Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №755/13885/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13885/25

Провадження №: 2/755/6092/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коваленко І.В.,

за участі секретаря судових засідань Грищенко С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Шарков Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Віданова Олена Василівна, звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Шарков Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 19 липня 2025 року ОСОБА_1 (прізвище після одруження - ОСОБА_1 ) отримала повідомлення з АТ КБ «Приват Банк» про те, що її карту заблоковано на підставі постанови про арешт коштів боржника від 18.07.2025 по виконавчому провадженню № НОМЕР_2, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шаркова Олександра Олександровича, на підставі виконавчого напису № 21299 від 15.06.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, пред`явленого до виконання відповідачем. У зв`язку із зазначеним та з метою захисту своїх законних прав та інтересів позивачка звернулась до суду з цією позовною заявою. 17 грудня 2013 року між позивачкою та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Кредитний договір №008-29005-17213, за умовами якого банк надав позивачці кредитну лінію в сумі 26500,00 грн. 15.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною було здійснено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 21299 на підставі Договору відступлення права вимоги за кредитними договорами № 395/К, від 20.04.2018 укладеного між відповідачем та ПАТ «Дельта Банк» та кредитного договору № 008-29005-17213 від 17.12.2013 року, про стягнення з позивачки суми боргу за кредитним договором у розмірі 27790,29 грн. 17.09.2021 виконавчий напис нотаріуса, що не підлягає виконанню, було пред`явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Канцедалу Олександру Олександровичу, яким було відкрито виконавче провадження. В подальшому виконавче провадження було передано приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Шаркову О.О., який і виніс постанову 18.07.2025, якою було накладено арешт на кошти позивачки. Укладений між позивачкою та банком кредитний договір, договір між відповідачем та банком про відступлення прав вимоги, які були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не були посвідчені нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Не маючи правових підстав для вчинення виконавчого напису, нотаріус права на його вчинення не мав. Позивачка взагалі не була проінформована вчасно про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між позивачкою та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Таким чином, позивачка вважає, що сукупності умов, які свідчили б про правильність здійснення виконавчого напису, відповідачем дотримано не було, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

25 липня 2025 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позову заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.

У період з 28.07.2025 року по 01.08.2025 року включно Головуючий суддя Коваленко І.В. перебувала на лікарняному.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 07.08.2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Шарков Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за № 21299, вчиненого 15.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, яким стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ідентифікаційний код: 35234236) заборгованість у розмірі 27790,29 грн.

Ухвалою від 04.08.2025 року відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

11.08.2025 року (вх.№46851) з використанням системи «Електронний суд» на адресу Дніпровського районного суду м. Києва від представника відповідача - Шпичак К.М. надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у справі, а саме відповідач не згоден з доводами позивача в частині стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн є завищеними та необґрунтованими, відтак, просив суд відмовити у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат.

12.08.2025 року (вх.№47084) з використанням системи «Електронний суд» на адресу Дніпровського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Віданової О.В. надійшли заперечення на клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, де просила відмовити у задоволенні клопотанням відповідач про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, з підстав викладених у заяві та просила стягнути з відповідача на користь позивачки: судовий збір за подання позову в сумі 968,96 грн; судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 484,48 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та розцінювати цю вимогу як заяву, висловлену до закінчення судових дебатів, про вирішення судом питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідно до ч. 8 ст. 141 та ст. 246 ЦПК України.

12.08.2025 року (вх.№47139) з використанням системи «Електронний суд» на адресу Дніпровського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Віданової О.В. надійшло клопотання про долучення доказів.

Від третіх осіб письмових пояснень до суду не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинено виконавчий напис за реєстраційним номером 21299, за яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість в розмірі 27 790,29 грн.

17.09.2021 виконавчий напис нотаріуса, що не підлягає виконанню, було пред`явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Канцедалу Олександру Олександровичу, яким було 25.01.2022 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2. В подальшому виконавче провадження було передано приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Шаркову О.О., який і виніс постанову 18.07.2025, якою було накладено арешт на кошти позивачки.

Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

У відповідності зі ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 1,3 гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року до зазначеного Переліку внесені зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та п.2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, на момент вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.

Нотаріально посвідченого договору між банком та позивачем укладено не було. Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладені положення законодавства, вбачається, що нотаріус не мав повноважень на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі в силу відсутності у нього таких повноважень.

Крім того, виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника.

В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року в справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов`язаний на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання.

Матеріали справи не містять даних про те, що повідомлення надіслано боржнику.

Докази в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.

Доказів того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), відповідачем також не надано, зокрема разом із письмовими запереченнями, тому судом не встановлено те, що у нотаріуса відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми процентів, зазначені у написі, є безспірним.

Таким чином, судом, на підставі наданих суду доказів, не встановлено, що нотаріус при вчиненні спірного напису переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.

На спростування зазначених обставин будь-яких доказів в порушення вимог ст. 81 УЦПК України зі сторони відповідача надано не було.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Отже, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що нотаріус при вчиненні напису переконалася належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн та 484,48 грн, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 453,44 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Між позивачкою та адвокатом Відановою О.В. укладено договір про надання правничої допомоги № 2307/2025 від 23.07.2025 року. Відповідно до п. 1.1. даного Договору, Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати правничу допомогу Клієнту, а саме: консультування Клієнта з приводу подачі позову, підготовка, направлення до суду позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» (ідентифікаційний код 35234236), треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 21299, вчинений 15.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит Капітал» заборгованість.

Також надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4974 Відановою О.В. від 29.05.2012 р., ордер на надання правничої допомоги серії АА № 1605162 від 23.07.2025 року, копію акту наданих послуг від 05.08.2025 року на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №2307/2025 від 23.07.2025 року на загальну суму 7 000 грн, копії платіжної інструкції від 23.07.2025 року на суму 3500 грн та платіжної інструкції від 05.08.2025 року на суму 3500 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2, ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У клопотанні представника відповідача Шпичак К.М. про зменшення витрат на оплату правничої допомоги зазначено, зокрема, про завищення, неспівмірність та необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Отже, відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі, заявленому позивачем.

В силу п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Перевіривши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу 7 000,00 грн не є співмірним із складністю справи, виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання цієї роботи (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаної роботи; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не є розумним з урахуванням складності справи і наданих послуг.

Більш того, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Отже, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, беручи до уваги, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, та з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Шарков Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 15.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, зареєстрований в реєстрі за № 21299, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» грошові кошти у розмірі 27 790,29 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 1 453,44 грн (одну тисячу чотириста п`ятдесят три гривні 44 копійки) сплаченого судового збору та 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) витрат, понесених на надання правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя :