Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №766/2123/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/2123/25 Головуючий в І інстанції: Шестакова Я.В.

Номер провадження: 22-ц/819/850/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

секретар Середюк О.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі: Олешківська міська військова адміністрація Херсонської області; Херсонська обласна рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Карпенка Віталія Вікторовича, який діє від імені ОСОБА_1 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Шестакової Я.В. в м. Херсоні, дата складення повного рішення – 13 січня 2026 року, у справі за позовом адвоката Карпенка Віталія Вікторовича, який діє від імені ОСОБА_1 , до Олешківської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, Херсонської обласної ради про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

11 лютого 2025 року адвокат Карпенко Віталій Вікторович, який діє від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" з вказаним позовом до Олешківської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, в якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 118,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований наступним.

ОСОБА_1 є власницею житлового будинку загальною площею 118.9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на нерухоме майно підтверджується договором купівлі-продажу будинку серії АВО № 208354 від 29.01.2001 року, яке зареєстровано за позивачем Херсонським державним бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу № 39 за реєстровим № 5185 від 29.01.2001 року.

З метою реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач 08.08.2024 року звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради із заявою № 62379843. 15.08.2024 року позивач отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 74609584, у зв`язку з тим, що подані до заяви документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Додатково в рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій зазначалося, що на запит державного реєстратора щодо надання інформації про підтвердження проведеної державної реєстрації права власності на заявлене нерухоме майно до 01.01.2013 року Херсонським державним бюро технічної інвентаризації повідомляється наступне: надати інформацію немає змоги, так як робота Олешківської філії КП ХБТІ ХОР на даний час не відновлена у зв`язку з тимчасовою окупацією.

На даний момент, територія на якій знаходиться нерухоме майно тимчасово окупована російською федерацією, що є загальновідомим фактом та підтверджується відповідним Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Відповідно до п.1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.

Таким чином, з огляду на наведене, наявність у позивача договору купівлі-продажу будинку підтверджує її право власності на нерухоме майно.

Також вказав, що зазначений житловий будинок було пошкоджено внаслідок збройної агресії російської федерації та внаслідок підриву греблі Каховської гідроелектростанції, що відбувся 06.06.2023 року.

З метою фіксації факту пошкодження нерухомого майна позивачем було надіслано повідомлення про пошкоджене майно через застосунок ДІЯ від 30.06.2023 року № ІП-30.06.2023-92955.

Постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022 року затверджено "Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської федерації", яким урегульовано порядок виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру спричиненої збройною агресією Російської федерації, встановлено порядок виплати компенсації та матеріальної допомоги за зруйноване (пошкоджене) майно.

Також 22.05.2023 року набрав чинності Закон України "Про компенсацію за пошкодження та знищення об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України" за № 2923-IX.

Також зазначив, що 12.05.2023 року Резолюцією CM/Res(2023)3 було укладено Розширену часткову угоду про Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України. Цією ж Резолюцією було затверджено Статут Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, який визначає мандат Реєстру, його функції, структуру управління та порядок участі в ньому. Про створення Реєстру було оголошено на IV Саміті глав держав та урядів Ради Європи, що відбувся у Рейк`явіку 16-17 травня 2023 року.

Враховуючи вищезазначене, відсутність у позивача можливості внесення інформації про нерухоме майно до державного реєстру речових прав на нерухоме майно унеможливлює реалізацію її права на отримання, в подальшому, компенсації за пошкоджений об`єкт нерухомого майна.

Такі обставини порушують право власності в частині розпорядження позивачем своїм майном. При цьому, право власності Позивача на житловий будинок підтверджується Договором купівлі-продажу будинку серії АВО № 208354 від 29.01.2001 року, який було посвідчено Приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Басовою А.Д. та зареєстровано в реєстрі за № 109. Право власності на зазначений будинок зареєстровано за позивачем Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, записано в реєстрову книгу № 39 за реєстровим № 5185 від 29.01.2001 року.

Таким чином у позивача відсутня можливість отримати відомості про зареєстроване право власності на нерухоме майно, які зберігалися в архіві Олешківської філії Херсонського бюро технічної інвентаризації, у зв`язку із чим позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.02.2025 року було відкрито провадження у справі й ухвалено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.04.2025 року за клопотанням представника позивача було залучено до участі у справі співвідповідача – Херсонську обласну раду (ЄДРПОУ 24121079).

Звертаючись до суду 22.04.2025 року з вказаним клопотанням представник позивача зазначив, що із заперечень відповідача позивачу стало відомо, що архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих в Херсонському районі Херсонської області, зберігались в Олешківській філії КП "ХБТІ" ХОР, власником якого є Херсонська обласна рада.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.07.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник Херсонської обласної ради в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності. Подав суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки, з матеріалів позову не вбачається обставин, за якими Херсонська обласна рада може бути визнана власником нерухомого майна, або особою, яка оспорює чи не визнає права позивача на житловий будинок. Більше того, відсутні будь-які дії, повідомлення або листування, які б свідчили про наявність прав Херсонської обласної ради на об`єкт нерухомості або, які б давали підстави вважати, що останньою здійснюється оспорення таких прав позивача. Аналізуючи наявну судову практику, зокрема Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" можна дійти висновку, що відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, про визнання права власності у порядку спадкування, тощо є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. Так, орган, уповноважений управляти майном Олешківської міської територіальної громади, є виключно Олешківська міська рада, а в умовах правового режиму воєнного стану – Олешківська міська військова адміністрація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Олешківської міської військової адміністрації Херсонської області в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі, за наявними у справі доказами.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2026 року у задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено вимогу про визнання права власності на житловий будинок, що розташований у м. Олешки, Херсонської області. Постановою Верховної Ради України від "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX на території Херсонської області було утворено 5 районів, в т.ч. Херсонський район. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №726-р про визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад Херсонської області було в т.ч. утворено в межах Олешківського району Олешківську міську територіальну громаду з центром в м. Олешки. Представницьким органом місцевого самоврядування цієї територіальної громади є Олешківська міська рада. Таким чином, вказав суд, Олешківська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області та Херсонська обласна рада не є належним відповідачем у наведеній справі, а отже у задоволенні позовних вимог до них слід відмовити. При цьому, зазначив суд, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання.

На вказане судове рішення адвокат Карпенко Віталій Вікторович, який діє від імені ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, а у разі, якщо колегія суддів дійде висновку про неможливість ухвалення нового рішення в апеляційній інстанції – скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з обов`язковим урахуванням висновків апеляційного суду щодо належної правової кваліфікації спірних правовідносин та способу захисту. При цьому скаржник послався на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказав, що суд першої інстанції фактично встановив наявність у позивачки права власності, але відмовив у позові з формальних підстав, що суперечить завданню цивільного судочинства.

Також зазначив, що суд не прийняв до уваги того, що Указом Президента України від 02 січня 2023 року № 3/2023, на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану", утворено Олешківську міську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області. Також, відповідно до ст.1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації. Крім того, відповідно до ст.3 цього ж Закону у разі утворення військово-цивільної адміністрації населених пунктів повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації. Також, відповідно до ч.2 ст.4 вказаного Закону військово-цивільні адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України. А тому, вказав, на момент розгляду справи Олешківська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області не була ліквідована у встановлений законом спосіб та, відповідно, саме Олешківська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області є належним Відповідачем у справі. Таким чином, на думку скаржника, суд не міг одночасно покласти в основу мотивувальної частини рішення твердження про те, що в умовах воєнного стану повноваження з управління майном територіальної громади здійснює Олешківська міська військова адміністрація, і водночас без належного мотивування визнати цей орган неналежним відповідачем. Такий висновок є внутрішньо суперечливим, а отже не відповідає вимогам до законності й обґрунтованості судового рішення.

Також вказав, що суд не врахував особливості спору, пов`язаного з неможливістю реєстрації права через тимчасову окупацію території та відсутність доступу до архівів БТІ.

Також зазначив, що суд помилково не застосував принцип jura novit curia та не врахував, що неточність формулювання позовної вимоги не може сама собою нівелювати право на захист.

Підсумовуючи, вказав, що саме Олешківська міська військова адміністрація до моменту її ліквідації є належним відповідачем у цій справі, на що суд не звернув увагу.

Таким чином, по суті рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в задоволенні позову до Олешківської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, і не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову до Херсонської обласної ради.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 13.04.2026 року о 09:10 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу будинку серії АВО № 208354 від 29.01.2001 року, який було посвідчено Приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Басовою А.Д. та зареєстровано в реєстрі за № 109, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила житловий будинок з погрібом, трубчатим колодязем, огорожею та зливною ямою, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці пл. 600 кв.м, згідно рішення виконкому Цюрупинської міської Ради від 19.09.1989 року.

Право власності на зазначений будинок зареєстровано за позивачем Херсонським державним бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу № 39 за реєстровим № 5185 від 29.01.2001 року.

Також до позовної заяви додається технічний паспорт на зазначений житловий будинок від 13.02.2002 року.

З метою реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач 08.08.2024 року звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради із заявою № 62379843.

Проте 13.08.2024 року позивачем було отримано рішення № 74563519 про зупинення розгляду заяви у зв`язку з неподанням заявником відомостей про зареєстровані речові права до 01.01.2013 року. Державним реєстратором від 13.08.2024 року було надіслано запит до Херсонської обласної ради та Херсонського державного бюро технічної інвентаризації № 01/05/2-07-306.

15.08.2024 року позивач отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 74609584, у зв`язку з тим, що подані до заяви документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Додатково в рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій зазначалося, що на запит державного реєстратора щодо надання інформації про підтвердження проведеної державної реєстрації права власності на заявлене нерухоме майно до 01.01.2013 року Херсонським державним бюро технічної інвентаризації повідомляється наступне: надати інформацію немає змоги, так як робота Олешківської філії КП ХБТІ ХОР на даний час не відновлена у зв`язку з тимчасовою окупацією.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Згідно зі ст.128 ЦК УРСР в редакції, чинній на час купівлі спірного житлового будинку (29.01.2001 року) ("Момент виникнення права власності у набувача майна за договором"), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Відповідно до ст.227 вказаного Кодексу договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно п.3 ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчинення нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність.

За п.9 ч.1 ст.27 вказаного Закону ("Підстави для державної реєстрації прав") державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

У справі за № 6-1858цс15, в якій предметом спору було визнання права власності на новостворене нерухоме майно, Верховний Суд України у постанові від 06.09.2017 року виклав таку правову позицію:

"За правилами статті 392 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України ОСОБА_1 не доведено, що він є саме власником спірного нерухомого майна, й це право оспорюється або не визнається іншою особою, або те, що він втратив документ, який засвідчує його право власності, а статтею 331 ЦК України не передбачено таких спосіб захисту прав, як визнання права власності на новостворене майно шляхом ухвалення судового рішення.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України".

У справах № 6-1858цс15 та № 6-2124цс15 предметом спору було визнання права власності на новостворене нерухоме майно. Від наведених висновків Верховного Суду України Велика Палата Верховного Суду фактично відступила у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20), в якій зробила висновки, що власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності. Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належно реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи. Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту – визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права. Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права. У випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту порушеного, оспорюваного цивільного права може бути визнання права.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Тобто позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

У даному спорі правовою підставою для звернення до суду позивач вважав порушення його законного права та інтересу неможливістю проведення державної реєстрації його права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . У проведенні вказаної державної реєстрації було відмовлено державним реєстратором через відсутність інформації про зареєстровані речові права до 01.01.2013 року.

У позивача в наявності є нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку серії АВО № 208354 від 29.01.2001 року. Право власності на зазначений будинок зареєстровано за позивачем Херсонським державним бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу № 39 за реєстровим № 5185 від 29.01.2001 року.

Отже, за відсутності доказів протилежного позивачка на підставі наданих доказів довела своє право власності на спірний житловий будинок. Однак вона не може провести державну реєстрацію свого права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна через відсутність інформації про зареєстровані речові права до 01.01.2013 року, адже таку інформацію отримати неможливо, оскільки вищевказане майно територіально підпорядковане Олешківської філії Комунального підприємства ХБТІ Херсонської обласної ради, яке на даний час тимчасово знаходиться під окупацією зс рф.

Ситуація, що склалася, створила невизначеність у взаємовідносинах позивачки як власника вказаного житлового будинку, який вона купила 29.01.2001 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, з іншими суб`єктами правовідносин. Подання вказаного позову має на меті усунення вказаної невизначеності та створення необхідних умов для реалізації позивачкою своїх прав на вказаний житловий будинок й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Апеляційний суд враховує, що основним документом, що підтверджує право власності на житловий будинок в Україні, є Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП), який містить актуальну інформацію про зареєстроване право власності. Додатково право власності підтверджується правовстановлюючим документом (наприклад, договором купівлі-продажу, дарування, спадщини, рішенням суду), на підставі якого було внесено запис до реєстру. Також враховує, що для проведення будь-якої операції з нерухомістю власнику останньої необхідно отримати Витяг з ДРРП.

Враховуючи зазначене, неможливість для позивачки провести державну реєстрацію свого права власності на вказаний житловий будинок, власником якого вона є, через відсутність інформації про зареєстровані речові права до 01.01.2013 року (що стало наслідком неможливістю її отримання від Олешківської філії КП ХБТІ ХОР, яка наразі перебуває під окупацією рф) тягне за собою позбавлення позивача можливості отримати Витяг з ДРРП відносно вказаного житлового будинку і, відповідно, підтвердити своє право власності на неї перед державними органами та іншими особами.

Натомість, судове рішення в разі задоволення позову у цій справі, відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", буде підставою для державної реєстрації права власності позивачкиа на вказаний житловий будинок, відтак вона зможе отримати Витяг з ДРРП відносно вказаного житлового будинку, як основний документ, що підтверджує право власності на нього.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що належним відповідачем у справі є Олешківська міська військова адміністрація, оскільки нерухоме майно, яке є предметом позову, знаходиться в її юрисдикції і вказаний відповідач може бути єдиним потенційним заявником (претендентом) на вказане майно.

Указом Президента України від 02 січня 2023 року № 3/2023, на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану", утворено Олешківську міську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.

Крім того, відповідно до ст.3 цього ж Закону у разі утворення військово-цивільної адміністрації населених пунктів повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації.

Також, відповідно до ч.2 ст.4 вказаного Закону військово-цивільні адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.

Відтак, саме Олешківська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області є належним відповідачем у справі.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову в позові до Олешківської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області через пред`явлення повозу до неналежного відповідача.

Крім того, слід зазначити, що право позивача на володіння майном порушено в частині відсутності запису щодо відповідного майна в Державному реєстрі, що фактично призводить до порушення статті 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Апеляційний суд враховує, що підставою звернення позивачки до суду є неможливість доведення нею перед компетентним органом свого права власності на житловий будинок, що є встановленим фактом. І оскільки таке право не визнається, тому на підставі частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, а також ст.ст.321, 328 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання права власності за позивачкою на вказане нерухоме майно в судовому порядку. При цьому, на думку апеляційного суду, обраний позивачкою спосіб захисту невизнаного права відповідає вимогам закону та змісту правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати й постановити нове рішення, яким позов задовольнити, а саме визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 118,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За ч.8 ст.6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову – на відповідача;

2) у разі відмови в позові – на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

При поданні позовної заяви скаржницею (позивачкою) сплачено судовий збір в установленому законом розмірі 1211,20 грн, а при поданні апеляційної скарги її було звільнено від сплати судового збору в 1 453,44 грн.

З огляду на вказане, враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено повністю, з відповідача Олешківської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви, в розмірі 1 211,20 грн.

Крім того, з відповідача Олешківської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1 453,44 грн.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Карпенка Віталія Вікторовича, який діє від імені ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2026 року в оскаржуваній частині скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов адвоката Карпенка Віталія Вікторовича, який діє від імені ОСОБА_1 , до Олешківської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок загальною площею 118,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Це ж рішення суду в частині відмови в задоволенні позову адвоката Карпенка Віталія Вікторовича, який діє від імені ОСОБА_1 , до Херсонської обласної ради про визнання права власності на нерухоме майно в апеляційному порядку не переглядалось як таке, що не оскаржувалось.

Стягнути з Олешківської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області (адреса Херсонська область, Херсонський район, місто Олешки, вулиця Героїв Рятувальників, будинок, 30, 75100 ЄДРПОУ 44957728) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви, в розмірі 1 211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Стягнути з Олешківської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області (адреса Херсонська область, Херсонський район, місто Олешки, вулиця Героїв Рятувальників, будинок, 30, 75100 ЄДРПОУ 44957728) на користь держави судовий збір в розмірі 1 453,44 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови – 13 квітня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська