Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №521/8840/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/562/26

Справа № 521/8840/25

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай», Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання трудових відносин припиненими, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай», Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання трудових відносин припиненими.

Свої вимоги мотивує тим, що з 10 жовтня 2015 року між нею (дівоче прізвище ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Відповідачем по справі - ТОВ «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 39300003) було укладено безстроковий трудовий договір, згідно з яким її прийнято на роботу працівником на посаду машиніста тістообробних машин 4 розряду виробничої служби (наказ №179 від 09.10.2015 року), далі наказом №203 від 13.11.2015 року з 16.11.2015 року її переведено на посаду тістороба 4 розряду виробничої служби, що підтверджується записами в трудовій книжці та довідці №73, виданій ТОВ «Одеський коровай» від 05.10.2016.

Зазначає, що з 14.10.2016 року по 18.08.2019 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною, до досягнення нею 3-річного віку, що також підтверджується довідкою №73, виданою мені ТОВ «Одеський коровай» від 05.10.2016 року.

При виході з відпустки по догляду за дитиною та візиту на робоче місце за адресою працевлаштування: АДРЕСА_1 , її зустріла невідома посадова особа, яка представилась представницею зовсім іншої юридичної особи та пояснила, що за час перебування в відпустці по догляду за дитиною, ТОВ «Одеський коровай» фактично припинив свою господарську діяльність, змінив місце розташування та їй нічого не відомо про подальшу долю вказаного товариства. В паперовому ящику серед ряду трудових книжок працівників ТОВ «Одеський коровай», позивачка знайшла і свою. Разом з тим, жодних записів в ній з 2015 року не було (ні запису про переведення, перепризначення на іншу посаду, звільнення з роботи тощо). Також, за період перебування у відпустці по догляду за дитиною, їй від роботодавця ТОВ «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 39300003) жодного разу не надходило листів з попередженнями про звільнення, перепризначення, реорганізацію підприємства тощо, та не було ніяких дзвінків від роботодавця. Подальші пошуки роботодавця ТОВ «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 39300003) не дали результату, номера телефонів та інші засоби зв`язку з роботодавцем були вимкнені або неактивні.

Таким чином, зазначає, що фактично втратила трудові відносини з роботодавцем з огляду на його відсутність. Заробітну платню не отримує, трудові обов`язки не виконує.

Також, в квітні 2025 року вона направила запит до Головного управління ДПС в Одеській області з проханням надати інформацію щодо стану (правоздатність) платника податків юридичної особи ТОВ «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 39300003) та зазначити в якій категорії застрахованих осіб числиться Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Із письмової відповіді Головного управління ДПС в Одеській області від 24.04.2025 року повідомлено, що станом на 24.04.2025 року Відповідач ТОВ «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 39300003) є зареєстрованою юридичною особою, з 14.07.2014 року перебуває на обліку у Головному управління ДПС в Одеській області, Одеській державній податковій інспекції як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та має заборгованість зі сплати єдиного внеску по підприємству ТОВ «Одеський коровай» на загальну суму 9 064134,95 грн.

Також, з метою реалізації конституційних прав на працю, позивачкою 29.04.2025 року у письмовій формі листом з повідомленням, була подана на адресу ТОВ «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 39300003) заява про звільнення за власним бажанням у відповідності до статті 38 Кодексу законів про працю України. 15.05.2025 року (дата зафіксована на штампі Укрпошти) її заява про звільнення за власним бажанням разом з конвертом з повідомленням та довідкою Укрпошти повернута назад з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи, що роботодавець «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 39300003) у двотижневий строк не відповів взагалі позивачу, а ні про можливість звільнення, а ні про неможливість звільнення, вона рахує дату 15.05.2025 року (повернення заяви разом з конвертом з повідомленням та довідкою Укрпошти) – датою з якої слід припинити трудові відносини з роботодавцем за її заявою за власним бажанням, так як з 29.04.2025 року до 15.05.2025 року сплили два тижні попередження працівника про намір звільнення.

Таким чином, по теперішній час у мене, як Позивача відсутня будь-яка можливість припинити трудові правовідносини з Відповідачем, навіть подавши відповідну заяву на звільнення. Заробітна плата їй не нараховується та не виплачується. Наявність запису в трудовій книжці про прийняття на роботу до ТОВ «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 39300003), а також наявність відомостей в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування як зайнятого на основному місці роботи, які не вилучені із реєстру органом пенсійного фонду перешкоджає їй та створює штучні передумови як Позивачеві для працевлаштування за іншим основним місцем роботи, що порушує її право на працю, обмежує у можливостях зайнятості, перешкоджає заробляти на життя власною працею, а також отримувати належні мені трудові гарантії. Враховуючи вищевикладене вимушена звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай», Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання трудових відносин припиненими – задоволено.

Визнано припиненими з 15 травня 2025 року трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 39300003) на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) внести зміни в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме виключити працівника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з дати припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 39300003) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» (місцезнаходження: 66078, м. Одеса, вул. Євгена Танцюри, буд. 14, код ЄДРПОУ 39300003) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) витрати за судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22 липня 2025 року в частині забов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області внести зміни в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування скасувати та закрити провадження у справі в частині цих позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В іншій частині рішення суду не оскаржується і тому в апеляційному порядку не переглядається

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, призначене на 07.04.2026 року на 14:30 год. представники відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай», Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не з`явилися, про причини неявки не повідомили, заяв про відкладення судового засідання та/або участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку не подавали.

Присутня в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області за фактичною явкою сторін.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скаргти, апеляційний суд виходячи з того, що явка учасників до апеляційного суду не є обов`язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не сама по собі відсутність у судовому засіданні представників сторін, а саме неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні за їхньою відсутністю. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників, які відсутні в судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати із закриттям провадження, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про внесення змін в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме виключення працівника ОСОБА_1 з дати припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві ОСОБА_1 від 13 червня 2022 року до ТОВ «Одеський каравай» про звільнення, позивач не визначила датою звільнення день подання заяви, та зі спливом двотижневого строку не приступила до виконання своїх трудових обов`язків, не відкликала подану нею заяву про звільнення, не висловила іншим чином намірів про бажання продовження трудових відносин, а роботодавець ТОВ «Одеський коровай» у двотижневий строк попередження працівника про намір звільнення, не відповів ОСОБА_1 , а ні про можливість звільнення, а ні про неможливість її звільнення і на день розгляду справи, не прийняв рішення щодо звільнення позивача, що порушує право останньої на вільний вибір праці та встановлює для неї додаткові обов`язки.

Колегія суддів не може у повному обсязі погодитися з таким остаточним висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що:

- з 10 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем по справі ТОВ «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 39300003) було укладено безстроковий трудовий договір, згідно з яким позивачку прийнято на роботу працівником на посаду машиніста тістообробних машин 4 розряду виробничої служби (наказ №179 від 09.10.2015 року), далі наказом №203 від 13.11.2015 року з 16.11.2015 року її переведено на посаду тістороба 4 розряду виробничої служби, що підтверджується записами в трудовій книжці та довідці №73, виданій ТОВ «Одеський коровай» від 05.10.2016 року. (а. с. 15-16);

- з 14.10.2016 року по 18.08.2019 року (наказ №190 від 05.10.2016 року) ОСОБА_5 перебувала у відпустці по догляду за дитиною, до досягнення нею 3-річного віку, що також підтверджується довідкою №73, виданою ТОВ «Одеський коровай» від 05.10.2016 року (а. с. 17);

- з метою встановлення контакту з роботодавцем позивачкою була направлена листом з повідомленням на адресу роботодавця ТОВ «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 39300003) заява, в якій я просила, зокрема, керуючись вимогами ЗУ «Про звернення громадян», Кодексу законів України про працю, надати письмову відповідь про її статус, як працівника даного підприємства (звільнений, переведений на іншу посаду тощо) та надати на її адресу підтверджуючі документи (витяги з наказів про звільнення, переведення, з відповідними записами тощо). Однак її заява разом з конвертом з повідомленням та довідкою Укрпошти повернута назад з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 18,19,20);

- у відповіді Головного управління ДПС в Одеській області від 28.04.2025 року повідомлено, що станом на 24.04.2025 року Відповідач ТОВ «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 39300003) є зареєстрованою юридичною особою, з 14.07.2014 року перебуває на обліку у Головному управління ДПС в Одеській області, Одеській державній податковій інспекції як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та має заборгованість зі сплати єдиного внеску по підприємству ТОВ «Одеський коровай» на загальну суму 9 064 134,95 грн., також повідомлено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на них завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру (пункт 1 частини 1 статті 12-1 Закону №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування») (а.с. 28-31).

Колегія суддів виходить з наступного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

- персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначено положеннями ст. 21 Закону №1058-IV. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості, зокрема частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини першої статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 7 ч. 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Згідно із ст. 14-1Закону № 2464-VI визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Відповідно до статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб являє собою автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування. Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

На кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка, до якої включаються такі відомості: 1) умовно-постійна частина картки: номер посвідчення застрахованої особи; прізвище, ім`я та по батькові на момент подання відомостей до Пенсійного фонду; дата народження; стать; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та серія, номер і назва документа, з якого взяті відомості до персональної облікової картки; громадянство; номер телефону (за згодою); відмітка про смерть; 2) частина картки, що відображає загальний страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування: ідентифікаційний номер платника (крім осіб, які через релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційного номера); рік, за який внесено відомості; розмір єдиного внеску за відповідний місяць; сума сплаченого єдиного внеску за відповідний місяць; позначка про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування; сума виплат (доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; інша інформація, необхідна для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення № 794).

Відповідно до п. 1 Положення № 794 персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

Відповідно до п. 5 Положення № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 16 Положення № 794 встановлено, що на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів.

Пунктом 5 Розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 року № 8-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (далі - Положення 10-1), реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 розділу IV Положення №10-1 визначено, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Абзацами другим, третім другим пункту 4 розділу IV Положення №10-1 передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.

Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.

Отже, наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення та здійснення такій особі пенсійних виплат. У свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що самостійне внесення пенсійним органом відомостей до Реєстру застрахованих осіб, зокрема, щодо розміру їх заробітної плати, чинним законодавством не передбачено.

Як з`ясовано у судовому засіданні Одеського апеляційного суду у присутньої позивачки ОСОБА_1 , остання не заперечувала, що з рішенням суду, яке набрало законної сили і яким визнано припиненими з 15 травня 2025 року трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, позивач до органів Пенсійного Фонду України з заявою внести змінив в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме виключити працівника ОСОБА_1 з дати припинення трудових відносин з ТОВ «Одеський коровай» з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не зверталась.

Враховуючи наведене, заявлені ОСОБА_1 вимоги до Пенсійного фонду України про внесення змін в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме виключення її як працівника, з дати припинення трудових відносин з ТОВ «Одеський коровай» з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у разі наявності відповідного звернення позивача до цих органів і порушення цими органами її прав, відноситься до предметної підсудності адміністративного судочинства, а комптентним судом з розгляду такого публічного спору є відповідний окружний адміністративний суд.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частини перша та друга статті 377 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково (п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

За таких підстав провадження в даній справі в частині вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про внесення змін в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме виключення працівника ОСОБА_1 з дати припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування підлягає закриттю, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що розгляд справи судом, визначеним законом (у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. Саме тому, з огляду на положення частини другої статті 377 ЦПК України, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Суд першої інстанції не встановив правову природу правовідносин між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушив норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи в цій частині вимог та її розгляду у порядку цивільного судочинства, яка в дійсності підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому ухвалене у справі судове рішення із цих підстав в оскарженій частині підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині вимог - закриттю.

Згідно з ч. 1 статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України апеляційний суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови він може звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ чітко визначив поняття «суд, встановлений законом». Зокрема, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) суд зазначив з посиланням на прецедентну практику, що термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом, а фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Таким чином, суди не вправі діяти всупереч нормам процесуального права, яке передбачає лише певні дії у деяких випадках.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення в частині вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та закриття провадження у справі в цій частині вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 377, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – задовольнити частково.

Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22 липня 2025 року в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання трудових відносин припиненими – закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складенj: 09.04.2026 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова