Постанова від 09 квітня 2026 р. у справі №553/3241/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/3241/25 Номер провадження 33/814/243/26Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю. М. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Буряка Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Буряка Д.М., який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м.Полтави від 16 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Згідно з постановою судді, 25.07.2025, о 00 год. 39 хв., в м. Полтаві, просп. Миру, 8А, ОСОБА_1 , діючи на порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом BMW 530, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови), відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі адвокат Буряк Д.М. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про те, що суд не встановив жодного доказу версії працівників поліції щодо переміщення ОСОБА_1 з водійського місця на пасажирське. На відеозаписі чітко видно, що водій ОСОБА_2 виходить з водійського місця, а ОСОБА_3 з пасажирського. Відмова ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп`яніння ґрунтується на відсутності підстав керування транспортним засобом.

На переконання сторони захисту, оскільки відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, останній не може бути визнаний водієм в розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху, а, отже, не є суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зауважує, що відсутній факт зупинки транспортного засобу за вимогою працівників поліції, а також у протоколі і у доданих до нього матеріалів, зокрема рапорті поліцейського, в порушення вимог Закону України «Про Національну поліцію» жодним чином не зазначено підстави для зупинення транспортного засобу, зокрема у матеріалах справи немає постанови або протоколу про порушення Правил дорожнього руху, яке могло б бути підставою для зупинення транспортного засобу.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши адвоката Буряка Д.М. та особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в підтримку доводів апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Згідно вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, рішення приймається на підставі доказів, оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив всі докази і надав їм правильну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого застосував до нього адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статі.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними та дослідженими доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 401793 від 25.07.2025, в якому викладено обставини правопорушення; даними картки обліку адміністративних правопорушень від 25.07.2025; направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану сп`яніння, складеного 25.07.2025 о 00 год. 45 хв., де вказано ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені у ОСОБА_1 , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук; рапортом заступника командира роти 3 батальйону УПП в Полтавській області ДПП капітана поліції Єрмака В. від 25.07.2025; довідкою відділу АП УПП в Полтавській області про те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП протягом року не притягувався; даними відеофайлів з бодікамери та відеореєстратора на CD-диску.

Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у відмові, як водія, від проходження у встановленому законом порядку огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 та його захисник вказували про те, що 25.07.2025 він не керував транспортним засобом взагалі, за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_2 ..

Апеляційним судом було допитано ОСОБА_2 в якості свідка, який вказав, що 25 липня 2025 року саме він був за кермом автомобіля BMW 530, який належить ОСОБА_1 .. Повідомив, що на запитання патрульних відповів «які різниця хто був за кермом». Надалі, працівники поліції запитали у свідка, що той може запропонувати за вирішення даного питання. Вказав, що не зазначав поліцейським, що ОСОБА_1 був за кермом транспортного засобу.

Однак, апеляційний суд вважає показання зазначеного свідка такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони повністю спростовуються іншими доказами по справі, яким суд першої інстанції дав належну оцінку і крім того, свідок ОСОБА_2 є зацікавленою особою, оскільки перебуває в дружніх стосунках із ОСОБА_1 ..

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а за кермом був його знайомий ОСОБА_2 є безпідставними та спростовується долученим до матеріалів справи відеозаписом.

З відеозапису з місця події з нагрудної бодікамери поліцейського вбачається, що свідок ОСОБА_2 не стверджує, що саме він був за кермом а під час складення протоколу вмовляє працівників поліції не складати протокол на ОСОБА_1 .. Зазначає, що саме ОСОБА_1 був за кермом, оскільки має сімейні проблеми та хотів "кайфонути" від керування на автомобілі BMW, проїхавши відстань з кафе додому. В подальшому погодився доставити автомобіль додому як тверезий водій. Свідок також не заперечує, що ОСОБА_1 пересів на заднє сидіння після зупинки транспортного засобу працівниками поліції.

Отже, версію сторони захисту щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом як і показання свідка ОСОБА_2 , суд оцінює критично, як таку, що спрямована на уникнення від відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, оскільки така версія повністю спростовується наявними в цій справі доказами.

Дані відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції достатньо повно відображають обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються із ними і не викликають жодних сумнівів у їх відповідності фактичним обставинам справи. Так, відеозапис містить необхідну інформацію щодо обставин, які підлягають встановленню, зокрема, фактичні дані, які вказують на те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Під час спілкування з правопорушником працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, до того ж, і сам ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкогольних напоїв, та запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, від якого ОСОБА_1 відмовився.

Факт керування останнім транспортним засобом підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом, який містить необхідну інформацію щодо обставин, які підлягають встановленню, а саме факту керування особисто ОСОБА_1 транспортним засобом, та будь-яких сумнівів у апеляційного суду не викликає.

Доводи апелянта з приводу того, що зупинка транспортного засобу була неправомірною є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, бо питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими у зв`язку з порушенням вимог Правил дорожнього руху не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування постанови суду.

До того ж, як вбачається з матеріалів відеозапису, працівником поліції неодноразово зазначалося, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в період дії комендантської години.

Більше того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 Правил дорожнього руху та не впливає на причину зупинки.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що саме по собі твердження про безпідставність зупинки транспортного засобу не може розглядатись як достатня та самостійно підстава для закриття провадження по справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в силу п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Отже, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується сукупністю зібраних і перевірених апеляційним судом доказів, які є належними та достатніми для такого висновку.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були беззаперечними підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Загалом доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33,34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.

Постанова судді суду першої інстанції відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Буряка Д.М., який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду м.Полтави від 16 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко