Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №473/159/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 473/159/25

провадження №: 2/398/264/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" квітня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Шаповал Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору: Вознесенська міська рада Миколаївської області, Олександрійська міська рада Кіровоградської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Гулий А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживала однією сім`єю разом зі спадкодавцем – її матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкодавець являється рідною матір`ю ОСОБА_1 . Зміна прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_1 відбулось у зв`язку з укладенням шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, а саме:земельна ділянка загальною площею 0,16 га з кадастровим номером 4822081200:14:000:0114, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 910234 виданого 04 грудня 2009 року на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації Миколаївської області від 23 червня 2006 року № 287-р. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010948800145;земельна ділянка загальною площею 3,40 га з кадастровим номером 4822081200:13:000:0208, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 910232 виданого 04 грудня 2009 року на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації Миколаївської області від 23 червня 2006 року № 287-р. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010948800146;земельна ділянка загальною площею 0,92 га з кадастровим номером 4822081200:13:000:0209, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 910233 виданого 04 грудня 2009 року на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації Миколаївської області від 23 червня 2006 року № 287-р. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010948800144; одноповерховий дерев`яно-мазаний житловий будинок, житловою площею 21,7 кв. м. розташований за адресою: АДРЕСА_2 з господарсько - побутовими будівлями, який належав спадкодавцю на підставі договору Купівлі - продажу житлового будинку від 27.12.2004 року, посвідченого Ніколаєнко Н.М. приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 3212. З метою оформлення на себе вищезазначеного спадкового майна позивач звернулась до Другої Олександрійської державної нотаріальної контори Кіровоградської області із заявою та необхідними документами, але 09 вересня 2024 року отримала лист Вих. № 723/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки пропустила встановлений законом шести місячний строк для прийняття спадщини. У позивача є два рідні брати: ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 . Відповідно до довідки № 567 від 09.04.2021 року виданої Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області ОСОБА_3 з листопада 2010 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала без реєстрації разом із дочкою – ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Весь цей час вели спільне господарство, мали спільний бюджет. У зв`язку з цим позивач змушена звертатись до суду, з метою встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06.02.2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд постановлено проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.04.2025 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору: Вознесенська міська рада Миколаївської області, Олександрійська міська рада Кіровоградської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, передано до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за підсудністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 13 травня 2025 року в цивільній справі визначено головуючим суддею Петренко С.Ю.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.05.2025 року прийнято цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вознесенська міська рада Миколаївської області, Олександрійська міська рада Кіровоградської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник усудовому засіданні наполягали на задоволенні позову в повному обсязі, з підстав, зазначених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До початку судового засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову не заперечує.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору: Вознесенська міська рада Миколаївської області та Олександрійська міська рада Кіровоградської області,у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. До початку судового засідання надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши представника позивача, позивачку, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_6 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , у графі батьками вказано: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_5 21.09.1991 року уклав шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу останній надано прізвище « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , у графі батьками вказано: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Головківською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області 06.05.2011.

Відповідно до державного акту серії ЯЕ №910234 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації Миколаївської області від 23.06.2006 року №287-р, є власницею земельної ділянки площею 0,16 га, яка розташована в межах території Вознесенської сільської ради Вознесенкього району Миколаївської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до державного акту серії ЯЕ №910232 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації Миколаївської області від 23.06.2006 року №287-р, є власницею земельною ділянкою площею 3,40 га, яка розташована в межах території Вознесенської сільської ради Вознесенкього району Миколаївської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до державного акту серії ЯЕ №910233 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації Миколаївської області від 23.06.2006 року №287-р, є власницею земельною ділянкою площею 0,92 га, яка розташована в межах території Вознесенської сільської ради Вознесенкього району Миколаївської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до договору купівлі-продажу жилого будинку від 27.12.2004 р. ОСОБА_10 продала ОСОБА_3 будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Ніколаєнко Н.М., зареєстровано в реєстрі № 3212.

Як вбачається з листа Новопразької селищної ради від 09.04.2021 № 567, ОСОБА_3 дійсно з листопада 2010 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 проживала без реєстрації разом з дочкою – ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Олександрійським відділом ДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 21.02.2023.

З метою оформлення спадщини після смерті матері позивач зверталася до приватного нотаріуса, їй було повідомлено, що спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 не заводилась, а встановлено, що документи подано після спливу шестимісячного строку.

Так, у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які суду пояснили, що є сусідами позивача. ОСОБА_13 знають з 2008 р., доглядала за своєю матір`ю ОСОБА_14 , яка хворіла з 2011 р. Дочка ОСОБА_15 проживала в АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір`ю по день її смерті.

Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги після померлої матері ОСОБА_3 .

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від30.05.2008 р., якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р., роз`яснено, що у випадку фактичного прийняття спадщини, спадкоємець звертається до суду з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 28.04.2021 р. у цивільній справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом, як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з підпунктами 4, 10 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надані позивачем докази відповідно до вимог ст. 76, 78-80 ЦПК України є допустимими, достовірними та достатніми.

Поданими позивачем доказами доведено, що вона проживала разом зі спадкодавцем на час її смерті, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст.1216-1218, 1268,1269,1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 258,259,263-265,268,315-319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору: Вознесенська міська рада Миколаївської області, Олександрійська міська рада Кіровоградської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , постійно проживала разом зі спадкодавцем – її матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.04.2026 року.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО