Вирок від 12 квітня 2026 р. у справі №501/4546/23 — Чорноморський міський суд Одеської області

13 квітня 2026 року Єдиний унікальний № 501/4546/23 Провадження № 1-кп/501/100/26

ВИРОК

Іменем України

13 квітня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

у складі: головуючого - ОСОБА_1 секретаря судових засідань – ОСОБА_2

номер справи 501/4546/23 провадження 1-кп/501/100/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чорноморську Одеської області кримінальне провадження відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023163160000437 від 05 липня 2023 року, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одесса Одеської області, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, утриманців немає, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

? 03 листопада 2022 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ст. 70 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права займати певні посади строком на 3 роки, конфіскацією майна; 28 лютого 2023 року постановою Одеського апеляційного суду від вирок змінено в частині призначення покарання на підставі ст. 75, 76 Кримінального кодексу України з позбавлення волі на випробувальний термін на 3 роки, звільнено з під варти, виключено з вироку вказівки позбавлення права займати певні посади без конфіскації майна, в іншій частині вирок залишено без змін,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України, -

участь у справі приймали: прокурори - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

потерпілий - ОСОБА_7

представник потерпілого - ОСОБА_8

захисник - ОСОБА_9 ,

обвинувачений - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Сторони, кожен окремо, не заперечували щодо розгляду справи під час воєнного стану.

Стислий виклад формування обвинувачення визнане судом доведеним.

05 липня 2023 року, ОСОБА_3 приблизно в 09:20 годині, перебуваючи на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 спільно з ОСОБА_7 де між ними відбувався словесний конфлікт з приводу самовільно побудованого будинку за вищевказаною адресою, керуючись раптово виниклим умислом спрямованим на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, схопивши в руку ручний ударний інструмент, a саме металевий лом, підійшов до ОСОБА_7 , який в цей час, стояв до нього спиною, та почав повертати голову в його сторону, використовуючи вказаний металевий лом, утримуючи його двома руками, наніс ОСОБА_7 один удар в область голови з правого боку, після якого останній впав на землю.

В результаті протиправних дій, ОСОБА_10 спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку легкого ступеня, субдурального крововиливу скроневої ділянки справа, перелому правої тім`яної та скроневої кісток з переходом на основу середньої черепної ямки, забійної рани голови. Зазначені ушкодження являють собою єдиний нерозривний комплекс черепно-мозкової травми і тому оцінюються в сукупності, як такі, що за критерієм небезпеки для життя відповідно до п. 2.1.3 (б), «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 залишився на території домоволодіння, а ОСОБА_7 доставлено до лікарні, де йому була надана медична допомога.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння.

Рух справи.

31 жовтня 2023 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 скеровано до суду для розгляду справи по суті.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями 31 жовтня 2023 року справа передана в провадження головуючого у справі. Справа призначена до підготовчого та судового розгляду.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року у справі призначена комплексна судово медична експертиза.

16 червня 2025 року прокурором Чорноморської окружної прокуратури в порядку ст. 388 Кримінального процесуального кодексу наданий змінений обвинувальний акт, підставою зміни обвинувачення стала проведена комплексна судово медична експертиза, за результатами якої у потерпілого ОСОБА_7 виявлена: відкрита черепно мозкова травма у формі, забою головного мозку легкого ступеня, субдурального крововиливу скроневої ділянки справа, перелому правої тім`яної та скроневої кісток з переходом на основу середньої черепної ямки, забійної рани голови, у зв`язку з чим обвинувачення сформовано за встановленими новими фактичними даними встановленими у кримінальному провадженні.

Позиція учасників судового процесу.

Прокурор в судовому засіданні враховуючи надані суду докази, вважав обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України доведеним та просив призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, враховуючи, що злочин останнім скоєно під час випробувального терміну до призначеного покарання на підставі положень ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу України частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком на остаточно призначити 7 років позбавлення волі, врахувавши строк перебування під вартою та домашнім цілодобовим арештом на досудовому розслідуванні, долю речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, позовні вимоги потерпілого ОСОБА_7 задовольнити в повному обсязі.

Потерпілий: ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримали позицію прокурора, щодо призначення покарання, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, прохали їх задовольнити стягнувши з ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду завданою кримінальним правопорушенням у загальному розмірі 523 697.00 грн. та витрати на правову допомогу у розміру 83 000.00 грн.

Захисник обвинувачуваного адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що стороною звинувачення не доведена вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України, насправді відбувся побутовий конфлікт, який не мав наслідків, надані стороною обвинувачення докази не доводять вину ОСОБА_3 , тому його має бути виправдовувано, позовні вимоги не визнають.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у пред`явленому звинуваченні не визнав, зазначив, що не пам`ятає у якому році його мати – ОСОБА_11 , повідомила, що буде купувати будинок у ОСОБА_12 , який розташований по АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим, вони переїхали за вказаною адресою, де вони добудували 2 кімнати та вітальню, при цьому документів на право власності на землю та будівлі у них не було. Йому було відомо, що потерпілий ОСОБА_7 начебто купив земельну ділянку за вищевказаною адресою.

Мати померла ІНФОРМАЦІЯ_2 через діяльність ОСОБА_7 , який домовився щодо виключення мати світла, води, всі ці події довели мати до хвороби, а потім і смерті.

05 липня 2023 року біля 09:20 години ранку він разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_13 їхав через с. Бурлача Балка, де у дворі буд. АДРЕСА_3 побачив ОСОБА_14 – сестру ОСОБА_15 , потерпілого ОСОБА_7 , його дружину та ще трьох осіб. Між ним та потерпілим ОСОБА_7 відбулась розмова, у ході якої ОСОБА_7 йому повідомив, що розбирає будинок, після чого між ними відбувся словесний конфлікт, у ході якого ОСОБА_7 його штовхав.

Він вийшов з двору на вулицю та почув як кричить його цивільна дружина. Повернувши голову у бік крику, він побачив, що ОСОБА_7 з вікном у руках намагається вдарити ОСОБА_16 , але він з вулиці забіг у двір, де з землі підібрав металевий лом, яким вдарив потерпілого, який після удару впав на землю. Він мав намір вдарити потерпілого металевим ломом в плече, але потерпілий спіткнувся і удар прийшовся по голові ОСОБА_7 , який повертався до нього в пів оборот. Після удару потерпілий втратив свідомість, ніякої рани на голові потерпілого він не бачив, лише був маленький поріз. Вважає, що захищався від потерпілого ОСОБА_7 та його неправомірних дій. Позовні вимоги не визнав оскільки вважає, що від його дій ніяких наслідків не сталось.

Фактичні обставини встановлені судом.

Незважаючи, що обвинувачений ОСОБА_3 не визнав свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України, його вина доводиться напутніми доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Показами потерпілого ОСОБА_7 , який в судовому засіданні, повідомив, що з обвинуваченим ОСОБА_3 був знайомий приблизно 4 роки, знав його як сусіда, який мешкав у будинку АДРЕСА_3 , власником земельної ділянки є ОСОБА_17 , яка його попросила знести самовільно збудовані приміщення на вказаній земельній ділянці. Для цього він організував працівників та 05 липня 2023 року разом з власницею земельної ділянки ОСОБА_18 прибули за вказаною адресою, та почали демонтувати вікна з гаражу. До них підійшла ОСОБА_19 , яка повідомила, що покійна мати обвинуваченого ОСОБА_20 обіцяла віддати їй диван, але диван їй не підійшов і більше у цей день він ОСОБА_21 не бачив.

Через деякий час приїхав ОСОБА_3 зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_22 та почали сваритись, говорили, що це їх майно. Він зірвав вікно та з ним почав йти до калитки. У цей час цивільна дружина ОСОБА_3 – ОСОБА_22 , почала істерично кричати, він був спиною до ОСОБА_3 коли почув крив почав повертатися в пів оборот, після чого він втратив свідомість. Після того як прийшов до тями, зі слів ОСОБА_3 він зрозумів, що останній вдарив його ломом по голові. Була викликана бригада швидкої медичної допомоги, яка його доставила до Чорноморської лікарні, а потім перевезли в м. Одесу в 11 міську лікарню. Він отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Ним заявлені позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Після події є негативні наслідки. Він чоловік, за фахом будівельник, має працювати фізично, проте через отриману черепно-мозкову травму швидко втомлюється, ритм його життя змінився не на краще. Стан здоров`я не дозволяє працювати у тому обсягу, як було до події. Має родину, яку требо утримувати, забезпечувати. Його дружина побачивши події мала нервовий зрив, приймала заспокійливе. Він має на утриманні неповнолітнього сина, події змінили їх сімейний уклад, після події стан його здоров`я погіршився, він почав погано бачити, все це потребує лікування та реабілітації.

За лікування ним сплачено 50 697.00 грн. Також він звертався за правовою допомогою на досудовому розслідуванні та у суді за що сплати 83 000.00 грн. Вважає, що діями обвинувачуваного його спричинена моральна шкода. Після нанесення ОСОБА_3 удару він втратив свідомість і міг втратити життя, тривале лікування змінило його життя моральну шкоду оцінує у 450 000.00 грн.

Показами свідка ОСОБА_23 , яка в судовому засіданні пояснила, що 05 липня 2023 року, біля 09:00 години, разом з чоловіком – ОСОБА_7 , трьома працівниками та ОСОБА_24 прибули за адресою: АДРЕСА_3 . Власниками земельної ділянки за вказаною адресою є ОСОБА_17 та ОСОБА_25 . На прохання ОСОБА_26 необхідно було розібрати самовільно побудовані приміщення. Через деякий час приїхав ОСОБА_3 разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_22 . ОСОБА_3 почав сваритись зі ОСОБА_24 з приводу того, що ОСОБА_27 не має право розбирати приміщення. ОСОБА_7 демонтував вікно, а ОСОБА_22 крикнула ОСОБА_3 , якого у цей час не було на території домогосподарства. Вона бачила, як ОСОБА_7 поніс вікно у інший бік території двору, в цей час ОСОБА_3 пробіг повз неї з ломом в руці, яким наніс один удар по голові ОСОБА_7 , від чого останній впав на землю.

З голови ОСОБА_7 текла кров, його поливали водою і він відкрив очі. Телефонувала у швидку медичну допомогу та поліцію.

Показами свідка ОСОБА_28 , який в судовому засіданні пояснив, що знає потерпілого ОСОБА_7 біля року.

З обвинуваченим ОСОБА_3 не знайомі. ОСОБА_7 попросив допомогти розібрати гараж. Зібрались 05 липня 2023 року вранці. Коли розбирали гараж прийшов ОСОБА_3 і став ображати ОСОБА_14 .

ОСОБА_7 зняв вікно і ніс його у інший бік двору, у цей час він побачив, що ОСОБА_29 біжить з ломом у руках у бік ОСОБА_7 , він крикнув ОСОБА_30 той почав обертатися і ОСОБА_3 його вдарив по голові ломом, хотів ще замахнутися хлопці його зупини. У ОСОБА_7 була кров, викликали швидку.

Показами свідка ОСОБА_31 , яка в судовому засіданні пояснила, що була знайома з мамою обвинуваченого ОСОБА_3 з 2005 року, її брат – ОСОБА_32 , який дозволив їй жити у гаражі, переобладнаному під літню кухню у їх будинку в с. Бурлача Балка. Брат хворів тривалий час. Мати ОСОБА_3 зберігала речі, проте про будь-які домовленості щодо продажу вона не знає. Будівля не зареєстрована і вона не давала дозволу щоб ОСОБА_3 добудовував якісь приміщення. Окрім того, за воду та електроенергію ніхто не сплачував, за борги їх відключили. Після смерті матері, вона за доручення брата, сказала щоб ОСОБА_3 забрав речі, а ОСОБА_7 попросила знести прибудову. ОСОБА_7 домовився з хлопцями допомогти. 05 липня 2023 року, вранці вони зустрілись біля будинку, почали розбирати гараж. В цей час приїхав ОСОБА_3 з співмешканкою почав кричати та ображати. Коли ОСОБА_7 зняв вікно, щоб поставити біля хати, співмешканка ОСОБА_3 почала хвататися за вікно, щоб ОСОБА_7 його поставив та кричати, останній був повернутий спиною до двору, ОСОБА_3 в цей час був на вулиці, чому він вийшов не змогла пояснити, коли співмешканка почала кричати він забіг у двір, схватив лом і вдарив ним ОСОБА_7 по голові, який в цей час повертався до нього в пів оборот. Мав намір ще вдарити, хлопці йому завадили. Була викликана швидка медична допомога та поліція.

Показами свідка ОСОБА_33 , який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_7 поросив його допомогти з розбиранням будівлі. Він був вільний та погодився. Біля 09:00 години в літку 2023 року, дати не пам`ятає, вони зустрілись в с. Бурлача Балка. Власник будинку ОСОБА_17 показала документи, розбирати. Приміщення не жиле. Коли зняли 2 вікна прийшов ОСОБА_3 з співмешканкою, почали говорити, що це їх власність, він не зрозумів оскільки бачив документи ОСОБА_34 вони зупинились. ОСОБА_3 почав кричати на ОСОБА_7 , що він його закапає тощо. Потім вийшов на вулицю. В цей час ОСОБА_7 витягнув вікно, а співмешканка почала за нього хапатися та кричати, ОСОБА_7 відступив назад хотів його поставити, як в цей час ОСОБА_3 схватив лом і побіг на ОСОБА_35 , йому стали кричати про це, він на пів оборот повернуся та в цей час ОСОБА_3 вдарив його по голові. Мав намір ще вдарити проте він та ОСОБА_36 його зупинили. Викликали швидку та поліцію.

Також свідок засвідчив, що ніякого фізичного насильства з боку ОСОБА_7 по відношенню співмешканки ОСОБА_3 не застосовувалось. Була одностороння лайка з боку ОСОБА_3 він весь час лаявся на ОСОБА_34 , ОСОБА_7 . Співмешканка почала хапатися за вікно і кричати, через це ОСОБА_3 підбіг та вдарив ОСОБА_7 по голові ломом.

Показами свідка ОСОБА_37 , який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_38 у літку 2023 року день свідок не пам`ятає попросив допомогти розібрати прибудову. Вони приїхали до с. Бурлача Балка до ОСОБА_7 , взяли інструменти він пояснив, що треба розібрати. Коли прийшли до міста там була жінка на ім`я ОСОБА_39 яка показала, що треба демонтувати. Вона почали працювати, приїхали чоловік та жінка на ім`я ОСОБА_22 , яка почала кричати щоб усі зупинились. Вони сварились з ОСОБА_40 та ОСОБА_41 , казала що вона хазяйка. ОСОБА_42 знімав вікно, коли ОСОБА_22 стала за нього хапатися та кричати чоловіку на ім`я ОСОБА_43 . В цей час чоловік забіг у двір, схопив лом, що стояв біля паркану та побіг до ОСОБА_35 , який був з вікном у раках та повернутий спиною, та коли той повертався в пів оборот на їх крик, вдарив його ломом по голові. Мав намір ще вдарити проте він та ОСОБА_38 його затримали. ОСОБА_44 впав. Викликали швидку та поліцію.

Також свідок засвідчив, що ніякого фізичного насильства, як з боку ОСОБА_7 по відношенню до ОСОБА_22 , так і інших не застосовувалось. ОСОБА_22 почала хапатися за вікно і кричати, через це ОСОБА_3 підбіг та вдарив ОСОБА_7 по голові ломом.

Показами свідка ОСОБА_19 , яка, в судовому засіданні, повідомила, що покійна мати обвинуваченого ОСОБА_3 обіцяла віддати їй диван. 05 липня 2023 року вона зайшла на територію домоволодіння де жила мати обвинуваченого ОСОБА_3 та побачила, що там знаходився потерпілий, дружина потерпілого, сестра власника будинку та декілька працівників, які демонтували вікна. Диван їй не підійшов і вона пішла по власним справам. Приблизно о 09 годині 30 хвилин – 10 годині того ж дня вона проходила повз цього домоволодіння та бачила, як потерпілий ззаду схватив обвинуваченого за шию, а два працівника штовхали обвинуваченого, який вирвався та вийшов з території домоволодіння на вулицю.

Жінка обвинуваченого стояла до неї спиною, а потерпілий демонтував вікно, яким можна було вдарити жінку обвинуваченого, яка закричала.

На цей крик у двір повернувся обвинувачений, схватив металевий прут і намагався у потерпілого з рук вибити вікно. У цей час потерпілий спіткнувся та впав.

Проте зазначила, що таких показів на досудового розслідуванні вона не надавала.

Показами свідка ОСОБА_45 , яка в судовому засіданні пояснила, що є цивільною дружиною обвинуваченого ОСОБА_3 . Мати обвинуваченого до її смерті мешкала в буд. АДРЕСА_3 , з дозволу власника – ОСОБА_15 , який дозволив на вказаній територій будувати приміщення, але все це їй відомо зі слів. Сестра ОСОБА_15 – ОСОБА_27 , у якої була довіреність від ОСОБА_15 повідомила, що необхідно звільнити вказану земельну ділянку. ОСОБА_3 пропонував ОСОБА_46 продати йому цю ділянку, але та повідомила, що земельну ділянку буде продавати ОСОБА_7 05 липня 2023 року, біля 09:20 голини вони разом з ОСОБА_3 проїжджали біля будинку АДРЕСА_3 , де побачили ОСОБА_7 , двох хлопців, які руйнували будинок. Також була дружина потерпілого та ОСОБА_27 . ОСОБА_47 вимкнув електроенергію для того щоб не працювали інструменти, за допомогою яких руйнували будинок. Почався конфлікт, у ході якого ОСОБА_7 вдарив в обличчя ОСОБА_3 , а той вийшов за територію домоволодіння, так як йому хтось зателефонував. ОСОБА_7 почав штовхати її від вікна, для того щоб його демонтувати, а коли його демонтував, то почав вікном їй погрожувати, вона закричала, так як злякалась. ОСОБА_3 повернувся для того щоб її врятувати, схватив лом і попав ним ОСОБА_7 по голові, від чого останній впав, а вікно впало на ОСОБА_7 . Викликали швидку медичну допомогу та поліцію (покази свідка про те, що ОСОБА_7 наніс удар обвинуваченому в обличчя не знайшли свого об`єктивного підтвердження, спростовуються поясненнями потерпілого, інших свідків та показами самого обвинуваченого, який не зазначав, що потерпілий наносив удар йому в обличчя).

Заявою ОСОБА_7 до СВ ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області щодо притягнення до відповідальності особу, яка 05 липня 2023 року нанесла йому тілесні ушкодження (т.1 а.с. 148).

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023162160000437 від 05 липня 2023 року, про те що 05 липня 2023 року о 09:35 годині за адресою: АДРЕСА_3 невстановлена особа вдарила ломом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді, відкритої чеперно-мозкової травми, забою головного мозку, пневмоцеалії, субдурального крововиливу.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (т.1 а.с.144.)

Довідками КНП Чорноморська лікарня та міської клінічної лікарні № 1 від 05 липня 2023 року о 10:30 години про те, що ОСОБА_7 звернувся з приводу отриманих тілесних ушкоджень (т.1 а.с.147-148).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 338165032 від 06 липня 2023 року, згідно якого домоволодіння АДРЕСА_3 , відповідно до свідоцтва про права на спадщину перебуває у спільній власності у частці 31/200 належить ОСОБА_34 (т.1 а.с.160-162).

Протоколом огляду місця події та фото таблиці до нього від 05 липня 2023 року будинку АДРЕСА_3 , у ході якого вилучені змиви речовини бурого кольору та металевий лом з речовиною бурого кольору ( а.с.150-159).

Постановою від 12 жовтня 2023 року про визнання речовими доказами вилучені змиви речовини бурого кольору та металевий лом з речовиною бурого кольору (т.3 а.с.45).

Протоколом затримання особи у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України від 05 липня 2023 року, у ході якого вилучений мобільний телефон, що належить ОСОБА_3 ( т.3 а.с.32).

Ухвалою слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області від 07 липня 2023 року про накладення арешту на майно ( т.1 а.с.163-165).

Протоколами від 05 липня 2023 року та 07 липня 2023 року про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ( т.3 а.с.26-27, 121-122).

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів медичної документації ОСОБА_7 від 16 серпня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Іллівського міського суду Одеської області від 10 серпня 2023 року (т.1 а.с.169-173).

Висновком експерта № 83 від 22 серпня 2023 року, згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_7 , 1975 року народження, даних медичної документації на нього і відповідно до поставлених питань приходжу до наступних підсумків: 1.2.3.4.5.6.7. У гр. ОСОБА_7 під час огляду був виявлений рубець тім`яної ділянки волосяної частини голови справа, який сформувався внаслідок загоєння рани. За даними медичної документації, у гр. ОСОБА_7 була встановлена наявність «ОЧМТ. Забій головного мозку. Субдуральний крововилив скроневої області. Перелом правої тім?яної та скроневої кісток з переходом на основу черепа. Пневмоцефалія. Забійна рана голови». В розпорядженні експерта немає даних «Протоколу надання первинної хірургічної обробки» з зазначенням морфологічних особливостей забійної рани та знімків первинної комп`ютерної томографії від 05 липня 2023 року і тому зазначена в медичної документації черепно-мозкова травма як «ОЧМТ» (відкрита черепно-мозкова травма) не може бути прийнята до уваги і з урахуванням наданої експерту медичної документації, черепно-мозкова травма у гр. ОСОБА_7 оцінюється як закрита черепно-мозкова травма у вигляді: забійної рани правої тім`яної ділянки волосяної частини голови, закритого перелому кісток склепіння та основи черепа (правої тім`яної і скроневої кісток та кісток основи черепа, правої виличної дуги), крововиливу під твердою мозковою оболонкою головного мозку справа та вогнищ забою головного мозку зліва. Враховуючи характер і локалізацію зазначених тілесних ушкоджень та відомі обставини події, дані тілесні ушкодження могли бути утворені одномоментно в строк та за механізмом, на який вказував гр. ОСОБА_7 та зазначений в «Постанові про призначення експертизи», тобто 05 липня 2023 року від одноразової дії тупого предмету (нанесення удару металевим ломом), до якого потерпілий був звернений відповідною поверхнею голови. Зазначена черепно-мозкова травма у гр. ОСОБА_7 , з урахуванням одномомоментного її утворення, оцінюється в своїй сукупності, яка за своїм характером містить ознаки небезпеки для життя та за цим критерієм, згідно з п. 2.1.1.(а) та п. 2.1.3.(б) «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до тяжких тілесних ушкоджень( т.1 а.с. 173-174).

Висновком експерта № 1395 від 10 серпня 2023 року, згідно якого кров підекспертного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО (т 3. а.с.28-29).

Висновком експерта № 1396 від 11 серпня 2023 року, згідно якого кров підозрюваного ОСОБА_3 , 1978 року народження, відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО.( т.3 а.с.30-31).

Висновком експерта № 1426 від 23 серпня 2023 року, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО. Кров підозрюваного ОСОБА_3 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А із супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО. На двох марлевих тампонах зі змивами з поверхні бетонної устілки (об`єкт № 1 - маркування відділення) та з поверхні ґрунту (об`єкт № 2), вилученими 05 липня 2023 року при огляді місця події за адресою: Одеська область, с. Бурлача Балка, вул. Шкільна, буд. 4, знайдена кров людини. При визначенні групової належності виявлений тільки антиген Н, що не дає можливості категорично висловитись про групу досліджених слідів крові. Але, так як антиген Н в якості основного, властивий групі крові О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО, не виключається походження крові від потерпілого ОСОБА_7 . Даних про походження крові від підозрюваного ОСОБА_3 (носія антигена В в якості основного системи АВО) не отримано ( т.3 а.с.42-44).

Висновком експерта № 388 від 30 серпня 2023 року, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_7 , 1975 року народження, за ізосерологічною системою ABО відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. На ломі металевому, вилученому в ході огляду місця події, в об`єктах № 1, 2 та 4 знайдена кров, причому в об`єкті N? 2 встановлена її статева приналежність особі (особам) чоловічої генетичної статі (що є видоспецифічною ознакою), слід відмітити, що в об`єктах N? 1 та 4 визначити статеву приналежність крові не є можливим через відсутність в препаратах даних об`єктів ядер лейкоцитів, придатних для статевоспецифічної диференціації, але виявлений білок людини. В об`єкті N? 3, розташованому на даному ломі, крові не знайдено. При встановленні групової приналежності крові в об`єктах № 1, 2 та 4 виявлений лише антиген Н ізосерологічної системи АВО, який властивий як основний, особі (особам) з групою крові О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, що не виключає можливості походження в об`єкті N? 2 крові від чоловіка (чоловіків), а в об`єктах N? 1 та 4 від особи (осіб) з вищевказаною групою крові системи АВО, у тому числі і від потерпілого ОСОБА_48 ( т.3 а.с.37-40).

Висновком експерта № 86 від 23 серпня 2023 року, згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_3 , 1978 року народження, даних медичної документації на нього і відповідно до поставлених питань приходжу до наступних підсумків: 1.2.3.4.5.6.7. У гр. ОСОБА_3 під час огляду 23 серпня 2023 року видимих тілесних ушкоджень і їх слідів на тілі не виявлено. За даними медичної документації, у гр. ОСОБА_3 була встановлена наявність «Параорбітальна гематома ліворуч» (за даними огляду лікарем-нейрохірургом) та «Гематома в ділянці лівого ока. Ссадина в ділянці шиї» (за даними огляду лікарем-хірургом). «Гематоми» (синці) та «ссадини» (садна) зазвичай виникають від дії тупого(-их) предмету(-ів) чи удару об такий(-і) при зверненні відповідними поверхнями тіла до травмуючого(-их) предмету(-ів) та у зв’язку з відсутністю вказівок в медичний документації на морфологічні особливості зазначених тілесних ушкоджень - підтвердити чи виключити їх утворення в строк, на який вказував потерпілий та зазначений в «Постанові про призначення експертизи» (тобто 05 липня 2023 року) не представляється можливим. «Гематоми» (синці) та «ссадини» (садна), як разом так і окремо взяті, не містять ознак небезпеки для життя та за своїм характером і перебігом зазвичай мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цим критерієм, згідно з п. 2.3.5. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Висновком експерта № 344 від 10 березня 2025 року, згідно якого за даними наданої на експертизу медичної документації, у гр. ОСОБА_7 були виявлені наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку легкого ступеня, субдуральний крововилив скроневої ділянки справа, перелом правої тім`яної та скроневої кісток з переходом на основу середньої черепної ямки, забійна рана голови. Вищевказані ушкодження утворилися від удару тупим твердим предметом, таким предметом міг бути металевий лом. Дані тілесні ушкодження не характерні та не вкладаються у механізм падіння та удару головою о тупий предмет. Дані ушкодження утворилися незадовго до надходження ОСОБА_7 до КНП «МКЛ N? 11» ОМР, і таким чином, могли бути заподіяні 05 липня 2023 року, зазначені ушкодження являють собою єдиний нерозривний комплекс черепно-мозкової травми і тому оцінюються в сукупності, як такі, що за критерієм небезпеки для життя, відповідно до п. 2.1.3 «б», «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (1995 р.) відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Враховуючи характер і локалізацію зазначених тілесних ушкоджень, вони утворені одночасно, та могли бути спричинені в строк та за механізмом, на який вказував гр. ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту, тобто, в момент удару міг знаходитися у положенні стоячи, та був обернутий правою стороною тіла (та, відповідно, голови) до травмуючого предмету, яким міг бути металевий лом ( т2 а.с.200-216).

Показами експерта ОСОБА_49 , в судовому засіданні яка підтвердила висновок № 344 від 10 березня 2025 року, та зазначила, що усі наявні тілесні ушкодження були зазначені в медичній документації наданої слідчим та судом, у ОСОБА_7 була відкрита черепно-мозкова травма, яка по критерії є небезпечними для життя.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 25 вересня 2023 року та за участю ОСОБА_7 , який на місцевості показав події 05 липня 2023 року, за якими ОСОБА_3 йому були нанесені тілесні ушкодження.

Протоколами проведення слідчого експерименту від 26 вересня 2023 року за участю ОСОБА_3 який показав свою версію розвитку подій 05 липня 2023 року (т.2 а.с.176-184).

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Згідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Кримінального процесуального суду України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, дослідивши всі докази сторони обвинувачення і сторони захисту, керуючись вимогами ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, Суд ураховує лише ті докази, які ним визнано належними, допустимими та достовірними, з урахуванням доводів, наведених вище у цьому вироку.

Обвинуваченим ОСОБА_47 на свій захист заявлено, про те що він був вимушений засовувати до потерпілого ОСОБА_7 фізичне насильство, оскільки він захищав свою цивільну дружину ОСОБА_50 він дій потерпілого.

Проте такі пояснення Суд не бере до уваги, оскільки вони у своїй сукупності не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так відповідно висновку експерта № 86 від 23 серпня 2023 року ОСОБА_20 мав легкі тілесні ушкодження, проте чи утворились вони 05 липня 2023 року не визначено.

Щодо наявного в матеріалах справи висновку про наявні тілесні ушкодження ОСОБА_51 . Суд ставиться до них критично, оскільки допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_34 , ОСОБА_38 , ОСОБА_36 , засвідчили, що відносно ОСОБА_52 ані ОСОБА_7 , ані іншими особами що були присутні, будь-яких фізичних або насильних дій не проводилось, напроти ОСОБА_53 робила спроби хапатися за вікно, поводила себе агресивно .

Надані пояснення свідком ОСОБА_54 щодо того, що потерпілий ззаду схватив обвинуваченого за шию, а два працівника штовхали обвинуваченого, який вирвався та вийшов з території домоволодіння на вулицю, Суд також не бере до уваги, оскільки свідок під час допиту визнала, що під час досудового розслідування не надавала таких пояснень слідчому, окрім того вони суперечать поясненням інших свідків, потерпілого та самого обвинуваченого ОСОБА_20 .

Згідно до положень ч. 1 ст. 36 Кримінального кодексу України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певної підстави. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Кримінального кодексу України така підстава характеризується двома елементами: 1) вчиненням особою суспільно небезпечного посягання та 2) необхідністю його негайного відвернення або припинення.

Перший елемент підстави необхідної оборони - це наявність суспільно небезпечного посягання, яким визнаються дії особи, якими вона вже заподіює шкоду або створює реальну і безпосередню загрозу заподіяння такої шкоди певним об`єктам кримінально-правової охорони.

Посягання є суспільно небезпечним, якщо його об`єктами виступають охоронювані законом права та інтереси особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільні інтереси чи інтереси держави.

Взяті під охорону закону інтереси людини, що хоча прямо і не передбачені законом як її суб`єктивне право, але підлягають правовому захисту.

Об`єктом суспільно небезпечного посягання можуть бути також охоронювані законом права та інтереси іншої особи, тобто особи, яка хоча і була піддана посяганню, але сама їх не захищає і на захист яких стала інша особа (наприклад, заподіяння шкоди сторонньою особою розбійнику, який напав на іншу особу, або припинення зґвалтування шляхом заподіяння шкоди злочинцю з боку перехожого тощо).

Другий елемент, що характеризує підставу необхідної оборони, - це наявність у того, хто захищається, потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільна небезпечного посягання.

Така потреба виникає тоді, коли зволікання з боку того, хто захищається, в заподіянні шкоди тому, хто посягає, загрожує негайною і явною шкодою право охоронюваним інтересам.

Таким чином, надаючи громадянам право на необхідну оборону, закон має на увазі лише такі випадки захисту, за яких громадянин змушений невідкладно заподіяти шкоду тому, хто посягає, з тим, щоб відвернути чи припинити посягання та ефективно здійснити захист.

Якщо ж така невідкладна потреба ще не виникла або, навпаки, вже минула, то й стан необхідної оборони або ще не виник, або, виникнувши, вже закінчився.

І перший, і другий випадки свідчать про відсутність стану необхідної оборони.

Суспільно небезпечне посягання має початковий і кінцевий моменти. Роз`яснюючи це положення, Пленум Верховного Суду України ще в постанові від 28 червня 1991 року № 4 «Про практику застосування судами законодавства, що забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань» зазначив, що стан необхідної оборони виникає не тільки в момент суспільно небезпечного посягання, але й за наявності реальної загрози заподіяння шкоди.

У свою чергу, кінцевий момент посягання визначається різними чинниками: досягненням мети тим, хто посягає, припиненням дій тим, хто посягає, за власною волею або поза волею (наприклад, втеча, відмова від продовження посягання, неможливість доведення його до кінця тощо).

При цьому перехід використаних при нападі знарядь або інших предметів від того, хто нападає, до того, хто захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.

Таким чином, слід мати на увазі, що заподіяння шкоди тому, хто посягає, за відсутності зазначених двох елементів або хоча б за наявності лише одного з них свідчить про неправомірність дій громадянина, тому що він не знаходиться в стані необхідної оборони.

Надавши оцінку показам потерпілого ОСОБА_7 , обвинувачуваного ОСОБА_3 , свідкам Суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 не перебував у стані необхідної оборони, так як з боку потерпілого ОСОБА_7 не вчинялось суспільно небезпечне посягання.

Доказів того, що з боку потерпілого ОСОБА_7 відбувались дії, згідно яких у ОСОБА_3 були підстави захищатися, стороною захисту Суду не надано в судовому засіданні не встановлено.

В свою чергу надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України, жодних обставин, передбачених ст. 87 Кримінального процесуального кодексу України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед Судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 , який своїми діями, що виразилися в заподіянні потерпілому ОСОБА_7 умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння, доведена повністю і його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України.

Мотиви призначення покарання, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення Європейського суду з прав людини вказує від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43). Також ,має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Згідно ст. 12 Кримінального кодексу України ч.1 ст. 121 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів .

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання ,виправлення засудженого.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до положень ст. 66 Кримінального кодексу України Судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 1 67 Кримінального кодексу України Суд визнає рецидив злочинів.

Як особа, ОСОБА_3 раніше судимий, має середню освіту не одружений, на обліку лікарів психіатра нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований.

Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 Кримінального кодексу України до обвинуваченого ОСОБА_3 . Суд не вбачає.

При призначенні покарання Суд враховує і позицію потерпілої сторони, який погодився з визначеною прокурором мірою покарання у вигляді позбавлення волі. Дана позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Оцінюючи докази у їх сукупності Суд керується вимогами ст. 370, ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 3 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Висновок суду.

На підставі викладеного, врахував усі обставини вчиненого злочину, Суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення без ізоляції від суспільства неможливо.

Підсумовуючи все вище зазначене, Суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення та час який минув з моменту його вчинення.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

На переконання суду, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує спів розмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання, повністю враховує обставини вчинення злочину, особу обвинуваченого та його поведінку після вчинення злочину.

Інші питання пов`язані в винесенням вироку.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 07 липня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід цілодобовий домашній арешт.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області суду від 23 листопада 2023 року цілодобовий домашній арешт було продовжено до 23 січня 2024 року. В подальшому запобіжних захід не обирався. З 05 липня 2023 року по 07 липня 2023 року ОСОБА_3 був затриманий.

Враховуючи, що судом призначається покарання пов`язане з позбавленням волі Суд обирає обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, узявши його під варту з залу суду.

Щодо позовних вимог потерпілого про стягнення матеріальної, моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України.

Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ст. 129 Кримінального процесуального кодексу України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України, потерпілий ОСОБА_7 проходив лікування, на що ним витрачено, згідно наданих квитанцій 45 137.22 грн., тому в цій частині вимоги потерпілого ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди Суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач,

характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року (справа №752/17832/14-ц), відповідно до якої, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості та співмірності завданої моральної шкоди потерпілому та приймає до уваги, що здоров`ю потерпілого ОСОБА_7 було заподіяно шкоду у вигляді тілесних ушкоджень , які відносяться згідно висновку експерта № 83 від 22 серпня 2023 року до тяжких, він зазнав фізичного болю та страждань, витратив досить багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану свого здоров`я, переніс емоційний стрес через отримані травми, разом з тим потерпілим не надано жодних доказів на підтвердження суми моральної шкоди саме в розмірі 450 000,00 грн., яка на думку суду є надмірною. Також судом враховано ту обставину, що потерпілий не надав жодного доказу на суттєвий вплив відповідних обставин на його повсякденне життя, чи то існування у нього надмірних переживань та змін емоційного стану внаслідок моральних переживань. А тому, на думку суду, обґрунтований розмір спричиненої моральної шкоди у даному випадку становить – 100 000,00 гривень.

Відшкодування такого розміру моральної шкоди на думку суду буде не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілого, та не приведе до його безпідставного збагачення, що відповідає позиції ВП ВС висловленій у постанові від 15 грудня 2020 року, справа №752/17832/14-ц.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціну позову та/або значення справи для сторони. Обов`язковим переліком документів, які підтверджують витрати на професійну правову допомогу, незалежно від юрисдикції спору є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з позначкою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо). Кримінальний процесуальний кодекс України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати Суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування в кримінальному провадженні. Врахувавши надані Суду докази отримання правової допомоги потерпілим Договір про надання юридичний послуг від 07 грудня 2023 року, акт приймання передачі правничій послу від 07 квітня 2026 року, квитанції щодо сплати послуг Суд враховує, що дана категорія справ не відноситься до складних тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 40000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційне до розміру задоволених позовних вимог.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Таким чином, Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, Суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Керуючись ст. 373- 376 Кримінального процесуального кодексу України Суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу України до покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Приморським районним судом м. Одеси від 03 листопада 2022 року та остаточно призначити ОСОБА_3 6 років позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_3 міру запобіжного заходу - тримання під вартою.

У строк покарання ОСОБА_3 зарахувати період попереднього ув`язнення (період затримання у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України) з 05 липня 2023 року по 07 липня 2023 року з розрахунку - один день затримання дорівнює одному дню позбавлення волі, окрім того зарахуванню підлягає перебування ОСОБА_3 під цілодобовим домашнім арештом у період з 07 липня 2023 року по 31 серпня 2023 року з розрахунку – три дні цілодобового арешту відповідають 1 дню позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня затримання до вступу вироку в законну силу.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одесса Одеської області, РНОКПП НОМЕР_1 , не працює, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 матеріальну шкоду у розмірі 45 137,22 грн.; моральну шкоду у розмірі 100 00.00 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 40 000.00 грн.

Речові докази:

? 2 –а паперових конверта зі змивами плям речовини бурого кольору з бетонної устілки та з поверхні ґрунту;

?2 –а паперових конверти зі змивами з металевого предмету зовні схожого на лом – що зберігаються в камері речових доказів ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області знищити;

? мобільний телефон марки «Xiomi Redmi 10» переданий на зберігання ОСОБА_3 вважати його повернутим.

? диск з записом дзвінків 102 зберігати в матеріалах кримінального провадження відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023163160000437 від 05 липня 2023 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду .

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суд також роз`яснює право обвинуваченому подати зауваження щодо технічного запису судового засідання.

Головуючий :