Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №322/1638/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

13 квітня 2026 рокуСправа № 322/1638/25

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Гасанбекова С.С. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал»

до:ОСОБА_1

про:стягнення заборгованості.

03.11.2025 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором № 00-9920247 від 23.08.2024 у розмірі 12443,60 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 06.11.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також визначено для сторін строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач у строк, встановлений судом, не надав відзиву на позов, а також не надіслав до суду будь-яких заяв чи клопотань.

Вища рада правосуддя рішенням від 30 грудня 2025 року № 2814/0/15-25 із 02 січня 2026 року змінила територіальну підсудність судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області шляхом її передачі до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя.

Згідно з ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вищезазначене рішення Вищої ради правосуддя стало підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді Новомиколаївського районного суду Запорізької області, до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 12.03.2026 № 386/0/15-26 суддю Новомиколаївського районного суду Запорізької області Гасанбекова Сергія Сергійовича було відряджено до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 23 березня 2026 року.

23.03.2026 вищезазначену справу було передано судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Гасанбекову С.С.

24.03.2026 ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя зазначену справу було прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

23 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір № 00-9920247.

В подальшому право вимоги за зазначеними договором було набуто позивачем.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором від 23.08.2024 №00-9920247, становить 15693,60 грн., яка складається з: 7800,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 4643,60 грн. – заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 3250,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України позивач просив задовольнити позов.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін учасники справи на заявили.

Згідно з ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з наведених норм ЦПК України, враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторін, судом вирішено продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

З огляду на викладене, суд також не вбачає підстав, передбачених ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, для заочного розгляду справи, який може проводитися лише у випадку розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

23.08.2024 між ТОВ «Макс кредит» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 00-9920247, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 6500,00 грн. строком на 360 днів – до 18.08.2025.

Отримання відповідачем кредиту в розмірі 6500,00 грн. підтверджується листом ТОВ «Профітгід» про успішний переказ, листом АТ «ПУМБ» від 14.11.2025 №КНО-07.8.5/15457БТ та випискою по рахунку за період з 23.08.2024 по 28.08.2024.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості ТОВ «Макс кредит» відповідач у зв`язку з невиконанням умов договору кредитної лінії № 00-9920247 від 23.08.2024 станом на 17.02.2025 мав заборгованість в розмірі 12443,60 грн., а саме: 6500,00 грн. – основна сума боргу; 4643,60 грн. – заборгованість за процентами; 1300,00 грн. – заборгованість за комісією; 3250,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями.

17.02.2025 було укладено договір факторингу №17022025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до якого ТОВ «Макс кредит» відступило на користь ТОВ «Юніт капітал» права вимоги за договором кредитної лінії № 00-9920247 від 23.08.2024.

Згідно з випискою з особового рахунку ТОВ «Юніт капітал» відповідач у зв`язку з невиконанням умов договору кредитної лінії від 23.08.2024 № 00-9920247 станом на 01.10.2025 має заборгованість в розмірі 15693,60 грн., а саме: 7800,00 грн. – основна сума боргу; 4643,60 грн. – заборгованість за процентами; 3250,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з виписки з особового рахунку ТОВ «Юніт капітал», відповідач має заборгованість за основною сумою боргу 7800,00 грн.

Суд не погоджується із зазначеним, оскільки умовами договору кредитної лінії № 00-9920247 від 23.08.2024 передбачено, що сума кредиту становить 6500,00 грн., що додатково підтверджується вищезазначеними доказами перерахування коштів відповідачу. Водночас вимога про стягнення комісії, в розмірі 1300,00 грн. позивачем не заявлена.

Крім того, суд відхиляє доводи позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 3250,00 грн. з відповідача за договором кредитної лінії № 00-9920247 від 23.08.2024 з огляду на таке.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на 13.04.2026 воєнний стан в Україні триває, а тому підстави для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3250,00 грн. за договором кредитної лінії № 00-9920247 від 23.08.2024відсутні.

Отже, враховуючи зазначене, загальна заборгованість відповідача за договором кредитної лінії № 00-9920247 від 23.08.2024становить 11143,60 грн., з яких 6500,00 грн. – основна сума боргу; 4643,60 грн.– заборгованість за процентами.

З огляду на викладене, оскільки позивачем доведено загальну заборгованість відповідача за договором кредитної лінії № 00-9920247 від 23.08.2024 на загальну суму 11143,60 грн., позов підлягає задоволенню у зазначеній частині.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).

До позовної заяви додано платіжну інструкцію від 31.10.2025 № 29685, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн., оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково на суму 11143,60 грн., що становить 89,55% від ціни позову, то сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 2422,40*89,55% = 2169,26 грн.

Суд з власної ініціативи визнає за необхідне відмовити в стягненні з відповідача на користь позивача частини витрат на професійну правничу допомогу, зазначених в акті прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025, у розмірі 1000,00 грн., оскільки складання позовної заяви ТОВ «Юніт капітал» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9920247 від 23.08.2024 є складовою складання позовної заяви та за своєю суттю не може бути віднесена до правової допомоги як окрема послуга.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 17.01.2022 по справі № 756/8241/20 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 102562311) та в постанові від 02.04.2024 по справі № 910/9714/22 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 116828908), що підлягають застосуванню у даній справі відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: (7000 – 1000)*89,55% = 5373,00грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 – 265, 268, 273, 319 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 – задовольнити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9920247 від 23 серпня 2024 року в розмірі 11143,60 грн. (одинадцять тисяч сто сорок три гривні 60 коп.), з яких: 6500,00 грн. – основна сума боргу; 4643,60 грн. – заборгованість за процентами.

3. В задоволенні решти позову – відмовити.

4. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» 2169,26 грн. (дві тисячі сто шістдесят дев`ять гривень 26 коп.) витрат по сплаті судового збору та 5373,00 грн. (п`ять тисяч триста сімдесят три гривні 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

5. Реквізити учасників справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код: 43541163;

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року.

СуддяС.С. Гасанбеков