Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №947/373/26 — Київський районний суд м. Одеси

___________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/373/26

Провадження № 2-а/947/38/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Гниличенко М.В.

за участю секретаря – Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеса в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд –

ВСТАНОВИВ:

02.01.2026 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Реу К.П., подав через систему «Електронний суд» до Київського районного суду м. Одеси адміністративний позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026 року адміністративну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Гниличенко М.В.

У наданому адміністративному позові позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 1346 від 18.06.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17000 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи позивач оскаржує постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, яка оскаржується згідно з нормами ст.ст.287-289 КУпАП.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно ч.1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

У наданому адміністративному позові позивач просить суд поновити йому строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.06.2024 року № 1346 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Із позову вбачається, що позивач не був присутній ані під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ані під час складання постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, крім того вказані документи не було йому надіслано, та він їх не отримував, дізнався про наявність постанови у кінці 2025 року при арешті його рахунків виконавчою службою. При цьому зазначає, що він є особою з інвалідністю третьої групи та здійснює постійний догляд за батьком, який є інвалідом першої групи, та ІНФОРМАЦІЯ_2 йому оформлено відстрочку на підставі п.2 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі з інвалідністю.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, суд вважає, що вказані позивачем обставини є поважними для поновлення строку звернення до адміністративного суду, а тому заява є такою, що підлягає до задоволення.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 06.01.2026 року було поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовною заявою, прийнято позов до розгляду, відкрито провадження по даній адміністративній справі, витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином посвідчену копію постанови та протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, призначено судове засідання.

Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд справи у відповідності до ст.ст.124-130 КАС України.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Реу К.П. до судового засідання не з`явились, через канцелярію суду надали заяву, якою просили розглянути справу за ї відсутністю, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась, причини неявки суду невідомі. Проте, 09.01.2026 року до суду надійшов відзив на позов, яким просили відмовити у задоволенні позовних вимог та на виконанні ухвали суду про витребування доказів, надано копію протоколу та постанови № 1346 від 18.06.2024 року.

З урахуванням положень ч.1 ст.205 КАС України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до Протоколу № 1346 від 18.06.2024 року, складеного стрільцом-санітаром 1 відділення охорони 1 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 солдатом ОСОБА_3 , було зазначено суть адміністративного правопорушення – 18.06.2024 року о 16.30 хв. громадянин ОСОБА_1 негайно не повідомив про втрату військового квитка та несвоєчасне проходження чергових медичних оглядів, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 ст.210 КУпАП. Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки(за наявності). Також, в протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 18.06.2024 року о 16.30 хв.

Із протоколу вбачається, що в ньому відсутня підпис або пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, при цьому наявна графа у протоколі «від пояснення або підписання протоколу відмовився у присутності свідків», проте особою, яка уповноважена складати протокол здійснено запис «від підпису відмовився, у зв`язку з режимністю функціонування ІНФОРМАЦІЯ_4 була відсутня можливість у залученні свідків», проставлено дату та підпис.

Суд зазначає, що відмова від підписання протоколу, а також відсутність свідків не є підставами для припинення складання протоколу.

Однак, відмова особи від пояснення або підписання протоколу, підтверджена підписами свідків має доказове значення. Суд вважає, що запис уповноваженої особи про режимність функціонування РТЦК, у зв`язку з чим не було залучено свідків, не є поважною причиною, оскільки свідками можуть бути працівники РТЦК, охорона або інші присутні особи. Протокол із відміткою про відмову та підписами свідків вважається належним доказом і направляється для розгляду до суду. Відсутність підпису лише засвідчує незгоду особи з протоколом, але не скасовує його юридичної сили, якщо залучено свідків відмови.

Крім того суд звертає увагу на той факт, що у протоколі зазначено, що його складено 18.06.2024 року о 16.30 хв., а в кінці протоколу зазначено, що розгляд адміністративної справи призначено на 18.06.2024 року о 16.30 хв., що викликає сумнів щодо належного складання протоколу та постанови, та є грубим порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Суд звертає увагу на те, що за Законом №3696-IX Територіальні центри комплектування звільнені від обов`язку складати протоколи за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП. Це означає, що ТЦК має право одразу виносити постанову про накладення штрафу.

Зокрема, процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, зокрема про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку визначає Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, затверджена Міністерством оборони України від 01 січня 2024 року № 3.

Отже, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Пунктом 2 Інструкції зазначено, що уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1), передбачені статтями 210, 210-1-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 3 Інструкції зазначено, що керівники відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки забезпечують здійснення уповноваженими посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки заходів, спрямованих на отримання персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови № 1346 від 18.06.2024 року жодним чином не перевірив та не довів неможливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних військовозобов`язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Пунктом 6,8 Інструкції Розділу II зазначено, що до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол. Складений протокол та матеріали про адміністративне правопорушення формуються у справу про адміністративне правопорушення. При цьому, протокол та постанова ТЦК не можуть бути єдиними доказами притягнення особи до адміністративної відповідальності.

18.06.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 , відносно ОСОБА_1 була винесена постанова № 1346 про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Відповідно до ч.3 ст.210 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У мотивувальній частини постанови взагалі не зазначено, які вимоги закону порушено ОСОБА_1 , тобто відсутні обставини правопорушення, які повинні бути встановлені під час розгляду справи, зокрема об`єктивна сторона правопорушення з зазначенням кваліфікації вчиненого, обмежившись наступним – несвоєчасне проходження чергових медичних оглядів; негайне неповідомлення про втрату військового квитка.

Із постанови вбачається, що копію постанови від 18.06.2024 року ОСОБА_1 не отримував, оскільки відсутня його підпис, при розгляді адміністративної справи не був присутнім, докази направлення постанови та протоколу поштою відсутні.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

У статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.1 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, наступне.

Як вбачається, із Протоколу та Постанови № 1346 від 18.06.2024 року суть адміністративного правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП є те, що останній не повідомив про втрату військового квитка та несвоєчасне проходження чергових медичних доглядів.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , посилається на те, що він є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням – ураження опорно-рухомого апарату, має травми хребта та травми рук (встановлені металеві пластини). Вказаний факт підтверджується Довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 948560 від 25.03.2024 року. 25 червня 2025 року рішенням експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи йому підтверджено групу інвалідності, про що надано витяг рішення № 84/25/3946/ВТ від 25.06.2025 року./а.с.8,9,17,

Крім того, із позову вбачається, що ОСОБА_1 , здійснює постійний догляд за батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який є інвалідом першої групи безстроково та потребує постійного догляду відповідно до Довідки МСЕК від 16.04.2021 року./а.с.13/

Факт догляду підтверджується Рішеннями Управління соціального захисту населення в Київському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Позивач зазначає, що в кінці листопада 2025 року, розрахунковий рахунок ОСОБА_1 було арештовано виконавчою службою, та стало відомо, що підставою відкриття виконавчого провадження стала постанова ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1346 від 18.06.2024 року.

Також, позивач вказує, що 05 липня 2024 року він отримав військово-обліковий документ нового зразку без будь-яких зауважень.

При цьому у відповіді на відзив представником позивача зазначено, що обставини про втрату військового квитку не відповідають дійсності, оскільки у позивача наявний старий військовий квиток від 02.11.2000 року, який представники ІНФОРМАЦІЯ_4 не приймали для оформлення відстрочки та ОСОБА_1 змушений був отримати новий квиток, хоча наявний у нього військовий квиток був чинний, зокрема додали до заяви копію військового квитка від 02.11.2000 року та зазначили, що оригінал може бути пред`явлено в будь-який час.

Вказані доводи представника позивача стороною відповідача не спростовано.

В матеріалах справи є копія військово-облікового документу на ім`я ОСОБА_1 від 05.07.2024 року, з якого вбачається, що він має військове звання солдат, з 2003 року знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , не підлягає повторному медичному огляду, крім того йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 2 частини 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»./а.с.12,18/

Таким чином, відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особи, які мають законні підстави для відстрочки, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Суд вважає, що уся інформація щодо стану здоров`я позивача є в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, крім того він не є особою зі статусом «обмежено непридатний».

Представник позивача посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 560, зокрема п.63, яким вказано, що військовозобов`язані, які відповідно до пункту 58 цього Порядку звернулися із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому законом порядку особами з інвалідністю. У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності для військової служби.

Військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення ї придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю (або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд).

Представник позивача зазначає, що навіть за наявності будь-яких підстав для притягнення до відповідальності особи, ІНФОРМАЦІЯ_2 було порушено процедуру притягнення до відповідальності у зв`язку з тим. Що документи складено заочно, за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а також без належного її повідомлення про дату та час розгляду справи завчасно за три доби.

Тобто, відсутні підстави притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що виходячи із положень пунктів 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до персональних даних належать: місце проживання та місце перебування; номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, та не передбачено обов`язку особи повідомляти відомості про результати медичних оглядів.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідачем вказаний факт належним чином спростовано не було.

Таким чином, при розгляді адміністративної справи було порушено права особи, що притягається до адміністративної відповідальності на надання доказів та пояснень, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою тощо, чим було порушено принцип повноти та всебічності розгляду справи.

Суд вважає, що відповідачем не було належним чином досліджено та не відображено в постанові конкретний факт порушення позивачем правил військового обліку, оскаржувана постанова не була своєчасно вручена позивачу та засобами поштового зв`язку не направлялась, про її існування стало відомо із виконавчої служби. Сам лише факт складання постанови без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

При цьому саме суб`єкт владних повноважень несе тягар надання до суду всіх наявних доказів, і у випадку їх ненадання суд розглядає справу на підставі тих доказів і матеріалів які надані.

Суд наголошує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні відносно суб`єкта владних повноважень.

Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП не була доведена.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, усі сумніви повинні трактуватись на користь особи, що притягується до відповідальності.

Отже, враховуючи відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП.

Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню із стягненням за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 13, 14, 72-77, 94, 241 246, 250, 255, 293, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_6 від 18 червня 2024 року № 1346 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 гривень – скасувати, та провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко