Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №747/115/26 — Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/115/26

Провадження № 2/747/132/26

РІШЕННЯ

іменем України

13.04.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів –

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Підмогильна Я.Я. звернулась до суду з даним позовом до відповідача. В позовній заяві вказує, що шлюб між сторонами укладено 22 вересня 2012 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – доньку ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього року сімейне життя між сторонами поступово погіршувалось, що в кінцевому результаті призвело до повного припинення шлюбних відносин. Сторони мають діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю. У сторін відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння та втрачені почуття. Фактично сім`я припинила своє існування на початку 2025 року. На думку позивачки подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам один одного та інтересам їх дитини, оскільки між позивачкою та відповідачем втрачено взаєморозуміння. Тому представник позивачки просить суд розірвати шлюб між сторонами та сягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на неповнолітню дитину у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів до повноліття дитини.

Ухвалою від 17 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 13 квітня 2026 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.

В судове засідання учасники справи не з`явились. Від представника позивачки надійшла до суду заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника, позов підтримує у повному обсязі і просить задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву про визнання позову, у якій позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу без його участі. Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та проаналізувавши наявні по справі докази, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами укладено 22 вересня 2012 року згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.09.2012 (а.с.10) 059961 (а.с.3) Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (повторного) серії НОМЕР_2 (а.с.15) Неповнолітня дитина проживає разом з матір`ю, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с.14. 16)

Вирішуючи позовну вимогу про розірвання шлюбу, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Правові підстави розірвання шлюбу викладені у Сімейному кодексі України. Відповідно до ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. За приписами ч.3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість. Відповідно до ч.3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Згідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них чи інтересам неповнолітніх дітей. Пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказує, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам неповнолітніх дітей.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

З урахуванням обставин справи, враховуючи позицію позивачки щодо неможливості подальшого збереження шлюбу, згоди відповідача на розірвання шлюбу, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечитиме інтересам сторін, та їхньої неповнолітньої дитини, що відповідно до ст. 112 СК України є підставою для розірвання шлюбу. Беручи до уваги викладене, те, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад, оскільки позивачка скористалась своїм правом та звернулась до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу, суд вважає за можливе задовольнити позовну заяву та розірвати шлюб між сторонами, оскільки законодавством України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини та чоловіка, примус до шлюбу не допускається.

Також відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки ні позивачка ні її представник жодних клопотань з приводу зміни прізвища до суду не надавали, тому суд вважає за можливе після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно із статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При визначенні розміру аліментів судом враховуються дані положення законодавства, відсутності обставин, які б звільняли відповідача, як батька неповнолітньої дитини, від обов`язку її утримувати. Будь-яких обставин, які б унеможливили стягнення з відповідача аліментів у заявленому позивачем розмірі матеріали справи не містять, ним подана заява про визнання позову. Суд, даючи належну оцінку наявним у справі доказам, приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_5 на користь позивачки аліментів на неповнолітню дитину в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України та підпункту 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1331, 20 грн на користь держави. Відповідно до ст. 430 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Крім того, представник позивачки у позовній заяві просила суд стягнути з відповідача на користь позивачки суму сплаченого судового збору в розмірі 1331 грн 20 коп. Розглядаючи дану вимогу, суд виходить з наступного. Стаття 133 ЦПК України встановлює, що судові витрати складаються, зокрема, з судового збору. У відповідності до ст 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог і у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Позивачкою при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 1331, 20 грн згідно квитанції від 06.03.2026 (а.с.1), а оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову в цій частині в повному обсязі, тому у відповідності до положень ст 141 ЦПК України понесені позивачкою судові витрати підлягають до відшкодування відповідачем у повному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 76-81, 141, 178, 211, 247, 264-265, 430 ЦПК України, ст. 180 , 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22 вересня 2012 року виконавчим комітетом Сильченківської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області, актовий запис № 04 – розірвати. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити шлюбне.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї чверті всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Учасники справи:

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації – АДРЕСА_1 (РНОКПП – НОМЕР_3 ).

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації – АДРЕСА_1 (РНОКПП – НОМЕР_4 )

Суддя Л.В.Тіщенко