Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №751/1049/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Суд: Новозаводський районний суд м. Чернігова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 08 квітня 2026 р.

Справа: №751/1049/26

Суддя: Овсієнко Ю. К.

Справа №751/1049/26

Провадження №2/751/1299/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участі секретаря Решетник В.В.

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Лєскова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просять стягнути з відповідача на їх користь переплату пенсії в розмірі 10 380,18 грн та понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області перебуває ОСОБА_1 , яка з 02.11.2023 по 30.11.2024 отримувала та отримує з 01.12.2024 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Первинно відповідачу встановлена друга група інвалідності загального захворювання згідно виписки із акту огляду МСЕК серії 12ААГ № 469828 від 02.11.2023 з 02.11.2023 до 01.12.2024, повторний перегляд згідно виписки із акту огляду МСЕК серії 12ААД № 044734 від 17.12.2024 – третя група інвалідності загального захворювання, з 01.12.2024 безтерміново. Відповідач не повідомила Головне управління про зміну групи інвалідності, а тому за період з 01.01.2025 по 28.02.2025 виникла переплата пенсії в сумі 10 380,18 грн. Кошти у розмірі 10 380,18 грн виплачені відповідачу безпідставно.

18.03.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Аргументи зводились до того, що переплата вникла не з її вини, а внаслідок технічної або адміністративної помилки при обробці інформації органом Пенсійного фонду, так як вона діяла добросовісно, зверталася до органу Пенсійного фонду, не приховувала інформацію про зміну групи інвалідності та не подавала недостовірних відомостей, отже, підстави для покладення на неї обов`язку повернення коштів відсутні.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 26.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача надали суду заяву, в якій просили справу розглянути без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за наявними у справі матеріалами. Позов підтримують, просять задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її адвокат просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначив, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач допустила будь-яку недобросовісну поведінку, вчиняла дії, які призвели або могли призвести до виникнення переплати пенсії.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Первинно ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності загального захворювання згідно виписки із акту огляду МСЕК серії 12ААГ № 469828 від 02.11.2023 з 02.11.2023 до 01.12.2024, повторний перегляд згідно виписки із акту огляду МСЕК серії 12ААД № 044734 від 17.12.2024 – третя група інвалідності загального захворювання, з 01.12.2024 безтерміново.

З 02.11.2023 по 30.11.2024 ОСОБА_1 нараховувалась пенсія по другій групі інвалідності в розмірі 11 651 грн 38 коп та в розмірі 11 677 грн 70 коп.

В подальшому, з 01.12.2024 по 08.08.2025 ОСОБА_1 була продовжена виплата пенсії по другій групі інвалідності в розмірі 11 777 грн 70 коп.

Відповідно до виписки з перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2024 довічно нараховано виплату пенсії за третьою групою інвалідності в розмірі 6 587 грн 61 коп.

Згідно даних з особового рахунку ОСОБА_1 в січні 2025 року виплачено 11 677,70 грн та в лютому 2025 року – 11 677,70 грн, а отже переплата становить 10 380,18 грн.

Листом ГУ ПФУ в Чернігівській області від 11.03.2025 ОСОБА_1 повідомлено про переплату пенсії за період з 01.01.2025 по 28.02.2025 в сумі 10 380 грн 18 коп та запропоновано добровільно внести на рахунок позивача або надати згоду на утримання виниклої суми переплати за заявою.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За приписами частини першої статті 50 вищевказаного Закону, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Згідно з частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно із статтею 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналась або могла дізнатись про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає за допущене нею погіршення майна.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, переплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем лише за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15, у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 173/424/17 зазначено, що обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії). Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру. Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів. Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Указаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним, а отже можливості для прийняття рішення про стягнення сум переплати у випадку неправильного обчислення розміру пенсії працівником пенсійного органу чи у зв`язку з технічною помилкою чи помилкою програмного забезпечення, законодавством не передбачено.

При цьому, обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у частині першій статті 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області не надало суду жодних доказів на підтвердження обставин зловживання чи недобросовісності з боку відповідача. Крім того, не надано суду результатів службової перевірки щодо помилки працівників при розрахунку пенсійного забезпечення чи доказів про збій програмного забезпечення, що спричинило технічні помилки та надлишкові виплати. Таким чином, недобросовісність з боку відповідача відсутня.

Проаналізувавши наведені норми, а також надані у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідача зазначеної у позові грошової суми, а тому суд вважає позов ГУ ПФУ в Чернігівській області безпідставним та необґрунтованим, а тому таким, що не підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України.

Позивачем понесені та підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 622,40 гривень.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 268, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (адреса місцезнаходження: вул. П`ятницька, буд. 83А, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua