Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №363/521/26 — Вишгородський районний суд Київської області

06.04.2026 Справа № 363/521/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 квітня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді – Рукас О.В.

за участю секретаря судових засідань – Дрозд В.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів на утримання дружини, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18.07.2023 року. Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає з позивачем.

Позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача ОСОБА_2 з проханням про матеріальну допомогу, оскільки вона перебуває у декретній відпустці по догляду за малолітньою дитиною, а з відповідачем вони разом не проживають, спільного господарства не ведуть. В добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 на її утримання матеріальної допомоги не надає, що ставить її у скрутне становище, тому за наведених обставин, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Вважає, що відповідач у працездатному віці, офіційно працевлаштований, має задовільний стан здоров`я, інших дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, тому може сплачувати аліменти на її утримання.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частки всіх видів доходів ОСОБА_2 щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 23.02.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

До судового розгляду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 з викладених у ньому підстав, просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме – стягнути з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. 00 коп.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. До судового засідання від ОСОБА_1 надійшли пояснення, в якій позивач підтримала у повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення аліментів на її утримання та просила розгляд справи проводити за її відсутності.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення. До судового засідання від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, та надав додаткові пояснення та розрахунки з приводу неможливості повного задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Просив позовні вимоги задовольнити частково, а також просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, враховуючи подані ним заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст.75 СК України дружина, чоловіки повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Аналіз даних положень дає підстави вважати, що сімейним законодавством України передбачено право дружини на утримання чоловіком протягом усього терміну її вагітності та до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Подання суду доказів того, що дружина з якою проживає дитина до трьох років, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.07.2023 року судом встановлено, що 18 липня 2023 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_4 ), було зареєстровано шлюб, про що Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 1184.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.03.2024 року судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , про що Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 63. Батьками дитини зазначені позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .

Вищезазначені обставини учасниками справи не заперечувалися.

З довідки виданої Петрівською сільською радою Вишгородського району Київської області від 26.01.2026 року № 33 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно проживає разом з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ) з листопада 2025 року по даний час за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 не заперечував вищезазначені обставини проживання дитини разом з позивачем.

З Довідки про доходи ОСОБА_2 , судом встановлено, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, має стабільне джерело доходу у виді заробітної плати, розмір якої дає можливість стверджувати про належне та достатнє матеріальне становище ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, а відповідачем не спростовано, що ОСОБА_2 має задовільний стан здоров`я, інших дітей на своєму утриманні не має.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що на його утриманні перебуває бабуся - пенсіонерка, яка є інвалідом ІІІ групи, потребує стороннього догляду, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано доказів родинних відносин відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , 1955 р.н., не підтверджено та не надано медичних документів (лікарського висновку, тощо) про потребу ОСОБА_6 , 1955 р.н., у постійному сторонньому догляді.

Щодо перебування на утриманні відповідача ОСОБА_2 непрацездатного батька, суд зазначає, що до відзиву та письмових пояснень не долучено жодних доказів непрацездатності батька відповідача. Отже допомога відповідача батьку є добровільною, тож ці аргументи відповідача ОСОБА_2 судом також не приймаються.

Відповідачем ОСОБА_7 до відзиву на позовну заяву долучено копію кредитного договору №500869467001 від 21.11.2024 року, яким підтверджується факт наявності у ОСОБА_7 кредитних зобов`язань.

Будь-яких інших обставин, що мали б істотне значення для визначення розміру аліментів на дружини, судом не встановлено.

Суд не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_2 щодо необхідності стягнення аліментів на утримання дружини у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн., оскільки зазначений розмір аліментів не забезпечить належний матеріальний рівень.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 має гідне матеріальне становище для утримання дружини ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та законодавчі норми, виходячи з принципів: законності, об`єктивності, розумності та справедливості, а також враховуючи що відповідач є працездатного віку особою, та може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, надані суду відомості щодо доходу ОСОБА_2 , зважаючи на наявність кредитних зобов`язань у ОСОБА_7 , та враховуючи те, що сторони проживають окремо, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 підлягають стягненню аліменти на утримання дружини у розмірі 1/8 частини всіх видів доходів відповідача щомісяця до досягнення дитиною трьох років. З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивачі у справах за позовами щодо стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору.

Судом встановлено, що у зв`язку з розглядом справи ані стороною позивача, ані стороною відповідача судових витрат не понесено.

З урахуванням вищевикладеного, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 84, 109, 110, 112, 180, 182, 184 СК України, ст. ст. 10, 12, 141, 265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів на утримання дружини – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 27.01.2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.04.2026 року.

Позивач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Відповідач:

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Головуючий суддя О.В. Рукас