Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №750/17161/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/17161/25

Провадження № 2/750/978/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар судових засідань – Суконнова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного правдження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

встановив:

у грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № CCNG-630437489 від 07.07.2016 та за договором № ССNG-631169143 від 23.05.2019 у розмірі 117570,01 грн. та понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн, мотивуючи вимоги тим, що Відповідач не виконує умови вищевказаних договорів.

Ухвалою суду від 18.12.2025 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, визначено сторонам строк для подачі заяв по суті; підготовче засідання призначено на 29.01.2026.

У зв`язку з неявкою Відповідача підготовче засідання відкладено на 24.02.2026.

В підготовче засідання Відповідач, будучим належним чином повідомленою про розгляд справи рекомендованим листом, не з`явилася, про поважні причини неявки суд не повідомила.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 24.02.2026, закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 13.04.2026.

В судове засідання Відповідач, будучим належним чином повідомленою про розгляд справи рекомендованим листом, не з`явилася, про поважні причини неявки суд не повідомила.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подала, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом здійснено заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 07.07.2016 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (кредитодавець) та відповідачем була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № CCNG-630437489 (а.с.7,8,9,).

Згідно умов цієї угоди Акціонерне товариство «Альфа-Банк» зобов`язалося відкрити клієнту рахунок № НОМЕР_1 та випустити міжнародну платіжну картку DMC Gold строком дії 2 роки з моменту її випуску та надати клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку ЕПЗ на наступних умовах (п.3): Ліміт відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200 000 грн (п. 3.1.). Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою складає 26% річних (п.3.2.). Розмір обов`язкового мінімального платежу складає 7 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, при цьому сторони погоджуються, що розмір обов?язкового мінімального платежу не може бути меншим за 50 грн. Дата сплати обов`язкового мінімального платежу за Кредитом - до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду і закінчується на 25 день з моменту закінчення попереднього розрахункового періоду (п.3.3.).

Пунктом 9 сторони погодили встановити, що позовна давність за спорами, що випливають з Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів) тощо становить 50 (п`ятдесят) років. За повне або часткове прострочення сплати Обов`язкового рівного платежу Клієнт зобов`язаний сплатити на користь Банку штраф у розмірі 50 грн, за кожний прострочений Обов`язковий рівний платіж та додатково 150 грн. в разі, якщо прострочена заборгованість не буле повернена протягом 5-ти календарних днів з моменту її виникнення.

Згідно п. 10 угоди сторони погодили, що оферта на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії та Акцепт пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії складають єдиний документ - Угоду про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії. Угода про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання Банком цього Акцепту та відкриття Відновлювальної кредитної лінії та надання суми Кредиту, що вказана в цьому Акцепті пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії.

23 травня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (кредитодавець) та Відповідачем була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № ССNG-631169143 (а.с.10,11,12).

Згідно умов цієї угоди кредитодавець зобов`язався надати позичальнику-кредитний ліміт у сумі 200 000,00 грн. Процентна ставка 24%. Строк кредитування 12 місяців.

Як вбачається із акцепту публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб, невід`ємною частиною якого є угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписанням цього акценту ОСОБА_1 надала згоду в порядку передбаченому договором та чинним законодавством України на: обробку персональних даних згідно з вимогами закону України «Про захист персональних даних» будь-яким чином та з метою, вказаною у договорі, розкриття інформації, яка становить банківську таємницю, будь-яким третім особам відповідно до умов договору; встановлення позовної давності у 10 років за будь -якими спорами, що випливають із договору включаючи спори щодо відшкодування збитків, сплати неустойок (штрафів) тощо ( п 2.1.3 договору).

17 травня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» укладено договір факторингу № 2, у відповідності до умов якого АТ Альфа-Банк» відступило ТОВ ФК «Флексіс» право грошової вимоги зокрема і за кредитним договором № CCNG-630437489 та № ССNG-631169143 боржником яких є Відповідач (а.с. 47-49).

Згідно з п. 2.3 договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 16500000,00 грн, шляхом перерахування на рахунок Клієнта, відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору.

18 травня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 18-05/2021 відповідно до умов якого ТОВ ФК «Флексіс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги зокрема і по кредитному договору № CCNG-630437489 та № ССNG-631169143, боржником яких є Відповідач (а.с. 52-54).

10 січня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір факторингу № 10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги зокрема і по кредитному договору № CCNG-630437489 та № ССNG-631169143, боржником яких є Відповідач (а.с.61-63).

Загальний розмір заборгованості за договором CCNG-630437489 від 07.07.2016 становить 65601 грн 72 коп, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 53782,91 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами – 6981,82 грн., інфляційні збитки - 3590,41 грн., нараховані 3 % річних – 1246,58 грн.

За договором ССNG-631169143 від 23.05.2019 загальний розмір заборгованості становить 51968 грн 29 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 40602,37 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 4645,35 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами – 4587,21 грн., інфляційні збитки 1772,95 грн., нараховані 3 % річних – 360,41 грн.

Відповідачем зазначені розрахунки не спростовано.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції – суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, вказані вище договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного в письмовій формі.

Сторони договорів узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договорів на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення коштів та сплати процентів в обумовлений строк за умовами договорів належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Доказів, які б спростовували зазначені обставини, відповідач суду не надав.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення пені за договором № CCNG-630437489 від 07.07.2016 та за договором № ССNG-631169143 від 23.05.2019 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунків заборгованості за Кредитними договорами укладеним з відповідачем, які наявні в матеріалах справи, станом на 10.01.2023 у графі неустойка міститься відомості про заборгованість пені у розмірі 6981,82 грн та 4587,21 грн.

При цьому, матеріали справи не містять чітких відомостей щодо періоду нарахування пені за Кредитним договором відповідача.

Разом з тим, в Додатку 1-1 до Договору факторингу № 2 у характеристиці права вимог, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними Договорами вбачається, що станом на дату відступлення права вимоги, а саме – 17 травня 2021 року первісним кредитором було здійснено нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно положень пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, чинного у періоди з 20.03.2019 до 23.02.2022 та з 25.11.2020 до 23.02.2022, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25.03.2020 № 338, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928).

Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи останню відому дату формування заборгованості з пені 17.05.2021, що припадає на період дії карантину та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за пенею у загальній сумі за двома договорами у розмірі 11569,03 грн, яка нарахована станом на 17.05.2021 є необґрунтованою та не відповідає приписам пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому задоволенню не підлягає.

Також надаючи правову оцінку застосуванню строку позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина 1 статті 256 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В силу частин 1, 5 статті 261, частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Аналіз наявних у матеріалах справи угод дає підстави вважати про погодження сторонами збільшеної позовної давності.

Пунктом 9 Угоди № CCNG-630437489 від 07.07.2016 сторони погодили встановити, що позовна давність за спорами, що випливають з Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів), тощо становить 50 (п`ятдесят) років ( а.с. 8 на звороті).

Як вбачається із анкети заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» від 23.05.2019 року на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб, невід`ємною частиною якого є угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписанням цього акценту Відповідач надала згоду в порядку передбаченому договором та чинним законодавством України на: обробку персональних даних згідно з вимогами закону України «Про захист персональних даних» будь-яким чином та з метою, вказано у договорі, розкриття інформації, яка становить банківську таємницю, будь-яким третім особам відповідно до умов договору; встановлення позовної давності у 10 років за будь -якими спорами, що випливають із договору включаючи спори щодо відшкодування збитків, сплати неустойок ( штрафів) тощо ( п 2.1.3договору) ( а.с.10).

Суд враховує, що позичальник, укладаючи угоди з первісним кредитором, погодилась із такими строками позовної давності, тобто, вважала умови угод прийнятними для себе, про що свідчать її власноручні підписи.

Вказані умови угоди є дійсними та ніким не оспорені, а тому підлягають виконанню.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Київського апеляційного суду, викладеною у постанові від 10 лютого 2026 року у справі № 355/1739/24.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Заява від Відповідача про застосування строку позовної давності до суду не надходила.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» на підставі договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року (а.с. 77-78).

Згідно з копією витягу із акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28 листопада 2025 року вартість послуг Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» становить 25000 грн. (а.с. 81).

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено правовий висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Отже, суд може обмежити заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу з огляду на розумну їх необхідність для конкретної справи з власної ініціативи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 року у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 3000 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, Київська область, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок № 3, офіс № 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договорами № CCNG-630437489 від 07.07.2016 та № ССNG-631169143 від 23.05.2019 у розмірі 106000 (сто шість тисяч) гривень 98 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені Позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 2184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) гривень 04 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Олег КОСЕНКО