Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №588/170/26 — Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/170/26

Провадження № 2-а/588/7/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судового засідання Гаврилович Я.Д., представника позивача Собини П.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Собини Павла Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Собина П.М. у лютому 2026 року звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із указаним позовом, який мотивував тим, що 30.01.2026 позивачу було вручено рекомендований лист, яким надійшла постанова №24/2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 23.01.2026, винесена тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

В постанові №24/2026 зазначено, що 14.01.2026 о 08 год. 30 хв. було встановлено що громадянин ОСОБА_1 був визнаний 10.07.2024 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово непридатним до військової служби з переглядом через 2 місяці.

Також в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 зобов`язаний був самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервістів з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду, але станом на 14.01.2026 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби не пройшов.

Вказаною оскаржуваною постановою позивача визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 гривень.

Позивач не погоджується із зазначеною постановою, оскільки відповідачем не доведено наявність події і складу правопорушення, порушено порядок притягнення до адміністративної відповідальності та винесено постанову після спливу строків накладення адміністративного стягнення.

Зокрема представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 тривалий час перебував на лікуванні, а також отримував відстрочку у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох малолітніх дітей.

14.01.2026 близько 17 години автомобіль позивача був зупинений працівниками поліції та позивача було доставлено до 1-го відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Працівник 1-го відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 повідомив, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, так як не пройшов повторне ВЛК. Після складення протоколу позивача відпустили.

19.01.2026 позивач звернувся до ЦНАП з приводу продовження відстрочки, так як інформація в за стосунку «Резерв +» не була продовжена в автоматичному режимі.

24.01.2026 позивачу було продовжено відстрочку до 02.02.2026 року.

02.02.2026 позивач знову звернувся до ЦНАП з пакетом документів та заявою про продовження відстрочки та 03.02.2026 йому було продовжено дію відстрочки «до завершення мобілізації».

В зазначений у постанові період позивач мав статус особи з відстрочкою, до якої законодавством не передбачалися спеціальні обов`язки щодо повторного проходження військово-лікарської комісії у визначені строки.

Позивач оновив дані 16.06.2025 та станом на день звернення (14.06.2025) до ІНФОРМАЦІЯ_3 йому не вручалося направлення на повторне ВЛК та за період часу до 14.01.2026 позивач не отримував повісток, викликів чи належних направлень на проходження ВЛК. Отже позивач не був належним чином повідомлений про час і місце явки, а відтак реального та юридичного обов`язку прибувати для проходження ВЛК у нього не виникало.

Позивач прибував до ІНФОРМАЦІЯ_3 14.06.2025, тобто, з 14.06.2025 відповідачу було відомо, що позивач не пройшов повторне ВЛК та у відповідача не виникло питань з даного приводу.

Отже, виходячи з дати виявлення 14.06.2025, граничний строк накладення стягнення сплив орієнтовно 14.09.2025 року, тоді як оскаржувана постанова винесена 23.01.2026, тобто після закінчення строків притягнення до відповідальності.

За таких обставин, провадження у справі не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просить суд: 1) скасувати постанову № 24/2026 від 23.01.2026 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн; 2) закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 16.02.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду, а також за клопотанням представника позивача витребувано докази у справі.

23.02.2026 представник відповідача Горбенко О.М. подав відзив на позов, у якому вказав, що 14.01.2026 о 18 год. 30 хв. під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану) було встановлено, що ОСОБА_1 будучи визнаним за станом здоров`я тимчасово непридатним до військової служби з переоглядом через 2 місяці, до 05.06.2025 включно не виконав обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, що є порушенням вимог пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

В діях ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням обов`язку щодо повторного медичного огляду для визначення придатності до військової служби, наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

14.01.2026 о 18 год. 30 хв. уповноваженою особою, офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим лейтенантом ОСОБА_4 складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 24/2026 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, який відповідає приписам КУпАП та містить всі необхідні реквізити. При складанні протоколу було: роз`яснено суть вчиненого порушення (невиконання обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду (ВЛК), будучи тимчасово непридатним до військової служби з переоглядом через 2 місяці), зміст ст. 63 Конституції України, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП; зафіксовано у присутності свідків відмову від надання пояснень щодо змісту протоколу; у відповідності до вимог ст. 277-2 КУпАП, в усній формі в присутності свідків та під запис на бодікамеру повідомлено про розгляд справи, призначений на 15 год. 00 хв. 23.01.2026 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет 18; зафіксовано під запис на бодікамеру в присутності свідків відмову від вручення другого примірника протоколу.

Військовозобов`язаний ОСОБА_1 відмовився від проставлянь будь-яких особистих підписів у відповідних графах бланку протоколу, через що суть адміністративного правопорушення, час та місце розгляду справи було доведено в усній формі старшим лейтенантом ОСОБА_4 в присутності свідків та під запис на бодікамеру.

Клопотання про перенесення розгляду справи із зазначенням поважності причин неявки від ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного проступку, пов`язаного з невиконанням обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду підтверджується: 1) протоколом про адміністративне правопорушення від 14.01.2026 № 24/2026; 2) копією витягу з книги протоколів № 244 від 10.07.2024 засідань військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 та картки медичного огляду військовозобов`язаного від 10.07.2024.

Зміст постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Твердження позивача про неповідомлення про необхідність проходити ВЛК є безпідставним так як, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» встановлено обов`язок громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 04.05.2024) зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

У період з 05.07.2024 по 14.01.2026 позивач не відвідував ІНФОРМАЦІЯ_5 , направлення для проходження військово-лікарської комісії отримав в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 12.06.2024.

Оновлення даних ОСОБА_1 відбулось 14.06.2025 через ІНФОРМАЦІЯ_7 , коли останнього було доставлено для складання адміністративного протоколу.

На момент складання адміністративного протоколу 14.01.2026 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , не мав діючої відстрочки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_5 не був уповноваженим приймати рішення про надання відстрочок, а при отриманні пакету документів після реєстрації, їх передавали безпосередньо на розгляд комісії до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постанова тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.01.2026 за №24/2026 відносно ОСОБА_1 винесена у межах повноважень, за результатом повного, об`єктивного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, з урахуванням регламентованої законом процедури, на підставі наявних доказів, керуючись законом та правосвідомістю, а тому підстави для її скасування відсутні.

У зв`язку з наведеним представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги пославшись на обставини викладені у позові, просив задовольнити вимоги.

Представник відповідача Горбенко О.М. у судове засідання не з`явився, у відзиві на позов вказав, що просить проводити розгляд справи без його участі.

Заслухавши доводи представника позивача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 244 КАС України під час прийняття рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом на підставі наданих сторонами доказів установлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, віком 41 рік, військовозобов`язаний.

Згідно відомостей застосунку Резерв+ сформованого 24.01.2026, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), має звання –солдат. За постановою ВЛК від 18.10.2002 ОСОБА_1 визнаний не придатним до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про шлюб та свідоцтв про народження, ОСОБА_1 одружений та на утриманні має трьох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 10-12).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.02.2022 позивач має пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а.с.12).

У періоди з 03.06.2024 по 17.06.2024, з 30.07.2024 по 01.08.2024, з 29.10.2024 по 16.11.2024, з 26.11.2024 по 28.11.2024, з 27.06.2025 по 30.06.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах (а.с.13-21).

23.01.2026 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 відносно ОСОБА_1 була винесена постанова №24/2026 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. За змістом указаної постанови 14.01.2026 о 8 год. 30 хв. було встановлено, що ОСОБА_1 , згідно Витягу з книги протоколів засідань військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 та картки медичного огляду від 10.07.2024 був визнаний тимчасово непридатним до військової служб з переоглядом через 2 місяці. Згідно пункту 2 Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 21.03.2024 № 3621-ІХ, в редакції закону від 12.02.2025 № 4235-ІХ, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервістів з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Однак станом на 14.01.2026 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у визначені законодавством терміни не пройшов. Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися у тривалому, неперервному невиконанні обов`язків, передбачених та покладених на нього законом, а саме не виконанні ним вимог п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 21.03.2024 № 3621-ІХ, в редакції закону від 12.02.2025 № 4235-ІХ, абзацу 4 пункту 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинив триваюче правопорушення, яке припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок або виконання обов`язку відповідним суб`єктом, вчинивши таке правопорушення в особливий період (а.с. 7-8, 54-55).

З копії матеріалів справи № 24/2026 про адміністративне правопорушення вчиненого ОСОБА_1 , наданих стороною відповідача на виконання ухвали суду від 16.02.2026, вбачається, що 14.01.2026 офіцером ІНФОРМАЦІЯ_6 старшим лейтенантом ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 було складено протокол №24/2026 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в якому зазначені обставини правопорушення аналогічні з тими, що викладені в оскаржуваній постанові № 24/2026 від 23.01.2026. Також у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, його права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП, а також що розгляд справи відбудеться о 15 год. 00 хв. 23.01.2026 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від надання пояснень, підпису протоколу та отримання примірника протоколу ОСОБА_1 у присутності свідків відмовився (а.с. 46-48).

Також у матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 24/2026 наявний витяг з книги протоколів засідань ВЛК № 244 від 10.07.2024 про те, що ОСОБА_1 тимчасово непридатний до військової служби з пероглядом через 2 місяці (10.09.2024), а також картка обстеження та медичного огляду від 10.07.2024 (а.с. 50-51).

Згідно відомостей книги записів відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_3 , наданих стороною відповідача на виконання ухвали суду від 16.02.2026, ОСОБА_1 був присутній у ІНФОРМАЦІЯ_11 14.06.2025 (а.с. 56-57).

З журналу обліку відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_6 , наданого стороною відповідача на виконання ухвали суду від 16.02.2026, вбачається, що ОСОБА_1 був доставлений поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_6 14.01.2026 о 17 год. 50 хв. де перебував до 19 год. 05 хв. (а.с. 58-59).

Згідно матеріалів відеозаписів наданих стороною відповідача на виконання ухвали суду від 16.02.2026, ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, отримання повістки, підпису протоколу про адміністративне правопорушення та отримання примірника протоколу (а.с. 60).

Допитаний у судовому засіданні за клопотанням представника позивача свідок ОСОБА_4 пояснив, що 14.01.2026 близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 , як порушника військового обліку. У подальшому було з`ясовано, що ОСОБА_1 не пройшов повторний медичний огляд до 05.06.2025 та потрапив у розшук. Відносно ОСОБА_1 був складений протокол за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У 2024 році позивач проходив медичний огляд та був визнаний обмежено придатним до військової служби, тому повинен був пройти повторний огляд протягом 2 місяців. Коли особа проходить медичний огляд, то в ТЦК передають матеріали. Правопорушення у ОСОБА_1 є триваючим. На момент доставки ОСОБА_1 мав право на відстрочку, але нею не скористався. Були свідки ОСОБА_9 та помічник чергового ОСОБА_10 , який записував на бодікамеру. На той момент людей на вулиці не було, нікого іншого було залучити свідками. Про здійснення відеофіксації у протоколі не зазначали. Позивачу було роз`яснено права, положення статті 63 Конституції України, у тому числі право на адвоката. Відео знімали, коли позивач відмовився від надання пояснення та проставлення підпису.

Допитаний у судовому засіданні за клопотанням представника позивача свідок ОСОБА_9 пояснив, що у ІНФОРМАЦІЯ_5 14.01.2026 поліцією було доставлено ОСОБА_1 , який був у розшуку. З`ясували, що ОСОБА_1 проходив комісію 10.07.2024, був у статусі тимчасово непридатний та мав пройти огляд через 2 місяці. Відносно ОСОБА_1 склали протокол, але останній відмовився від підпису. Застосували камеру щоб зафіксувати, що ОСОБА_1 відмовився від підпису. Відеокамеру увімкнули у процесі складання протоколу. Права роз`яснювали ОСОБА_1 . Свідків не вийшло запросити бо було темно, люди не ходили. Тому вирішили, що працівники ТЦК будуть свідками. ОСОБА_4 пропонував ОСОБА_1 примірник протоколу.

Перевіряючи юридичну та фактичну підстави, які покладені відповідачем як суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення - постанови по справі про адміністративне правопорушення від 23.01.2026 за № 24/2026 на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд враховує таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII), особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ», яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Відповідно до статті 2 Закону № 3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

На виконання положень частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Крім того, нормами абзацу 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII зі змінами (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України встановлено Законом № 3543-XII, частиною 1 статті 4 якого передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Так, пунктами 68, 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Обов`язок проходити медичний огляд також визначений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість дійти висновку, що положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби, а відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству. Проходження медичного огляду ВЛК є обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

04.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024.

Зміни були внесені, зокрема, до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами), а саме до статей 14 та 26. Внаслідок таких змін поняття «обмежена придатність» для визначення придатності особи до військової служби, виключене.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене із Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», законодавець передбачив обов`язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», пройти повторний медичний огляд у строк до 5 червня 2025 року для визначення придатності до військової служби з урахуванням внесення змін до законодавства.

Позивач з 2024 року був особою зі статусом «обмежено придатний», щодо якої законодавством передбачалися спеціальні обов`язки щодо повторного проходження військово-лікарської комісії у визначені строки.

Отже, на позивача, як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025, покладався обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 шляхом самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як встановлено судом, позивач не звернувся до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025.

Також судом установлено, що позивач з 03.06.2024 по 17.06.2024, з 30.07.2024 по 01.08.2024, з 29.10.2024 по 16.11.2024, з 26.11.2024 по 28.11.2024, з 27.06.2025 по 30.06.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у медичному закладі.

Водночас матеріали справи не містять доказів про те, що позивач вживав заходів щодо отримання направлення на військово-лікарську комісію до спливу зазначеного строку та не зміг пройти військово-лікарську комісію у зв`язку з лікуванням. Також матеріали справи не містять доказів того, що позивач прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки після закінчення лікування, повідомивши про поважні причини неможливості звернення за отриманням направлення на військово-лікарську комісію раніше.

Крім того, у період з 29.11.2024 по 05.06.2025 позивач не перебував на лікуванні, а отже мав можливість у цей період отримати направлення (у тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста) та пройти повторний медичний огляд.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що оскільки позивач самостійно не вжив заходів щодо отримання направлення на ВЛК для походження повторного медичного огляду до 05.06.2025 і такий огляд не проходив, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Доводи представника позивача про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно з частиною 9 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

У законодавстві чітко не визначено, що є моментом виявлення правопорушення тоді як судова практика послідовно пов`язує цей момент з днем установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення.

Відтак початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано докази, проаналізовано фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок формується у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення. Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Як встановлено судом на підставі сукупності досліджених доказів, вчинення позивачем правопорушення було виявлено 14.01.2026, що підтверджується протоколом №24/2026 від 14.01.2026 та вже 23.01.2026 спірною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, тобто протягом трьох місяців з дня виявлення правопорушення та не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, з урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку про те, що адміністративне стягнення на позивача було накладено у строк, передбачений частиною 9 статті 38 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, а стягнення накладено в межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відтак, вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8-10, 139, 242, 246, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Собини Павла Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_13 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя О. О. Огієнко