Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №190/1585/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/911/26 Справа № 190/1585/23 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника — адвоката Зеленцова О.П., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Ковель Волинської області, громадянина України, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП

в с т а н о в и л а :

постановою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 20.07.2023 року о 12 год. 20 хв. на автодорозі М-30 сполученням Знам`янка — Луганськ — Ізварине, у с. Осикувате Кам`янського району Дніпропетровської області, керуючи автомобілем «Toyota Tundra», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час виконання обгону не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попутно та повертав ліворуч на вул. Нова, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим порушив п. 14.6 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

На зазначену постанову захисник — адвокат Зеленцов О.П., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку зазначає, що в судовому засіданні 03 лютого 2026 року ані ОСОБА_1 , ані його представник не були присутні з причини погодних умов, оскільки перебували на значній відстані від м. П`ятихатки, про що представник повідомив суд телефоном. Направити терміново клопотання не було можливості з причини відсутності на той момент інтернет-з`єднання. Доступ до постанови отримано через електронний кабінет у Єдиному державному реєстрі судових рішень 07 лютого 2026 року.

Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

На підставі викладеного вважаю за можливе визнати причину незначного пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року.

В апеляційній скарзі захисник — адвокат Зеленцов О.П. просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що обгін автомобіля «Volkswagen Passat» (д.н.з. НОМЕР_2 ) розпочато на переривчастій лінії розмітки, коли «Passat» рухався узбіччям без увімкненого лівого покажчика повороту. Зіткнення відбулося через раптовий поворот ліворуч водієм ОСОБА_2 , що зробило маневр непередбачуваним. Це підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_3 .

Наголошує, що висновок експертів є неповним: недостатньо проаналізовано показання ОСОБА_4 щодо непередбачуваних рухів автомобіля «Volkswagen Passat».

Вказує, що свідчення свідка ОСОБА_5 про швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_1 (~100 км/год) є суб`єктивними, оскільки вона не бачила самої дорожньо-транспортної пригоди, а лише рух автомобілів здалеку.

Звертає увагу, що суд не врахував, що інший учасник ДТП, ОСОБА_2 , можливо, порушила п. 10.3 Правил дорожнього руху України (ПДР), не подавши сигнал повороту завчасно, що могло виключити вину ОСОБА_1 або встановити взаємну відповідальність. При цьому у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надавала суперечливі показання.

Стверджує, що суд безпідставно застосував п. 14.6 «а» ПДР (заборона обгону на перехресті), не встановивши однозначно статус місця ДТП як «перехрестя» у розумінні п. 1.10 ПДР. Експертиза припустила статус перехрестя без достатніх доказів наявності знака (фото, схем), що робить висновок про порушення п. 14.6 «а» ПДР необґрунтованим. Відсутність знака 1.22 означає, що для водія ділянка не виглядала як перехрестя, і обгін був дозволений.

Зауважує, що суд безпідставно відмовив у допиті експертів, оскільки висновок експерта є незрозумілим, неповним та суперечить показанням ОСОБА_2 .

Наголошує, що, незважаючи на сплив строків притягнення (ст. 38 КУпАП), суд встановив вину ОСОБА_1 , що може мати преюдиціальне значення для цивільних справ (відшкодування шкоди за ст. 1187 ЦК України). Оскільки провадження закрито за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, визнання вини є зайвим і порушує принцип презумпції невинуватості.

ОСОБА_1 та його захисник — адвокат Зеленцов О.П. у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення строків судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи, зокрема складності справи, поведінки сторін та предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§§ 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника — адвоката Зеленцова О.П. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи у його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02), судові рішення повинні в достатній мірі містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та оцінюються у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним лише тоді, коли доводи сторін були належним чином розглянуті судом.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.

Суд першої інстанції, дослідивши письмові докази та допитавши свідків, обґрунтовано дійшов висновку про наявність вини ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Так, суд першої інстанції обґрунтував наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення дослідженими доказами, зокрема:

– протоколом про адміністративне правопорушення ААД № 256036 від 20.07.2023 року;

– схемою місця ДТП від 20.07.2023 року, підписаною уповноваженою особою та учасниками ДТП без будь-яких зауважень, у якій зафіксовано, що на дорозі сполученням с. Зоря та с. Жовте Кам`янського району Дніпропетровської області відстань від місця зіткнення автомобілів до краю правої проїзної частини за напрямком руху автомобілів становить 8 м 50 см, а на відстані 4 м у напрямку руху автомобілів від електроопори автомобіль «Toyota» знаходиться біля дерева на лівому узбіччі; праве переднє колесо — на відстані 5,5 м від проїзної частини та 28,2 м від краю проїзної частини вул. Нова, заднє праве колесо — на відстані 6,6 м від проїзної частини та 26 м від краю проїзної частини вул. Нова; автомобіль «Volkswagen» знаходиться на правому узбіччі за напрямком руху автомобілів, переднє ліве колесо — на відстані 36,1 м від електроопори, заднє ліве колесо — на відстані 33 м від електроопори.

– схемою ДТП від 29.01.2024 року, підписаною уповноваженою особою та учасниками ДТП без будь-яких зауважень, у якій зафіксовано, що місце ДТП розташоване в с. Осикувате Кам`янського району Дніпропетровської області, на перехресті вул. Нова та автошляху М-30 Знам`янка — Луганськ — Ізварине, на відстані 43 м від електроопори № 24, розташованої праворуч за напрямком руху автомобілів у напрямку м. П`ятихатки, та на відстані 4 м від зазначеної точки у напрямку м. П`ятихатки — на зустрічній смузі руху для вищезазначених автомобілів;

– автомобілі «VOLKSWAGEN PASSAT», н.з. НОМЕР_2 , та «TOYOTA TUNDRA», н.з. НОМЕР_1 рухалися в попутному напрямку у напрямку м. П`ятихатки;

– ДТП відбулося передньою частиною автомобіля «TOYOTA TUNDRA», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , з лівою боковою частиною автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 ;

– покриття автошляху М-30 Знам`янка — Луганськ — Ізварине в районі с. Осикувате Кам`янського району Дніпропетровської області — асфальтобетонне, сухе;

– завантаженість автомобілів «VOLKSWAGEN PASSAT», н.з. НОМЕР_2 , та «TOYOTA TUNDRA», н.з. НОМЕР_1 — водії;

– місце зіткнення визначено на підставі слідів осипу пластмасових частинок автомобілів та знаходиться на перехресті автошляху М-30 Знам`янка — Луганськ — Ізварине та вул. Нова в с. Осикувате Кам`янського району Дніпропетровської області;

– автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», н.з. НОМЕР_2 , після ДТП розташований на правому узбіччі, передньою частиною за напрямком руху автомобілів у напрямку м. П`ятихатки, на відстані 33 м від осі заднього лівого колеса до умовної лінії перетину з відстанню від електроопори № 24;

– відстань від осі переднього лівого колеса до умовної лінії перетину з відстанню від електроопори № 24 становить 36,1 м;

– відстань від електроопори до лінії перетину становить 35 м;

– автомобіль «TOYOTA TUNDRA», н.з. НОМЕР_1 , після ДТП розташований за межами лівого узбіччя, передньою частиною за напрямком руху автомобілів у напрямку м. П`ятихатки, на відстані 28,2 м від осі переднього правого колеса до краю вул. Нова та 5,5 м до краю лівого узбіччя автошляху М-30;

– відстань від осі заднього правого колеса до краю вул. Нова становить 26 м та 6,6 м до краю лівого узбіччя автошляху М-30;

– сліди гальмування автомобілів відсутні;

– швидкість автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , зі свідчень водія, становила 20 км/год;

– швидкість автомобіля «TOYOTA TUNDRA», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , зі свідчень водія, становила 50–60 км/год;

– відстань від умовної лінії перехрестя вул. Нова з автошляхом М-30 з лінією від електроопори № 24 до дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) становить 1,8 м;

– довжина дорожньої розмітки 1.1 від перехрестя вул. Нова з автошляхом М-30 у напрямку м. Дніпро становить 31,45 м;

– проїзна частина автошляху Знам`янка — Луганськ — Ізварине в с. Осикувате Кам`янського району Дніпропетровської області має по одній смузі руху в кожному напрямку;

– ширина проїзної частини у напрямку м. П`ятихатки становить 3,5 м, у напрямку м. Дніпро — 3,65 м;

– проїзна частина обмежена дорожньою розміткою 1.1 (вузька суцільна лінія);

– ширина асфальтобетонного покриття автошляху від дорожньої розмітки 1.1 становить відповідно 0,87 м та 0,55 м;

– ширина узбіччя праворуч за напрямком руху у напрямку м. П`ятихатки становить 2,5 м;

– ширина узбіччя ліворуч становить 2,45 м;

– довжина дорожньої розмітки 1.6 (лінія наближення — переривчаста лінія) від закінчення дорожньої розмітки 1.1 на перехресті вул. Нова з автошляхом М-30 у напрямку м. Дніпро до дорожньої розмітки 1.1 становить 38,1 м;

– довжина дорожньої розмітки 1.1 перед дорожньою розміткою 1.14.1 (пішохідний перехід) у напрямку м. Дніпро становить 38 м;

– ширина дорожньої розмітки 1.14.1 у напрямку м. Дніпро становить 4 м;

– на краю дорожньої розмітки 1.14.1 праворуч за напрямком руху у напрямку м. П`ятихатки розташовано дорожній знак 5.38.1 «Пішохідний перехід»;

– на відстані 18,4 м від дорожнього знака 5.38.1 у напрямку м. Дніпро праворуч за напрямком руху розташовано дорожній знак 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги»;

– довжина дорожньої розмітки 1.1 у напрямку м. Дніпро після дорожньої розмітки 1.14.1 до умовної лінії перехрестя автошляху М-30 з вул. Центральна (Радянська) становить 102,1 м;

– на відстані 640 м від умовної лінії зазначеного перехрестя у напрямку м. Дніпро встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70 км/год»;

– на відстані 520 м від зазначеної умовної лінії встановлено дорожній знак «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год».

- висновком експерта № 9417/9418/24-52/9419/24-35 від 25.11.2025 року, згідно якого первинний контакт транспортних засобів відбувся між правою передньою частиною автомобіля «Toyota Tundra» державний номерний знак НОМЕР_1 (правою частиною облицювання переднього бамперу) та лівою передньою боковою частиною автомобіля «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_2 (лівим переднім крилом і лівим переднім колесом), при цьому їхні повздовжні осі розташовуватись під кутом дещо меншим за 90°, розкритим справа наліво відносно осі автомобіля «Toyota Tundra» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Місце зіткнення автомобілів «Toyota Tundra», державний номерний знак НОМЕР_1 , і «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , знаходиться в межах перехрестя автомобільної дороги М-30 та вул. Нова — на рівні лінії перехрещення проїзних частин цих доріг, у поздовжньому напрямку, в місці розташування сліду ковзання колеса.

При цьому на момент зіткнення автомобіль «Toyota Tundra», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував (рухався) переважно за межами проїзної частини автодороги — в межах проїзної частини вул. Нова — та розташовувався під незначним кутом вліво від осьової лінії автодороги.

У цей же момент автомобіль «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , розташовувався передньою частиною на вул. Нова, а середньою та задньою частинами — у смузі руху проїзної частини автодороги в напрямку м. Дніпро, майже перпендикулярно до осьової лінії автодороги, і рухався на вул. Нова.

Механізм зіткнення між автомобілями «Toyota Tundra», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідає механізму зіткнення транспортних засобів, коли перед ДТП автомобіль «Toyota Tundra», державний номерний знак НОМЕР_1 , виконує обгін на перехресті або рух по зустрічній смузі руху на ділянці автодороги при перетині нерегульованих перехресть, розташованих по обидва боки, та на перехресті — на рівні лінії перехрещення проїзної частини автодороги та проїзної частини вул. Нова — своєю правою передньою частиною контактує з лівою передньою боковою частиною автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , який уже перебував у процесі завершення маневру лівого повороту з виїздом на вул. Нова.

Пояснення водія автомобіля «Toyota Tundra», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 про механізм даної ДТП є неспроможними з технічної точки зору.

Пояснення водія автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 про механізм даної ДТП є спроможними з технічної точки зору.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Toyota Tundra», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з технічної точки зору мав виконувати вимоги п.п. 10.1, 14.6 «а» ПДР України, а також, не виключено, вимоги розділу 34 ПДР відповідно до горизонтальної дорожньої розмітки 1.1.

Всебічно вивчивши вказаний висновок експерта поряд із матеріалами справи, письмовими, фото- та відеодоказами, апеляційний суд не вбачає підстав вважати висновок експерта неповним або неналежним.

На проведення дослідження були направлені всі матеріали справи, які, у тому числі, містять письмові пояснення осіб, досліджені експертом та покладені в основу дослідницької частини, а тому доводи захисника в цій частині не заслуговують на увагу.

Крім того, судом першої інстанції допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні в суді першої інстанції показав, що попереду нього рухався автомобіль «Toyota Tundra» зі швидкістю 50–60 км/год, а перед автомобілем «Toyota Tundra» рухався ще один автомобіль чорного кольору, марку якого він не запам`ятав. Біля зупинки чорний автомобіль перетнув суцільну лінію праворуч та одним колесом виїхав на узбіччя, у цей час автомобіль «Toyota Tundra» почав здійснювати маневр обгону. Під час здійснення автомобілем «Toyota Tundra» маневру обгону чорний автомобіль повернув ліворуч, при цьому відстань від місця повороту до початку маневру становила приблизно 20 м, унаслідок чого відбулося зіткнення.

Апеляційний суд зауважує, що свідок зазначив, що чорний автомобіль, тобто «Volkswagen Passat» під керуванням ОСОБА_2 , перетнув суцільну лінію праворуч та одним колесом виїхав на узбіччя, тобто було зрозуміло, що водій здійснює маневр, при цьому, за показаннями водія ОСОБА_2 , вона увімкнула попереджувальний сигнал повороту ліворуч, зменшила швидкість майже до зупинки та, впевнившись у безпечності руху, почала здійснювати маневр повороту ліворуч, після чого відчула удар, при цьому сам ОСОБА_1 не виключає, що сигнал повороту був увімкнений.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні в суді першої інстанції показала, що ОСОБА_2 увімкнула лівий сигнал повороту на вул. Нова, та в цей час за нею на великій швидкості рухався військовий автомобіль камуфляжного кольору. Швидкість даного автомобіля була приблизно 100 км/год.

На підставі наведених даних місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки беззаперечно встановлено, що останній порушив вимоги п. 14.6 ПДР України, що перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП.

Суд, розглядаючи справу про вчинення адміністративного правопорушення, не вправі вийти за межі тих фактичних обставин, які встановлені протоколом про адміністративне правопорушення.

Отже, судом розглянута справа виключно щодо ОСОБА_1 та щодо порушення ним п. 14.6 ПДР України — саме тих обставин, які наведені в протоколі.

Протокол про адміністративне правопорушення, по суті, є обвинувальним актом, на основі якого, у сукупності з іншими доказами, встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності, та навести у своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження й оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Диспозиція ст. 124 КУпАП є бланкетною та передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Так, п. 14.6 ПДР України передбачає, що обгін заборонено: на перехресті; на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними; ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті та 100 м — поза населеним пунктом; у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості; транспортного засобу, який здійснює обгін або об`їзд; у тунелях; на дорогах, що мають дві та більше смуги для руху в одному напрямку; колони транспортних засобів, позаду якої рухається транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком (крім оранжевого).

Вказані вимоги враховують випадки здійснення обгону, при цьому ОСОБА_1 не заперечує, що здійснював обгін автомобіля під керуванням ОСОБА_2 .

Висновком експерта встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги саме п. 14.6 «а» ПДР України, підстав для сумніву у достовірності та належності висновку експерта в апеляційного суду не виникає.

Перехрестя — місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг.

Апеляційний суд зауважує, що знак 1.22 «Перехрещення з другорядною дорогою» не є обов`язковим на кожному перехресті, а тому його відсутність не виключає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухались на перехресті, враховуючи, що ОСОБА_2 повертала ліворуч, та інші досліджені матеріали, у тому числі висновок експерта, вказують, що рух відбувався на перехресті.

Отже, незважаючи на наявність або відсутність порушень правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 , водій ОСОБА_1 при даній дорожній обстановці, що склалася, повинен був дотримуватися вимог п. 14.6 ПДР України, а їх недотримання, у свою чергу, стало наслідком настання ДТП. Тобто вина ОСОБА_1 наявна та доведена поза розумним сумнівом.

При дослідженні матеріалів справи, показань свідків та самих учасників ДТП, враховуючи місце зіткнення та ділянки автомобілів, які отримали механічні ушкодження, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, зокрема вимог п. 14.6 ПДР України, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП, а отже, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Наявність або відсутність у діях ОСОБА_2 порушення вимог ПДР України, що могли спричинити ДТП, не є предметом розгляду даної справи, оскільки судом розглядається протокол про адміністративне правопорушення лише стосовно ОСОБА_1 , і будь-які дії ОСОБА_2 не можуть безумовно вказувати на відсутність вини ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що ним порушено вимоги п. 14.6 «а» ПДР України, наслідком чого сталася ДТП.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно встановлювати місце вчинення правопорушення, змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка включає і місце вчинення правопорушення, що, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, адже, діючи таким чином, суддя неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та розглядає справу в межах обставин, зазначених у протоколі.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді суду на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам підтверджувати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції)» (dec.); «Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції № 2)» [ВП], § 41).

Доводи сторони захисту про те, що свідчення свідка ОСОБА_5 щодо швидкості автомобіля під керуванням ОСОБА_1 (~100 км/год) є суб`єктивними, не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 у даному випадку, оскільки йому не інкримінується порушення дозволеної швидкості руху.

Твердження сторони захисту про те, що зі спливом строків, передбачених ст. 38 КУпАП, суд не має права встановлювати наявність або відсутність вини особи та досліджувати докази, є хибними.

Так, ст. 38 КУпАП передбачає строки накладення адміністративного стягнення, тобто суд переходить до цієї стадії лише тоді, коли досліджено докази та встановлено наявність вини особи в інкримінованому адміністративному правопорушенні. Законом передбачено сплив строків саме накладення стягнення, тобто етапу, якому обов`язково передує встановлення фактичних обставин та наявність вини особи.

При цьому, якщо проводити аналогію закону, нормами Кримінального кодексу України передбачено сплив строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності в цілому та відсутній обов`язок встановлення фактичних обставин правопорушення, тоді як КУпАП передбачає сплив строків накладення стягнення, перейти до вирішення якого можливо лише у разі дослідження доказів та встановлення вини особи.

Отже, для закриття провадження у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення, на переконання апеляційного суду, обов`язково передує встановлення фактичних обставин, тобто дослідження доказів та встановлення вини особи. У разі встановлення складу адміністративного правопорушення в діях особи суд вирішує питання про можливість накладення адміністративного стягнення, враховуючи строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

Отже, перевіривши доводи апеляційної скарги, встановлено, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими доказами, які узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, у тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.

Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, що могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого у справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування постанови судді відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

клопотання захисника — адвоката Зеленцова О.П., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу захисника — адвоката Зеленцова О.П., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ірина СВІЯГІНА