Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №552/1839/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/1839/25 Номер провадження 22-ц/814/1094/26Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.

суддів: Пікуля В.П., Триголова В.М.

розглянув в порядку письмового провадження у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Хворост Дарії Михайлівни на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Самсонової О.А., повний текст судового рішення виготовлено 03.10.2025 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позову зазначено, що 27 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1408742, в межах якого позивач надав відповідачу кредит у гривні, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором.

На виконання договору ТОВ «Слон Кредит» йому були перераховані кредитні кошти.

Відповідач умови договору не виконав, кредитні кошти не повернув.

14 жовтня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14102024, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1408742 від 27 січня 2024 року.

Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №14102024 від 14 жовтня 2024 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 54950,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 44450,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 3500,00 грн – сума заборгованості за пенею.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1408742 від 27 січня 2024 року у розмірі 54950,00,00 грн. та понесені позивачем судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1408742 від 27 січня 2024 року в розмірі 45430,00 грн, та на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору – 2513,24 грн, а всього стягнуто 47943,24 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 1190,00 грн. на відшкодування судових витрат з оплати професійної правничої допомоги.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

З рішенням суду не погодилася представник ОСОБА_1 - адвокат Хворост Д.М.Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення процентів, судового збору та витрат на правничу допомогу, ухвалити нове рішення, перерахувавши проценти.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом не було застосовано ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 27 січня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1408742 (а.с. 5-9).

Згідно з умовами договору на умовах встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та ви конати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктом 1.3. даного договору передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 7000,00 грн.

Згідно пункту 1.4. договору строк кредиту - 360 днів.

Стандартна процентна ставка договором визначена у розмірі 2,5% на день (пункт 1.5.1 договору).

Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком до договору про надання споживчого кредиту № 1408742 від 27 січня 2024 року, за вказаним договором відповідач в термін до 21 січня 2025 року всього мав сплатити кредитору 66062,50,00 грн, з яких 7000 грн – сума кредиту, 59062,50 грн – проценти за користування кредитом.

Вказаний договір сторонами укладено в електронній формі, що прирівнюється до письмової форми правочину.

При цьому ОСОБА_1 підписав договір одноразовим ідентифікатором Р269, що вказано у самому договорі.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Слон Кредит» перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 7000 грн.

Факт одержання відповідачем коштів за кредитним договором підтверджується інформацією ТОВ «Пейтек Україна» від 05.11.2024 вих.№20241105-521, якою підтверджується факт успішного перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Слон Кредит» 27.01.2024 на суму 7000 грн. Кошти зараховано на картку, маска картки: НОМЕР_1 (а.с. 12)

14 жовтня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14102024, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 1408742 від 27 січня 2024 року (а.с.15-17).

Як передбачено пунктом 1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Акт прийому-передачі реєстру боржників згідно зазначеного договору підписаний сторонами 14 жовтня 2024 року (а.с. 18).

Як підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №14102024 від 14 жовтня 2024 року, предметом договору факторингу крім іншого були права вимоги до ОСОБА_1 згідно договору про надання споживчого кредиту №1408742 від 27 січня 2024 року (а.с. 19).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог, однак, звернувши увагу на невірне нарахування позивачем процентів, зменшив їх суму.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджуєтьсяз огляду на наступне.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У кредитному договорі сторони обумовили розмір процентів за кожен день користування кредитом, визначили строк кредиту 360 днів.

Отже суд першої інстанції, мав перевірити правильність нарахування процентів за користування коштами, починаючи з 27.01.2024, і до закінчення дії кредитного договору, тобто до 21.05.2025.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»№ 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%; з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом першої інстанції з тексту кредитного договору, він укладений: 27.01.2024 (з моменту перерахування кредиту позичальнику) зі строком дії 360 днів.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити, за яким розміром процентної ставки була нарахована заборгованість за відсотками (а.с.13)

З огляду на викладене судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто відсотки в межах, визначених зазначеними вище нормами Закону України «Про споживче кредитування, а саме за період:

з 27.01.2024 по 11.04.2024 – 15050,00 грн (7000 грн х 2,5% х 86 дн);

з 22.04.2024 по 19.08.2024 – 12600,00 грн (7000 грн х 1,5% х 120 дн.);

з 20.08.2024 по 21.05.2025 – 10780,00 грн (7000 грн х 1% х 154 дн.),

а всього – 38430,00 грн.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає до стягнення заборгованість за тілом кредиту – 7000 грн, та заборгованість за відсотками – 38430,00 грн, а всього – 45430 грн.

З наведених мотивів колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у рішенні Київського районного суду м. Полтави від 29.09.2025 року.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що Київського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2025 рокуухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Хворост Дарії Михайлівни.

Щодо судових витрат в частині судового збору

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хворост Дарії Михайлівнизалишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року.

Головуючий суддя О.О.Панченко

Судді В.П. Пікуль

В.М. Триголов