Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №650/6787/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/6787/25 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.

Номер провадження: 22-ц/819/782/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

секретар Середюк О.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., дата складення повного рішення – 13 лютого 2026 року, у справі за позовом адвоката Іщук Надії Ростиславівни, яка діє від імені ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати за землю,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

30 жовтня 2025 року адвокат Іщук Надія Ростиславівна, яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

--- розірвати договір оренди землі б/н від 07 вересня 2006 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 07.09.2006 № 4АА002128-040671500041 зі змінами, в редакції згідно додаткової угоди від 19.11.2021 року №1100259-7, укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" та орендодавцем ОСОБА_1 з урахуванням переходу права оренди, згідно договору від 17.04.2025 №1704/25-17 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" та припинити право оренди земельної ділянки (Номер запису про інше речове право: 45775296), що належить позивачу площею 8,9715 га з кадастровим номером 6520686700:03:019:0014, що розташована за межами села Степне на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області;

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 52 204,90 грн, та витрати на судовий збір в розмірі 1 937,92 грн.

Позов обґрунтований наступним.

Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 8,9715 га з кадастровим номером 6520686700:03:019:0014, розташована за межами с. Степне на території Новорайської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

07 вересня 2006 року щодо цієї земельної ділянки було укладено договір оренди, а надалі, внаслідок заміни сторони та укладення додаткових угод, орендарем стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт". 19 листопада 2021 року сторони уклали додаткову угоду № 1100259-7, якою договір оренди викладено в редакції, чинній на час звернення до суду. За умовами цієї редакції договору орендна плата складає 8,46% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 26 102,45 грн за повний рік оренди, а строк внесення орендної плати визначено до 31 грудня.

Орендар не виконав обов`язку зі сплати орендної плати, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за 2023 та 2024 роки. Загальний розмір заборгованості визначено у сумі 52 204,90 грн (26 102,45 грн х 2 роки). На підтвердження несплати орендної плати представник позивача послався на відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 21 жовтня 2025 року, з яких, за його твердженням, вбачається відсутність у позивача доходів від надання цієї земельної ділянки в оренду за 2023-2024 роки від ТОВ "Ютс-Агропродукт".

Як правові підстави позову представник позивача зазначив, що систематична несплата орендної плати є порушенням умов договору та вимог Закону України "Про оренду землі", а також підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.

Також представник позивача зазначив, що право оренди на спірну земельну ділянку було відчужене за договором від 17 квітня 2025 року № 1704/25-17 та зареєстроване за новим орендарем – Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс". У зв`язку з переходом права оренди до нового орендаря, на думку позивача, до ТОВ "Перемога-Плюс" перейшли права та обов`язки орендаря за договором, у тому числі обов`язок сплатити заборгованість з орендної плати.

У зв`язку з викладеним, позивачі вважають, що допущене відповідачами систематичне невиконання зобов`язань за договором оренди, включаючи несплату орендної плати, неналежне використання земельної ділянки, є істотним порушенням умов договору.

Такі дії відповідачів є підставою для дострокового розірвання договору оренди відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі", ст.651 ЦК України, п."д" ч.1 ст.141 ЗК України. Ураховуючи зазначене, позивачі просять задовольнити позов

Ухвалою суду від 31.10.2025 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом й постановлено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження.

У відзиві, поданому 04 листопада 2025 року представником відповідача адвокатом Приходьком І.С., зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки викладені у позовній заяві обставини не відповідають фактичному стану речей та не враховують надзвичайні обставини, які склались на орендованій земельній ділянці.

Зокрема, представник відповідача зазначив, що з 24 лютого 2022 року на території України діє воєнний стан, а частина Херсонської області, зокрема територія Новорайської територіальної громади, зазнала тимчасової окупації та наслідків бойових дій. У зв`язку із цим ТОВ "ЮТС-Агропродукт" було позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовані земельні ділянки за цільовим призначенням. Майно підприємства було знищене та розграбоване, що унеможливило належне функціонування та виконання договірних зобов`язань.

Територія розташування земельної ділянки є забрудненою або імовірно забрудненою вибухонебезпечними предметами та потребує проведення робіт з розмінування. На його переконання, відсутність розмінування унеможливлює проведення сільськогосподарських робіт, а перебування працівників на такій території становить пряму загрозу їх життю та здоров`ю.

Як правову підставу для звільнення від обов`язку сплачувати орендну плату представник відповідача послався на ст.617 ЦК України (непереборна сила) та ч.6 ст.762 ЦК України, відповідно до якої наймач (орендар) звільняється від плати за час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає. Він зазначив, що судова практика застосовує цю норму і до орендних відносин щодо земельних ділянок.

На підтвердження обставин небезпеки та неможливості використання ділянки представник відповідача послався, зокрема, на дані Інтерактивної карти Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а також на Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, за яким територія громади віднесена до територій можливих бойових дій після деокупації. Окремо зазначив, що щоденні обстріли та атаки безпілотників створюють постійну загрозу та виключають безпечне виконання польових робіт.

Представник відповідача також навів доводи щодо податкових пільг у період воєнного стану та послався на підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, вказуючи, що плата за землю на визначених територіях у певні періоди не нараховується та не сплачується. Крім того, зазначив про наявність розпоряджень Новорайської сільської військової адміністрації щодо надання ТОВ "ЮТС-Агропродукт" пільг з місцевих податків та зборів, якими, за твердженням відповідача, земельні ділянки визначались непридатними до використання через потенційне забруднення.

Представник відповідача також зазначив, що право оренди земельної ділянки було відчужене на користь ТОВ "Перемога-Плюс", у зв`язку з чим саме новий орендар має нести відповідальність за зобов`язаннями за договором оренди. З цих підстав він вказав, що ТОВ "Перемога-Плюс" не є належним відповідачем у справі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог до нього і у стягненні з нього судових витрат.

Також представник відповідача послався на постанову Херсонського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 650/3776/24, з якої, на його думку, випливає підхід про те, що невиплата орендної плати у період окупації та бойових дій може бути обумовлена обставинами непереборної сили та, за наявності причинно-наслідкового зв`язку, не утворює підстав для розірвання договору і стягнення орендної плати за відповідний період.

Крім того, представник відповідача заперечив проти врахування листів-довідок Новорайської сільської військової адміністрації, зазначивши, що такі документи, на його переконання, не містять відомостей саме про спірну земельну ділянку, а також поставив під сумнів їх належність і допустимість, посилаючись на відсутність у матеріалах позову запитів, у відповідь на які їх було надано, та на вимоги ст.19 Конституції України щодо меж повноважень органів влади.

У підсумку представник відповідача наполягав, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач не врахувала об`єктивну неможливість використання земельної ділянки та виконання зобов`язань зі сплати орендної плати через воєнні дії, окупацію та потенційне замінування, а також те, що право оренди перейшло до іншої юридичної особи.

У відповіді на відзив, поданій 11 листопада 2025 року, представник позивача зазначив, що наведені у відзиві обставини та додані до нього матеріали не доводять ані неможливості здійснення відповідачем господарської діяльності, ані неможливості виконання зобов`язань за договором оренди, укладеним з позивачем.

Представник позивача вказав, що у відзиві відповідач фактично не заперечує наявності договірних відносин з позивачем і не заперечує факту невиплати орендної плати, однак намагається обґрунтувати таку невиплату посиланнями на збройну агресію та обставини непереборної сили як підставу для звільнення від виконання зобов`язань.

З приводу тверджень відповідача про забруднення території вибухонебезпечними предметами представник позивача зазначив, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності вибухонебезпечних предметів саме на орендованій земельній ділянці. Зокрема, не подано жодного акта обстеження, складеного відповідно до вимог законодавства, або висновків фахівців, які б підтверджували такі обставини. У зв`язку з цим представник позивача послався на положення статті 81 ЦПК України та зазначив, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окремо представник позивача зазначив, що ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не було направлено орендодавцю жодних повідомлень про неможливість використання земельної ділянки, про виникнення обставин непереборної сили чи про наявність загроз або перешкод для використання ділянки, що, на його думку, суперечить принципу добросовісності у виконанні зобов`язань.

Щодо посилань відповідача на Інтерактивну мапу ДСНС представник позивача вказав, що така мапа не може вважатися належним доказом у справі, оскільки не відповідає критеріям належності, допустимості та достовірності доказів, визначених ЦПК України. Зазначив, що мапа не є офіційним процесуальним документом (висновком експерта, актом обстеження чи іншим документом), містить лише ймовірнісні припущення, не містить індивідуалізованої інформації щодо конкретної ділянки, а тому не може підтверджувати факт неможливості використання саме спірної земельної ділянки.

Стосовно посилання відповідача на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24 представник позивача зазначив, що вона не може бути застосована у цій справі, оскільки стосується інших фактичних обставин та іншого правового режиму земельної ділянки. Представник позивача вказав, що у тій справі йшлося про землі державної або комунальної власності, тоді як земельна ділянка позивача є приватною власністю, а підстави припинення права користування, зокрема через систематичну несплату, регулюються іншими нормами, у тому числі ст.141 ЗК України.

Представник позивача також заперечив проти доводів відповідача про те, що наявність кримінальних проваджень щодо викрадення чи знищення майна підприємства автоматично підтверджує неможливість ведення господарської діяльності. Він зазначив, що сам по собі факт знищення майна не є безумовним доказом неможливості здійснення діяльності, а відповідач не навів належних доказів причинно-наслідкового зв`язку між знищенням майна та неможливістю виконання саме зобов`язань за договором оренди.

Щодо посилань відповідача на розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації (зокрема від 31 жовтня 2023 року № 163, від 06 лютого 2024 року № 29, від 18 квітня 2024 року № 154, від 11 лютого 2025 року № 58) представник позивача зазначив, що цими актами не визнавались земельні ділянки непридатними для використання, а надавалися пільги з місцевих податків і зборів, що саме по собі не змінює змісту та обсягу договірних зобов`язань між орендодавцем і орендарем та не звільняє від обов`язку сплачувати орендну плату на умовах договору. Додатково представник позивача зазначив, що розпорядженням від 11 лютого 2025 року № 58, зі слів представника, не надано пільги щодо земельних ділянок Степнянського старостинського округу, у тому числі щодо земельної ділянки позивача.

Представник позивача також зазначив, що відповідач стверджує про блокування доступу до земельних ділянок та неможливість їх обробітку, однак жодних доказів такого блокування не надав, як і не надав актів обстеження чи висновків фахівців щодо наявності вибухонебезпечних предметів.

Натомість представник позивача вказав, що наведені твердження відповідача спростовуються листом Новорайської сільської військової адміністрації від 12 травня 2025 року № 01-11/1052/25, який міститься в матеріалах справи та був наданий у відповідь на адвокатський запит. У відповіді на відзив зазначено, що за інформацією Новорайської сільської військової адміністрації ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не брало участі в обстеженні та розмінуванні земельних ділянок, обстеження та очищення здійснювалися військовими групами з гуманітарного розмінування за ініціативою Херсонської обласної військової адміністрації, при цьому такі земельні ділянки не були віднесені до ділянок, забруднених або імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами. Також у відповіді на відзив зазначено, що інші землекористувачі співпрацювали з військовими групами, окремі здійснювали розмінування за власний рахунок і на даний час використовують свої або орендовані земельні ділянки, тоді як земельні ділянки, які перебувають в оренді ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не використовуються орендарем, їх обробіток не здійснюється, орендна плата та податкові платежі не сплачуються. На підставі цього представник позивача зробив висновок, що господарська діяльність на деокупованих територіях здійснюється, земельні ділянки обробляються, а відповідач ухиляється від виконання зобов`язань і не здійснює господарської діяльності на території громади.

Щодо посилань відповідача на рішення у подібних справах представник позивача зазначив, що суд має оцінювати докази та обставини саме цієї справи, з дотриманням права позивача на справедливий судовий розгляд, та врахувати всі обставини і докази, які стосуються конкретного спору.

Також представник позивача заперечив проти твердження відповідача про те, що лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року нібито підтверджує потенційне забруднення спірної ділянки. Представник позивача вказав, що у цьому листі зазначено, що підрозділи ДСНС до робіт з гуманітарного розмінування на відповідних територіях не залучались, роботи проводились іншими відомствами, а висновку щодо земельної ділянки позивача лист не містить та фактично рекомендує звернення до Херсонської обласної військової адміністрації.

У підсумку представник позивача зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню, і просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.12.2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У додаткових поясненнях, поданих 06 лютого 2026 року, представник відповідача зазначив, що ТОВ "ЮТС-Агропродукт" є неналежним відповідачем у справі та не є суб`єктом обов`язку за спірним зобов`язанням, оскільки заявлені вимоги спростовуються державною реєстрацією права оренди та іншими обставинами.

Зокрема, представник відповідача вказав, що у ТОВ "ЮТС-Агропродукт" наразі відсутнє право оренди спірної земельної ділянки, оскільки 17 квітня 2025 року право оренди було відчужене (продане) новому орендареві – ТОВ "Перемога-Плюс", що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які додаються. При цьому зазначено, що у реєстрі не формується новий окремий запис, натомість у наявному записі попередньої дати змінюються відомості про орендаря та зазначається підстава набуття ним речового права оренди.

Представник відповідача також зазначив, що за договором відчуження права оренди до нового орендаря перейшли всі права та обов`язки орендаря щодо відповідних земельних ділянок без винятків, тобто має місце часткове (сингулярне) правонаступництво, а відтак саме новий орендар має нести обов`язки, що випливають з орендних правовідносин.

Посилаючись на ст.652 ЦК України, представник відповідача додатково зазначив, що відчуження права оренди іншій особі без згоди орендодавця є істотною зміною обставин, оскільки обставини змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, то не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У зв`язку з цим він зазначив, що за відсутності згоди сторін щодо приведення договору у відповідність до нових обставин (зокрема шляхом укладення тристоронньої додаткової угоди про зміну сторони орендаря) договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду за наявності встановлених законом умов.

Окремо представник відповідача навів міркування щодо розмежування понять "право користування" та "право оренди", зазначивши, що оренда є різновидом користування, але право оренди є договірним, строковим і платним (з посиланням на ст.93 ЗК України), тоді як "право користування" є ширшим поняттям та може включати інші речові права. Також зазначив, що право оренди виникає з моменту його державної реєстрації, а інформація про орендаря міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Представник відповідача зазначив, що після відчуження права оренди орендарем стає особа, до якої це право перейшло на підставі правочину, і саме з моменту державної реєстрації переходу права оренди новий орендар набуває прав володіння і користування ділянкою, тоді як попередній орендар такі права втрачає.

Також представник відповідача вказав, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню загальна норма статті 520 ЦК України щодо заміни боржника за згодою кредитора, оскільки відчуження права оренди врегульовано спеціальними нормами – ч.5 ст.93 ЗК України та положеннями Закону України "Про оренду землі", які мають пріоритет над загальними правилами. У цьому контексті він послався на принцип застосування спеціальної норми над загальною (lex specialis derogat generali).

Представник відповідача також послався на статтю 51 ЦПК України, зазначивши, що у разі подання позову до неналежного відповідача можливе вирішення питання про заміну відповідача, а відмова у позові можлива тоді, коли позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, та належного відповідача не залучено у встановленому порядку. При цьому навів правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що визначення відповідачів є правом позивача, тоді як встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду під час розгляду справи.

Як правове підґрунтя переходу права оренди представник відповідача навів положення ч.5 ст.93 ЗК України та ч.6 ст.7 Закону України "Про оренду землі", зазначивши, що у разі відчуження права оренди таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужено, а також послався на положення про державну реєстрацію речових прав як офіційне визнання і підтвердження державою набуття, зміни або припинення речових прав шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав.

Окремо представник відповідача послався на аналогію закону (ст.8 ЦК України) і навів міркування, що зміна орендаря при відчуженні права оренди має вирішуватись із застосуванням норм земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі" як таких, що регулюють подібні відносини.

На підтвердження наведеного представник відповідача зазначив про наявність судової практики, зокрема вказав, що рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 вересня 2025 року у справі № 650/2542/25 за подібних обставин заборгованість з орендної плати була стягнута саме з нового орендаря - ТОВ "Перемога-Плюс", який набув право оренди згідно з даними Державного реєстру речових прав. Також зазначив про рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 травня 2025 року у справі № 283/467/25, у якому суд відмовив у задоволенні позову з підстав подання його до неналежного відповідача.

У підсумку представник відповідача наполягав, що позовні вимоги до ТОВ "ЮТС-Агропродукт" є безпідставними, оскільки право оренди відчужене та зареєстроване за іншим орендарем, а отже, відповідати за зобов`язаннями, пов`язаними з орендою, має належний орендар, відомості про якого містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У судове засідання позивач не з`явився, надано заяву про розгляд справи за відсутності.

В судове засідання представники відповідачів не з`явилися.

Суд розглянув справу за відсутності її учасників.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2026 року позов було задоволено. Суд вирішив:

--- розірвати договір оренди землі б/н від 07 вересня 2006 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 07.09.2006 № 4АА002128-040671500041 зі змінами, в редакції згідно додаткової угоди від 19.11.2021 року №1100259-7, укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" та орендодавцем ОСОБА_1 з урахуванням переходу права оренди, згідно договору від 17.04.2025 №1704/25-17 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" та припинити право оренди земельної ділянки (Номер запису про інше речове право: 45775296), що належить позивачу площею 8,9715 га з кадастровим номером 6520686700:03:019:0014, що розташована за межами села Степне на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області;

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 52 204,90 грн, та витрати на судовий збір в розмірі 968,96 грн;

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Договорів оренди землі відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю (позивачу) орендну плату за земельну ділянку за 2023 та 2024 роки до 31 грудня кожного поточного року, що орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 6520686700:03:019:0014 становить 8,46 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки (308 539,65 грн), що складає 26 102,45 грн за рік і відповідно 52 204,90 грн за два роки (2023, 2024 роки), тобто загальна сума заборгованості складає 52 204,90 грн.

Також суд виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема, платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов`язання за договором. Водночас, як вказав суд, цей факт не заперечується відповідачами, також представник позивачки послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2023 та 2024 роки.

Також суд виходив з того, що відповідача ТОВ "Ютс-Агропродукт" не надав доказів того, що новий орендар вказаних земельних ділянок, а саме ТОВ "Перемога-Плюс", на даний час здійснює господарську діяльність на зазначених земельних ділянках, виконує умови договору оренди, зокрема щодо цільового використання землі, її обробітку та сплати орендної плати.

Також суд не погодився з наведеними у відзиві доводами відповідача ТОВ "Ютс-Агропродукт" в частині причин невиконання договірних зобов`язань щодо виплати орендної плати за 2023 рік та 2024 рік, зважаючи на встановлені у справі обставини, умови укладених договорів оренди землі, положення чинного законодавства, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками за відповідний період.

Також, суд виходив з того, що відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1. Однак, вказав суд, товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Також суд виходив з того, що той факт, що відповідачем не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договором оренди.

Також суд виходив з того, що з боку відповідача не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Також суд виходив з того, що відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 територія Новорайської селищної територіальної громади, на якій розташовані, зокрема спірні земельні ділянки, була тимчасово окупованою в період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року. Тобто, вважав суд, протягом 2023 року та 2024 року відповідна територія не передбачала перешкод, пов`язаних із збройним конфліктом або тимчасовою окупацією. Після деокупації території в листопаді 2022 року жодних обмежень, що могли б перешкоджати використанню земель для господарської діяльності, на думку суду, не існувало.

Також суд виходив з того, що обставини, пов`язані із потенційним замінуванням, про які зазначає відповідач, не можуть свідчити про існування для нього об`єктивних перешкод у використанні даних земельних ділянок. Процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, як вказав суд, вже передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Орендар, як сторона, яка володіє правом користування земельною ділянкою (яка є спеціальним предметом, який за своїми природними властивостями вимагає постійної опіки та догляду і весь масив обов`язків щодо подальшого використання земельної ділянки в першу чергу покладається на орендаря), має вирішити питання щодо розмінування та привести земельні ділянки в стан, придатний для сільськогосподарської діяльності. Крім того, як вважав суд, якщо орендар зіткнувся з об`єктивними перешкодами, він мав звернутися до орендодавця, повідомити про ці обставини та обговорити можливі заходи для вирішення проблеми. Однак, зазначив суд, суду не надано доказів того, що орендар ініціював відповідні процедури, звертався до компетентних органів чи подав конкретні заяви щодо обстеження і розмінування земель. Він не виявив належної активності, і саме тому земельні ділянки не були оброблені, а зобов`язання за договором оренди не виконувались. Суд зазначив, що загальновідомі факти свідчать, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Також суд виходив з того, що за обставинами справи, які стосуються поведінки орендаря впродовж 2023 та 2024 років, очевидним є те, що орендар самоусунувся від виконання своїх обов`язків орендаря, вживає усіх заходів, як для невиплати орендної плати, так і для залишення спірних земельних ділянок, створюючи штучні перешкоди для їх повернення. Зокрема, як зазначив суд, це вбачається з того, що відповідачем вже після вжиття позивачем заходів щодо судового розв`язання спору було укладено договір відчуження права оренди на користь іншої юридичної особи, щодо якої жодних даних про господарську діяльність або інтерес цієї юридичної особи до вказаних земельних ділянок в матеріалах справи немає. Це, на думку суду, свідчить про те, що орендар фактично втратив довіру, і подальше перебування спірних земельних ділянок вже у нового орендаря не дає підстав для очікувань, що вони будуть використовуватися в майбутньому, а також що орендодавець отримає орендну плату за майбутні роки в добровільному порядку. З огляду на ці обставини, суд зробив висновок, що збереження договору оренди в умовах такої поведінки орендаря є неможливим, оскільки це порушує баланс прав та обов`язків сторін і фактично ставить під загрозу подальше виконання договору.

Також суд виходив з того, що посилання відповідача на розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року №?24 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, на думку суду, відповідне розпорядження саме по собі не є правовою підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки. Це розпорядження носить виключно організаційно-декларативний характер та передбачає включення суб`єктів господарювання до переліку таких, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, для цілей звернення до державних органів чи участі в програмах підтримки. Однак воно не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, не скасовує зобов`язань, які покладені на нього договором оренди землі, та не містить жодної імперативної норми щодо автоматичного припинення чи призупинення нарахування та сплати орендної плати. Крім того, як вказав суд, вказане розпорядження підлягає обов`язковому затвердженню на сесії обласної ради, про що прямо зазначено в його тексті, однак відповідачем не надано доказів того, що розпорядження було належним чином затверджене та набуло чинності в установленому законом порядку.

Також суд виходив з того, що посилання відповідача на здійснення досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення також підлягають відхиленню, оскільки з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року вбачається, що розслідування здійснюється за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 438 КК України – порушення законів і звичаїв війни, а саме слідством встановлено конкретно вказані два епізоди. Разом із тим, як зазначив суд, вказане кримінальне провадження стосується саме фактів воєнних злочинів та пошкодження (або викрадення) майна підприємства, а не придатності або непридатності до використання впродовж 2023 та 2024 років конкретних орендованих земельних ділянок. Жодних доказів того, що за результатами досудового розслідування або у межах проведених слідчих дій спірні земельні ділянки були визнані такими, що не можуть використовуватись за цільовим призначенням, на думку суду, матеріали справи не містять. Суд вказав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені земельні ділянки оголошені небезпечними для сільськогосподарського використання або на них накладено санітарні, техногенні чи екологічні обмеження.

Також суд відхилив посилання відповідача на розпорядження органів місцевого самоврядування щодо надання пільг з місцевих податків і зборів, зокрема й орендної плати за землю (зокрема, розпорядження начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 31.10.2023 №163, від 06.02.2024 №29, від 18.04.2024 №154). При цьому суд зазначив, що відповідно до змісту вказаних розпоряджень пільги зі сплати орендної плати стосуються земель комунальної власності, наданих в оренду, – тобто відносин, у яких орендодавцем виступає територіальна громада. Натомість, вважав суд, спірні земельні ділянки, які є предметом спору, перебувають у приватній власності позивача, що підтверджується належними правовстановлюючими документами, і не належать до земель комунальної форми власності. Відтак, положення вказаних розпоряджень щодо звільнення від орендної плати на ці відносини не поширюються. Щодо вказівки у розпорядженнях на те, що окремі земельні ділянки не є об`єктом оподаткування у зв`язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, суд зазначив, що йдеться саме про потенційну загрозу, яка сама по собі не свідчить про наявність фактичного забруднення, яке б унеможливлювало використання спірних земельних ділянок за їх цільовим призначенням. На думку суду, відповідачами не надано жодного акту технічного обстеження, сертифіката чи іншого документа, що підтверджував би реальний техногенний стан ґрунту або визнання спірних земельних ділянок непридатними до використання за 2023 та 2024 роки. Таким чином, вказав суд, наведені розпорядження не звільняють ані ТОВ "ЮТС-Агропродукт", ані ТОВ "Перемога-Плюс", як нового орендаря, від обов`язку сплати орендної плати саме за спірні земельні ділянки, які є приватною власністю і не віднесені до земель комунальної форми власності за вказаний період, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди.

Що стосується посилання представника відповідача на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області №?66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року як на доказ неможливості використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням впродовж 2023 та 2024 років у розумінні положень статей 617, 651, 762 ЦК України, то суд зазначив, що зміст зазначеного листа не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договорів оренди землі. Адже, по-перше, ГУ ДСНС у Херсонській області у відповіді прямо зазначає, що піротехнічні розрахунки ДСНС до робіт з розмінування на відповідних земельних ділянках не залучались, а самі роботи проводились іншими фаховими відомствами, по-друге, твердження вказаного листа щодо потенційної забрудненості ділянок вибухонебезпечними предметами носить гіпотетичний та попереджувальний характер; жодного обстеження конкретних земельних ділянок, які є предметом даного спору, ГУ ДСНС не проводило, як і не зазначало факту наявності на них вибухонебезпечних предметів або неможливості їх використання, по-третє, у листі відсутні будь-які висновки, які б вказували на фактичну або юридичну неможливість використання саме спірних земельних ділянок впродовж 2023 та 2024 років, або на те, що така неможливість виникла внаслідок дії непереборної сили у значенні ст.617 ЦК України.

Щодо посилань відповідача на дані, які містяться в інтерактивній мапі територій, потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами, суд зазначив, що зазначена мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, зокрема на період, який є предметом судового розгляду, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення.

Що стосується посилань відповідача на постанови Херсонського апеляційного суду та Миколаївського апеляційного суду, то, як вказав суд, у даному випадку мова не йде про висловлення правової позиції, яка є обов`язковою до застосування судами нижчих інстанцій у розумінні ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд вказав, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки відповідач систематично не виконував обов`язок зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі" та ст.651 ЦК України. Водночас, на думку суду, у матеріалах справи відсутні докази, що несплата за вказаний період була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов`язань. Як зазначив суд, в іншій частині позовних вимог слід відмовити відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України.

Також суд вважав, що заборгованість за період 2023–2024 роки підлягає стягненню без врахування податків та зборів, оскільки відповідач не надав доказів виконання обов`язку податкового агента щодо їх утримання та перерахування.

Доводи представника відповідача про те, що позовні вимоги пред`явлені до ТОВ "ЮТС-Агропродукт" як до неналежного відповідача, суд вважав необґрунтованими, адже вказав, предметом розгляду у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, заявлені у зв`язку з невиконанням умов відповідного договору оренди. При цьому підстави для розірвання договору оренди суд перевіряє шляхом з`ясування фактичних обставин виконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати, зокрема за період, на який посилається позивач. Як зазначив суд, зі змісту договору відчуження не вбачається безумовного та однозначного врегулювання питання щодо належного боржника за зобов`язанням зі сплати орендної плати, нарахованої та/або простроченої за час користування земельною ділянкою до такого переходу, а також розмежування відповідальності сторін за невиконання умов договору оренди, на які посилається позивач як на підставу розірвання. За таких обставин, на думку суду, сам факт переходу права оренди не свідчить про відсутність у ТОВ "ЮТС-Агропродукт" процесуальної та матеріально-правової участі у спірних правовідносинах, оскільки саме невиконання цим товариством зобов`язань за договором оренди (невиплата орендної плати у визначені договором строки) є предметом дослідження суду як підстава для заявлених вимог. Крім того, вказав суд, з огляду на характер заявлених позовних вимог (розірвання договору оренди та стягнення заборгованості), а також на наявність договору відчуження, спірні правовідносини стосуються як первісного орендаря, так і особи, до якої оформлено перехід права оренди, у зв`язку з чим участь у справі ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не може розцінюватися як звернення з позовом до неналежного відповідача.

На вказане рішення відповідач ТОВ "Ютс-Агропродукт" подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому він послався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема зазначив, що суддею Сікорою О.О., якому було заявлено відвід під час розгляду цієї справи, винесено рішення, що свідчить про порушення норм процесуального права та є обов`язковою підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення.

Також зазначив, що поза увагою суду залишилось те, що відповідачем надано доказ, а саме лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025 року, який є підтвердженням того, що земельні ділянки, які є предметом договорів оренди землі, щодо якого подано позов, є потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. На думку скаржника, даний доказ підтверджує наявність обставин неможливості використання землі за цільовим призначенням через наслідки збройної агресії та дії обставин непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань за договором оренди землі.

Також вказав, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції надав більшу перевагу доказам сторони позивача, залишивши поза увагою пояснення, доводи якою сторона Відповідача обґрунтовувала свою позицію, тим самим вважає, що суд першої інстанції порушив принципи змагальності та об`єктивності у вирішенні спору.

Також вказав, що у цій справі суд не застосував положення ч.6 ст.762 ЦК України, згідно якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Адже, зазначив, відповідачем обґрунтовано відсутність обов`язку сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним, через обставини, за які він не відповідає, на його думку вказані обставини підтверджуються: тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташовані земельні ділянки; вказаними розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації, якими визначено, що земельні ділянки не придатні до їх використання через потенційне забруднення; листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1, Листом Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3. При цьому вказав, що відповідно до наказу Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", Новорайська сільська територіальна громада, в межах якої розташована земельна ділянка позивача, віднесена до територій, що перебували у тимчасовій окупації у період з 09.04.2025 р. по 11.11.2022 року, а отже відлік періоду визнання цієї території забрудненою вибухонебезпечними предметами почався з 01 грудня 2022 року. Також, за даними Інтерактивної карти ДСНС, розміщеної на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/), територія Новорайської ОТГ Бериславського району, Херсонської області, в межах якої знаходиться земля, належна позивачу, є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.

Також послався на постанову Херсонського апеляційного суду від 09.04.2025 у справі №650/3776/24 та деякі постанови Верховного Суду.

Скаржник просив врахувати правові висновки Верховного Суду у релевантних правовідносинах та постанову Херсонського апеляційного суду від 09.04.2025 у справі №650/3776/24.

У відзиві адвокат Іщук Надія Ростиславівна, яка діє від імені позивачки ОСОБА_1 , просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення першої інстанції в силі. При цьому зазначила наступне.

Послання скаржника на введення воєнного стану в Україні є безпідставним, оскільки сам факт введення воєнного стану не звільняє сторони від виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Також є безпідставним посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, адже вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, він є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Зміст листа носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 , від 07 червня 2023 року у справі № 912/750/22 , від 13 вересня 2023 року у справі № 910/7679/22 тощо.

Також вказала, що ТОВ "Ютс-Агропродукт" не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Також зазначила, що що Новорайська громада не віднесена до територій бойових дій, а Постанова КГС ВС від 25.02.2025 у справі №908/929/24, на яку посилається відповідач, не може бути застосована за аналогією або як прецедент у справі про розірвання договору оренди через несплату орендної плати за земельну ділянку приватної власності, оскільки вона: стосується інших фактичних обставин; ґрунтується на іншій правовій кваліфікації; має інший правовий режим земельної ділянки.

Також вказала, що посилання відповідача на Інтерактивну мапу ДСНС і твердження що територія Новорайської селищної територіальної громади, до якої входить Степнянська сільська рада є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, не можна вважати доказом по справі, адже Інтерактивна мапа ДСНС не відповідає критеріям належності, допустимості та достовірності доказів. В апеляційній скарзі, посилаючись на різні норми, скаржник робить висновок про те що територія Новорайської громади та земельна ділянка позивача є забрудненою вибухонебезпечними предметами, але не надається жодних доказів такого забруднення.

Твердження відповідача, що на підставі листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03- 2942/66 16/3 від 11.06.2025 року земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі, є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами, не відповідає дійсності, адже у листі Головне управління ДСНС повідомляє що їх служба до робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на зазначених територіях не залучались, роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами з розмінування.

Щодо врахування рішення Херсонського апеляційного суду та Верховного Суду у справі №650/3776/24 в подібних справах зазначила, що врахування зазначених рішень може призвести до порушення права позивача на справедливий і неупереджений судовий розгляд, у якому мають бути враховані всі обставини та докази конкретної справи, забезпечуючи його повноту та об`єктивність.

Отже, вважає, що наведені скаржником обставини та додані докази, на які він посилається з метою скасування рішення суду першої інстанції, не відповідають фактичним даним і не підтверджують наявність об`єктивних перешкод для здійснення господарської діяльності чи належного виконання зобов`язань за договором оренди.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 13.04.2026 року о 08:05 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

Позивачу ОСОБА_1 (до зміни прізвища – ОСОБА_2 ) на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 8,9715 га з кадастровим номером 6520686700:03:019:0014 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами с. Степне на території Новорайської територіальної громади Бериславського району Херсонської області. Право власності підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 12 січня 2005 року (серія ХС № 080478) та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2539056265020, номер запису про право власності 45775237).

07 вересня 2006 року між орендарем – ТОВ "ЮТС-Агропродукт" та орендодавцями, у тому числі ОСОБА_3 , укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано у Державному реєстрі земель (запис за № 4АА002128-040671500041).

20 січня 2015 року між орендодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" та новим орендарем – Приватним підприємством "ЮТС-Агропродукт Плюс" укладено договір про заміну сторони у договорі оренди, за яким право оренди перейшло до нового орендаря, а строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року.

Надалі між орендодавцем, Приватним підприємством "ЮТС-Агропродукт Плюс" та новим орендарем – ТОВ "ЮТС-Агропродукт" укладено додаткову угоду № 1100259, за якою право оренди перейшло до нового орендаря та договір оренди викладено у новій редакції. Цією редакцією передбачено орендну плату у розмірі 5,91% від нормативної грошової оцінки землі та строк дії договору до 31 грудня 2027 року.

19 листопада 2021 року між орендодавцем ОСОБА_1 та ТОВ "ЮТС-Агропродукт" укладено додаткову угоду № 1100259-7, якою договір оренди викладено в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Відповідно до цієї редакції договору в оренду передавалась земельна ділянка площею 8,9715 га з кадастровим номером 6520686700:03:019:0014. Договір діє до 31 грудня 2031 року та набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Орендна плата складає 8,46% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 26 102,45 грн за повний рік оренди; нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена у розмірі 308 539,65 грн. Строк внесення орендної плати визначено до 31 грудня.

Факт відсутності виплат орендної плати за спірну земельну ділянку підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 21 жовтня 2025 року, з яких вбачається відсутність у позивача доходів від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення від ТОВ "ЮТС-Агропродукт" за 2022-2024 роки.

Також встановлено, що 17 квітня 2025 року на підставі договору відчуження права оренди № 1704/25-17 право оренди на вказану земельну ділянку зареєстровано за новим орендарем – ТОВ "Перемога-Плюс".

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лайф 2023" від 12 травня 2025 року у 2023 році та на час надання відповіді зазначене товариство використовує земельні ділянки на території Бериславського району Херсонської області, зокрема в межах Бериславської, Новорайської, Великоолександрівської та Борозенської територіальних громад, на правах користування (оренда, емфітевзис тощо).

У листі також зазначено, що у разі наявності підстав проводився огляд земельних ділянок на предмет виявлення вибухонебезпечних предметів, при цьому на переважній більшості таких ділянок вибухонебезпечні предмети виявлені не були.

Крім того, з початку 2023 року із залученням відповідних фахівців проводилися обстеження земельних ділянок на можливість безпечного використання.

Також у листі вказано, що з 2023 року здійснюється виплата орендної плати орендодавцям земельних ділянок, які перебувають у користуванні товариства на території зазначених територіальних громад, та заборгованість з орендної плати перед орендодавцями відсутня.

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Додола 2021" від 12 травня 2025 року у користуванні цього товариства на праві оренди перебувають земельні ділянки приватної та комунальної власності на території Бериславського району Херсонської області, зокрема в межах Новорайської, Борозенської та Милівської територіальних громад. Після деокупації Херсонської області 11 листопада 2022 року товариство відновило господарську діяльність на зазначеній території та продовжило її здійснення.

У разі виявлення потенційної загрози безпечному використанню земельних ділянок проводився огляд таких ділянок на предмет наявності вибухонебезпечних предметів із залученням фахівців. Для проведення відповідних обстежень товариство співпрацювало на договірній основі з дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» – Державним підприємством «Укроборонсервіс», а також користувалося послугами гуманітарного розмінування, що надавали місцеві територіальні громади. На переважній більшості обстежених земельних ділянок вибухонебезпечні предмети виявлені не були. Вказані обстеження проводилися з початку 2023 року.

Також у листі зазначено, що орендна плата згідно з договорами оренди земельних ділянок приватної та комунальної власності за 2023–2024 роки, а в окремих випадках і за 2025 рік, виплачена у повному обсязі.

Крім того, для ведення господарської діяльності, вирощування сільськогосподарських культур та обліку валових зборів товариством щорічно подаються звіти за формою №29-сг до Державної служби статистики України.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (форма F1419104), сформованих станом на 21 жовтня 2025 року, за період з січня 2022 року по серпень 2025 року не вбачається нарахування або виплата позивачу доходу за ознакою 195 (від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення) від ТОВ "ЮТС-Агропродукт".

Відповідно до листа-довідки Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 12 травня 2025 року № 01-11/1052/25, станом на 09 травня 2025 року земельні ділянки, які перебувають в оренді ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не використовуються (обробіток не здійснюється), орендна плата та податкові платежі не сплачуються, а також за наявною інформацією ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не брало участі в обстеженні та розмінуванні таких земельних ділянок.

Відповідно до листа Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області від 16 травня 2025 року № 03-01/695, ТОВ "Перемога-Плюс" за місцем реєстрації господарську діяльність не веде, на рахунок Лохвицької Міської Ради не надходила плата за землю (земельний податок та орендна плата), а також станом на 01 квітня 2025 року земельні ділянки комунальної власності Лохвицької Міської Ради в оренді цього Товариства не перебували.

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, встановлено факт реєстрації двох епізодів можливих кримінальних правопорушень, кваліфікованих за частиною першою статті 438 КК України — порушення законів та звичаїв війни.

Перший епізод зареєстровано на підставі самостійного виявлення прокурором відповідної інформації. У ньому зазначено, що 09 квітня 2022 року приблизно об 12:00 годині невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт", яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки — зокрема автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_1 — на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Вказані дії здійснені в умовах воєнного стану, оголошеного президентом російської федерації ОСОБА_4 , що становить порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції.

Другий епізод внесено до ЄРДР 17 червня 2022 року на підставі заяви ТОВ "ЮТС-Агропродукт". Згідно з викладеними в ній обставинами, у зв`язку з тимчасовою окупацією збройними силами російської федерації території Херсонської області, зокрема Бериславського району, 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. Крім того, 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE). Унаслідок цих дій підприємство також втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно листа ТОВ "ЮТС-Агропродукт" від 29 травня 2025 року, направленого на адресу Головного управління ДСНС України у Херсонській області, товариство повідомило, що є орендарем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих, зокрема, на території Бериславського району Херсонської області. У зв`язку з військовою агресією російської федерації частина цих територій була тимчасово окупованою, на них велися активні бойові дії, а також здійснювалося масштабне будівництво фортифікаційних споруд.

У зверненні наголошено, що внаслідок збройного конфлікту значні площі земель ймовірно забруднені нерозірваними боєприпасами, мінами, вибуховими пристроями та їхніми уламками. Крім того, вибухи снарядів і військова діяльність призвели до вивільнення токсичних речовин і важких металів у ґрунт, що може спричинити деградацію ґрунту, зниження його родючості, а також загрозу для здоров`я людини в разі споживання вирощеної на таких ділянках продукції. Також зазначено, що пересування важкої військової техніки ймовірно спричинило ущільнення ґрунту, утворення вирв, порушення його структури та цілісності.

ТОВ "ЮТС-Агропродукт" вказало, що виконання будь-яких сільськогосподарських робіт на зазначених ділянках є вкрай небезпечним, а перебування працівників на цих територіях створює безпосередню загрозу для життя та здоров`я. Крім того, частина земель фактично використовується для оборонних потреб держави, зокрема для будівництва окопів, траншей, бліндажів, протитанкових ровів, що за законом унеможливлює їх використання за первинним цільовим призначенням. У таких умовах право користування земельною ділянкою є або призупиненим, або істотно обмеженим.

Таким чином, у зазначеному листі обґрунтовано позицію про неможливість обробітку орендованих земельних ділянок у зв`язку з наявністю ознак обставин непереборної сили, які об`єктивно перешкоджають виконанню зобов`язань за договором оренди. Товариство також звернулося з проханням надати акти обстеження земель або іншу інформацію щодо можливості чи неможливості їх використання за призначенням.

Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ "ЮТС-Агропродукт", піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.

При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв`язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.

У зв`язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.

Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов`язань, відповідно до ст.526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За положеннями ст.651 ЦК України ("Підстави для зміни або розірвання договору"):

--- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1);

--- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2);

--- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3).

За ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За положеннями ст.ст.21, 22 вказаного Закону орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до ст.23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Статтею 96 ЗК України серед обов`язків землекористувачів передбачений такий, як обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею (п."в" ч.1).

На підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналогічна умова зазначена в Договорі оренди землі.

Відповідно до пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

У постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок:

"У ч.2 ст.651 ЦК України використано формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене – спеціальним законодавством або домовленістю сторін.

З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила ч.2 ст.651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки – доповнюють одні одних.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24".

Також у вказаній вище постанові зазначено:

"Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати … під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною".

Також у вказаній постанові Верховний Суд висловив свою позицію щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а також на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Так, щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України Верховний Суд зазначив:

"Щодо поняття "несплата", вжите у п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення. Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди будуть змушені на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору".

Щодо розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст.651 ЦК України Верховний Суд зазначив:

"Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії – "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. …

Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч.2 ст.651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору. …

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові (від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23) зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст.651 ЦК України – у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

Верховний Суд ураховує, що у контексті ч.2 ст.651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У п."д" ч.1 ст.141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати".

Таким чином розірвання договору оренди землі можливе як на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, так і на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. У першому випадку (п."д" ч.1 ст.141 ЗК України) мають бути доведені два та більше випадки повної несплати орендної плати. У другому ж випадку (ч.2 ст.651 ЦК України) має бути доведено істотне порушення умов договору, наприклад, якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував.

У постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 388/647/17 зроблено такий висновок: "у своєму висновку суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак систематичності несплати СПС "Степ" орендної плати й відповідно підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідач сплатив, а ОСОБА_2 та у подальшому позивач ОСОБА_1 отримали орендну плату наперед. Доводи касаційної скарги про систематичну несплату відповідачем орендної плати не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_2 орендної плати наперед за 2014-2016 роки та отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2015-2016 роки".

У цій справі відсутні докази отримання позивачем орендної плати наперед, проти цього відповідач не заперечує.

Щодо суті спору

Відповідач по суті заперечує проти позовних вимог, вказуючи про те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань.

У цій справі сторонами по суті не заперечується, і з приводу цього спір відсутній, що з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (308 539,65 грн), сума орендної плати складає 26 102,45 грн на рік (308 539,65 грн х 8,46%) і відповідно 52 204,90 грн за два роки (2023, 2024 роки). Відтак, відповідно до умов договору оренди орендар повинен був сплатити орендну плату за 2023 та 2024 роки за вказану земельну ділянку орендну плату в загальному розмірі 52 204,90 грн, однак цього не виконав.

У цій справі встановлено, що спірні земельні ділянки розташовані на території Новорайської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

У період із 09.04.2022 року по 11.11.2022 року вказана територія перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації.

Зазначене підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказане підтверджується також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, який є чинним.

Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У позові зазначено про те, що відповідач не сплатив орендну плату за вказаними договорами оренди землі щодо двох земельних ділянок за 2022, 2023 та 2024 роки. Загальна сума боргу перед позивачем становить 27 768,57 грн. Відповідач цей факт не заперечив.

28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_5 підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

--- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

--- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

--- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й дав належну оцінку зібраним доказам, а тому прийшов до вірного висновку про те, що у справі відсутні докази сплати відповідачем орендної плати на користь позивача за 2023 та 2024 роки за умовами договору оренди землі.

Також суд обґрунтовано встановив, що відповідач не довів, що мав об`єктивну неможливість у 2023 та 2024 роках використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності, адже матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. При цьому апеляційний суд враховує, що в 2023 та 2024 роках правобережжя Херсонської області, на якій розташована спірна земельна ділянка, після деокупації 11.11.2022 року, була вільна від окупантів, лінія фронту з часу деокупації по суті проходить по руслу річки Дніпро, що в певній мірі є стабілізуючим фактором. Також, як правильно вказав суд, відповідач не звертався до позивачки з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов`язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.

Також суд правильно встановив необґрунтованість посилань відповідача на воєнний стан та лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, оскільки, як вказав суд, відповідач не надав доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства у 2023-2024 роках. Суд правильно зазначив, що відповідач не надав доказів того, що підприємство у 2023-2024 роках зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, він не довів існування в зазначений період форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2023, 2024 роки, також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Також суд правомірно звернув увагу на те, що той факт, що відповідачем не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та в 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення відповідача було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договором оренди.

Також суд обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, пов`язані із потенційним замінуванням, про які зазначає відповідач, не можуть свідчити про існування для нього об`єктивних перешкод у використанні даних земельних ділянок. Адже процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, як вказав суд, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Суд правильно зазначив, що загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Апеляційний суд враховує й те, і на це також обґрунтовано послався суд першої інстанції, що з боку відповідача не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Встановивши, що відповідач систематично не виконував свого обов`язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, суд дійшов правильного висновку про стягнення вказаної заборгованості та розірвання договору оренди.

При цьому суд обґрунтовано вважав, що вказана заборгованість підлягає стягненню без врахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку податкового агента щодо утримання та перерахування податків із суми орендної плати, яка належить до сплати позивачу (підпункт l6.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункти 36.1, 36.4 статті 36, підпункт 170.1.1. пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України).

Крім того, розглядаючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції також враховує наступне.

Позивач є власником земельної ділянки. Як орендодавець він передав її в оренду відповідачу, очікуючи від останнього сплати орендної плати. Тобто, для позивача єдиним призначенням спірної земельної ділянки є отримання відповідного доходу: або в результаті передання їх в оренду, або в результаті самообробітку. Відповідач, орендуючи землю, також має на меті отримання прибутку. Проте між власником землі та її орендарем існує суттєва різниця: орендодавець виступає у якості власника землі, він вже має її у своїй власності, а орендар лише планує отримати дохід від оренди землі. Таким чином, неотримання орендодавцем орендної плати за свою землю по суті позбавляє його своєї власності.

У цій справі, як вбачається, відмова в задоволенні позовних вимог по суті буде означати позбавлення позивача орендної плати за свою землю та/або у позбавленні його права на повернення земельної ділянки від орендаря внаслідок несплати останнім орендної плати за вказаних обставин. Тобто, позивач по суті буде позбавлений (тимчасово на невизначений час або взагалі) своєї власності: з одного боку, земельна ділянка буде належати на праві оренди орендареві і позивач її не отримає у своє володіння, а, з іншого боку, і орендна плата йому не буде сплачена. Отже, за таких обставин орендодавець хоча і буде вважатися формальним власником земельної ділянки, однак по суті жодного зиску з цього мати не буде. Саме така ситуація і склалася за обставинами справи, адже повномасштабна війна рф проти нашої держави триває вже більше 4-х років і час її завершення, як і час повоєнного відновлення, наразі невідомі. Таким чином, гіпотетична відмова в позові повністю призведе до того, що позивач, як орендодавець, як за минулий час, так і наперед на невизначений час буде позбавлений своєї власності, що по суті означає порушення справедливого балансу між інтересами орендаря та інтересами позивачів як орендодавців, оскільки позивач буде фактично позбавлений як своєї землі, так і орендної плати, в той час як відповідач жодних обтяжень нести не буде.

У випадку ж задоволення позову про стягнення орендної плати за землю за 2023 та 2024 роки та розірвання договору оренди землі кожна зі сторін залишається при своїх інтересах, зокрема і відповідач, відносно якого, за обставинами справи, не доведено, що він буде нести якийсь надмірний тягар.

Крім систематичної несплати орендної плати, підставою позову позивач вказав і ч.2 ст.651 ЦК України (істотне порушення договору орендарем). Апеляційний суд вважає, що за обставинами справи також наявне істотне порушення орендарем умов договору, адже, як зазначено, внаслідок несплати орендної плати орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Отже, наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення орендної плати за 2023 та 2024 роки в розмірі 52 204,90 грн (26 102,45 грн за рік х 2 роки) та розірвання договору оренди землі, а тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. При цьому колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.

Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на розгляд справи судом, якому заявлено відвід. При цьому суд апеляційної інстанції враховує наступне. Під час розгляду справи судом першої інстанції, надійшла заява представника відповідача про відвід головуючому судді Сікорі О.О., в обґрунтування якої зазначено, що ТОВ "ЮТС-Агропродукт" звернулось зі скаргою щодо дисциплінарного проступку головуючого у справі до Вищої ради правосуддя, що очевидно свідчить про те, що між ТОВ "ЮТС-Агропродукт" та вказаним суддею існує потенційний конфлікт інтересів, особливо у контексті поданої скарги до Вищої ради правосуддя. Така ситуація може викликати серйозні сумніви щодо неупередженості судді, адже можливий взаємний інтерес або вплив можуть вплинути на об`єктивність прийняття рішення у справі, де сторонами є згадані особи. Ухвалою від 07.11.2025 року, постановленою суддею Сікорою О.О., заяву представника відповідача про відвід судді було залишено без розгляду. При цьому суд встановив, що подана представником відповідача заява про відвід судді Сікори О.О. ґрунтується виключно на припущеннях щодо потенційного конфлікту інтересів у зв`язку з поданням скарги до Вищої ради правосуддя, що саме по собі не може вважатися "іншими обставинами", які викликають сумнів у неупередженості чи об`єктивності судді в розумінні п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України. На думку суду, фактично, у заяві викладено лише суб`єктивні припущення та узагальнені твердження, що не підтверджуються жодними належними доказами. Як вказав суд, такі дії свідчать про зловживання процесуальними правами, що полягає у використанні механізму відводу не за призначенням, а з метою перешкодити здійсненню судового провадження або затягнути розгляд справи, що прямо заборонено п.1 ч.2 ст.44 ЦПК України. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подана заява про відвід є завідомо безпідставною, не відповідає вимогам ч.1 ст.36 ЦПК України, не містить належного мотивування на підтвердження наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості чи об`єктивності судді, і є проявом зловживання процесуальними правами. Відповідно до ч.3 ст.44 ЦПК України, як зазначив суд, така заява підлягає залишенню без розгляду. Апеляційний суд враховує, що кожна особа має право на справедливий суд, у зв`язку з чим може в повній мірі користуватися процесуальними правами. У даному ж випадку, на думку апеляційного суду, у скаржника не було обґрунтованих підстав для подачі заяви про відвід судді, враховуючи, що заявник не навів обґрунтованих підстав для заявлених відводів, належними доказами їх не довів. Суд апеляційної інстанції також враховує, що в суді першої інстанції перебуває на розгляді до тисячі цивільних справ за участю ТОВ "ЮТС-Агропродукт", предметом яких є розірвання договорів оренди, питання забезпечення позову, прийняття чи повернення зустрічного позову. За таких умов, звичайно, можливі різні складнощі у спілкуванні учасників, що відображається на їх відношенні до суду. Але це не слугує підставою для того, і це не вбачається у справі, щоб суд чи суддя прямо чи побічно був чи є заінтересований у результаті розгляду справи, що є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Відтак, як вважає апеляційний суд, заява про відвід подана без належного обґрунтування, тобто підстави відводу є необґрунтованими, що відповідно до п.2 ч.3 ст.376 ЦПК України виключає обов`язковість скасування рішення суду першої інстанції. Як наслідок, вказаний довід апеляційної скарги не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Також, підлягають залишенню поза увагою посилання на неврахування судом того, що невиконання умов договору за 2023, 2024 роки відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, що є загальновідомим фактом. Також підлягають відхиленню й посилання на Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України.

При цьому апеляційний суд враховує те, що самі по собі вказані обставини без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі у 2023, 2024 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Також суд апеляційної інстанції враховує те, що матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство у 2023, 2024 роках зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості виконувати свої зобов`язання за договором оренди.

Також слід відхилити й посилання скаржника на неврахування судом того, що земельні ділянки, які є предметом договорів оренди землі, є потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що, як вже було зазначено, процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Суд правильно зазначив, що загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Також не можуть бути прийняті посилання скаржника на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області №?66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року як на доказ, що підтверджує наявність обставин неможливості використання землі орендарем відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, а не дії обставин непереборної сили або наявності умов для розірвання договору з ініціативи відповідача, тобто як на доказ неможливості використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням впродовж 2023 та 2024 років у розумінні положень статей 617, 651, 762 ЦК України. При цьому апеляційний суд враховує те, що, як правильно зазначив суд, зміст вказаного листа не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договорів оренди землі.

Отже, є необґрунтованими посилання скаржника на неправомірне незастосування судом положення ч.6 ст.762 ЦК України.

Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування правових висновків Верховного Суду у релевантних правовідносинах та практику апеляційних судів у подібних правовідносинах.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що не є подібними правовідносини у цій справі та справах № 910/7495/16, № 905/1436/20, № 914/1248/18 № 914/2264/17 , № 910/13158/20 , № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23. А відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому не є обов`язковим для суду, що розглядає конкретну справу, враховувати практику апеляційних судів у подібних правовідносинах.

Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення, та не містять в собі підстав для його скасування, слід залишити поза увагою інші доводи апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови – 13 квітня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська