Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №766/15629/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/15629/25 Головуючий в І інстанції: Ус О.В.

Номер провадження: 22-ц/819/811/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство "Універсал Банк",

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Македона Олександра Андрійовича, який діє від імені Акціонерного товариства "Універсал Банк", на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Ус О.В., дата складення повного тексту рішення – 04 лютого 2026 року, у справі за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

13 жовтня 2025 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість станом на 06.08.2025 року у розмірі 78 198,99 грн, з яких: 78 198,99 грн – загальний залишок заборгованості за тілом кредиту; 0 гривень – заборгованість за пенею; 0 гривень – борг за порушення грошового зобов`язання. Також просив стягнути понесені судові витрати в розмірі 3 028,00 грн.

Позов обґрунтований наступним.

У жовтні 2017 року Банк (позивач) запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.

Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом.

Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Умови обслуговування рахунків фізичної особи в акціонерному товаристві "Універсал Банк" опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

29.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Універсал Банк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 29.06.2018р.

На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 100 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідачка своєчасно не надала банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 06.08.2025 року у неї утворилася заборгованість у розмірі 78 198,99 грн, з яких: 78 198,99 грн – загальний залишок заборгованості за тілом кредиту; 0 гривень – заборгованість за пенею; 0 гривень – борг за порушення грошового зобов`язання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.10.2025 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд.

29.10.2025 року через підсистему "Електронний суд" відповідачкою подано відзив на позов, у якому вона визнає позов, але просила врахувати, що її будинок був затоплений та вона втратила все своє майно, а у 2022 році перенесла операцію з онкозахворювання, просила зменшити або скасувати штрафні санкції та пеню відповідно до ст.233 ЦК України.

02.12.2025 від відповідачки надійшла заява, якою вона зазначила, що має певну заборгованість перед Monobank (у сумі 63 277,67 грн). Частково сплачувала борг по мірі можливості: платежі становили 10 000 грн, 3 000 грн, 5 000 грн. Останній платіж було здійснено 8 листопада 2025 року о 10:24 у сумі 3 000 грн.

У 2022 році вона перенесла онкологічну операцію і має серйозні проблеми зі здоров`ям. Через це її дохід значно зменшився, і вона не може повністю погасити борг одночасно. Просила зменшити або скасувати нараховані пені та штрафи; надати можливість погашати борг частинами у посильному для неї розмірі; встановити наступний графік платежів: до середини 2026 року (до 26 червня 2026 року) – щомісячно по 3 000 грн; після цього терміну – щомісячна сума буде визначатися залежно від її стану здоров`я та фінансових можливостей. Вона готова вносити регулярні платежі за погодженим судом графіком і просить ухвалити рішення з урахуванням її хвороби, часткових оплат та складних життєвих обставин.

16.01.2026 від відповідачки надійшли додаткові пояснення, аналогічні викладеним вище.

Суд розглянув справу за відсутності сторін.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04 лютого 2026 року позов був задоволений частково. Суд вирішив:

--- із заявленої до стягнення суми в 78 198,99 грн стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за договором про надання банківських послуг Monobank від 06.08.2025 року в розмірі 33 676,02 грн (тобто 43,06% від заявленої до стягнення суми в 78 198,99 грн);

--- в задоволенні решти вимог відмовити;

--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" судовий збір в розмірі 1 303,86 грн;

--- розстрочити виконання цього рішення після набрання ним законної сили ОСОБА_1 в частині стягнення суми заборгованості за кредитом в розмірі 33 676,02 грн строком на 9 (дев`ять) місяців рівними частинами, щомісячно до 10 числа по 3 741,78 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що 29.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Універсал Банк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 29.06.2018р. Суд враховував, що Анкета-заява не містить строків здійснення періодичних платежів та даних щодо процентної ставки, крім того, надані банком на підтвердження своїх вимог: витяг з Умови та правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які згідно відмітки про набрання чинності, набувають чинності з 26.01.2018, не містять підпису відповідача, зокрема і електронного.

Також суд виходив з того, що Виписки про рух коштів за поточним або картковим рахунком банком не надані. Натомість, згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 29.06.2018, наданого банком на підтвердження своїх вимог, станом 06.08.2025 заборгованість складає 78 198,99 грн, з яких: 78198,99 грн – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 гривень загальний залишок заборгованості за відсотками, 0 гривень заборгованості за пенею; судовий збір 0 гривень; 0 гривень заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Також суд виходив з того, що надані позивачем Умови з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, а укладений між сторонами кредитний договір від 29.06.2018 року у вигляді анкети-заяви, підписаної відповідачем, не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в ній відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, неустойки та інших істотних умов.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ "Універсал Банк" не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважав, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту.

При цьому суд з розрахунку заборгованості встановив, що, починаючи з 15.09.2021 року і до 06.08.2025 року включно, нараховувались договірні відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом. Всього позивачем безпідставно нараховано договірних відсотків на загальну суму 44 522,37 грн. Відтак, суд вважав, що вказана сума коштів (44 522,37 грн) безпідставно списаних відсотків підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором від 29.06.2018 року в розмірі 33 676,02 грн, внаслідок чого позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача підлягає задоволенню, зокрема, суд вважав можливим розстрочити виконання рішення, яке набрало законної сили, на дев`ять місяців, шляхом стягнення зі ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором в рівних частках – по 3741,78 грн. щомісяця.

На підставі ст.141 ЦПК України суд вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (задоволено на 43,06%). А тому з відповідачки підлягають стягненню судові витрати у вигляді оплаченого судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1 303,86 грн.

На вказане рішення Македон Олександр Андрійович, який діє від імені Акціонерного товариства "Універсал Банк", подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове, яким: позовні вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank від 29.06.2018 задовольнити частково у розмірі 53 728,99 грн (заборгованість за тілом кредиту) (тобто 68,71% від заявленої до стягнення суми в 78 198,99 грн); закрити провадження у справі №766/15629/25 за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank від 29.06.2018 в частині стягнення 24 470,00 грн. При цьому скаржник послався на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказав, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Підписуючи Анкету-заяву, Клієнт погодився що Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (пункт 2 Анкети-заяви).

Також зазначив, що суд не прийняв до уваги того, що Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), а тому у останнього виникла заборгованість. Враховуючи, що у Відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов`язань, та вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення "пуш" про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 Розділу II Умов, кредит став у форму "на вимогу". На підставі вищезазначеного загальний розмір заборгованості Відповідачки перед Банком за Договором станом на 06.08.2025 року становила 78 198,99 грн, що складалась з загального залишку заборгованості (тілом кредиту).

Також вказав, що слід врахувати, що після формування кінцевого розрахунку заборгованості та станом на момент звернення Банку із цією апеляційною скаргою, Відповідачкою було добровільно погашено заборгованість у загальному розмірі 24 470,00 грн, а саме: 20.08.2025 – 10000 грн; 14.09.2025 – 5000 грн; 08.11.2025 – 3000 грн; 17.01.2026 – 2000 грн; 22.01.2026 – 1000 грн; 02.02.2026 – 1770 грн; 17.02.2026 – 1000 грн; 27.02.2026 – 700 грн. Вказав, що зазначене підтверджується випискою про рух коштів, яку долучаємо до цієї апеляційної скарги.

Таким чином, вказав, станом на момент звернення з цією апеляційною скаргою, заборгованість Відповідачки перед Банком становить 53 728,99 грн. У зв`язку з чим, вважає за необхідне просити суд закрити провадження у даній справі в частині стягнення із Відповідачки заборгованості у розмірі 24 470,00 грн, враховуючи добровільну її сплату.

У своєму відзиві ОСОБА_1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою з огляду на наступне.

Вказала, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач не довів належним чином погодження відповідачем істотних умов договору, зокрема щодо розміру процентної ставки, тарифів та порядку їх застосування.

Посилання апелянта на те, що користування банківськими послугами підтверджує згоду з усіма умовами договору, є безпідставним, оскільки саме на позивача покладається обов`язок довести факт належного інформування споживача про всі істотні умови кредитування.

Доводи апелянта щодо того, що часткова сплата заборгованості є безумовним визнанням боргу, не відповідають дійсності. Здійснені відповідачкою платежі (на загальну суму 24 470 грн) свідчать виключно про добросовісне виконання зобов`язань у межах фактично отриманих коштів та не можуть розцінюватися як згода із нарахованими процентами, правомірність яких позивачем не доведена.

Більше того, зазначені платежі були здійснені після початку судового розгляду, що підтверджує її добросовісну поведінку та намір врегулювати спір у правовий спосіб.

Щодо наданої позивачем виписки руху коштів зазначила, що вона лише підтверджує факт користування кредитними коштами, однак не містить відомостей про погодження нею умов кредитування, зокрема процентної ставки та порядку її нарахування. Крім того, вказана виписка не спростовує висновків суду першої інстанції щодо недоведеності правомірності нарахування процентів.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про можливість стягнення лише фактично отриманої суми кредиту (тіла кредиту) без нарахованих процентів, які не підтверджені належними доказами.

Додатково зазначила, що довіреність, на підставі якої діє представник позивача, містить обмеження щодо зміни підстав або предмета позову, що допускається виключно на підставі рішення колегіального органу банку. Водночас, вказала, в апеляційній скарзі позивач фактично змінює обсяг заявлених вимог, визначаючи інший розмір заборгованості, однак жодних доказів наявності відповідного рішення уповноваженого органу банку до матеріалів справи не додано.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Проект "mопоbапк", який був запущений позивачем – це банк у смартфоні. Цим позивач відрізняється від інших класичних банків України. У даному випадку банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Через це Банк використовує саме електронні договори.

В рамках проекту monobank відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "Універсал Банк" опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

29.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Універсал Банк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 29.06.2018р.

У заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 проставлянням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою підтвердив, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими вона ознайомилася (з актуальною, чинною редакцією), погодився та отримав у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтвердила та зобов`язалася виконувати його умови.

Анкета-заява не містить строків здійснення періодичних платежів та даних щодо процентної ставки.

В обґрунтування позовних вимог Банк, крім вказаної Анкети-заяви, надав Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, затверджені рішенням Правління ПАТ "Універсал Банк", протокол №23 від 21.06.2018 року, покрокова інструкція активації картки.

Надані банком на підтвердження своїх вимог: витяг з Умови та правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які згідно відмітки про набрання чинності, набувають чинності з 26.01.2018, не містять підпису відповідача, зокрема і електронного.

Виписки про рух коштів за поточним або картковим рахунком банком не надані.

За Довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 10.09.2025 року відповідачці було відкрито 29.06.2018 року поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні. Розмір кредитного ліміту становить 100 000 грн.

Згідно Розрахунку заборгованості за договором б/н від 29.06.2018, наданого банком на підтвердження своїх вимог, станом 06.08.2025 заборгованість складає 78 198,99 грн, з яких: 78 198,99 грн – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 гривень загальний залишок заборгованості за відсотками, 0 гривень заборгованості за пенею; судовий збір 0 гривень; 0 гривень заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи вказані положення закону, а також те, що долучений до скарги рух коштів по картці ОСОБА_1 підтверджує часткове погашення заборгованості, апеляційний суд вважає поважною причину неподання скаржником у встановлений строк доказів, у зв`язку з чим ухвалив прийняти їх на стадії апеляційного перегляду справи.

Таким чином, при апеляційному розгляді до матеріалів справи була долучена довідка про рух коштів по картці від 18.03.2026 року (клієнт – ОСОБА_1 ), за період з 29.06.2018 по 18.03.2026. Інформація по картці: НОМЕР_2 .

З вказаної довідки вбачається, що станом на момент звернення Банку із цією апеляційною скаргою Відповідачкою було добровільно погашено заборгованість у загальному розмірі 24 470,00 грн, а саме: 20.08.2025 – 10000 грн; 14.09.2025 – 5000 грн; 08.11.2025 – 3000 грн; 17.01.2026 – 2000 грн; 22.01.2026 – 1000 грн; 02.02.2026 – 1770 грн; 17.02.2026 – 1000 грн; 27.02.2026 – 700 грн. Про це також зазначено у скарзі.

Надана позивачем зазначена довідка про рух коштів по картці від 18.03.2026 року за період з 29.06.2018 по 18.03.2026 щодо клієнта ОСОБА_1 (за карткою № НОМЕР_2 ) має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.

Отже, саме з 29.06.2018 року між АТ "Універсал банк" та відповідачем виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами в межах кредитного ліміту. Зокрема, на підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у відповідному розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_2 .

АТ "Універсал Банк" свої зобов`язання за договором та угодою виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

З поданого позивачем розрахунку та виписки по рахунку встановлено, що позивачем проводилось списання нарахованих договірних відсотків за користування кредитними коштами, загальна сума яких складає 44 522,37 грн.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл.52 Цивільного Кодексу України (статті 626-654).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини 1 та 2 ст. 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.ч.1 і 2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктом електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону України "Про електронну комерцію").

У ч.ч.1 і 2 ст.639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У справі встановлено, що кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно з якою відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), зроблено такий висновок:

"у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відтак обґрунтованим є висновок про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів".

Також, згідно з висновком, зробленим Верховним Судом у постанові від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19: "в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) ".

Як вбачається із матеріалів справи, в анкеті-заяві зазначено, що позичальник ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, що складають договір про надання банківських послуг.

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів".

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 вказаного Закону споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаний з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк", що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою "Monobank", в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язків клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Наданий позивачем примірник Умов належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову (що фактично й зробив позивач, надавши Умови в редакції, яка стала чинною лише через більш як півтора року після укладення договору). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутні підстави для врахування наведених сум при визначенні розміру заборгованості та її подальшого стягнення.

Отже, надані позивачем Умови з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору.

Зазначений висновок узгоджується з вказаним вище висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленого в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Як вбачається з наданих банком доказів, укладений між сторонами кредитний договір від 29.06.2018 року у вигляді анкети-заяви, підписаної відповідачем, не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в ній відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, неустойки та інших істотних умов.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ "Універсал Банк" не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту.

До відповідача заявлено вимоги про стягнення заборгованість станом на 06.08.2025 року у розмірі 78 198,99 грн, з яких: 78 198,99 грн – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 гривень загальний залишок заборгованості за відсотками, 0 гривень заборгованості за пенею.

Судом встановлено відповідно до розрахунку-заборгованості за договором від 29 червня 2018 року та банківської виписки про рух коштів за карткою від 18.03.2026 року за період з 29.06.2018 по 18.03.2026 щодо клієнта ОСОБА_1 (за карткою № НОМЕР_2 ), що позивач (банк) проводив списання з 15.09.2021 року і до 06.08.2025 року включно нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, загальна сума яких складає 44 522,37 грн.

З урахуванням наведеного вище на думку апеляційного суду суд першої інстанції обґрунтовано не вважав складовими частинами укладеного між сторонами кредитного договору Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту, а тому правомірно вважав незаконним списання нарахованих договірних відсотків за користування кредитними коштами без погодження відповідача на сплату відсотків. І, як наслідок, обґрунтовано вважав, що вказана сума коштів (44 522,37 грн) безпідставно списаних відсотків підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором від 29.06.2018 року в розмірі 33 676,02 грн (78 198,99 грн – 44 522,37 грн), внаслідок чого позов підлягає частковому задоволенню.

До такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 року у справі № 697/302/20 за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а також у постанові від 25.11.2024 року у справі № 756/16950/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання зобов`язання припиненим.

Апеляційний суд вважає безпідставним зазначене списання нарахованих відсотків, оскільки відповідач не погоджувався на сплату відсотків за користування кредитними коштами за договором від 29.06.2018 року, у зв`язку з чим вказана сума коштів підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Щодо розстрочення виконання судового рішення скаржник жодних доводів не зазначив.

Висновки суду апеляційної інстанції

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, підлягають залишенню поза увагою посилання скаржника на неврахування судом механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. А тому вважав, що загальний розмір заборгованості Відповідачки перед Банком за Договором станом на 06.08.2025 року дійсно становить 78 198,99 грн, що складається з загального залишку заборгованості (тілом кредиту).

При цьому апеляційний суд враховує те, що, як вже було зазначено, наявні в матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг відповідачкою не підписані, а тому з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору. Відтак банк проводив безпідставне списання нарахованих відсотків, оскільки відповідачка не погоджувалася на сплату відсотків за користування кредитними коштами за укладеним з банком договором від 29.06.2018 року, в результаті позивач (банк) проводив списання з 15.09.2021 року і до 06.08.2025 року включно нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, загальна сума яких складає 44 522,37 грн. Як наслідок, вказана сума коштів (44 522,37 грн) безпідставно списаних відсотків підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором від 29.06.2018 року в розмірі 33 676,02 грн (78 198,99 грн – 44 522,37 грн).

Також не можуть бути прийняті до уваги й посилання на неврахування судом добровільного погашення відповідачкою заборгованості у загальному розмірі 24 470,00 грн в період з 20.08.2025 по 27.02.2026, внаслідок чого наявні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення із відповідачки заборгованості у розмірі 24 470,00 грн, враховуючи добровільну її сплату.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що судом стягнуто заборгованість саме станом на 06.08.2025 року, і суд апеляційної інстанції переглядає саме таке рішення суду першої інстанції, а тому всі кошти, які сплачені відповідачкою в період з 20.08.2025 по 27.02.2026 на погашення заборгованості, підлягають врахуванню як такі, що сплачені вже на виконання судового рішення про стягнення заборгованості станом на 06.08.2025 року.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Македона Олександра Андрійовича, який діє від імені Акціонерного товариства "Універсал Банк", залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови – 13 квітня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська