Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №484/6578/25 — Миколаївський апеляційний суд

13.04.26

33/812/156/26

Справа №484/6578/25

Провадження № 33/812/156/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання – Коростієнко Н.С.,

захисника Ремського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником – адвокатом Ремським Євгеном Вікторовичем, на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 листопада 2025 року серії ЕПР1 №523615, 25 листопада 2025 року о 20:57 год. в м. Первомайськ по вул. Олени Пчілки, 261, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння , а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою Alcotest Drager 6810 ARAM 229 та в медичному закладі КНП «Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погодившись із зазначеною постановою суду захисник ОСОБА_1 – адвокат Ремський Є.В., подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, а провадження у справі закрити, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник Ремський Є.В. зазначав, що долучений до матеріалів справи відеозапис не підтверджує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Так на ньому вбачається, що 25.11.2025 року о 20:56:40 назустріч патрульному автомобілю проїхали два транспортних засоби, останній темного кольору номерний знак не видно. Після цього працівники поліції одразу розвертаються і рухаються у зворотному напрямку о 20:57:05 під`їжджають до автомобіля Mersedes, д.н.з. НОМЕР_1 , який стоїть на узбіччі. Через декілька секунд після цього з пасажирського сидіння вийшов ОСОБА_1 , який повідомив працівникам поліції, що не керував транспортним засобом. Також з відеозапису вбачається, що о 21:04-21:09 зафіксовано, що працівники поліції виявили в транспортному засобі іншого чоловіка, який сказав ОСОБА_1 , щоб він не кричав, що він не керував і розбирався сам, на що ОСОБА_1 був не згоден. Працівники поліції спілкувались з цим чоловіком, але не встановили його особу, фактично дали змогу покинути місце зупинки, не з`ясувавши дійсних обставин справи. Також протягом всього часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 наголошував, що він не керував транспортним засобом, у відповідь йому було повідомлено що є чітка відеофіксація факту керування саме ним, але на місці зупинки відео пред`явлено не було. Крім того захисник Ремський Є.В. зазначав, що протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, в присутності ОСОБА_1 не складався, про що свідчить відеозапис. Працівники поліції лише відібрали пояснення та зобов`язання явки до відділу ВСП, оскільки ОСОБА_1 не повернувся з відпустки до військової частини де проходить службу.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції захисник Ремський Є.В. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями частини 1-3 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Цих вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суддя місцевого суду дотримався не в повному обсязі, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, виходячи з наступного.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, одним із правопорушень є відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, вказана норма є бланкетною, яка відсилає до інших нормативних актів. В даному випадку відсилає до нормативних актів, якими встановлюються порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень частини першої статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Приймаючи рішення за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523615, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність того, що ОСОБА_1 25 листопада 2025 року о 20:57 год. в м. Первомайськ по вул. Олени Пчілки, 261, керував транспортним засобом Mersedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою Alcotest Drager 6810 ARAM 229 та в медичному закладі КНП «Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня», чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування цих висновків суд послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення та на відеозапис. З огляду на ці докази суддя вважав доведеним вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.

З цими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується.

Так, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523615, 25 листопада 2025 року о 20:57 год. в м. Первомайськ по вул. Олени Пчілки, 261, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою Alcotest Drager 6810 ARAM 229 та в медичному закладі КНП «Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок)

Дослідивши вищезазначені докази, суддя не звернув уваги, що для наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що йому інкримінується, матеріалами справи повинно бути доведено, що під час керування ОСОБА_1 транспортним засобом ним не був виконаний передбачений п. 2.5. Правил дорожнього руху України обов`язок водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку огляд на стан сп`яніння.

Тобто, суб`єктом даного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом.

За такого, вимога працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння, заявлена до особи, яка не керує транспортним засобом, носить неправомірний характер та невиконання такої вимоги не свідчить про скоєння особою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та, відповідно, не має наслідком притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 27 постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14, відповідальність за ст. 130 КУпАП, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Між тим, надані суду органом, уповноваженим на складання протоколу, докази не доводять того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у той час, коли йому було запропоновано працівниками поліції пройти огляд на стан сп`яніння, від чого він відмовився, а відповідно, і про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Так, на відеозаписі з портативного відеореєстратора поліцейського автомобіля зафіксовано, що 25.02.2025 року о 20:57 год. на зустріч патрульному автомобілю проїжджають два автомобілі темного кольору, державні номерні знаки автомобілів та їх водіїв не видно, після чого поліцейський автомобіль розвертається та їде в зворотному напрямку, далі поліцейський автомобіль під`їжджає до автомобіля Mersedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться в нерухомому стані на узбіччі вулиці, зі сторони пасажирського (а не водійського) сидіння якого виходить ОСОБА_1 . На відео з боді-камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 на повідомлення працівником поліції про порушення ним правил дорожнього руху та на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння неодноразово стверджував, що він не керував автомобілем, а за кермом був інший хлопець. (відео 20:56:36 – 20:57:36; 21:00:26 -21:21:27). На диску з відеозаписом є файл jpj, з якого також неможливо встановити особу водія. З відеозапису вбачається, що всередині салону автомобіля Mersedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 також знаходився інший чоловік, який був виявлений поліцейськими, особу якого працівники поліції не встановили та письмових пояснень у якої не відбирали.

Апеляційний суд звертає увагу, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, у якому відображено лише обставини події, є лише початковим правовим висновком працівників поліції щодо дій певної особи, та без підтвердження іншими належними й допустимими доказами не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" ("Ірландія проти Сполученого Королівства").

Між тим, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час та місці, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджений переконливими та беззаперечними доказами, які б не викликали обґрунтованих сумнівів у його доведеності.

Відеозаписом складання протоколу працівниками поліції не зафіксовано, протокол ОСОБА_1 не підписаний.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998).

Згідно "критеріїв Енгеля", сформованих Європейським судом з прав людини у справі "Енгель та інші проти Нідерландів" (1976 рік), критеріями для визначення поняття "кримінальне обвинувачення" є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як "кримінального" дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи (ч. 2 ст. 6 Конвенції), та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Сам по собі факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за недоведеністю факту керування не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Проте, докази, які надані до суду органом, уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не можуть забезпечити такий рівень доказування, який би не залишав жодних розумних сумнівів доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується.

Між тим, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.

В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні цього правопорушення.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надав орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

За таких обставин, проаналізувавши надані докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає недоведеним поза розумним сумнівом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у той час, коли йому було запропоновано працівниками поліції пройти огляд на стан сп`яніння, а тому ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, отже в його діях відсутній склад цього адміністративного правопорушення.

Проте суд першої інстанції не звернув достатньої уваги на викладене та прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за наявності обґрунтованих сумнівів щодо доведеності вини особи за обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому, апеляційний суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень, пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, необхідність невідворотності покарання порушників та створення умов, які би перешкоджали розповсюдженню таких дії.

Проте, необхідність дотримання вимог ст.62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог ст.6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення ("поза розумних сумнівів"), дає апеляційному суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростованими доказами факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

З огляду на наведене, постанова судді підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана захисником – адвокатом Ремським Є.В. - підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його захисником – адвокатом Ремським Євгеном Вікторовичем - задовольнити.

Постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 лютого 2026 року - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду В.В. Коломієць