Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №591/11109/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/11109/25

Провадження № 2/591/2721/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Митник Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу №591/11109/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 05.07.2021 відповідач уклав з ТОВ «Мілоан» кредитний договір, за яким отримав кредит в сумі 12500 грн. Кредитодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі, перерахувавши на картку відповідача кошти. В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено до позивача в сумі 55937,50грн., з яких 12500 грн. – тіло, 42187,50грн. – відсотки, 1250 грн. - комісія.

Просить стягнути з відповідача заборгованість у вказаному розмірі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача із позовом не погодився, зазначивши, що відповідача не укладала договір, а позивачем не надано доказів на підтвердження укладення договору, надання кредитних коштів та що у відповідача мається перед позивачем невиконане грошове зобов`язання. Позивач пропустив трирічний строк позовної давності: право у позивача на звернення до суду з позовом виникло 13.10.2021 – з моменту відступлення права вимоги, але протягом трьох років воно не було реалізоване. Стосовно вимог про стягнення витрат на правничу допомогу зазначив, що заявлені витрати не підтверджені доказами.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що проценти за користування кредитом, комісія нараховані відповідно до умов договору. Наявність заборгованості та правомірність її нарахування підтверджується наданими доказами. Строк давності не пропущений, оскільки він зупинявся на період дії карантину та продовжувався на період дії воєнного стану. Просить позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяви та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

У судове засідання відповідач та представник не з`явились. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 05.07.2021між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №100078746. Згідно з пунктами 1.1-1.7 цього Договору сума кредиту складає 12500грн., строк кредиту – 30 днів.

Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту 1250 грн., нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом 4687,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п.1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів , визначені п.2.2., 2.3 цього договору.

Відповідно до п. 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування ( з урахуванням можливих прологнацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 2.2.3 договору.

Відповідно до п. 2.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом.

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору (п 2.3.1.1).

Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб визначений цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо в позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору (п 2.3.1.2).

Відповідно до п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну кредитування, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Згідно з п. 3.2.6 кредитного договору кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб у будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Додатком до договору є графік розрахунків(а.с. 29-33)

Як вбачається з копії платіжного доручення від 05.07.2021 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ТОВ «Мілоан» перераховано кредитні кошти в сумі 12500 грн. (а.с. 44). Надана копія платіжного доручення не містить відомостей про прийняття цього доручення банком.

Відповідно до відповіді АТ «Сенс Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів на ім`я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 . Як вбачається з виписки з цього рахунку 05.07.2025 рахунок поповнено на суму 12500 грн.

Відповідно до відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №100078746 протягом періоду з 05.07.2021 по 03.10.2021 товариством здійснювалось нарахування відсотків на тіло кредиту у розмірах, визначених договором. За вказаний період відповідач не здійснював оплату за кредитним договором. Станом на 03.10.2021 борг за тілом становив 12500 грн., борг по відсотках становив 42187,50 грн., комісія – 1250, загалом – 55 937,50 (а.с. 27-28)

ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» 13.10.2021 укладено договір відступлення права вимоги №10Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи фінанс`належне йому право вимоги до боржників коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Мілоан», а ТОВ «Діджи фінанс» набуло право вимоги грошових коштів за договорами (а.с. 34-40).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників ТОВ «Діджи фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №100078746 на суму 55937,50 грн., з яких: 12500 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 42187,50грн.- сума заборгованості за відсотками, 1250 грн. - комісія.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредитні кошти в сумі 12500 грн. Відповідачем тіло кредиту не повернуто у повному обсязі у передбачений договором строк. Відтак, позовні вимоги у частині стягнення тіла підлягають задоволенню.

Відносно вимог про стягнення відсотків, суд зазначає, що припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів за користування кредитом до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, а поза строком кредитування 3% річних або інший розмір процентів, встановлений договором.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12(провадження № 14-10цс18) дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд також бере до уваги висновки, зроблені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, у пункті 111 якої вказується, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Так, умовами договору про споживчий кредит між сторонами погоджено строк користування кредитом 30 днів, термін повернення якого 04 серпня 2021 року.

При цьому в п. 2.3. договору визначений порядок пролонгації строку кредитування.

Разом з тим жодних доказів того, що відповідач звертався до кредитора ТОВ «Мілоан» з вимогою щодо пролонгації строку кредитування суду не надано.

Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії вищезазначеного договору є неприйнятним, а тому за весь період користування кредитними коштами, виданими за договором про споживчий кредит, розмір відсотків за користування кредитними коштами має розраховуватися в межах строку кредитування 30 днів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки у розмірі 4687.50 грн., які нараховані за період з 05.07.2021 по 04.08.2021.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

В пункті 1.5.1 кредитного договору встановлено комісію за надання кредиту одноразово в сумі 1250 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Наданими доказами підтверджується відступлення права вимоги до відповідача за укладеним з відповідачем кредитним договором. Таким чином, позивач, як новий кредитор, має право вимагати стягнення на свою користь коштів за вказаним кредитним договором.

Таким чином, сума заборгованості та відступлення до позивача права вимоги за кредитним договором підтверджені належними доказами, а тому вимоги про стягнення підлягають частковому задоволенню в сумі 18437.50 грн., у тому числі 12500 грн. – тіло, 4687,50 грн. – відсотки, 1250 грн. – комісія.

Суд відхиляє доводи відповідача відносно пропуску строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 127/15672/16-ц дійшла висновку, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Разом з тим, законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції, яка була чинна на час звернення до суду з позовом, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану

Враховуючи, що з 12.03.2020 по 01.07.2023 на території України було установлено карантин, на період дії якого строки позовної давності продовжуються, а з 24.02.2022 запроваджено воєнний стан, на період дії якого перебіг позовної давності зупинявся, суд дійшов висновку, що позивачем строк давності не пропущений. Відтак відсутні підстави для відмови у позові з підстав пропуску такого строку позивачем.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв?язку з частковим, на 33% від заявлених, задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 798,44 грн., сплачений при зверненні до суду.

При зверненні з позовом у позовній заяві позивачем було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги та додаткової угоди, якою доповнено договір новим пунктом 1.2 такого змісту: адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , акту про підтвердження факту надання правничої допомоги, яким визначено перелік виконаних робіт на суму 5 000 грн. та детальний опис виконаних робіт.

Суд зазначає, що надані докази підтверджують факт укладення з позивачем договору про надання правничої допомоги у даній справі.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Враховуючи часткове задоволення позову, складність справи про стягнення кредитної заборгованості, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, час, фактично витрачений адвокатом на представництво інтересів клієнта, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, і вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість в загальному розмірі 18437.50 грн. за кредитним договором №100078746 від 05.07.2021, судовий збір у розмірі 798,44 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», юридична адреса:01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22; адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 13.04.2026 року.

Суддя О.О. Ніколаєнко