Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №650/4366/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/4366/25 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.

Номер провадження: 22-ц/819/797/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

секретар Середюк О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Тягинська сільська рада Бериславського району Херсонської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пікуліна Романа Миколайовича, який діє від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 березня 2026 року, постановлену у складі судді Сікори О.О., дата складення повної ухвали - не зазначено, у справі за позовом ОСОБА_1 до Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області, в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обгрунтований наступним.

Позивачка проживає у вказаному будинку з 01 березня 2001 року.

Згідно даних технічного паспорта вказаний будинок належав ОСОБА_2 , який, за інформацією місцевих жителів, помер ще ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до інформації з різних реєстрів щодо об`єкта нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) відсутні будь-які відомості про вказаний будинок. Тобто, право власності на вказаний будинок ніким не зареєстроване.

Позивачка добросовісно, відкрито і безперервно володіє вказаним будинком понад 10 років. З вимогами про те, що вона незаконно володіє і користується будинком до неї ніхто не звертався, у тому числі і відповідач.

Вважає, що рішення суду про задоволення позову є підставою для реєстрації за нею права власності на вказаний будинок.

Послалася, зокрема, на ст.344 ЦК України.

З підстав наведеного просить задовольнити позов.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 березня 2026 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності було залишено без розгляду.

Залишаючи на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що у призначені судом судові засідання на 25.11.2025 року, 11.03.2026 року, повторно (двічі поспіль) заявник до суду не з`явився, клопотань як і заяв про причини неявки чи перенесення розгляду справи до суду не надіслав, а також не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

На вказану ухвалу адвокат Пікулін Роман Миколайович, який діє від імені ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому він послався на порушення норм процесуального права.

Зокрема вказав, що суд не врахував того, що позивачка мала намір брати участь у вказаному засіданні, однак 24.11.2025 року о 15:30 їй на мобільний телефон зателефонувала секретар судового засідання Завістовська Л.А. (з номера НОМЕР_1 ) і повідомила, що судове засідання не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Сікори О.О. у відпустці. При цьому секретар зазначила, що про нову дату засідання позивачку буде повідомлено додатково ("чекати нового виклику"). Після цього жодних судових повісток, ухвал, офіційних електронних листів чи навіть SMS-повідомлень на адресу позивачки від суду не надходило.

Також зазначив, що суд першої інстанції не забезпечив належного повідомлення позивачки про засідання 11.03.2026 року, а тому перша і головна (кумулятивна) умова - беззаперечне доведення факту "належного повідомлення судом позивача" - у даній справі судом була проігнорована, адже докази вручення повістки на 11.03.2026 відсутні. У матеріалах справи відсутні будь-які докази надсилання та вручення позивачці повістки (поштові повідомлення з підписом, довідки про доставку електронного листа тощо). Також у справі відсутні будь-які ухвали суду про перенесення розгляду справи та призначення її на інші дати.

Таким чином, вказав, суд безпідставно кваліфікував ситуацію 25.11.2025 року як "неявку без поважних причин", хоча засідання було зірвано з вини самого суду (відпустка судді), про що позивачку повідомив секретар телефоном. Відтак, жодної "повторної неявки належним чином повідомленого позивача" у цій справі не було і не могло бути. Відсутність доказів належного вручення повістки унеможливлює залишення позову без розгляду.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 13.04.2026 року о 08:45 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися і про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

З висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки до нього він прийшов, порушивши норми процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст.128 ЦПК України судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Згідно з ч.5 ст.128 ЦПК України судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно.

Частиною 6 ст.128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України:

--- днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (абзац 1);

--- якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (абзац 2).

За ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України ("Наслідки неявки в судове засідання учасника справи") суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно п.2 ч.3 вказаної вище норми закону якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

За ч.5 вказаної норми закону у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Зазначені вище норми дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі № 761/22863/23, провадження № 61-16833св24).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки. Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 756/7038/15-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 16 серпня 2022 року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі №686/15042/20,від 10 січня 2024 року у справі № 456/1278/20, 24 травня 2024 року у справі № 1340/3738/18, від 27 червня 2024 року у справі № 450/2265/19, від 03 липня 2024 року у справі № 459/550/23.

Отже, правом на залишення позовної заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час і місце судового засідання; повторної поспіль неявки позивача у судове засідання; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності; нез`явлення позивача перешкоджає розгляду справи.

Вказана позовна заява подана до суду у липні 2025 року.

Ухвалою суду від 12.08.2025 року було відкрито провадження у справі. При цьому суд постановив призначити перше судове засідання у справі на 25 листопада 2025 року о 15:30 год. в залі судових засідань № 1 Великоолександрівського районного суду Херсонської області.

Суд першої інстанції зазначив, що у призначені судом судові засідання на 25.11.2025 року, 11.03.2026 року, повторно (двічі поспіль) заявник до суду не з`явився, клопотань як і заяв про причини неявки чи перенесення розгляду справи до суду не надіслав, а також не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Матеріали справи містять довідку про те, що суддя Сікора О.О. перебуває у щорічній оплачуваній відпустці з 24.11.2025 по 28.11.2025 включно. Отже, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці 25.11.2025 року судове засідання, призначене на вказану дату, відбутися не могло.

Тобто, зазначене по суті не спростовує доводи скарги про те, що напередодні судового засідання 25.11.2025 року позивач був повідомлений про те, що судове засідання не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Сікори О.О. у відпустці.

При цьому на думку апеляційного суду, саме перебування судді у відпустці 25.11.2025 року спростовує факт того, що 25.11.2025 року позивач, який був повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився і про причини неявки суд не повідомив.

Наявне повідомлення позивачки в додатку Вайбер про дату судового засідання 11.03.2026 року, що, відповідно до закону, не свідчить про її належне повідомлення про час та місце розгляду справи. Жодних інших даних про належне повідомлення позивачки та/або її представника адвоката Пікуліна Романа Миколайовича про судове засідання 11.03.2026 року немає.

З урахуванням наведеного слід вважати, що відсутні всі умови для залишення заяви без розгляду, оскільки не можна вважати, що у призначені судом судові засідання на 25.11.2025 року, 11.03.2026 року, позивач повторно (двічі поспіль) до суду не з`явився, клопотань як і заяв про причини неявки чи перенесення розгляду справи до суду не надіслав, а також не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності (ч.5 ст.223 і п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На думку апеляційного суду за таких обставин постановлення оскаржуваної ухвали не відповідає вказаним нормам процесуального закону.

З наведеного слід дійти висновку, що суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки в нього не було підстав для застосування п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України і залишення позовної заяви без розгляду.

Висновки суду апеляційної інстанції

З підстав зазначеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції, згідно ч.1 ст.367, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ч.1 ст.367, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Пікуліна Романа Миколайовича, який діє від імені ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 березня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови - 13 квітня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська