Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №208/784/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/784/25

провадження № 2/208/455/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Агеєвої В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 208/784/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Жданова Г.С., через систему «Електронний суд» подала до Заводського районного суду міста Кам`янського матеріали позовної заяви до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно позовних вимог просить:

- Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 250 000, 00 грн. (двісті п`ятдесят тисяч грн.00 копійок).

- Стягнути Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 11 листопада 2024 року по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позову зазначає, що з 23.06.2003 року по 08.11.2024 року ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Державним підприємством ВК « Краснолиманська», в якому з 04.02.2013 року по 08.11.2024 року працював гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим підземним днем в шахті.

Наказом Відповідача № 1662/к від 08.11.2024 року Позивач звільнився за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записом у трудовій книжці.

На момент звільнення Відповідач не провів з Позивачем розрахунку по заробітній платі, внаслідок чого утворилась заборгованість по заробітній платі.

Статтею 47 КЗпП України визначено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

На підставі ст. ст. 47,83,116 КЗпП України в день звільнення Відповідач мав провести з Позивачем розрахунок та виплатити за весь період заробітну плату з врахуванням надбавок, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні відпустки тощо.

Однак відповідач в день звільнення не надав позивачу копію наказу про звільнення, повідомлення про нараховані виплати, та не здійснив обов`язковий розрахунок на дату звільнення.

Враховуючи вище викладене, підлягає стягненню на користь Позивача заборгованість з нарахованної, але не виплаченної заробітної плати, компенсацію за дні невикористаної відпустки без утримання податків й інших обов`язкових платежів в розмірі 250 000,0 грн.

Відповідач має здійснити Позивачу виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.11.2024 року на дату подачу позову.

Виходячи з розміру заробітної плати Позивача, середньоденна заробітна плата складає 1983,70 грн.

У зв`язку з тим, що Відповідач не провів розрахунок при звільненні, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 55 (з 08.11 2024 року по 16.01.2025 року включно) робочих днів, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку на день подання даного позову складає 109 103,5 грн. (1983,70 * 55 = 109 103,5).

Таким чином заявлений Позивачем позов про стягнення з Відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 250 000,0 грн., а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 109 103,5 грн., отже загальна сума позовних вимог заявлених на день подання даного позову складає 359 103,5 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 року, цивільну справу №208/784/25 передано до провадження судді Гречаній В.Г.

Ухвалою суду від 21.01.2025 року відкрито провадження у справі №208/784/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Разом з позовною заявою представник позивача подала клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 21.01.2025 року клопотання представника позивача – адвоката Жданової Г.С. про витребування доказів задоволено.

Ухвалою суду від 01.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

13.03.2026 року адвокат Жданова Г.С. в інтересах позивача ОСОБА_1 подала до суду заяву про зменшення/збільшення розміру позовних вимог. Зазначила, що для уточнення розміру заборгованості, Позивач, через Державний застосунок ДІЯ надає суду довідку ОК-5 та ОК-7, які містять індивідуальні відомості про застраховану особу Позивача, з реєстру Пенсійного фонду України про стаж, нараховану зарплату та сплату ЄСВ.

Як вбачається з даних Довідок ОК-5,ОК-7 Відповідач не здійснив нараховані виплати Позивачу, а саме: в січні 2023 року -57352,50 грн., лютому 2023 року – 50859,95 грн., березні 2023 року – 2218,99 грн., листопаді 2024 році - 121293,45 грн., разом 231724,89 грн. Через це, коригуванню підлягає розмір середнього заробітку за час затримки, який обчислюється відповідно до абзацу. 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100

Враховуючи, що Відповідач не провів розрахунок при звільненні, та те, що з моменту звільнення шестимісний строк становить 130 днів орієнтований розмір за час затримки виплат стягується за шість місяців та становить 116953,2 грн.(130 календарних днів*899,64 грн.), який обчисляється з розміру середнього заробітку за день, а саме: 50859,95(лютий)грн.+2218,99( березень) грн. = 53078,94)/59(28+31 кількість днів)=899,64 грн. Таким чином, посилаючись на інформацію Пенсійного фонду України, отриману Позивачем через Державний застосунок ДІЯ, заявлений розмір заборгованості по заробітній платі становить 231724,89 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 116953,1 грн., отже загальна сума позовних вимог зменшена та складає 348678,49 грн.

Просить зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: Стягнути з Державного підприємства « Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 231724,89 грн. (двісті тридцять одна тисяча сімсот двадцять чотири грн.89 копійок) та стягнути Державного підприємства « Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців, починаючи з 11 листопада 2024 року.

Відповідач, представник Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлявся шляхом направлення судових повісток на електронну пошту та шляхом публікації оголошень на веб-порталі судової влади України, що в розумінні ч. 8, 12 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Заяв та клопотань про проведення розгляду справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , 23.06.2003 року прийнятий до ДП «ВК «Краснолиманська».

08.11.2024 року звільнений за власним бажанням за ч.1 ст. 38 КЗпП України.

12.12.2024 року адвокат Жданова Г.С. надіслала до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» адвокатський запит, у якому просила надати документи щодо звільнення та заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до довідки ПФУ форми ОК-5 встановлено, що з вересня 2002 року по березень 2023 року позивачу від ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» робляться відрахування заробітку для нарахування пенсії. Також вбачається у листопаді 2024 року нарахування.

Відповідно до довідки ПФУ форми ОК-7 встановлено нарахування від відповідача у період з 2011 року по березень 2023 року.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-2912цс16.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.

Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «ВК «Краснолиманська» має перед ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати.

З довідки ОК-5 ОСОБА_1 вбачається, що від ДП «ВК «Краснолиманська» не виплачені всі передачені при звільненні кошти позивачу.

Крім того, судом витребувались від ДП «ВК «Краснолиманська» наказ про звільнення № 1662/к від 08.11.2024 року ОСОБА_1 , копія письмового повідомлення про нараховані та виплачені кошти при звільненні (розрахунковий лист) ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на день звільнення, довідка про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на день звільнення помісячно, починаючи з дати виникнення заборгованості, довідка про нараховану компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки, іншої допомоги на день звільнення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), копія табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), починаючи з часу виникнення заборгованості, довідка про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Проте, представники ДП «ВК «Краснолиманська» не виконали ухвалу суду, не надали витребувану інформацію.

Також, відповідем не було спростовано або висловлено заперечення щодо розрахунку позивача.

Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно доположень ст.116 КЗпП України сума належних виплат (складові нарахованого заробітку) мала бути виплачена ОСОБА_1 роботодавцем ДП «ВК «Краснолиманська» в день звільнення 08.11.2024 року.

Заробітна плата в розумінні норм ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виконання зобов`язань, це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП України), компенсація за невикористані дні щорічної відпустки (ст. 83 КЗпП України), вихідна допомога (ст. 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків розрахунку при звільненні.

За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані сторонами докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону в розумінні їх належності та допустимості, - суд приходить до висновку, що примусовому стягненню з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 підлягає заборгованість з нарахованих, але не виплачених при звільненні складових заробітку в сумі 231724,89 гривень.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 7 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Так, відповідно до розрахунку позивача, середньоденний заробіток згідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, склав 899,64 грн.

За позицією позивача відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок, оскільки нараховані суми складових заробітку не виплачені в день звільнення, тобто 08.11.2024 року, тому відповідач повинен понести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Суму середнього заробітку позивач просить з 11.11.2024 року і за шість місяців.

Відповідно до зазначених даних середній заробіток за час затримки рохрахунку при звільненні за шість місяців становить: з розрахунку 899,64 гривень (середньоденний заробіток) х 130 р.д. = 161 935,20 грн.

Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Статтею 117 КЗпП України, у редакції чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи, передбачена відповідальність роботодавця у вигляді виплатити працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом встановлено, що виплата заборгованості по заробітній платі в день звільнення не здійснена, а тому відповідач має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, що діє в редакції на момент звернення до суду.

Згідно наведених розрахунків, середній заробіток складає 899,64 гривень. Заперечень проти такого розрахунку відповідачем не надано.

Суд визначає кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 09.11.2024 року (наступний день після звільнення) і по день винесення рішення, але не більше ніж за 6 місяців, оскільки відповідачем не здійснено фактичної виплати заборгованості по заробітній платі.

З урахуванням розрахункового періоду, який у відповідності до статті 117 КЗпП України становить весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, в грошовому вираженні складає 116 9536,20 гривен (130 р.д. х 899,64 гривень).

Аналогічного висновку щодо розрахункового періоду дійшов Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 757/37241/20, провадження № 61-15667св21.

Суд акцентує увагу, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця, відсутність фінансово-господарської діяльності не виключає його відповідальності на підставі статті 117 КЗпП України. Таке ж роз`яснення надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Суд, розглянувши справу, вирішивши питання, які відповідно до статті 264 ЦПК України підлягають з`ясуванню при ухваленні рішення, - присуджує до стягнення з відповідача суми коштів - нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - при цьому зазначає наступне.

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року справа № 180/683/13-ц).

При зазначенні в резолютивній частині рішення висновку про оподаткування присуджених до стягнення сум, - суд враховує, що згідно матеріалів справи відовівідач має перед позивачем обов`язок по виплаті заробітної плати, де суми відображено вже з урахуванням проведених утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів. Сума середнього заробітку визначена без урахування таких платежів.

Крім того, відповідно дост.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 968,96 грн. за вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на користь відповідача та 2317,24 грн. за вимогу щодо стягнення заборгованості по заробітній платі на користь держави.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 231 724 (двісті тридцять одна тисяча сімсот двадцять чотири) гривні 89 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців, що складає 116 953 (сто шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 20 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь держави судовий збір у розмірі 2317 (дві тисячі триста сімнадцять) гривень 24 копійки.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, адреса: Донецька область, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9.

Суддя В.Г.Гречана