Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 12 квітня 2026 р.
Справа: №127/6342/26
Суддя: Іщук Т. П.
Справа № 127/6342/26
Провадження № 2/127/1793/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №9058044 про надання споживчого кредиту у сумі 20160,00 грн.
Свої вимоги мотивувало тим, що 16 травня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №9058044, який підписаний електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 10 договору. Відповідно до умов договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредиторові з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Авентус Україна» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 2.1 п. 2 кредитного договору. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розміщенні на сайті www.creditplus.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін.
24 грудня 2025 року між позивачем та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір факторингу №24122025/3, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило належне йому право вимоги до боржників, а ТОВ «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Авентус» права вимоги до боржників, які вказані в реєстрі. Відповідно до цього договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 20160,00 грн, з яких: 4200,00 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу, 7560,00 грн - сума заборгованість за відсотками, 8400,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами. Позивач зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача за вищевказаним договором, позивачем не здійснювалося жодних нарахувань. При цьому, вказана сума заборгованості за цим договором не погашена ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача вказаної заборгованості за кредитним договором №9058044 від 16 травня 2025 року в сумі 20160,00 грн, а також судових витрат.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач правом на відзив в порядку визначеному чинним законодавством не скористався. 13 березня 2026 року до суду надійшла його заява яка іменована «відзив», в якій ОСОБА_1 у якому вказав про визнання боргу у сумі 20160,00 грн та просив його стягнути рівними частинами (тіло кредиту) з пенсійного грошового забезпечення, а також звільнити від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю внаслідок війни. Відповідач не надав доказів направлення цього «відзиву» іншій стороні, тому суд оцінює її як заяву про визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Судом установлено, що 16 травня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був укладений договір №9058044 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4200,00 грн на споживчі (особисті) потреби, строком на 360 дні з періодичністю платежів сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дата) повернення кредиту та сплата процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (ділі іменується Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконує свої зобов`язання на умовах та у строк визначені в договорі. У споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту встановлених договором, як на підставі звернення до товариства у паперовій формі, так і в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п. 1.5.1 - 1.5.2 договору, за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, що становить 1,0 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 0,95 % в день застосовується, якщо споживач до 15 червня 2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач як учасник програми лояльності отримує від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних умовах).
Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 2333,95% річних, а за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2253,44 % річних. Орієнтована загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 19320,00 грн, а за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 19257,00 грн. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави.
Укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus». Ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет/мобільний застосунок в порядку передбаченому договором та Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно пароля входу до Особистого кабінету/мобільного застосунку. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/Мобільного за стосунку «CreditPlus» (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 9.6 кредитного договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом в особистий кабінет споживача/мобільний за стосунок «CreditPlus» для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попереднього узгодження сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписанням електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, сума кредиту (його частинами) перераховується (утримується) товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дата надання кредиту 16 травня 2025 року або 17 травня 2025 року.
Згідно з п. 3.1 договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.
У випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 504,00 гривні на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 126,00 гривень, починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4 договору).
Додаток №1 до цього договору містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит за умов виконання відповідачем своїх зобов`язань на умовах та в строк передбачений договором (графіком платежів).
Дані документи підписані ОСОБА_1 16 травня 2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором А 0490.
16 травня 2025 року відповідач також ознайомився із умовами стандартизованої форми Паспорта споживчого кредиту, підписавши які електронним підписом одноразовим ідентифікатором К9874, позичальник підтвердив: отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування; отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором.
Кредитодавець свої зобов`язання виконав. Отримання позичальником коштів за цим договором підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 30 грудня 2025 року №19024 про проведення успішної операції по перерахунку коштів 16 травня 2025 року на картку № НОМЕР_2 в сумі 4200,00 грн.
Відповідно до розрахунку, проведеного ТОВ «Авентус Україна», заборгованість відповідача за кредитним договором № 9058044 від 16 травня 2025 року становить 20160,00 грн, з яких: 4200,00 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу, 7560,00 - заборгованість за процентами, 8400,00 грн - штраф.
24 грудня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №24122025/3.
Відповідно до 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.
24 грудня 2025 року сторони договору факторингу підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №24122025/3 від 24 грудня 2025 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24122025/3 від 24 грудня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №9058044 від 16 травня 2025 року на суму 20160,00 грн, з яких: 4200,00 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу, 7560,00 грн - сума заборгованість за процентами, 8400,00 грн - штраф.
Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Отже, до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Відповідно до наданих розрахунків, заборгованість відповідача за кредитним договором №9058044 від 16 травня 2025 року становить 20160,00 грн, з яких: 4200,00 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу, 7560,00 грн - сума заборгованість за процентами, 8400,00 грн - штраф.
Відповідач позовні вимоги щодо визначеного позивачем розміру заборгованості визнав, однак, суд не приймає таке визнання позову в частині штрафу, з огляду на наступне.
Зі змісту ч. 4 ст. 206 ЦПК України слідує, що суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного суд України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтересів інших осіб (не відповідачів), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16, від 09 вересня 2020 року у справі №572/2515/15-ц, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.
У відповідності зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Так, позивач просить стягнути з відповідача 8400,00 грн штрафу. Нарахування штрафу на підставі п.6.4 договору за своїм змістом є мірою відповідальності позичальника, що відповідає положенню ст. 549 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.
В той же час, відповідно до п. 18. Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час розгляду справи положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).
Беручи до уваги, що заборгованість у виді штрафу в сумі 8400,00 грн за кредитним договором №9058044 від 16 травня 2025 року нарахована в період дії в Україні воєнного стану, тому в силу вищевказаних положень чинного законодавства позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та відповідно позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8400,00 грн штрафу за цим кредитним договором задоволенню не підлягає.
У решті сума заборгованості за цим кредитним договором встановлена на підставі наданих суду доказів. Відтак суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 11760,00 грн, з яких: 4200,00 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу, 7560,00 грн сума заборгованість за процентами за стандартною ставкою, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Суд звертає увагу, що відповідач вказує про бажання сплатити заборгованість частинами, зазначаючи про свій матеріальний стан.
Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За вказаною нормою розстрочка виконання рішення суду є установленим механізмом його повного виконання за визначеними судом частинами й у встановлені судом строки, який суд може застосувати у виняткових випадках під час вирішення спору по суті, якщо за досліджених судом обставин по справі вбачатиметься реальне утруднення або об`єктивна неможливість виконання рішення суду.
Судом установлено, що відповідач є особою з інвалідністю 3 групи, не працює, зареєстрований як безробітний, має зобов`язання зі сплати аліментів.
З огляду на встановлені обставини, соціальний аспект та ті, виклики, що постали перед українським суспільством, внаслідок повномасштабного вторгнення РФ, суд вбачає, в порядку реалізації дискреційних повноважень, що надані суду ст. 267 ЦК України, можливим встановити порядок виконання рішення шляхом розстрочення сплати встановленого розміру заборгованості за кредитним договором на 6 місяців шляхом сплати заборгованості рівними платежами щомісяця до повного погашення, з правом дострокового погашення. Тобто стягнення повинно відбуватися щомісячно у розмірі 1960,00 грн (11760,00 грн : 6 місяців).
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати, підстави звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Пільги зі сплати судового збору передбачені у ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
У ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни та прирівняних до них осіб, визначений у ст. 7 цього Закону.
Ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. Учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни та постраждалим учасникам Революції Гідності, які одночасно є членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членами сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, видається одне посвідчення за їхнім вибором, у якому робиться відмітка про встановлення іншого правового статусу (частини перша, третя статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Відповідно до п. 23 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 461/663/17 вказано, що «відповідно до посвідченням від 14 грудня 2010 року ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни. За таких обставин заявник має право на пільги щодо сплати судового збору, встановлені пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема і при поданні апеляційної скарги. Відповідні висновки щодо правильного застосування пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв`язку із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» висловлені Верховним Судом України у постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-855цс16. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та не перевірив належним чином посилання ОСОБА_4 щодо звільнення від сплати судового збору як особи, яка має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни, що призвело до постановлення помилкової ухвали про визнання апеляційної скарги неподаною і її повернення з підстав несплати судового збору»
Аналогічні висновки зроблені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 800/203/17, постановах Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 826/13286/16, від 20 травня 2020 року у справі № 640/14679/19, від 02 липня 2020 року у справі № 620/2075/19, від 13 травня 2021 року у справі № 300/2690/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 761/1004/20, від 13 грудня 2023 року у справі № 210/834/15-ц, від 04 вересня 2024 року у справі № 569/23722/23.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору як ветеран війни – особа з інвалідністю внаслідок війни, додавши копію посвідчення серії НОМЕР_3 від 28 березня 2025 року, дійсне до 01 квітня 2028 року.
Таким чином ОСОБА_1 як особа, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи, а відтак відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1553,07 грн (пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог) підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором №9058044 про надання споживчого кредиту від 16 травня 2025 року в розмірі 11760,00 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 коп.) грн, з яких: 4200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7560,00 грн - сума заборгованості за процентами.
У решті вимог – відмовити.
Розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за договором №9058044 про надання споживчого кредиту від 16 травня 2025 року в розмірі 11760,00 грн строком на шість місяців, зі сплатою щомісячних платежів у сумі 1960,00 грн до повного погашення, починаючи з дня набрання рішення законної сили, з правом дострокового погашення вказаної заборгованості.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за рахунок держави судовий збір в сумі 1553,07 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua