Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №214/10215/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3493/26 Справа № 214/10215/25 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів – Зубакової В.П., Остапенко В.О.

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Процент»,

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2025 року, яка постановлена суддею Ковтуном Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складання повного судового рішення не зазначена),

В С Т А Н О В И В

У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Процент» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним № 1731-1282-1 від 02.11.2023 року, що становить 53 139,00 грн., що складається з: 4000,00 грн. – заборгованість за кредитом; 49 139,00 – заборгованість за нарахованими процентами за період з 02.11.2023 по 01.11.2024 року, що нараховані відповідно до п.1.2 Кредитного договору за ставкою 3,50% за кожен день користування кредитом (1277,50% річних) та Графіку платежів, а також просило стягнути судові витрати у розмірі 2422,40 грн., та 10 000 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору № 1731-1282-1 від 02.11.2023 в частині своєчасного повернення кредиту, з ОСОБА_1 підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №1731-1282-1 від 02.11.2023 року, що становить 53 139,00 грн., що складається з :

4000,00 грн. – заборгованість за кредитом;

49 139,00 – заборгованість за нарахованими процентами за період з 02.11.2023 по 01.11.2024 року, що нараховані відповідно до п.1.2 Кредитного договору за ставкою 3,50% за кожен день користування кредитом (1277,50% річних) та Графіку платежів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 3000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422, 40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сікорська І.С., подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що підлягали обов`язковому застосовуванню, а саме ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме відсутні первинні документи про видачу відповідачці кредитних коштів. Матеріали справи також не містять первинних документів на підтвердження факту часткових оплат відповідачем по кредитному договору. Не правильно застосовано ст.1048 ЦК України та спеціальне законодавство, яке регулює нарахування процентів за споживчими кредитами. Оскаржене рішення є невмотивованим та необґрунтованим, в порушення норм процесуального права.

Відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Процент» не подано.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачка порушила обумовлені договором строк і порядок повернення суми кредиту, а також визначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з неї суми заборгованості у розмірі 53139,00 грн ґрунтуються на законі.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент"(далі товариство) та ОСОБА_1 (далі позичальник) укладено Кредитний договір № 1731-1282-1(далі - Договір), згідно з умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 4000,00 грн (далі кредит), на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором. Процентна ставка за користування кредитом становить 3,5 % від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 1277,50 %) користування кредитом. Строк надання кредиту становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку N 1 до цього договору. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб N НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Продовження строку надання кредиту вказаного в п. 1.3 договору не передбачено. Розмір та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в Додатку N 1 до цього договору. Сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 8 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку N 1. Даний договір укладається в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті https://procent.com.uа відповідно до Закону України "Про електронну комерцію". Після проходження реєстрації та ідентифікації в ІТС товариства, позичальник в особистому кабінеті в ІТС, реєструє електронний платіжний засіб на який буде перераховано суму кредиту. Цей договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та кваліфікованого електронного підпису із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфікованої електронної печатки з кваліфікованою електронною позначкою часу уповноваженою особою товариства. Договір створений та збережений в ІТС товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Даний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 249118.

Згідно з довідкою наданої ТОВ «Елаєнс» за договором 1731-1282-1 перераховано кошти у розмірі 4000,00 грн. на кредитну карту НОМЕР_2 емітовано АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

З повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-251104/67930-БТ від 11.11.2025 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 у період з 02.11.2023-07.11.2023 зараховано кошти у сумі 4000,00 грн.

Із детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Договором встановлено, що станом на 08.03.2025 загальна сума заборгованості позивача становить 53 139,00 грн., що складається з :

4000,00 грн. – заборгованість за кредитом;

49 139,00 – заборгованість за нарахованими процентами за період з 02.11.2023 по 01.11.2024 року, що нараховані відповідно до п.1.2 Кредитного договору за ставкою 3,50% за кожен день користування кредитом (1277,50% річних) та Графіку платежів,

Відповідно до Витягу з інформаційно телекомунікаційної системи https://procent.com.ua, виданого ТОВ "Фінансова Компанія "Процент", для укладення електронного Договору сторони вчинили дії в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "ФК "Процент".

Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ "ФК "Процент"передбачені всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та Витягу із Державного реєстру фінансових установ ТОВ "Фінансова Компанія "Процент"є юридичною особою, зареєстрованою в передбаченому Законом порядку.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Факт укладення договору про надання споживчого кредиту відповідачка в суді першої інстанції не заперечувала.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.

Колегія суддів не може погодитися із доводами представника відповідача викладеними в апеляційній скарзі щодо недоведення факту перерахування відповідачці кредитних коштів, адже судом першої інстанції запитано АТ КБ "Приватбанк" та перервірено дані позивача про перерахування тіла кредиту в розмірі 4000,00 грн. на картковий рахунок відповідачки в цій банківській установі 02.11.2023, про що надано виписку (а.с.73-74).

Разом з тим, ТОВ «ФК «Процент», звертаючись до суду з позовом, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом за період з 02.11.2023 по 01.11.2024.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5розділу І цього Закону(яким, зокрема, доповнено п. 17розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір №1731-1282-1 укладений 02.11.2023, тобто, до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» поширюється на вказаний кредитний договір.

Зі змісту положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;ЗРК - загальний розмір кредиту;t - строк кредитування у днях.

Пунктом 1-2ч. 1ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

Згідно з п. 1.2 договору, денна процентна ставка на дату укладення договору складає: 3,5% за кожен день користування кредитом.

З врахуванням умов договору про надання споживчого кредиту, розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування» становить 55100/4000)/365Х100%=3,77%.

Відповідно, визначений договором розмір денної процентної ставки не відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 1.2 договору сторонами погоджена фіксована процентна ставка за користування кредитом - 3,5% в день.

Згідно п.1.3 договору строк надання кредиту становить 365 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

До набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування» за період з 02.11.2023 (тридцять днів) - 01.12.2023 року та з 02.12.2023 до дня набрання чинності змін до закону – 23.12.2023 року (тобто 22 дні), ставка процентів застосовується за договором 3,5% в день, отже розмір процентів за цей період складає 4000*52*3,5%= 7280 грн.

Наступні 120 днів, відповідно до п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» розмір денної процентної ставки 2,5 %, а протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Тому з 24.12.2023 року по 30.05.2024 року (120 днів) ставка процентів застосовується по 2,5% в день, отже розмір процентів за цей період складає 4000*120*2,5%= 12000 грн.

А наступні 120 днів з 31.05.2024 по 27.09.2024 ставка процентів застосовується по 1,5% в день, отже розмір процентів за цей період складає 4000*120*1,5%= 7200 грн.

Решту строку кредитування ставка процентна за законом 1%, тому з 28.09.2024 по 01.11.2024 (35 днів), отже розмір процентів за цей період складає 4000*35*1,0%=1400,00 грн.

Таким чином розмір заборгованості відповідача по несплачених відсотках за кредитним договором сукупно за вирахуванням сплачених відповідачкою 06.12.23 -150,00грн., 8.12.23 -308,00 грн.,19.12.23- 945,00 грн.,05.01.2024 -255,00 грн., 09.01.24-303,00 грн., а всього 1961, 00 грн., становить 25919,00 грн., з розрахунку (7280+12000+7200+1400)-1961,00 грн.

І з цього приводу, є частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги.

У зв`язку з чим рішення суду першої інстанції щодо суми процентів, яка стягнута з відповідачки на користь позивача, підлягає зміні та зменшенню до 25919,00 грн.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦКП України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що відповідачка є особою з інвалідністю 1 групи, та у зв`язку з цим звільнена від сплати судового збору, у зв`язку частковим задоволенням апеляційної скарги, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» на користь держави підлягає стягненню 1587,88 грн судового збору, пропорційно задоволених вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції частково стягнув витрати на правову допомогу, проте сторонами рішення в цій частині не оскаржене, тому апеляційним судом не перевіряється.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості по процентам за кредитним договором № №1731-1282-1 від 02.11.2023, яка стягнута з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», з 49139,00 грн. до 25919,00 грн, та відповідно загальну суму стягнутої заборгованості зменшити з 53139,00 грн. до 29919,00 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» на користь держави витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1587,88 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року.

Головуючий

Судді