Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №766/8628/24 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/8628/24 Головуючий у 1-й інстанції: Зуб І.Ю.

Номер провадження: 22-ц/819/709/26 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,

суддів: Майданіка В.В.,

Склярської І.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр",

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Комаса Олександр Володимирович, на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2025 року, ухвалене суддею Зуб І.Ю., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (скорочене найменування - ТОВ "Коллект Центр") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 27 травня 2019 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" підписано Заяву про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту "Кредитна картка" № 010/87071/82/571107, відповідно до якої Товариство надало позичальнику грошові кошти умовами передбачених договором, а позичальник зобов`язалася повернути використану суму в строк до 27 травня 2023 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами за ставкою 45,00 % річних.

30 листопада 2021 року між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір №114/2-47, відповідно до якого Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/87071/82/571107.

10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/87071/82/571107.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконувала умови кредитного договору, тому станом на 10 травня 2024 року, виникла заборгованість у розмірі 69 663 грн 31 коп., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 41 605 грн 36 коп.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимога - 21 030 грн 64 коп.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 7 027 грн 31 коп., яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача та судові витрати, понесені на оплату судового збору в розмірі 3 028 грн та 17 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2025 року позов ТОВ "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності належними та допустимими доказами невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та неповернення кредитних коштів, а тому вважав позовні вимоги обґрунтованими.

Стягуючи із відповідача на користь позивача судові витрати, суд керувався положеннями частини першої статті 141 ЦПК України та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та витрат на професійну правничу допомогу, які документально підтверджені, пов`язані з розглядом цієї справи, є обґрунтованими та співмірними характеру і обсягу виконаних представником позивача робіт.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Комаса О.В., про перегляд заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2025року залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із заочним рішенням суду відповідач ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Комаса О.В., подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2026 року справа розподілена колегії суддів Херсонського апеляційного суду у складі головуючого (суддя-доповідач) Воронцової Л.П., судді: Майданік В.В., Склярська І.В.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 09 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків.

17 березня 2026 року цивільна справа надійшла до суду апеляційної інстанції.

18 березня 2026 року скаржник усунула недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 20 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки не врахував недоведеність позивачем розміру кредитних коштів, наданих відповідачу. З наданих позивачем розрахунків вбачається, що відповідачем отримано кредитні кошти у сумі 5000 грн та 1000 грн, в той час як позивачем заявлено до стягнення основний борг в розмірі 41 605 грн, який утворився внаслідок списання коштів з балансу відповідача та збільшення суми заборгованості за рахунок нарахованих відсотків, які були фактично враховані як тіло кредиту. У заяві на відкриття карткового рахунку зазначено кредитний ліміт в розмірі 10 000 грн, проте у заяві на відкриття карткового рахунку та видачу кредиту "кредитна карта" зазначені лише дані про особу позичальника та не зазначено банківського продукту (конкретного), який йому надається, а також відсутні істотні умови договору, а саме: не визначено проценту ставку за кредитом, її тип, порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Зазначила про неспівмірність витрат позивача, понесених на професійну правничу допомогу, із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, оскільки позивач є заявником в значній кількості подібних справ, що не потребувало значних ресурсів та часу для підготовки позовної заяви, тому вважає, що витрати на правову допомогу є завищеними, а вимога щодо їх відшкодуванню не підлягає задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заперечувало щодо задоволення скарги.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа відповідно до частини першої статті369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 травня 2019 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" підписано Заяву про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту "Кредитна картка" № 010/87071/82/571107, відповідно до якої відповідачу встановлено кредитний ліміт, який на дату початку кредитування становить 10 000 грн, максимальний ліміт - 500 000 грн, на строк 48 місяців зі сплатою процентів, в тому числі за недозволеним овердрафтом, за ставкою 45% річних.

30 листопада 2021 року між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір відступлення права вимоги №114/2-47, відповідно до якого Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/87071/82/571107, що підтверджується копією договору №114/2-47 від 30 листопада 2021 року, витягом з реєстру боржників від 15 грудня 2021 року, платіжним дорученням № 306770027 від 30 листопада 2021 року.

10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/87071/82/571107, що підтверджується копією договору № №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, витягом з додатку № 3 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 (реєстр боржників).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 010/87071/82/571107 від 27 травня 2019 року, складеного АТ "Райффайзен Банк", заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 30 листопада 2021 року становить 41 810 грн 53 коп., із якої: 28 400 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом, 13 205 грн 36 коп. - заборгованість за недозволеним овердрафтом, 205 грн 17 коп. - заборгованість за відсотками.

З виписок з рахунку відповідача ОСОБА_1 , сформованих АТ "Райффайзен Банк", вбачається рух коштів відповідача ОСОБА_1 станом на 30 листопада 2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 010/87071/82/571107 від 27 травня 2019 року, складеного ТОВ "Вердикт Капітал" станом на 10 січня 2023 року заборгованість відповідача складає 62 636 грн, із якої: 41 605 грн 36 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту, 205 грн 17 коп.- заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 20 825 грн 47 коп. - нараховані відсотки згідно кредитного договору.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 010/87071/82/571107 від 27 травня 2019 року, складеного ТОВ "Коллект Центр", заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 10 травня 2024 року становить 69 663 грн 31 коп., із якої: 41 605 грн 36 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 28 057 грн 95 коп. - заборгованість за відсотками.

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) викладено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).

Встановлено, що 27 травня 2019 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" підписано Заяву про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту "Кредитна картка" № 010/87071/82/571107, відповідно до якої відповідачу встановлено кредитний ліміт, який на дату початку кредитування становить 10 000 грн (п. 1.4.1), максимальний ліміт - 500 000 грн (п. 1.3), на строк 48 місяці, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дати початку кредитування). Подовження строку кредиту можливе згідно п. 2.3.4. пункту 2.3. статті 2 Розділу 6 Правил (п. 1.5). Проценти (за користуванням кредиту), в тому числі за користування недозволеним овердрафтом - процентна ставка фіксована, 45 % річних (п. 1.6.).

Таким чином, ОСОБА_1 власноручно підписавши 27 травня 2019 року Заяву про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту "Кредитна картка" № 010/87071/82/571107 погодила дії банку щодо надання їй кредиту, відкриття рахунку та зарахування на нього кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредиту, в тому числі за користування недозволеним овердрафтом у фіксованому розмірі, що становить 45 % річних.

Отже, матеріалами справи підтверджено належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження сторонами відповідних умов надання кредиту (суму ліміту кредитування, строку, процентної ставки за користування кредитом та інші умови). Підстав вважати кредитний договір таким, що не відповідає вимогам законодавства немає.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - з оплати послуг банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів та сплати процентів.

В апеляційній скарзі на заочне рішення суду відповідач ОСОБА_1 визнала факт отримання кредитних коштів за угодою з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", однак вважала безпідставним нарахування відсотків за кредитом та заборгованості за тілом кредиту, яку вважала штучно створеною нарахуваннями банку, та не відповідає вимогам оформленої кредитної лінії у 2019 році.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що в порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 не виконувала умови договору і права ТОВ "Коллект Центр", як набувача права вимоги до відповідача на підставі Договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором та процентів за користування кредитними коштами.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" виконало умови кредитного договору № 010/87071/82/571107 від 27 травня 2019 року шляхом встановлення відповідачу ОСОБА_1 кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредиту, в тому числі за користування недозволеним овердрафтом у фіксованому розмірі, що становить 45 % річних.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

На підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/87071/82/571107 від 27 травня 2019 року позивачем надано виписку з рахунку відповідача та розрахунки заборгованості, згідно з якими заборгованість відповідача станом на 10 травня 2024 року становить 69 663 грн 31 коп., із якої: 41 605 грн 36 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 28 057 грн 95 коп. - заборгованість за відсотками.

Із вказаних документів вбачається, що протягом усього періоду, відображеного у розрахунках, на суму заборгованості відповідача нараховувалися відсотки за ставкою 45 % річних, що відповідає пункту 1.6. Договору. Крім того, 26 вересня 2019 року відповідачу було змінено кредитний ліміт із 10 000 грн до 24 700 грн, 21 серпня 2020 року - із 24 700 грн до 28 400 грн, при цьому, відповідач, належним чином не виконуючи умови договору щодо сплати відсотків, перевищила розмір наданого кредитного ліміту, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за овердрафтом, на який згідно з умовами договору підлягали нарахуванню відсотки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що розмір відсотків, відображений у розрахунку заборгованості, сформованого станом на 10 травня 2024 року, обраховано до 26 травня 2023 року, тобто в межах строку дії договору, погодженого сторонами у Заяві про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту "Кредитна картка" № 010/87071/82/571107 та здійснено арифметично правильно.

Перевищення відповідачем кредитного ліміту (овердрафт) не свідчить про відсутність в останньої обов`язку повернути отримані кошти.

Зазначаючи про перевищення кредитного ліміту, відповідач у апеляційній скарзі не довела, що зазначеного перевищення вона не допускала.

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги про непогодження між сторонами істотних умов договору, недоведеність суми кредиту, наданого відповідачу, посилання на розмір кредитного ліміту у сумі 10 000 грн та безпідставне нарахування відсотків.

Доказів, які б підтверджували належне виконання відповідачем зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості матеріали справи не містять. Посилання скаржника на невірне нарахування заборгованості не доведено належними доказами, в тому числі скаржником не надано власного контррозрахунку заборгованості.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказана заборгованість за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованою, оскільки вона відповідає умовам кредитного договору, з якими погодились сторони.

Інші доводи апеляційної скарги щодо відсутності заборгованості не дають правових підстав для висновку щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Разом з цим колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи скаржника про неспівмірність розміру судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, з таких підстав.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу до позову долучено договір про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02 січня 2023 року, прайс-лист, квитанцію про оплату послуг по вказаному договору в сумі 68 000 грн., заявку про надання юридичної допомоги від 07 лютого 2024 року у межах даної справи, загальна сума витрат складає 17000 грн та витяг про надання юридичної допомоги на суму 17 000 грн.

Колегія суддів зазначає, що дана справа відповідно до п. 2 ч. 6 ст.19 ЦПК України належить до категорії справ незначної складності, у спорах про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання судова практика є сталою, не потребує вивчення великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратила значний час, розмір гонорару адвоката у 17 000 грн, не відповідає критерію розумності їх розміру з урахуванням складності цієї справи, а тому, враховуючи заперечення відповідача, дійшла висновку про зменшення суми стягнення з відповідачки на користь позивача до 6 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Вищенаведене узгоджується з положеннями статтей 133, 137 ЦПК України, а отже визначений до стягнення розмір витрат на правову допомогу має бути зменшений до 6 000 грн.

Інші доводи скаржника в цій частині суд не бере до уваги як такі, що не ґрунтуються на вимогах цивільного процесуального закону та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Наведені обставини, норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги надають підстави для зміни судового рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Коллект Центр" витрат, понесених на професійну правничу допомогу в сумі 17 000 грн, зменшення визначеної до стягнення суми з 17 000 грн до 6 000 грн.

В іншій частині підстави для задоволення апеляційної скарги і зміни судового рішення відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що рішення суду в частині задоволення позову не змінено, в силу вимог статті 141 ЦПК України, підстави для стягнення судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Комаса Олександр Володимирович, задовольнити частково.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2025 року змінити в частині стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" розміру судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в сумі 17 000 грн, зменшивши їхній розмір до 6 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: В.В. Майданік

І.В. Склярська