Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №650/3524/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/3524/25 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.

Номер провадження: 22-ц/819/785/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

секретар Середюк О.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., дата складення повного рішення – 19 лютого 2026 року, у справі за позовом адвоката Чиркіної Людмили Юріївни, яка діє від імені ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

29 травня 2025 року адвокат Чиркіна Людмила Юріївна, яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулася до суду з вказаним позовом до ТОВ "Ютс-Агропродукт" та ТОВ "Перемога-Плюс", в якому просила розірвати Договір оренди землі від 20 березня 2006 року, який зареєстровано у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 березня 2006 за № 4АА002118 04067150004, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 36991140 від 27.10.2015 року, який було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Ютс-Агропродукт", право оренди за яким на підставі договору купівлі – продажу №1704/25-14 від 17 квітня 2025 року було відчужено ТОВ "Перемога-Плюс" та предметом якого є оренда земельної ділянки кадастровий номер: 6520685200:04:070:0041, площею 6,8918 га, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративно – територіальних межах Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Також просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені на сплату судового збору.

Позов обґрунтований наступним.

Позивачу на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення кадастровим номером 6520685200:04:070:0041 площею 6,8918 га, розташована в адміністративно-територіальних межах Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

20 травня 2006 року між групою громадян в тому числі ОСОБА_1 та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 передала ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (орендарю) в строкове платне користування належну їй на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення: кадастровий номер: 6520685200:04:070:0041, площею – 6,8918 га. Вказаний договір оренди зареєстрований у Бериславському районному відділі херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 березня 2006 за № 4АА002118-04067150004.

Згодом відбулися заміни сторони в договорі: 25 серпня 2015 року ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" (ЄДРПОУ 32300975) замінило першого орендаря, а 24 липня 2017 року додатковою угодою № 700008 ТОВ "Ютс-Агропродукт" (ЄДРПОУ 41101589) стало новим орендарем із підписанням акта приймання-передачі ділянки.

29 жовтня 2021 року між позивачем та ТОВ "Ютс-Агропродукт" укладено додаткову угоду № 700008-7, якою договір оренди викладено в новій редакції. Згідно з цією редакцією строк оренди встановлено до 31 грудня 2033 року, нормативна грошова оцінка становить 238 058,74 грн, розмір орендної плати — 6,63 % від нормативної грошової оцінки (15 783,29 грн за повний рік), плата вноситься в грошовій формі з урахуванням щорічної індексації нормативної оцінки, до 31 грудня кожного року, з можливістю часткових платежів різними способами.

Орендар сплачував орендну плату належним чином до 31 грудня 2021 року. Починаючи з 2022 року платежі припинилися повністю. Станом на подання позову заборгованість за 2022–2024 роки склала 47 349,87 грн. 22 квітня 2025 року позивач направив ТОВ "Ютс-Агропродукт" вимогу про сплату заборгованості № 22-04/2025-10, яка була отримана 25 квітня 2025 року, однак борг не погашено.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 травня 2025 року, право оренди на спірну ділянку зареєстровано за ТОВ "Перемога-Плюс" (ЄДРПОУ 33251307) на підставі договору купівлі-продажу права оренди від 17 квітня 2025 року, укладеного з ТОВ "Ютс-Агропродукт". Позивач не отримував жодних повідомлень про таку передачу права оренди та не давав згоди на заміну сторони в договорі.

Представник позивача вважає, що систематична (протягом трьох років поспіль) повна несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору. Водночас земельна ділянка не відноситься до забруднених вибухонебезпечними предметами, а суміжні агровиробники (ТОВ "Агро-Лайф 2023", ТОВ "Додола 2021") продовжують використовувати аналогічні ділянки на території Бериславського району, здійснюють обробіток, сплачують орендну плату без заборгованостей і не фіксують суттєвих перешкод у користуванні землею після деокупації.

Послалася на ст.651 ЦК України. При цьому зазначив, що при погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками, який відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" є істотною умовою договору оренди землі, позивач розраховував на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі. А отже в зв`язку з порушенням строку сплати орендної плати, сторона орендодавців була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені договору оренди.

Також послався на п."д" ч.1 ст.141 ЗК України.

Таким чином, має місце систематична несплата орендної плати, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 13.06.2025 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом і постановлено розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи.

У відзиві на позовну заяву, поданому 15 липня 2025 року, представник відповідача ТОВ "Ютс-Агропродукт" зазначив, що заявлені позовні вимоги про розірвання договору оренди землі є необґрунтованими, не підтвердженими належними та достовірними доказами і не підлягають задоволенню.

Позов ґрунтується на твердженнях про невиплату орендної плати за період 2022–2024 років. Відповідач заперечує наявність порушення з його боку, вказуючи, що позивач не надав суду жодних доказів фактичної невиплати саме ТОВ "Ютс-Агропродукт" орендної плати. Зокрема, відсутні виписки з банківських рахунків позивача за останні три роки, відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків або інші документи, які б підтверджували відсутність надходжень орендної плати від відповідача.

Відповідач стверджує, що невиконання зобов`язання зі сплати орендної плати зумовлене обставинами, за які він не відповідає, а саме – воєнною агресією Російської Федерації проти України, введенням воєнного стану з 24 лютого 2022 року, тимчасовою окупацією значної частини Херсонської області, зокрема території Новорайської сільської ради, до 11 листопада 2022 року. У цей період майже всі працівники підприємства покинули область, відновлення господарської діяльності виявилося неможливим, а доступ до орендованої земельної ділянки був повністю втрачений.

На підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, а також на включення ТОВ "Ютс-Агропродукт" до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, відповідно до рішення Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 та розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року.

Після деокупації території значна частина майна підприємства була розкрадена або знищена, офіс зруйнований. Крім того, орендовані земельні ділянки визнані непридатними для використання через потенційну загрозу забруднення вибухонебезпечними предметами, що підтверджується розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, а також листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року. Останній документ зазначає, що земельна ділянка є потенційно забрудненою, піротехнічні розрахунки ДСНС не залучалися до розмінування, а безпека при проведенні польових робіт не може бути гарантована через щоденні обстріли з боку Російської Федерації.

Відповідач посилається на ч.6 ст.762 ЦК України, відповідно до якої наймач (орендар) звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Оскільки протягом 2022 року територія перебувала під окупацією, а в 2023–2024 роках земельні ділянки визнані непридатними для використання через ризик вибухонебезпечних предметів та відсутність безпечного доступу, об`єктивно відсутня можливість як користування ділянкою за цільовим призначенням, так і сплати орендної плати.

Додатково відповідач посилається на пункт 13.2 договору оренди, за яким сторона, що порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося не з її вини, а також на ст.617 ЦК України, яка звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань у разі настання обставин непереборної сили.

На підтвердження правомірності такої позиції відповідач наводить постанову Херсонського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 650/3776/24, в якій суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання аналогічного договору оренди землі та звільнення відповідача (ТОВ "Ютс-Агропродукт") від сплати орендної плати за 2022–2023 роки саме через обставини непереборної сили, окупацію, заборону сільськогосподарських робіт військовими адміністраціями та визнання ділянок непридатними для використання через потенційне забруднення вибухонебезпечними предметами (зокрема, розпорядження Новорайської СВА від 31 жовтня 2023 року № 163 та рішення Херсонської обласної ради № 491).

Таким чином, представник відповідача вважає, що невиплата орендної плати обумовлена виключно об`єктивними обставинами непереборної сили та наслідками збройної агресії, які не залежать від його волі, а позовні вимоги про розірвання договору не підлягають задоволенню.

У додаткових поясненнях представник відповідача ТОВ "Ютс-Агропродукт" посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 7 червня 2024 року № 740 "Про деякі питання про створення, забезпечення функціонування та ведення реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами", якою затверджено Порядок ведення відповідного реєстру та введено в дію Інтерактивну карту територій, що адмініструється Державною службою України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) за посиланням https://mine.dsns.gov.ua/.

Згідно з даними цієї Інтерактивної карти ДСНС, територія Новорайської селищної територіальної громади (до складу якої входить Новорайська сільська рада Бериславського району Херсонської області), на якій розташована спірна земельна ділянка, позначена як місце, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Представник відповідача наголошує, що цей факт є загальновідомим, отримано з публічного офіційного джерела і відповідно до ст.82 ЦПК України не потребує додаткового доказування.

Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на те, що відстань між Новорайською сільською радою Бериславського району та Горностаївською сільською радою Каховського району Херсонської області, яка на сьогодні залишається тимчасово окупованою російською федерацією, становить близько 20 км, що створює додаткові ризики.

Представник відповідача стверджує, що через обставини, за які орендар не відповідає (у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України), а саме: забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, ймовірність її замінування, щоденні атаки російських FPV-дронів і ракет, які становлять реальну загрозу життю та здоров`ю працівників підприємства, стає об`єктивно неможливим проведення посівної кампанії, збирання врожаю та будь-якої іншої господарської діяльності на спірній земельній ділянці.

Відтак, представник відповідача робить висновок, що в орендаря відсутній обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою за період, протягом якого майно не могло бути використане через зазначені обставини.

На судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

На судове засідання представник відповідача ТОВ "Ютс-Агропродукт" не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

На судове засідання представник відповідача ТОВ "Перемога-Плюс" не з`явився, про причини неявки судне повідомив.

Суд розглянув справу за відсутності її учасників.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2026 року позов було задоволено. Суд вирішив:

--- розірвати Договір оренди землі від 20 березня 2006 року, який зареєстровано у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 березня 2006 за № 4АА002118- 04067150004, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 36991140 від 27.10.2015 року, який було укладено між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", право оренди за яким на підставі договору купівлі – продажу №1704/25-14 від 17 квітня 2025 року було відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" та предметом якого є оренда земельної ділянки кадастровий номер: 6520685200:04:070:0041, площею – 6,8918 га, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративно – територіальних межах Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області;

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 605,60 грн;

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний був нарахувати орендодавцю орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки, однак цього не зробив, що орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6520685200:04:070:0041 встановлена у розмірі 6,63% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (238 058,74 грн), що складає 15 783,29 грн за один повний рік оренди. А відтак загальна сума заборгованості за вказаний період становить 47 349,87 грн, що складається із сум орендних платежів за 2022, 2023 та 2024 роки.

Також суд виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема, платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов`язання за договором. Водночас, як вказав суд, цей факт не заперечується відповідачами, також представник позивача послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки.

Також суд виходив з того, що відповідачами не надано доказів того, що новий орендар вказаних земельних ділянок, а саме ТОВ "Перемога-Плюс", на даний час здійснює господарську діяльність на зазначених земельних ділянках, виконує умови договору оренди, зокрема щодо цільового використання землі, її обробітку та сплати орендної плати.

Також суд не погодився з наведеними у відзиві доводами відповідача ТОВ "Ютс-Агропродукт" в частині причин невиконання договірних зобов`язань щодо виплати орендної плати за 2023 рік та 2024 рік, зважаючи на встановлені у справі обставини, умови укладених договорів оренди землі, положення чинного законодавства, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками за відповідний період.

Також, суд виходив з того, що відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1. Однак, вказав суд, товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Також суд виходив з того, що той факт, що відповідачем не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договором оренди.

Також суд виходив з того, що з боку відповідача не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Також суд виходив з того, що відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 територія Новорайської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області у період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року була тимчасово окупованою. Тобто, вважав суд, протягом 2023 року та 2024 року відповідна територія не передбачала перешкод, пов`язаних із збройним конфліктом або тимчасовою окупацією. Після деокупації території в листопаді 2022 року жодних обмежень, що могли б перешкоджати використанню земель для господарської діяльності, на думку суду, не існувало.

Також суд виходив з того, що обставини, пов`язані із потенційним замінуванням, про які зазначає відповідач, не можуть свідчити про існування для нього об`єктивних перешкод у використанні даної земельної ділянки. Процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, як вказав суд, вже передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Орендар, як сторона, яка володіє правом користування земельною ділянкою (яка є спеціальним предметом, який за своїми природними властивостями вимагає постійної опіки та догляду і весь масив обов`язків щодо подальшого використання земельної ділянки в першу чергу покладається на орендаря), має вирішити питання щодо розмінування та привести земельні ділянки в стан, придатний для сільськогосподарської діяльності. Крім того, як вважав суд, якщо орендар зіткнувся з об`єктивними перешкодами, він мав звернутися до орендодавця, повідомити про ці обставини та обговорити можливі заходи для вирішення проблеми. Однак, зазначив суд, суду не надано доказів того, що орендар ініціював відповідні процедури, звертався до компетентних органів чи подав конкретні заяви щодо обстеження і розмінування земель. Він не виявив належної активності, і саме тому земельні ділянки не були оброблені, а зобов`язання за договором оренди не виконувались. Суд зазначив, що загальновідомі факти свідчать, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Що стосується посилання представника відповідача на розпорядження органів місцевого самоврядування щодо надання пільг з місцевих податків і зборів, зокрема й орендної плати за землю, суд виходив з того, що відповідно до змісту вказаних розпоряджень пільги зі сплати орендної плати стосуються земель комунальної власності, наданих в оренду, тобто відносин, у яких орендодавцем виступає територіальна громада. Натомість, вказав суд, спірна земельна ділянка, яка є предметом спору, перебуває у приватній власності позивача і не належить до земель комунальної форми власності. Відтак, на думку суду, положення вказаних розпоряджень щодо звільнення від орендної плати на ці відносини не поширюються. Щодо вказівки у розпорядженнях на те, що окремі земельні ділянки не є об`єктом оподаткування у зв`язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, суд зазначив, що йдеться саме про потенційну загрозу, яка сама по собі не свідчить про наявність фактичного забруднення, яке б унеможливлювало використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням. При цьому суд вказав, що відповідачами не надано жодного акту технічного обстеження, сертифіката чи іншого документа, що підтверджував би реальний техногенний стан ґрунту або визнання спірної земельної ділянки непридатною до використання за 2023 та 2024 роки.

Також суд зазначив, що за веб-адресою https://mine.dsns.gov.ua/ розміщено інтерактивну мапу територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами. Вказана мапа дозволяє здійснювати огляд інформації у реальному часі та відображає актуальні на момент огляду дані щодо ймовірних небезпечних ділянок. Разом з тим, як вказав суд, зазначена мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, зокрема на період, який є предметом судового розгляду, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення.

Щодо посилань позивача про виникнення заборгованості з орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою впродовж 2022 року, суд враховував, що вищенаведені обставини стосовно перебування спірної земельної ділянки на території, яка була тимчасово окупованою в період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року, свідчать про те, що орендар ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не міг користуватися нею впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю. Такі обставини, на думку суду, свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень ч.6 ст.762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. На цій підставі, вказав суд, доводи позивача у цій частині суд визнає необґрунтованими.

Однак вказане, на думку суду, не впливає на наявність підстав для задоволення вимоги про розірвання договору оренди, адже в даному випадку невиплата орендної плати в повному обсязі за 2023 рік та 2024 рік утворює систематичність порушення строків сплати орендної плати. Відтак, як зазначив суд, орендар повинен був сплатити орендну плату за 2023 та 2024 роки за вказану земельну ділянку в загальному розмірі 31 566,58 грн, що складається із сум орендних платежів за 2023 та 2024 роки (по 15 783,29 грн за кожен повний рік оренди), однак цього не виконав. А тому, як вказав суд, вказана заборгованість є підтвердженням істотного порушення орендарем умов договору оренди землі та відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі" та ст.651 ЦК України є підставою для його дострокового розірвання.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд вказав, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач систематично не виконував обов`язок зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі" та ст.651 ЦК України. Водночас у матеріалах справи відсутні докази, що несплата за вказаний період була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов`язань.

При вирішенні даного спору суд також враховував, що відповідач ТОВ "Ютс-Агропродукт", заперечуючи проти розірвання договору оренди землі та одночасно наполягаючи на відсутності у нього обов`язку сплачувати орендну плату, не пропонує жодних шляхів врегулювання ситуації, не обґрунтовує можливості чи строків поновлення платежів, не подає будь-якого реалістичного плану подальшого користування спірною земельною ділянкою. Така пасивна позиція не лише позбавляє позивача права на отримання доходу з належного йому об`єкта приватної власності, але й призводить до залишення земельної ділянки в стані господарської ізоляції на невизначений час, коли власник позбавлений реальної можливості як самостійно її використовувати, так і передати в оренду іншому добросовісному користувачу. Такий стан речей, на думку суду, є неприпустимим як з точки зору охорони прав орендодавця, так і з огляду на суспільно значущу потребу у стабільному сільськогосподарському виробництві в умовах воєнного стану, коли збереження та ефективне використання земельного фонду країни набуває особливої ваги для забезпечення продовольчої безпеки держави.

На вказане рішення відповідач ТОВ "Ютс-Агропродукт" подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому він послався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема вказав, що справу було вирішено неповноважним складом суду, адже 15.12.2025 року товариство подало заяву про відвід судді Сікори Олександра Олександровича, посилаючись на те, що 25.06.2025 року воно звернулось зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді до Вищої ради правосуддя, стверджучи, що суддя Сікора О.О. ухвалює рішення у подібних справах з порушенням принципу рівності сторін у справі, нехтує забезпеченням рівного ставлення до всіх сторін судового засідання, що повинно мати першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов`язків. Отже, вказав, очевидно, що між Товариством та вказаним суддею існує потенційний конфлікт інтересів, особливо у контексті поданої скарги до Вищої ради правосуддя. 17.12.2025 року суддя Сікора О.О., в з порушення ст.40 ЦПК України залишив вказану заяву про відвід без розгляду.

Також вказав, що суд безпідставно повернув зустрічну позовну заяву Товариства.

Також зазначив, що суд не врахував того, що в порядку спрощеного позовного провадження було розглянуто справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, адже, вказав, ціна позову у цій справі значно перевищує поріг малозначної справи, у яких ціна позову не перевищує 90 840,00 грн. Крім того, справа стосується цивільних правовідносин, де одна зі сторін (орендар чи орендодавець) вимагає припинення договірних відносин в судовому порядку і відповідно має значення для сторін.

Також вказав, що суд розірвав договір, який був укладений між позивачкою та ТОВ "Ютс-Агропродукт", натомість фактично договір оренди землі від 20 березня 2006 року був укладений між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт", матеріали справи це підтверджують, а суд відповідно розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог і не може самостійно змінювати предмет або підстави позову, позивач сам визначає, що саме і від кого він вимагає та підстави позову, відповідно ризики пов`язані з цим несе сам позивач. Зазначене дає підстави вважати, що Договір оренди землі від 20.03.2006 року з урахуванням внесених змін додатковими угодами не є розірваним та є чинним, як найменш до кінця строку його дії.

Також вказав, що відповідач не заперечує факту несплати позивачу орендної плати, передбаченої умовами Договору, але причиною такого є неможливість використання земельної ділянки, переданої в оренду, через забруднення (можливе забруднення) вибухонебезпечними предметами. Так, селищна територіальна громада Бериславського району Херсонської області, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, в період 2023-2024 років віднесена до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, що виключає її безпечне використання ТОВ "ЮТС-Агропродукт", як орендарем для отримання сільськогосподарської продукції за умовами договору оренди в період 2022-2024 років, внаслідок чого ТОВ "ЮТС-Агропродукт", як орендар майна звільняється від орендної плати за цей час, як з підстав, визначених законом, так і за умовами договору оренди, які узгоджені його сторонами. Як вказав скаржник, вказане підтверджується Листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області №66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025 року, а також Інтерактивною картою ДСНС, розміщеною на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/ ), територія Милівської ОТГ Бериславського району, Херсонської області, в межах якої знаходиться земля, належна позивачу, є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Аналогічний висновок міститься у постановах Миколаївського апеляційного суду від 14 та 15 жовтня 2025 року у справах № 485/688/25, 485/582/25, 485/747/25 відповідно.

Також послався на постанову Херсонського апеляційного суду від 09.04.2025 у справі №650/3776/24, яку було залишено без змін постановою Верховного Суду від 21 січня 2026 року.

Також вказав, що суд не врахував законодавчого врегулювання порядку звільнення від сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, зокрема, наявності затвердженого переліку відповідних територій. Зокрема, Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06 травня 2023 року, постанова Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією". З огляду на вказане вище правове регулювання, положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та той факт, що вся Милівська сільська територіальна громада за винятком с. Дудчани, с. Качкарівка, с. Милове, с. Новокаїри с. Республіканець, с. Саблуківка, с. Суханове, с. Червоний Яр, Бериславського району Херсонської області, віднесена до території бойових дій з 11.11.2022 р, а до цього перебувала під окупацією, Товариство має право у спірний період не сплачувати орендну плату за користування земельною/ими ділянкою/ами. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 25.02.2025 р. у справі №908/929/24.

Вважає, що зазначене підтверджує наявність обставин неможливості використання землі орендарем відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України.

Щодо долучених позивачем до матеріалів справи відповіді на адвокатські запити ТОВ "АГРО-ЛАЙФ 2023" та ТОВ "Додола 2021" про те, що "начебто" дані підприємства з початку деокупації продовжили користуватись земельними ділянками, які перебували в їх оренді за договорами оренди землі на території Бериславського району, вважає дані відповіді неналежними та недопустимими доказами у справі, такими які не є загальновідомими.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 13.04.2026 року о 08:10 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення кадастровим номером 6520685200:04:070:0041 площею 6,8918 га, розташована в адміністративно-територіальних межах Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

20 травня 2006 року між позивачем та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" укладено договір оренди цієї земельної ділянки, зареєстрований у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК із записом від 20 березня 2006 року за № 4АА002118-04067150004.

25 серпня 2015 року укладено договір про заміну сторони в договорі оренди, за яким ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" (ЄДРПОУ 32300975) набуло прав та обов`язків орендаря.

24 липня 2017 року додатковою угодою № 700008 ТОВ "ЮТС-Агропродукт" (ЄДРПОУ 41101589) стало новим орендарем з підписанням акта приймання-передачі ділянки.

29 жовтня 2021 року додатковою угодою № 700008-7 договір оренди викладено в новій редакції: строк дії – до 31 грудня 2033 року, нормативна грошова оцінка – 238 058,74 грн, орендна плата – х 6,63 % від нормативної грошової оцінки (15 783,29 грн за повний рік), вноситься в грошовій формі до 31 грудня кожного року з урахуванням коефіцієнта щорічної індексації нормативної оцінки землі.

Встановлено і сторонами не заперечується, що з 2022 року платежі припинилися. Заборгованість за 2022–2024 роки становить 47 349,87 грн.

22 квітня 2025 року позивачем направлено ТОВ "ЮТС-Агропродукт" вимогу про сплату заборгованості № 22-04/2025-10, отриману 25 квітня 2025 року, борг не погашено.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 травня 2025 року право оренди зареєстровано за ТОВ "Перемога-Плюс" (ЄДРПОУ 33251307) на підставі договору купівлі-продажу права оренди від 17 квітня 2025 року з ТОВ "ЮТС-Агропродукт". Повідомлення про передачу права оренди позивачу не надходило, згоди на заміну сторони в договорі не надано.

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Додола 2021" від 12 травня 2025 року у користуванні цього товариства на праві оренди перебувають земельні ділянки приватної та комунальної власності на території Бериславського району Херсонської області, зокрема в межах Новорайської, Борозенської та Милівської територіальних громад. Після деокупації Херсонської області 11 листопада 2022 року товариство відновило господарську діяльність на зазначеній території та продовжило її здійснення.

У разі виявлення потенційної загрози безпечному використанню земельних ділянок проводився огляд таких ділянок на предмет наявності вибухонебезпечних предметів із залученням фахівців. Для проведення відповідних обстежень товариство співпрацювало на договірній основі з дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" – Державним підприємством "Укроборонсервіс", а також користувалося послугами гуманітарного розмінування, що надавали місцеві територіальні громади. На переважній більшості обстежених земельних ділянок вибухонебезпечні предмети виявлені не були. Вказані обстеження проводилися з початку 2023 року.

Також у листі зазначено, що орендна плата згідно з договорами оренди земельних ділянок приватної та комунальної власності за 2023–2024 роки, а в окремих випадках і за 2025 рік, виплачена у повному обсязі.

Крім того, для ведення господарської діяльності, вирощування сільськогосподарських культур та обліку валових зборів товариством щорічно подаються звіти за формою №29-сг до Державної служби статистики України.

Відповідно до листа-довідки Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 24 квітня 2025 року № 01-12/941/25, наданого на адвокатські запити представника позивача, повідомлено, що зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 6520685200:04:070:0041, як і інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не віднесена до земельних ділянок, забруднених або ймовірно забруднених вибухонебезпечними предметами. Крім того, у вказаному листі зазначено, що безпосередній огляд (обстеження) цих земельних ділянок представниками Новорайської сільської військової адміністрації не проводився.

Відповідно до розпорядження начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 31.10.2023 № 163 "Про надання пільг ТОВ "ЮТС-Агропродукт" із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на 2022–2023 роки", Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" (код ЄДРПОУ 41101589) надано пільги з нарахування та сплати орендної плати за землю комунальної власності, єдиного податку четвертої групи для юридичних осіб та мінімального податкового зобов`язання за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2023 року.

У розпорядженні також зазначено, що земельні ділянки загальною площею 12 338,0283 га, які перебувають у користуванні ТОВ "ЮТС-Агропродукт", у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, не є об`єктом оподаткування у визначений період. Вказано, що відповідні земельні ділянки не підлягають оподаткуванню на території Новорайської сільської територіальної громади в період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2023 року.

Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ "ЮТС-Агропродукт", піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.

При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв`язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.

У зв`язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.

Також встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань за договором оренди землі відповідачем не отримувався. Повідомлень орендодавцю про неможливість використання земельної ділянки або про настання обставин непереборної сили відповідачем не надсилалося.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.

Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов`язань, відповідно до ст.526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За положеннями ст.651 ЦК України ("Підстави для зміни або розірвання договору"):

--- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1);

--- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2);

--- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3).

За ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За положеннями ст.ст.21, 22 вказаного Закону орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до ст.23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Статтею 96 ЗК України серед обов`язків землекористувачів передбачений такий, як обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею (п."в" ч.1).

На підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналогічна умова зазначена в Договорі оренди землі.

Відповідно до пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

У постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок:

"У ч.2 ст.651 ЦК України використано формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене – спеціальним законодавством або домовленістю сторін.

З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила ч.2 ст.651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки – доповнюють одні одних.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24".

Також у вказаній вище постанові зазначено:

"Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати … під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною".

Також у вказаній постанові Верховний Суд висловив свою позицію щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а також на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Так, щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України Верховний Суд зазначив:

"Щодо поняття "несплата", вжите у п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення. Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди будуть змушені на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору".

Щодо розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст.651 ЦК України Верховний Суд зазначив:

"Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії – "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. …

Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч.2 ст.651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору. …

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові (від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23) зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст.651 ЦК України – у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

Верховний Суд ураховує, що у контексті ч.2 ст.651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У п."д" ч.1 ст.141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати".

Таким чином розірвання договору оренди землі можливе як на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, так і на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. У першому випадку (п."д" ч.1 ст.141 ЗК України) мають бути доведені два та більше випадки повної несплати орендної плати. У другому ж випадку (ч.2 ст.651 ЦК України) має бути доведено істотне порушення умов договору, наприклад, якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував.

У постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 388/647/17 зроблено такий висновок: "у своєму висновку суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак систематичності несплати СПС "Степ" орендної плати й відповідно підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідач сплатив, а ОСОБА_2 та у подальшому позивач ОСОБА_1 отримали орендну плату наперед. Доводи касаційної скарги про систематичну несплату відповідачем орендної плати не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_2 орендної плати наперед за 2014-2016 роки та отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2015-2016 роки".

У цій справі відсутні докази отримання позивачем орендної плати наперед, проти цього відповідач не заперечує.

Щодо суті спору

Відповідач по суті заперечує проти позовних вимог, вказуючи про те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань.

У цій справі сторонами по суті не заперечується, і з приводу цього спір відсутній, що з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6520685200:04:070:0041 (238 058,74 грн) та узгоджений розмір орендної плати в 6,63% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки розмір орендної плати в 2022-2024 роках складає 15 783,29 грн за повний рік за один рік оренди (238 058,74 грн х 6,63%) і відповідно 47 349,87 грн за три роки оренди (2022, 2023, 2024 роки). Відтак, відповідно до умов договору оренди орендар ТОВ "Ютс-Агропродукт" повинен був сплатити позивачу як орендодавцю орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки за вказану земельну ділянку в загальному розмірі 47 349,87 грн (15 783,29 грн за 1 рік х 3 роки), однак цього не виконав.

У цій справі встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області, Новорайської селищної територіальної громади.

У період з 09.04.2025 р. по 11.11.2022 року вказана територія перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації.

Зазначене підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказане підтверджується також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, який є чинним.

Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У позові зазначено про те, що відповідач не сплатив орендну плату за вказаним договором оренди землі за 2022-2024 роки. По суті відповідач цей факт не заперечив.

28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_2 підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

--- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

--- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

--- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначене, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в 2022 році орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати. Адже, як правильно зазначив суд, вказана земельна ділянка була тимчасово окупованою в 2022 році, що свідчать про те, що орендар ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не міг користуватися ними впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і, як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю. Такі обставини, як правильно вказав суд, свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень ч.6 ст.762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. На цій підставі, як обґрунтовано вказав суд, вказані вимоги у відповідній частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача щодо відсутності його вини у невиконанні обов`язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки.

Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й дав належну оцінку зібраним доказам, а тому прийшов до вірного висновку про те, що у справі відсутні докази сплати відповідачем орендної плати на користь позивача, крім 2022 року, за який вина орендаря у несплаті орендної плати відсутня, також за 2023 та 2024 роки за умовами договору оренди землі.

Також суд обґрунтовано встановив, що відповідач не довів, що мав об`єктивну неможливість у 2023 та 2024 роках використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності, адже матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. При цьому апеляційний суд враховує, що в 2023 та 2024 роках правобережжя Херсонської області, на якій розташована спірна земельна ділянка, після деокупації 11.11.2022 року, була вільна від окупантів, лінія фронту з часу деокупації по суті проходить по руслу річки Дніпро, що в певній мірі є стабілізуючим фактором. Також, як правильно вказав суд, відповідач не звертався до позивачки з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов`язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.

Також суд правильно встановив необґрунтованість посилань відповідача на воєнний стан та лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, оскільки, як вказав суд, відповідач не надав доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташована орендована земельна ділянка; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства у 2023-2024 роках. Суд правильно зазначив, що відповідач не надав доказів того, що підприємство у 2023-2024 роках зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, він не довів існування в зазначений період форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2023, 2024 роки, також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Також суд правомірно звернув увагу на те, що той факт, що відповідачем не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та в 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення відповідача було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договором оренди.

Також суд обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, пов`язані із потенційним замінуванням, про які зазначає відповідач, не можуть свідчити про існування для нього об`єктивних перешкод у використанні даних земельних ділянок. Адже процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, як вказав суд, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Суд правильно зазначив, що загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Апеляційний суд враховує й те, і на це також обґрунтовано послався суд першої інстанції, що з боку відповідача не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Встановивши, що відповідач систематично не виконував свого обов`язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, суд дійшов правильного висновку про розірвання договору оренди.

Крім того, розглядаючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції також враховує наступне.

Позивач є власником земельної ділянки. Як орендодавець він передав її в оренду відповідачу ТОВ "ЮТС-Агропродукт", очікуючи від останнього сплати орендної плати. Тобто, для позивача єдиним призначенням спірної земельної ділянки є отримання відповідного доходу: або в результаті передання її в оренду, або в результаті самообробітку. Відповідач, орендуючи землю, також має на меті отримання прибутку. Проте між власником землі та її орендарем існує суттєва різниця: орендодавець виступає у якості власника землі, він вже має її у своїй власності, а орендар лише планує отримати дохід від оренди землі. Таким чином, неотримання орендодавцем орендної плати за свою землю по суті позбавляє його своєї власності.

У цій справі, як вбачається, відмова в задоволенні позовних вимог з підстав несплати орендної плати за 2023, 2024 роки по суті буде означати позбавлення позивача його орендної плати за свою землю та/або у позбавленні його права на повернення земельної ділянки від орендаря внаслідок несплати останнім орендної плати за вказаних обставин. Тобто, позивач по суті буде позбавлений (тимчасово на невизначений час або взагалі) своєї власності: з одного боку, земельна ділянка буде належати на праві оренди орендареві і позивач її не отримає у своє володіння, а, з іншого боку, і орендна плата йому не буде сплачена. Отже, за таких обставин орендодавець хоча і буде вважатися формальним власником земельної ділянки, однак по суті жодного зиску з цього мати не буде. Саме така ситуація і склалася за обставинами справи, адже повномасштабна війна рф проти нашої держави триває вже більше 4 років і час її завершення, як і час повоєнного відновлення, наразі невідомі. Таким чином, гіпотетична відмова в позові призведе до того, що позивач, як орендодавець, як за минулий час, так і наперед на невизначений час буде позбавлений своєї власності, що по суті означає порушення справедливого балансу між інтересами орендаря та інтересами позивача як орендодавця, оскільки позивач буде фактично позбавлений як своєї землі, так і орендної плати, в той час як відповідач жодних обтяжень нести не буде.

У випадку ж задоволення позову про розірвання договору оренди землі кожна зі сторін залишається при своїх інтересах, зокрема і відповідач, відносно якого, за обставинами справи, не доведено, що він буде нести якийсь надмірний тягар.

Крім систематичної несплати орендної плати, підставою позову позивач вказав і ч.2 ст.651 ЦК України (істотне порушення договору орендарем). Апеляційний суд вважає, що за обставинами справи також наявне істотне порушення орендарем умов договору, адже, як зазначено, внаслідок несплати орендної плати орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Отже, наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про розірвання договору оренди землі, а рішення суду є законним і обґрунтованим.

Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. При цьому колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.

Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на допущені судом процесуальні порушення при розгляді заявленого відводу головуючому судді. При цьому суд апеляційної інстанції враховує наступне. Під час розгляду справи судом першої інстанції, подана заява відповідача ТОВ "ЮТС-Агропродукт" про відвід головуючому судді Сікорі О.О., в обґрунтування якої зазначено, що ТОВ "ЮТС-Агропродукт" звернулось зі скаргою щодо дисциплінарного проступку головуючого у справі до Вищої ради правосуддя, що очевидно свідчить про те, що між ТОВ "ЮТС-Агропродукт" та вказаним суддею існує потенційний конфлікт інтересів, особливо у контексті поданої скарги до Вищої ради правосуддя. Така ситуація може викликати серйозні сумніви щодо неупередженості судді, адже можливий взаємний інтерес або вплив можуть вплинути на об`єктивність прийняття рішення у справі, де сторонами є згадані особи. Ухвалою від 17.12.2026 року, постановленою суддею Сікорою О.О., заяву представника відповідача про відвід судді було залишено без розгляду, виходячи з такого. Суддя послався на положення ч.3 ст.39 ЦПК України, за якою відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом 10 днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі. Зважаючи на те, що ухвалу про відкриття провадження у справі від 13 червня 2025 року представнику ТОВ "ЮТС-Агропродукт" доставлено до електронного кабінету 14 черв 2025 року, а з заявою про відвід він звернувся 15 грудня 2025 року, тобто поза межами строку встановленого ч.3 ст.39 ЦПК України, заяву про відвід було залишено без розгляду. При цьому суд також враховував, що представник ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не повідомив суду про існування будь-яких виняткових випадків, які завадили йому звернутися із заявою про відвід вчасно. Апеляційний суд враховує, що кожна особа має право на справедливий суд, у зв`язку з чим може в повній мірі користуватися процесуальними правами. У даному ж випадку, на думку апеляційного суду, підстави відводу є необґрунтованими, будь-яких підстав для відводу судді у заяві про відвід не зазначено, сам відвід поданий поза межами строку встановленого ч.3 ст.39 ЦПК України. На думку апеляційного суду, у цій справі відсутні обґрунтовані підстави вважати, що наявні підстави для відводу судді, передбачені ст.36 ЦПК України, зокрема, що є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді чи що суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи. Суд апеляційної інстанції також враховує, що в суді першої інстанції перебуває на розгляді до тисячі цивільних справ за участю ТОВ "ЮТС-Агропродукт", предметом яких є розірвання договорів оренди, питання забезпечення позову, прийняття чи повернення зустрічного позову. За таких умов, звичайно, можливі різні складнощі у спілкуванні учасників, що відображається на їх відношенні до суду. Але це не слугує підставою для того, і це не вбачається у справі, щоб суд чи суддя прямо чи побічно був чи є заінтересований у результаті розгляду справи, що є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Відтак, як вважає апеляційний суд, заява про відвід подана поза межами строку встановленого ч.3 ст.39 ЦПК України, також вказана заява про відвід подана без належного обґрунтування, тобто підстави відводу є необґрунтованими, що відповідно до п.2 ч.3 ст.376 ЦПК України виключає обов`язковість скасування рішення суду першої інстанції. Як наслідок, вказаний довід апеляційної скарги не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Також, слід залишити поза увагою й посилання скаржника на неврахування судом того, що суд безпідставно повернув зустрічну позовну заяву ТОВ "ЮТС-Агропродукт", а дана справа мала розглядатися в рамках загального позовного провадження, оскільки справа не є малозначною, спір стосується цивільних правовідносин, де одна зі сторін (орендар чи орендодавець) вимагає припинення договірних відносин в судовому порядку і відповідно має значення для сторін. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що повернення зустрічної позовної заяви вчинено відповідною ухвалою суду, яка є чинною, також у цій справі не встановлено наявність підстав, за якими справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, враховуючи підстави та предмет позову.

Також підлягають відхиленню й посилання скаржника на неможливість використання земельної ділянки, переданої в оренду, через забруднення (можливе забруднення) вибухонебезпечними предметами, що, на його думку, підтверджується листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025. При цьому апеляційний суд враховує те, що процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказану земельну ділянку через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації. Також апеляційний суд враховує те, що зміст вказаного листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договорів оренди землі.

Також не можуть бути прийняті до уваги посилання на незастосування судом положення ч.6 ст.762 ЦК України, неврахування ним обставин, за які скаржник не відповідає та які свідчать про відсутність обов`язку сплати орендної плати протягом 2023-2024рр. А вказані обставини, на думку скаржника, підтверджуються тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, внаслідок повномасштабної військової агресії російськової федерації (що підтверджується Переліком територій…), законодавчим врегулюванням порядку звільнення від сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. При цьому апеляційний суд враховує те, що надання пільг з місцевих податків та зборів не стосуються правовідносин, які виникли між орендарем ТОВ "ЮТС-Агропродукт" та орендодавцями, якими є фізичні особи як власники земельних ділянок, зокрема і позивач.

Також, підлягають залишенню поза увагою й посилання на неврахування судом правових висновки Верховного Суду (постанова від 21 січня 2026 року у справі №650/3776/24, від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16, 911/255/23, постанова від 20 березня 2024 року у справі № 911/255/23). При цьому апеляційний суд враховує те, що правовідносини у цій справі та у вказаних справах не є подібними. Що ж до посилань скаржника на постанови апеляційних судів у відповідних справах, то вказані судові рішення, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, не мають обов`язкового характеру для суду першої інстанції у цій справі.

Також слід відхилити доводи скаржника на необгрутованість посилань суду на відповіді на адвокатські запити ТОВ "АГРО-ЛАЙФ 2023" та ТОВ "Додола 2021". При цьому апеляційний суд враховує те, що вказані докази досліджені судом у сукупністю з іншими доказами, яким надано належну оцінку.

Також не можуть бути прийняті до уваги посилання на те, що суд розірвав договір, який був укладений між позивачкою та ТОВ "Ютс-Агропродукт", натомість фактично договір оренди землі від 20 березня 2006 року був укладений між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт". При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що у своїй позовній заяві позивач зазначив, що 20 березня 2006 року між групою громадян в тому числі ОСОБА_1 та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 передала ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (орендарю) в строкове платне користування належну їй на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення: кадастровий номер: 6520685200:04:070:0041, площею – 6,8918 га. У подальшому в результаті укладених договорів, зокрема додаткової угоди № 700008 від 24.07.2017 року, орендарем спірної земельної ділянки став ТОВ "Ютс-Агропродукт". Вказані факти сторонами не заперечуються. Тобто, слід вважати, що у цій справі суд розірвав договір, укладений між позивачем та ТОВ "Ютс-Агропродукт" з урахуванням додаткової угоди від 24.07.2017 року.

Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення, та не містять в собі підстав для його скасування, слід залишити поза увагою інші доводи апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови – 13 квітня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська