Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №127/26843/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26843/25

Провадження 2/127/5826/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Кредитної спілки "Метроном" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Кредитної спілки "Метроном" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 20.03.2023 між Кредитною спілкою «Метроном» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №IIIA-00082/23, за умовами якого Позивачем було надано Відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 28000,00 грн. (Двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок) на 12 місяців, строком з 20.03.2023 по 20.02.2024 з виплатою 36% (тридцять шість відсотків) річних. Повернення кредиту здійснюється згідно з графіком погашення кредиту наведеному в додатку до Кредитного договору, який є його невід`ємною частиною. У відповідності до п.3.5. Кредитного договору та графіку погашення кредиту наведеному в Додатку до Кредитного Договору, Відповідач повинен, починаючи з квітня 2023 року по березень 2024 року, сплачувати Позивачу, в рахунок погашення кредиту встановлені в графіку суми щомісячно. В порушення вищезазначених умов договору Відповідач несвоєчасно виконує свої зобов`язання щодо погашення кредиту, у зв`язку з чим станом на 22 серпня 2025 року виникла заборгованість по кредиту на загальну суму: 12788,16 грн. (Дванадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 16 копійок), з них: прострочена заборгованість по основному боргу - 3122,11 грн. (Три тисячі сто двадцять дві гривні 11 копійок); прострочена заборгованість по відсотках становить - 9666,05 грн. (Дев`ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 05 копійок).

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою від 29.08.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, цією ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Відповідно до ст. 128 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Будь-які докази у справі, крім поданих стороною позивача разом із позовною заявою, чи клопотання від учасників справи на адресу суду не надходили.

Враховуючи викладене, суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд установив, що 20.03.2023 між Кредитною спілкою «Метроном» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №IIIA-00082/23.

Згідно із умовами договору Позивач надав Відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 28000,00 грн. (Двадцять вісім тисяч гривень) на 12 місяців, строком з 20.03.2023 по 20.02.2024 з виплатою 36% (тридцять шість відсотків) річних від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом (п. 2.1, 2.2, 3.1. Договору)

Розмір та строк сплати процентів і суми кредиту встановлюється графіком платежів, який є невід`ємною частиною договору (п. 4.3 Договору).

Згідно з графіком платежів, що є Додатком 1 до Договору відповідачу встановлено періодичність та розміри платежів з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до копії видаткового касового ордера № 39 від 20 березня 2023 року відповідач отримала від позивача кредит в сумі 28000 грн.

Відповідно до копій вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором, позивач 08.04.2024 звернувся до відповідача з проханням сплатити суму заборгованості та суму несплачених процентів за користування кредитними коштами. Загальна сума до сплати станом на 08.04.2024 – 8552,36 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 22.08.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором №IIIA-00082/23 складає 12788,16 грн, з яких: 3122,11 грн. прострочена заборгованість по основному боргу та 9666,05 грн. прострочена заборгованість по відсотках.

Вказаний розрахунок здійснено за період з 20.03.2023 по 01.08.2025 тобто поза межами строку дії договору.

Водночас, кредитор має нараховувати відсотки лише в межах строку дії договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Як вже встановлено судом, між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого строк кредитування визначено 12 місяців, тобто до 20.03.2024. Отже, саме до вказаної дати кредитор мав право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитними коштами.

08.04.2024 кредитор направив відповідачу вимогу про повернення заборгованості. Таким чином, після спливу строку кредитування та пред`явлення вимоги зобов`язання відповідача перейшло у стадію простроченого, а тому правова природа подальших нарахувань змінюється.

Відповідно до правової позиції, що випливає зі змісту статей 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, після настання строку виконання зобов`язання кредитор втрачає право нараховувати договірні проценти за користування кредитом, оскільки користування коштами в межах строку договору припиняється. Натомість можливими є лише передбачені законом наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, нарахування процентів після 20.03.2024 року не ґрунтується на умовах договору та вимогах закону, у зв`язку з чим такі нарахування не підлягають врахуванню при визначенні розміру заборгованості.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, встановлено, що у період з 01.03.2024 по 31.03.2024 вказано заборгованість відповідача за тілом кредиту становила 6122,11 грн, а заборгованість за процентами - 2209,29 грн. Вказані суми суд бере за основу як такі, що сформовані в межах строку дії кредитного договору.

Разом із цим, відповідно до розрахунку заборгованості, після закінчення строку кредитування відповідач здійснювала платежі на користь кредитора.

Так, у період з 01.10.2024 по 22.10.2024 відповідачем сплачено 2600 грн, які позивачем зараховано як погашення процентів. Однак, враховуючи відсутність правових підстав для нарахування процентів після 22.03.2024, суд дійшов висновку, що зазначені кошти підлягають зарахуванню в іншому порядку.

Станом на дату закінчення строку дії договору сума нарахованих процентів становила 2209,29 грн, а тому сплачена відповідачем сума у розмірі 2600 грн повністю покриває вказану заборгованість за процентами. Різниця у розмірі 390,71 грн є надмірно сплаченою сумою процентів, яка підлягає зарахуванню в рахунок погашення основного боргу.

Крім цього, встановлено, що у період з 01.03.2025 по 05.03.2025 відповідачем сплачено 4000 грн, які позивачем також віднесено до погашення процентів, при цьому частина тіла кредиту у розмірі 3000 грн залишилась несплаченою.

Оскільки нарахування процентів у вказаний період є неправомірним, суд вважає, що вся сума у розмірі 4000 грн підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми боргу (тіла кредиту).

За таких обставин, загальна сума коштів, яка підлягає зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту, становить 4390,71 грн (390,71 грн + 4000 грн).

Враховуючи, що станом на 31.03.2024 заборгованість за тілом кредиту становила 6122,11 грн, після проведення перерахунку залишок основного боргу становить 1731,40 грн (6122,11 грн - 4390,71 грн).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за процентами по кредиту відсутня, а підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1731,40 грн.

Одночасно суд звертає увагу, що боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Суд, надавши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тобто в частині підтвердженої заборгованості відповідача перед позивачем в межах строків кредитування за відповідним кредитним договором.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено частково (на 13,54%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 409,99 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 81, 141, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Кредитної спілки "Метроном" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "Метроном" заборгованість за Кредитним договором №ША-00082/23 від 20.03.2023 у розмірі 1731 (одна тисяча сімсот тридцять одну) гривню 40 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "Метроном" витрати на сплату судового збору в розмірі 409,99 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Кредитна спілка "Метроном", ЄДРПОУ 37159234, адреса: м. Вінниця, вул. Пирогова, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Горбатюк