Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №202/10661/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/10661/25

Провадження № 2/202/1385/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 - у залі суду,

представника відповідача ОСОБА_2 - у режимі відеоконференції,

за відсутності позивачки,

за відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року до Індустріального районного суду м. Дніпра звернулася позивач ОСОБА_3 , яка просила розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_4 , а також стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , 2009 р.н. у твердій грошовій сумі – 5000 грн 00 коп щомісячно, починаючи з дати подання позову.

Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір – 968 грн 96 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн 00 коп.

Справа передана для розгляду судді Недобитюк Н.В.

Ухвалою від 12.11.2025 відкрите провадження у справі. Ухвалою від 07.04.2026 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Короткий виклад аргументів сторін.

12.10.2007 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, від якого 11.09.2009 народжена спільна дитина – ОСОБА_5 .

Сторонам не вдалося зберегти шлюбні відносини, тому постало питання про розірвання шлюбу.

Представник позивачки ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила, що «після розлучення ОСОБА_4 самоусунеться від виховання дитини, у добровільному порядку матеріальної та фінансової підтримки й допомоги Позивачці для утримання неповнолітнього сина надавати не буде. Позивачка орієнтовано в місяць витрачає на утримання неповнолітнього сина – більше 10 000,00 грн».

Отже, позивачка вважає, що з відповідача належить стягнути аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн щомісячно.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_4 окрім офіційного доходу, має кошти (заощадження) на банківських рахунках розміщених у АТ КБ «Приват Банк», доступ до яких відсутній у позивачки, у зв`язку з чим позивачка просить суд витребувати у АТ КБ «Приват Банк» інформацію (довідку) про наявність грошових коштів на рахунку/рахунках відповідача. На думку позивачки «ця інформація може суттєво вплинути на розмір аліментів, які ОСОБА_4 спроможний виплачувати на неповнолітнього сина».

12.11.2025 відповідач через канцелярію суду подав заяву, у якій заперечив щодо задоволення клопотання позивачки про витребування інформації про наявність грошових коштів на його рахунку/рахунках.

У відзиві від 26.11.2025 представник відповідача ОСОБА_2 зазначила, що з позовними вимогами щодо стягнення аліментів у твердій сумі 5 000,00 грн відповідач не згоден.

Також ОСОБА_2 повідомила, що згідно з довідкою про доходи з місця роботи від 17.11.2025, виданою Приватним підприємством «Постер принт», відповідач працює на посаді дизайнера з 29.10.2020. Загальний нарахований дохід за період з листопада 2024 року по жовтень 2025 року становить 108 609,64 грн, а фактично виплачений дохід – 83 916,53 грн, що відповідає орієнтовно 9 050 грн нарахованої та близько 6 990 грн фактично отриманої заробітної плати на місяць. На підтвердження посилалася на інформацію у довідці про доходи форми ОК-5, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 20.11.2025.

Отже, відповідач погоджується на стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина до досягнення ним повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також відповідач вважає необґрунтованою заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

У відповіді на відзив 05.12.2025 представник позивачки ОСОБА_1 зазначила, що «спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі), суд визначає за заявою одержувача аліментів, отже право вибору способу стягнення аліментів належить позивачу». Крім того, ОСОБА_1 наголосила, що «при визначенні розміру аліментів Позивачкою враховано розмір витрат необхідних для забезпечення дитини повноцінним харчуванням, сезонним одягом, навчальним приладдям та приладдям для розвитку, речами особистої гігієни».

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті, встановлено, що позиції сторін не змінилися. Сторони не дійшли згоди з питання суми аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача, натомість не заперечують щодо розірвання шлюбу та не просять надати строк на примирення.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 12.10.2007 Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис № 1193. Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 12.10.2007.

ІНФОРМАЦІЯ_3 від шлюбу народжена спільна дитина – ОСОБА_5 , про що 06.10.2009 Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції складено актовий запис №1162 та видане свідоцтво про народження від 06.10.2009 Серія НОМЕР_2 .

Сторони не бажають зберігати шлюб. За таких обставин шлюб між сторонами підлягає розірванню.

Згідно частини 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини та чоловіка.

Відповідно до частини 3 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Оскільки між сторонами відсутня згода щодо перебування у шлюбі, їх сім`я розпалася та існує формально, шлюб необхідно розірвати.

Згідно з частиною 1 ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно зі статтею 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

При визначені розміру аліментів судом взяті до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_2 щодо документально підтвердженого розміру доходу ОСОБА_4 .

Також суд виходить з того, що прожитковий мінімум у 2025 році для дітей віком від 6 до 18 років становив 3 196 грн, натомість з 01 січня 2026 року становить - 3 512 грн.

Водночас, суд зазначає, що позивачкою не надані докази, які б свідчили про матеріальну спроможність відповідача сплачувати аліменти у розмірі 5000 грн щомісяця.

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом не витребовувалася інформація про наявність коштів (заощаджень) у відповідача на банківських рахунках, розміщених у АТ КБ «Приват Банк», оскільки позивачкою та її представником не обґрунтовані підстави для розкриття банківської таємниці.

Окрім того, згідно інформації розміщеної на сайті «Судової влади України», у провадженні судді Індустріального районного суду м. Дніпра перебуває цивільна справа № 202/10901/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

За загальним правилом грошові кошти банківського вкладу є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу між ними в рівних частках. Відтак, для з`ясування майнового стану відповідача позивачка не позбавлена можливості заявляти аналогічні клопотання у межах цивільної справи про поділ майна подружжя і надалі звертатися до суду з заявою про збільшення розміру аліментів, якщо буде вважати це доречним.

Згідно частини 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд, оцінивши докази надані сторонами за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимога про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі підлягає частковому задоволенню. Так, з відповідача слід стягувати аліменти у розмірі 3000 грн 00 коп на місяць, починаючи з дня пред`явлення позову – 03.11.2025.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Проаналізувавши подані позивачем: копію Протоколу узгодження вартості та обсягу правової (правничої) допомоги від 23.10.2025, копію Акту наданих послуг № 1 від 23.10.2025 Адвокатського об`єднання «Дніпро легал груп», заяви по суті справи складені адвокатом, надані як доказ надання послуг у цій справі, загальну тривалість судового розгляду справи, а також усталену практику у справах про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину, незначну складність справи, вважаю, що позивачка не довела те, що витрати на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому суд, зменшує суму витрат на професійну правничу допомогу до 10000 грн 00 коп, які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка звернулася до суду з двома позовними вимогами. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Втім позивачкою було сплачено 968 грн 96 коп лише за позовну вимогу про розірвання шлюбу, оскільки вона звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів.

За таких обставин з відповідача на користь позивачки належить стягнути судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп. Також з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 968 грн 96 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 24, 56, 112, 180, 181, 191, 192, Сімейного кодексу України, ст. 12, 81, 137, 141, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Шлюб, укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований 12.10.2007 Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 1193 – розірвати.

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн 00 коп (три тисячі гривень 00 коп) щомісячно починаючи стягнення з 03.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп (десять тисяч гривень 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь держави судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Роз`яснити, що згідно частини 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 13 квітня 2026 року.

Суддя Н. В. Недобитюк