Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №373/3786/25 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/3786/25

Провадження № 2/373/549/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

10 квітня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої судді Хасанової В.В.,

за участю

секретаря судового засідання Шинкаренко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Какун А.С. 11.12.2025 звернулось з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2574479623 від 16.01.2020 в загальному розмірі 59265,71 грн та судових витрат по справі.

В обґрунтування позову зазначила,що 16.01.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2574479623.

Цей Договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», що розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення Договору та до яких позичальник приєднався підписавши Договір, складають єдиний кредитний договір.

На підставі Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» первісний кредитор відступає новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки. встановлені цим договором.

26.05.2025 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № НІ/11/29-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Представник позивача стверджує, що відповідно до Реєстру прав вимог до договору факторингу № НІ/11/29-Ф від 26.05.2025 до позивача перейшло право вимоги за вищезазначеним кредитним договором. Вважає, що відповідач має заборгованість за кредитним договором № 2574479623 від 16.01.2020 в загальному розмірі 59265,71 грн, з яких: 39995,25 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 3,85 грн – заборгованість по відсоткам; 19266,61 грн – загальна заборгованість по комісії.

Ухвалою від 10.02.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання, оскільки останньою відомою адресою місця проживання або перебування відповідача була АДРЕСА_1 .

Представник позивача в судове засідання не з?явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи без її участі, в якому вона позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився. Направлена на його ім`я судова повістка за останньою відомою зареєстрованою адресою місця проживання повернулась на адресу суду без вручення. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач також повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. На підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 280, 281 ЦПК України судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із доданих представником позивача доказів на підставі заяви-анкети на отримання кредиту та інших послуг в ТОВ «ФК «Центр Фінансових Рішень», 16.01.2020 між ТОВ «ФК «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2574479623. Відповідно до п. 1.2 договору Товариство зобов`язується передати позичальнику кредит у розмірі 41160,00 грн; строк, на який надається кредит: 36.

Умовами договору (п. 1.3) встановлено, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених у паспорті кредиту № 4479623, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 сторони Договору домовились, що всі інші умови кредитного договору викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції від 18.09.2019, що розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення цього Договору та до яких він приєднується підписавши цей Договір.

Відповідно до п. 2.2 цей Договір, Паспорт кредиту № 4479623 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції від 18.09.2019 складають єдиний кредитний договір.

Кредитний договір підписано ОСОБА_1 власноручним підписом.

До позову також додано Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 4479623, який підписано власноручним підписом ОСОБА_1 . Паспорт містить основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника: сума кредиту 41160,00 грн та строк, на який надається кредит 36; розмір процентів при наданні кредиту, що становить 3 % від суми кредиту, щомісячні проценти у розмірі 3 % від суми кредиту згідно з графіком платежів; інформацію щодо реальної річної процентної ставки у розмірі 70,97 % річних та орієнтовної загальної вартості кредиту за весь строк користування кредитом – 85619,4 грн, загальні витрати за кредитом у розмірі 45359,4 грн. Паспорт також містить порядок повернення кредиту (графік платежів).

Додано договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» (первісний кредитор) та ПАТ «ТАСКОМБАНК» (новий кредитор), у відповідності до умов якого (п. 2.1) первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору. Сторони також погодили (п. 2.2), що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього договору. У відповідності до п. 9.2 Договору сторони домовились, що він діє протягом одного календарного року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору жодна із сторін не ініціювала його розірвання – Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Із змісту повідомлення про відступлення прав вимог встановлено, що права вимоги за кредитним договором № 2574479623 від 16.01.2020 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР» будуть відступлені АТ «ТАСКОМБАНК». Зазначене повідомлення підписане 16.01.2020 позичальником ОСОБА_1

26.05.2025 між АТ «ТАСКОМБАНК» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) було укладено Договір факторингу № НІ/11/29-Ф. За умовами договору факторингу (п. 2.1) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Перелікпозичальників, підстави виникнення права грошової вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються у Реєстрі прав вимог, який формується відповідно Додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору.

З Акту прийому-передачі від 26.05.2025 встановлено факт передачі від АТ «ТАСКОМБАНК» ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» реєстру прав вимоги.

Платіжною інструкцією № 22817 від 26.05.2025 встановлено, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило АТ «ТАСКОМБАНК» грошові кошти за відступлення права вимоги відповідно до Договору факторингу № НІ/11/29-Ф від 26.05.2025.

Витягом з Реєстру прав вимог до Договору факторингу № НІ/11/29-Ф від 26.05.2025 встановлено, що АТ «ТАСКОМБАНК» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2574479623 від 16.01.2020, що становить 59265,71 грн, з яких: 39995,25 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 3,85 грн – заборгованість по відсоткам; 19266,61 грн – заборгованість по комісії.

Представником позивача додано розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором за період з 26.05.2025 по 31.10.2025, що містить аналогічні відомості щодо розміру заборгованості відповідача, які відображені у Витягу з Реєстру прав вимог до Договору факторингу № НІ/11/29-Ф від 26.05.2025.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, суд виходить з наступного.

Між сторонами існує спір, що виник з договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов`язання та договір, а також спеціальним Законом України «Про споживче кредитування».

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших, електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (офертою) є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться.

За змістом ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (акцептом), якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ч. 1 ст. 1082 ЦК України).

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, обґрунтовуючи наявність у нього порушеного права, як підставу для звернення з позовом до суду, в позовній заяві фактично вказує, що він на підставі, укладеного з АТ «Таскомбанк» договору факторингу № НІ/11/29-Ф від 26.05.2025, є правонаступником у правах вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2574479623 від 16.01.2020.

В свою чергу АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 укладеного 07.10.2016 з ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2574479623 від 16.01.2020.

Із поданих представником позивача доказів, а самедоговору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, вбачається, що у відповідності до його умов (п. 2.1) первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього договору. У відповідності до п. 9.2 Договору сторони домовились, що він діє протягом одного календарного року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору жодна із сторін не ініціювала його розірвання – Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Правовідносини ? одна з основоположних категорій права, структуру якої складають: учасники або суб`єкти правовідносин (особи, які беруть участь у правовідносинах); об`єкти правовідносин (немайнове або майнове благо, стосовно якого виникає певний зв`язок між суб`єктами правовідносин); зміст правовідносин (суб`єктивні цивільні права та суб`єктивні цивільні обов`язки їх учасників). Існування правовідносин неможливе за відсутності одного (або декількох) зі складових елементів їх структури.

Договір є однією з підстав виникнення правовідносин. Договір установлює суб`єктний склад конкретних правовідносин, а також їх зміст. При цьому визначення предмета договору (об`єкта, з приводу якого такий договір укладається) у його змісті виступає обов`язковою умовою для породження обумовлених договором правових наслідків.

За змістом норм п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Дана позиція висловлена ВП ВС у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20. І хоча справа, яку розглядала ВП ВС, стосувалася інших правовідносин, суд вважає за можливе та доцільне взяти до уваги висновки, які стосуються лише підстав та умов заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

На підтвердження факту переходу від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» до АТ «Таскомбанк» прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, позивачем не надано витяг з реєстру прав вимог. Також суду не надано доказів (платіжного доручення, квитанції тощо) на підтвердження виконання новим кредитором – АТ «Таскомбанк» умов Договору відступлення права вимоги в частині сплати первісному кредитору – ТОВ «ФК «ЦФР» ціни придбання прав вимоги шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора, як передбачено розділом 2 Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Таким чином, суд встановив відсутність необхідних відомостей та доказів на підтвердження фактичного та дійсного (реального) переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «Таскомбанк», у відповідності до умов Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016. Тому таке право не могло бути передане АТ «Таскомбанк» на підставі договору факторингу № НІ/11/29-Ф від 26.05.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Як передбачено Договором факторингу та ч. 1 ст. 517 ЦК України у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. До таких документів, в тому числі відносяться первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, а також детальний розрахунок заборгованості.

Отже, з урахуванням зазначеного та вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» як новий кредитор у грошовому зобов`язанні, що виникло на підставі Кредитного договору № 2574479623 від 16.01.2020, також повинен довести суду не лише факт прийняття позичальником пропозиції укласти кредитний договір, його умови, момент та спосіб підписання, а й реальність цього договору, тобто довести факт надання позичальнику кредитних коштів, що згідно положень ч. 2 ст. 1046 ЦК України вважається моментом укладання договору кредиту (позики).

Умовами Кредитного договору 2574479623 від 16.01.2020 передбачено, що кредит надається в безготівковій формі.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Як вбачається за змістом позовної заяви представник позивача взагалі не виклав обставини та не послався на докази того, що кредитні кошти дійсно були перераховані безготівковим шляхом відповідачу, не вказав на неможливість подати відповідні докази та, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів у первісного кредитора.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за кредитним договором не є належним доказом надання відповідачу кредитних коштів, оскільки він є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду переконатись, чи передавалися в дійсності кредитні кошти позичальнику.

Вказані висновки ґрунтуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.

Ставлячи вимогу про стягнення з відповідача кредитної заборгованості, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», окрім факту надання кредитних коштів відповідачу також повинен був довести перед судом, що відповідач має прострочене грошове зобов`язання за кредитним договором та, що розмір заборгованості первісним кредитором визначено у відповідності до умов договору та з урахуванням допущеного відповідачем прострочення.

Водночас, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не витребував у первісного кредитора ТОВ «ФК «ЦФР» належних документів по наданню кредиту та наявної заборгованості відповідача та, як наслідок, не довів перед судом належними та допустимими доказами факт надання кредитних коштів та наявність у відповідача простроченої заборгованості за договором, яка вказана в позовних вимогах.

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 263 ЦПК України вимагає, щоб судове рішення було законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.

З`ясувавши обставини справи та проаналізувавши подані позивачем докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог, оскільки така обставина як надання кредитних коштів безготівковим переказом відповідачу не доведена, а наявність заборгованості та її розмір необґрунтований та не підтверджується долученими до позовної заяви доказами. Окрім того, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором № 2574479623 від 16.01.2020.

З урахуванням наведеного в сукупності, у позовних вимогах слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України в разі відмови в позові, відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. № 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 35625014;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя В.В.Хасанова