серпня 2022 року № 23).

Як вбачається з відеозапису, о 01:18 год. 06.12.2025 року у м. Пустомити пролунав сигнал повітряної тривоги. Проте працівники поліції жодним чином не зреагували на сигнал повітряної тривоги та продовжували настоювати на проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Ураховуючи наведене, при вирішенні питання про наявність підстав для проведення такого огляду, де на початок огляду оголошено сигнал «повітряна тривога», поліцейський має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, чого зроблено не було.

Досліджений відеозапис не містить інформації про вручення водію направлення для проходження огляду на стан сп`яніння, що свідчить про те, що у встановленому законом порядку водія не направлено на проходження огляду на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я, таким чином поліцейськими було порушено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Застосовуючи до справ про адміністративні правопорушення принципи кримінального провадження поліцейські, відповідно до вимог ст. 20 КПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинні були детально проінформувати про сутність висунутої ними вимоги, порядок вчинення певних процесуальних дій та наслідки, які можуть для нього настати як у випадку проходження, так і у випадку відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутності роз`яснення останньому прав та наслідків відмови від проходження огляду чи проходження такого огляду, є грубим порушенням права на захист особи у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказані дії є неприпустимими для представника влади, оскільки поліцейський відповідно до покладених на нього завдань згідно з п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію» першочергово здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

Таким чином встановлено, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення порушено вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушенні у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, оскільки на відеозаписі не зафіксовано, що ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного на місці зупинки чи в медичному закладі. Окрім того працівниками поліції не було залучено двох свідків.

Таким чином не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи доказів.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. При цьому всі викладені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Дослідивши матеріали справи, суддя прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б доводили вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому враховуючи те, що фактичні обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому провадження по справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 245, 247 , 251, 252, 255, 279, 283, 284, 285 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в :

провадження у справі № 450/6173/25 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,- закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Є. О. Данилів