Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №496/3049/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Суд: Біляївський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 08 квітня 2026 р.

Справа: №496/3049/25

Суддя: Пасечник М. Л.

Справа № 496/3049/25

Провадження № 3/496/228/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

адвоката - Чекмарьова Л.Ю., яка приймає участь у режимі відеоконференції,

розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України,

яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

11.05.2025 року о 15:00 год. за адресою: с. Велика Балка, вул. Тіниста, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння рук, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння та продуття приладу Драгер 0790, водій ОСОБА_1 відмовилася під відеозапис, чим порушила п.2.5. ПДР Україна, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Адвокат Чекмарьова Л.Ю. в інтересах ОСОБА_1 у судовому засіданні просила закрити провадження у справі.

Адвокат Чекмарьова Л.Ю. через систему «Електронний суд» надіслала клопотання, в якому просила провадження по справі №496/3049/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування поданих заперечень зазначено, що 11.05.2025 року ОСОБА_1 після роботи перебувала у знайомої, її автомобіль був припаркований на узбіччі по вулиці Тіниста в с. Велика Балка, сівши в атомобіль до ОСОБА_1 підійшли співробітники поліції, які запитали куди вона планує їхати. ОСОБА_1 автомобілем не керувала, як видно з відео, автомобіль вже був припаркований на обочині, тому не зовсім зрозуміла підстави для огляду та підстави для складання протоколу. Відмову від проходження перевірки на стан алкогольного сп`яніння не надавала. ОСОБА_1 просить закрити адміністративне провадження відносно неї, оскільки вона автомобілем не керувала, адміністративне правопорушення не вчиняла, підстав для направлення на проходження огляду та складання протоколу у співробітників поліції не було, від проходження не відмовлялася, однак у співробітників підстав для направлення на огляд не було, окрім того під час складання протоколу поліцейським було грубо порушено процедуру складання останнього та «Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». ОСОБА_1 не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідно до п. 1.10 ПДР не є водієм, адже немає посвідчення водія. Тобто, позбавленню права керувати транспортними засобами підлягають виключно водії, які були таким правом наділені. Інші ж особи, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за вказаною статтею лише шляхом накладення адміністративного стягнення у виді штрафу. Таким чином, навіть за умови вчинення адміністративного правопорушення, не маючи права керувати транспортними засобами (при відсутності посвідчення водія), закон не передбачає позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, які такого права не набули (не отримували посвідчення водія). Враховуючи те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримувала та не мала такого права, тобто не є водієм відповідно до п.1.10 ПДР, характеру вчиненого правопорушення, відсутність в матеріалах справи даних про особу, які б з негативного боку характеризували її, раніше не притягалася до адміністративної відповідальності, ступінь вини ОСОБА_1 у скоєному нею адміністративному правопорушенні, адвокат просить суд закрити провадження по справі.

В матеріалах справи відсутні докази того, що 11.05.2025 року на вул. Тіниста в с. Велика Балка, ОСОБА_1 керувала авто OPEL днз НОМЕР_1 , а тому протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №327201 від 11.05.2025 року не відповідає дійсності, та провадження по справі підлягає закриттю за відсутності в її діях події і складу вказаного адміністративного правопорушення. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Об`єктивною стороною в даному правопорушенні є саме керування транспортним засобом. На долучених до матеріалів справи відеозаписах працівників поліції відсутній факт керування автомобілем. Технічний засіб, на якому було здійснено відеозапис, не відображає відомостей про вчинення правопорушення, не містить відеозйомку знаходження ОСОБА_1 саме під час керування автомобілем, адже, автомобіль стояв (не було здійснено факт зупинки автомобіля). Як вбачається з відеозапису, відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_1 саме 11.05.2025 року о 15:00 год. дійсно керувала вказаним у протоколі транспортним засобом, адже з відеофіксації видно, що працівники поліції стоять біля транспортного засобу ОСОБА_1 . На відео не зафіксовано рух автомобіля, керування автомобілем ОСОБА_1 , відсутній факт зупинки автомобіля працівниками поліції, відсутні докази, що автомобіль рухався та ним керувала ОСОБА_1 . Тобто, докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Перебування особи в стані алкогольного сп`яніння у транспортному засобі, який не є в стані руху, а знаходиться в нерухомому стані, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Знаходження за кермом транспортного засобу, або поряд з транспортним засобом, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. Технічний засіб, на якому було здійснено відеозапис, не відображає відомостей про вчинення правопорушення, не містить відеозйомку знаходження ОСОБА_1 саме під час керування автомобілем, не зафіксовано факт зупинки автомобіля, не роз`яснено причини зупинки, не роз`яснено її права.

Співробітниками поліції порушено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026. На DVD диску, наданому до суду разом з матеріалами справи, містяться 1 відео тривалістю 1 хвилина 34 секунд, на якому співробітник поліції перевіряє документи ОСОБА_1 , встановлює нібито ознаки алкогольного сп`яніння та направляється для складення протоколу та відеозапис одразу ж зупиняється. Інше відео тривалістю 43 секунди протоколу. На даних відео особа, яка здійснює відеозапис та задає питання ОСОБА_1 , не представляється (тобто не зрозуміло хто взагалі здійснює даний відеозапис, задає питання та чи має він на це право). На відеозаписах не озвучується мета відеозйомки та причини, за якої вона проводиться. Окрім цього, при загрузці даних відеозаписів відсутня дата та час їх створення, а також тривалість відеозаписів становить 01 хв 34 сек. та 00 хв. 43 сек. Тобто, дані відеозаписи корегувалися та були скорочені. Можливо були скорочені, саме за причиною того, що ОСОБА_1 , надалі у процесі спілкування з поліцейським сама пропонувала проїхати та пройти саме огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, але даний факт з вищезазначених причин не зафіксовано. Факт корегування та скорочення відеозапису є грубим порушенням даної Інструкції та викликає сумніви у автентичності оригіналу запису. Наявні у матеріалах справи відеозаписи, з яких неможливо встановити як саме здійснювалася відеофіксація нагрудною камерою поліцейського чи на мобільний телефон, з яких не можливо встановити дату, час та місце здійснення відео зйомки, технічні характеристики пристроїв, не можуть вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, як наслідок, є недопустимими доказами, оскільки одержані з порушенням порядку, встановленого нормами процесуального права. Повинна фіксуватись уся процедура виявлення та фіксації адміністративного правопорушення. У даному випадку зйомку повної фіксації правопорушення також не надано, що є порушенням даної Інструкції. Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення подія відбулася о 15:00 год., протокол складено о 15:16:34 год., тобто поліцейські спілкувалися 16 хвилин з ОСОБА_1 , але відеозаписи містять 01 хв 34 сек. та 00 хв. 43 сек. Тобто, на відео відсутні: факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , зупинки, виходу ОСОБА_1 з автомобіля з місця водія, повноцінна процедура складання всіх адміністративних матеріалів, спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими за весь час оформлення матеріалів. Перед початком та на протязі зйомки ОСОБА_1 про проведення зйомки на боді-камеру ніхто із поліцейських не повідомив. Даний факт на відео не зафіксований. Даний відеозапис проводився з істотним порушенням вимог ст. 266 КУпАП та п. 5 розділу ІІ Інструкції, оскільки неможливо встановити всіх обставин справи та складу адміністративного правопорушення, а також оцінити дії поліцейських за весь час складання адміністративних матеріалів.

Матеріали справи та сам протокол про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування 11.05.2025 року автомобілем та передачі цього автомобіля для керування іншій особі. У зв`язку із вимкненням службової камери під час заповнення адміністративних документів, а також у порушення ст. 266 КУпАП, після підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, працівники поліції не вилучили транспортний засіб та згідно службової камери не переконалися щодо керування особою транспортного засобу після складання та оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, ОСОБА_1 посвідчення водія не видавалося, вона не є водієм відповідно до п. 1.10 ПДР; - відсутні докази факту керування автомобілем ОСОБА_1 ; - з відеозаписів неможливо встановити дату, час та місце здійснення відеозйомки, технічні характеристики пристроїв, тому не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, як наслідок, є недопустимими доказами, оскільки одержані з порушенням порядку, встановленого нормами процесуального права; - наявний у справі відеозапис фрагментарний, непослідовний, без початку дій правопорушника та закінчення, тому порушено вимоги ст. 266 КУпАП та п. 5 розділу ІІ Інструкції, оскільки неможливо встановити всіх обставин та складу адміністративного правопорушення, а також оцінити дії поліцейських за весь час складання адміністративних матеріалів, тобто, неналежне фіксування події/факту вчинення правопорушення; працівниками поліції не було озвучено на БК виписане направлення водія до закладу охорони здоров`я, а акт огляду на стан сп`яніння не було складено, відсутній; - поліцейські не проінформували про порядок огляду належним чином.

Фактично у матеріалах справи відсутні будь-які докази, направленням, складанням адміністративного протоколу що перед по ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 в усній або у письмовій формі були роз`ясненні права, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що є грубим порушенням його конституційних прав та прав на захист. Характеристика ОСОБА_1 має тільки позитивні відгуки серед оточуючих, комунікабельна, має високі ділові якості та уміння, за характером врівноважена, адміністративне правопорушення вчинила вперше. ОСОБА_1 не притягувалася до відповідальності по ст. 130 КУпАП, що характеризує його як відповідальну особу, яка дотримується законодавства України в сфері дорожнього руху. Жодних небезпечних наслідків не було, потерпілих не було, небезпечних ситуацій не спричинено.

Враховуючи режим воєнного стану, застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. та позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік за ч.1 ст. 130 КУпАП, занадто суворим заходом впливу. З огляду на протокол про адміністративне правопорушення, вказаний протокол та додані до нього матеріали є недопустимими доказами, як такі, що отримані з істотним порушенням вимог КУпАП. Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні. Адвокат Чекмарьова Л.Ю. вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній будь-який склад адміністративного правопорушення, а провадження по справі підлягає закриттю.

Адвокат Чекмарьова Л.Ю. через систему «Електронний суд» надіслала додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що із двох долучених відеозаписів неможливо встановити технічний засіб, який було використано для фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису що є порушенням співробітниками поліції Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026. Інструкція №1026 містить чіткий перелік пристрою, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію та не надає право поліцейським здійснювати відеофіксацію власними мобільними пристроями, однак в порушення норм законодавства відеофіксація не була здійснена належним чином, тому дані відео не є належним та допустимим доказом. Під час здійснення своїх повноважень поліцейськими може використовуватися лише портативний відеореєстратор, отриманий за підписом у відповідному підрозділі поліції, та закріплений на форменому одязі працівника поліції, та відеозапис саме з такого реєстратору є допустимим доказом наявності тих чи інших подій зафіксованих на ньому, оскільки саме з відеозапису здійсненого на відеореєстраторі вбачається час та дата фіксації тих чи інших подій. У оскаржуваному протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №327201 зазначається технічний засіб 211345. Однак, із долучених двох відеозаписів не можливо встановити, на який технічний засіб вони зняті та чи це є технічним засобом 211345, зазначеним у протоколі, оскільки на відео відсутні відомості щодо найменування технічного засобу та дати створення, тому подані працівниками поліції два відеозаписи тривалістю один - 1 хвилина 34 секунди та другий - 43 секунди, на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, не можуть вважатися належним доказом. Також у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №327201 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не міститься посилань на такий технічний засіб, за допомогою якого здійснено дані відеозаписи, що нівелює доказове значення наданих працівниками поліції відеозаписів, а тому відсутні належні докази вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч.1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, події відбувалися 11.05.2025 року, однак, на долучених до матеріалів справи відеозаписах із назвами document_5294038201571239992.mp4, document_5294038201571239997.mp4, який знятий на технічному засобі працівника поліції, відсутня будь-яка дата та час здійснення запису, а тому з нього неможливо встановити того факту, що відображені на ньому події взагалі були зняті в місці і в час, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому, такий доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є недопустимим, оскільки він отриманий з порушенням вимог закону.

Наявний в матеріалах справи відеозапис є недопустимим доказом, оскільки отриманий з порушенням вимог закону, а свідки під час проведення огляду ОСОБА_1 працівником поліції залучені не були, у зв`язку з чим, відповідно до приписів ч. 5 ст. 266 КУпАП, такий огляд на стан алкогольного сп`яніння є недійсним. Відеозапису з нагрудної камери (портативного відео реєстратора) поліцейського, яка повинна була б працювати під час виявлення та фіксації адміністративного правопорушення, суду не надано. ОСОБА_1 підтверджує, що фіксація здійснювалася на мобільний телефон. Працівники поліції не були позбавлені можливості зафіксувати правопорушення за допомогою нагрудної камери, однак такою можливістю не скористалися. Відеофіксація здійснена епізодично, та сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано, відеозапис не відтворює подій перед зупинкою автомобіля та саму зупинку. Додані до протоколу відеозаписи не є безперервними та перериваються, тому їх не можна вважати належними та допустимими доказами по справі. Із долучених до протоколу відеозаписів не встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не встановлено факт зупинки із детальним поінформуванням водія про причину зупинки відповідно до п. 3 ст. 35 та ст. 34 Закону України «Про національну поліцію». З відеозаписів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 жодних порушень ПДР не вчиняла.

Вислухавши пояснення адвоката Чекмарьової Л.Ю., дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події і складу правопорушення, зазначеного у ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані сп`яніння або у неї були явні ознаки сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У Постанові Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі № 560/751/17 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.

За змістом п.п.1.3., 1.9 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження вини ОСОБА_1 увчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, працівниками поліції надано до суду:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №327201;

- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 11.05.2025 року;

- довідку інспектора САП Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області А. Стариченко, відповідно до якої, ОСОБА_1 , в період з 11.05.2024 року по 11.05.2025 року, за ознаками ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності не притягувалася, посвідчення водія не видавалося;

- диски з відеозаписами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2020 року по справі № 496/4315/16-а зазначив, що обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.

Долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають повну подію правопорушення, оскільки на них зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Так, на відеозаписах зафіксовано, що працівник поліції підходить до транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , попросив надати документи. Після цього, поліцейський пояснив ОСОБА_1 , що під час спілкування з нею відчувається різкий запах алкоголю з порожнини рота, на що ОСОБА_1 пояснила, що випила ковток пива. Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що відносно неї буде складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 пояснила, що з порушенням згодна, підписала складений протокол.

При цьому, враховуючи, що поліцейський підійшов до транспортного засобу, який не перебував у русі, ОСОБА_1 не заперечувала факт керування транспортним засобом Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , зазначивши, що з порушенням згодна.

Установивши у водія ознаки алкогольного сп`яніння, отримавши відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння, зафіксувавши ці обставини за допомогою відеозапису, правоохоронці правомірно склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1ст. 130 КУпАП, у зв`язку з порушенням останньою вимоги п.2.5 ПДР України.

Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор, який оформлював протокол, має упереджене ставлення щодо ОСОБА_1 при складанні протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, або що в нього були підстави для фальсифікації протоколу, або що він зацікавлений у результатах розгляду справи.

Суд наголошує, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від мотивів відмови утворює склад правопорушення та є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння слід розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Відповідно, відмова водія від проходження огляду вже є закінченим складом адміністративного правопорушення, за яке настає встановлена законом відповідальність.

Відеозаписи є допустимими доказами, адже здійснені на підставі п.1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення та, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, не містять ознак монтажу чи інших недоліків.

Відеозаписи є одними із сукупності доказів у справі, які суд, у відповідності до 252 КУпАП, оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Не заслуговують на увагу і доводи адвоката Чекмарьової Л.Ю. про фрагментарність наданих поліцейськими відеозаписами подій, оскільки вказані відеозаписи, хоч і не є безперервними, але у повному обсязі підтверджують усі ті обставини, які підлягають установленню в ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, а також містять усі ті фактичні обставини події, з огляду на які можливо зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Тобто, відеофіксація як доказ має значення в справі лише у тому разі, коли вона підтверджує (чи навпаки спростовує), відмову особи пройти у встановлений законом спосіб огляд на стан сп`яніння, а не фіксацію будь-яких інших подій, що не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, ОСОБА_1 , щодо якої були підстави вважати, що вона перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинна була пройти відповідний огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний транспортний засіб, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій транспортний засіб таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), у зв`язку з чим, суд вважає, що поліцейським при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

З огляду на викладене, безперервність відеозапису у даному випадку, на переконання суду, не є тією безумовною підставою, внаслідок якої цей доказ визнається недопустимим.

У справах «Тейксейра де Кастро проти Поругалії» від 09.06.1988 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1988 року, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів сум має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Чинне законодавство, зокрема, Правила дорожнього руху, не містять визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення наведено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

В даному випадку об`єктивною стороною правопорушення, інкримінованого притягнутому передбачає саме відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а його суб`єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП).

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Доводи адвоката Чекмарьовою Л.Ю. про те, що ОСОБА_1 не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідно до п. 1.10 ПДР не є водієм, адже немає посвідчення водія, суд не приймає, оскільки остання керувала транспортним засобом, отже є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника щодо нероз`яснення причини зупинки транспортного засобу працівниками поліції не беруться судом до уваги у зв`язку з тим, що з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу. За не виконання такого обов`язку, тобто відмову водія від проходження огляду на виявлення стану сп`яніння, має наслідком настання відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, на думку суду, в матеріалах провадження про адміністративне правопорушення зібрано достатньо доказів на підставі яких суд може прийняти рішення у справі.

Посилання захисника на те, що працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було порушено кілька процесуальних норм суд не приймає до уваги, так як такі дії працівників поліції у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не оскаржувались.

Встановлення наявності чи відсутності неправомірних дій органів поліції під час складення протоколу не є предметом даного судового розгляду. Законодавством визначені механізми захисту прав людини у таких випадках.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Проаналізувавши вищевказані документи, відеозаписи, суд дійшов висновку, що такі є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, підтверджують існування обставин, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В свою чергу, ОСОБА_1 не надала до суду жодного доказу на спростування викладених у протоколі обставин.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

При визначенні виду і міри адміністративного стягнення з ОСОБА_1 суд приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, фактичні обставини справи, особу порушника, і вважає, що адміністративне стягнення повинно бути накладене на неї у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Між тим, аналіз змісту санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП дає підстави дійти висновку, що за вчинення цього правопорушення, законодавець імперативно визначив покладення на винну особу, як основного (штраф), так і додаткового стягнення (позбавлення права керувати транспортними засобами). У такому випадку, суд у межах його повноважень, не наділений правом накладати стосовно водія лише стягнення у виді штрафу, оскільки санкція цієї статті за своєю правовою природою є безальтернативною.

Безальтернативність стягнення спрямована на досягнення у суспільстві превентивної мети, а саме запобігання вчиненню цих правопорушень, як безпосередньо особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відноситься до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки.

При призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.09.2023 року у справі №702/301/20, в якій Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 130, 221, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 288, 289, 291 КУпАП України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддати її адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення п`ятнадцятиденного строку, передбаченого для сплати штрафу, надсилається правопорушником до суду, який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Повний текст постанови виготовлено 10.04.2026 року.

Суддя М.Л. Пасечник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua