Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №754/19498/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1125/26

Справа №754/19498/25

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

за участю представника позивача Литвинова О.Р.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Лісова" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ціна позову 796460,65 грн,

Стислий виклад позиції позивача

19 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Лісова" (надалі - Позивач, ТОВ "УК "Лісова") подало до Деснянського районного суду м. Києва позовну заяву до ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги у загальному розмірі 796 460,65 грн, яка утворилась за період із 01 вересня 2021 року по 27 жовтня 2025 року, яка складається із заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 68 485,11 грн, компенсації у розмірі 718 531,37 грн та заборгованості за холодне водопостачання і водовідведення у розмірі 9 444,17 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що Відповідач з 28 грудня 2020 року є власником нежитлового приміщення 99 загальною площею 144,7 квадратних метрів у будинку АДРЕСА_1 . 13 квітня 2021 року між ТОВ "УК "Лісова" та співвласниками цього будинку було укладено Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. За умовами цього договору Позивач зобов`язався забезпечувати належні умови проживання та задоволення господарсько-побутових потреб мешканців шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та прибудинкової території, а співвласники - оплачувати ці послуги не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Вартість послуги з управління для нежитлового приміщення комерційного призначення була погоджена сторонами у розмірі 10 гривень 07 копійок на місяць за 1 кв. метр загальної площі.

Позивач стверджує, що в період виникнення заборгованості всі послуги надавалися ним у повному обсязі, проте Відповідач не виконував свій обов`язок щодо їхньої оплати, тому за його особовим рахунком № НОМЕР_1 виникла заборгованість у заявленому розмірі. При цьому Позивач наголошує, що за весь вказаний час жодної інформації, претензій чи скарг від Відповідача щодо неотримання послуг чи їх неналежної якості до компанії не надходило.

Стислий виклад позиції відповідача

12 лютого 2026 року представник Відповідача, адвокат Вареник Андрій Миколайович, подав відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_2 визнає позовні вимоги лише частково.

Відповідач погоджується сплатити заборгованість виключно в частині оплати послуг з утримання будинків та прибудинкових територій у розмірі 68 485,11 грн.

У задоволенні решти позовних вимог Відповідач просить повністю відмовити.

Свою позицію Відповідач обґрунтовує тим, що він придбав нежитлове приміщення виключно для подальшого перепродажу і ніколи не використовував його для власних потреб чи здачі в оренду. З 01 березня 2022 року через воєнну агресію він разом із сім`єю виїхав до Німеччини і тривалий час не міг контролювати майно. У липні 2025 року Відповідачу стало відомо, що його приміщення без жодних правових підстав було зайняте та використовувалося як відділ продажів пов`язаними із Позивачем компаніями-забудовниками (ТОВ "КОМФОРТ-ГРУПП", ТОВ "КОМФОРТ ЛАЙФ ДЕВЕЛОПМЕНТ"), які влаштували там свій відділ продажів. 08 грудня 2025 року представники Відповідача за допомогою фахівця відкрили приміщення та зафіксували факт його тривалого використання сторонньою компанією.

Відповідач зазначив, що 10 лютого 2026 року він виявив незаконне підключення до свого водопровідного лічильника загального санвузла, який не входить до складу його приміщення. Тому він вважає незаконним нарахування йому боргу за водопостачання у розмірі 9 444,17 грн за воду, яку споживали сторонні особи. Вимогу щодо стягнення компенсації у розмірі 718 531,31 Відповідач також вважає безпідставною, оскільки Позивач не надав жодних документів чи пояснень щодо підстави таких нарахувань.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

15 грудня 2025 року Суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху через відсутність підтвердження зарахування судового збору до спеціального фонду.

Після усунення Позивачем цих недоліків, 12 січня 2026 року Суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 17 лютого 2026 року.

27 січня 2026 року представник Відповідач ознайомився з матеріалами справи та отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі.

12 лютого 2026 року представник Відповідача подав відзив на позовну заяву.

17 лютого 2026 року призначене підготовче судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, тому розгляд справи було відкладено до 11 березня 2026 року. У підготовчому судовому засіданні 11 березня 2026 року представник Позивача повідомив, що подавати відповідь на відзив не буде. З метою надання представнику Позивача можливості надати пояснення щодо обґрунтованості розрахунку заборгованості Суд оголосив перерву до 20 березня 2026 року.

20 березня 2026 року представник Позивача у підготовче судове засідання не з`явився без повідомлення причин, пояснення щодо обґрунтованості розрахунку заборгованості не надав.

У підготовчому судовому засіданні Суд з`ясував, що Позивач не виконав вимоги щодо обов`язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС, тому постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надавши Позивачу п`ять днів для усунення недоліків, а підготовче засідання відклав до 02 квітня 2026 року.

За заявою представника Позивача Суд ухвалою від 27 березня 2026 року продовжив строк для усунення недоліків до 01 квітня 2026 року. Після реєстрації кабінету 01 квітня 2026 року Суд постановив ухвалу про продовження розгляду справи.

У підготовчому судовому засіданні 02 квітня 2026 року представник Позивача заявив клопотання про оголошення перерви для підготовки та подання додаткових доказів, проти якого заперечував представник Відповідача. Суд відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки Позивач не навів поважних причин неподання доказів у встановлений законом строк.

Того ж дня, 02 квітня 2026 року, Суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 08 квітня 2026 року о 16:15

07 квітня 2026 року Позивач подав клопотання про повернення в підготовче засідання та приєднання письмових доказів (рахунків-квитанцій за 2021-2025 роки).

Представник Відповідача заперечував проти цього клопотання з підстав пропуску строку подання доказів та відсутності поважних причин.

Суд залишив вказане клопотання без задоволення з таких підстав.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (пункт 3 частини першої статті 200 ЦПК України).

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (частина перша статті 209 ЦПК України).

Головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (частини перша та друга статті 222 ЦПК України).

Верховний Суд підкреслює, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.

Верховний Суд акцентує, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу - як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Такі висновки є сталими та викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, від 03.10.2019 у справі №902/271/18 (у тому числі на які посилається скаржник), від 07.03.2023 у справі №904/1252/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22, а також в ухвалі від 22.06.2021 у справі №923/525/20.

Отже, для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття суд першої інстанції має встановити: (1) чи відповідні процесуальні дії можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження; (2) чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими (постанова Верховного Суду від 03.03.2026 у справі № 910/1523/25).

Суд розглянув клопотання представника Позивача про повернення до стадії підготовчого провадження та, враховуючи наведені висновки Верховного Суду, дійшов висновку про відсутність підстав для повернення до стадії підготовчого провадження у цій справі з огляду на відсутність вагомих обставин, оскільки Позивач обґрунтовує своє клопотання технічною неможливістю завантажити квитанції через підсистему "Електронний суд" та неможливістю передбачити позицію відповідача. Проте Суд бере до уваги, що позов було подано ще 18 листопада 2025 року, а відзив представника Відповідача надійшов 12 лютого 2026 року. Позивач мав понад чотири місяці для подання первинних доказів (рахунків), що складають основу його позовних вимог, у будь-який інший передбачений законом спосіб (наприклад, у паперовому вигляді через канцелярію суду).

У підготовчому засіданні 11 березня 2026 року представник Позивача повідомив, що відповідь на відзив подавати не буде. Крім того, суд спеціально оголошував перерву до 20 березня 2026 року для надання позивачу можливості пояснити обґрунтованість розрахунків, однак представник Позивача у засідання не з`явився без поважних причин, відповідні пояснення не подав. Рахунки-фактури, які прагне долучити представник Позивача у спосіб повернення на стадію підготовчого засідання фактично є новими доказами, які не були подані у строк встановлений ЦПК України (тобто разом з заявами по суті).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).

У даному випадку Позивач не обґрунтував неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Позивач не виявив належного та добросовісного ставлення до стадії підготовчого провадження, не використав надані йому процесуальні можливості у визначені строки, а наведені ним причини не є об`єктивно вагомими. Повернення до стадії підготовчого провадження за таких обставин призведе до безпідставного затягування судового розгляду, порушитиме принцип змагальності. Тому Суд залишає вказане клопотання без задоволення.

УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА

ОСОБА_2 з 28 грудня 2020 року є власником нежитлового приміщення № 99 загальною площею 144,7 кв. метрів у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 239418416 від 30.12.2020.

Згідно зі статтею 319 ЦК України, власність зобов`язує. Відповідно до статті 322 того ж Кодексу, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

13 квітня 2021 року між ТОВ "УК "Лісова", як управителем, та співвласниками багатоквартирного будинку було укладено Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, відповідно до якого Управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Згідно з пунктом 3 цього Договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.

Згідно з цим же пунктом, послуга з управління включає в себе: утримання спільного майна (прибирання приміщень та території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем, утримання ліфтів тощо); купівлю електричної енергії для спільного майна; поточний ремонт спільного майна.

Відповідно до пункту 10 цього Договору, ціна на послуги з управління для нежитлового приміщення комерційного призначення становить 10,07 грн на місяць за 1 кв. метр загальної площі.

У пункті 11 Договору сторони погодили, що плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. За бажанням оплата може здійснюватися авансовими платежами.

Позивач відкрив особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я Відповідача.

Згідно з наданим Позивачем розрахунком заборгованості за цим особовим рахунком за період з вересня 2021 року по жовтень 2025 року загальна сума нарахувань становить 796 460,65 грн, з яких: заборгованість за утримання будинків та прибудинкових територій становить 68 485,11 грн.

Ця сума є щомісячною платою, що розраховується виходячи із загальної площі нежитлового приміщення Відповідача, що становить 144,7 кв. м, та встановленого договором тарифу на послугу з управління, що становить 10,07 грн за 1 кв. метр загальної площі. Відповідно, щомісячне нарахування за послуги з управління для нежитлового приміщення комерційного призначення є незмінним і становить 1 457,13 грн.

Відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення цієї суми боргу.

Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (пункт 1 частини другої статті 49 ЦПК України). У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Визнання Відповідачем позову в цій частині не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. З огляду на те, що власник згідно з чинним законодавством несе тягар утримання свого майна, а нарахування за заявлений період відповідають узгодженим умовам та тарифам Договору, Суд вважає дану вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також заявив вимогу про стягнення 9 444,17 грн за послуги з холодного водопостачання та водовідведення.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав суду довідку Позивача від 10.02.2026 без вихідного номера, яку підписав директор ТОВ "УК "Лісова" Євгеній Курочка. Відповідач не надав суду жодних доказів та заперечень щодо належності, допустимості цього доказу. Обставини надання такої довідки не оспорювались.

Суд, оцінивши цю довідку, встановив, що вона підтверджує факт підключення санвузла загального користування до мереж приміщення Відповідача після лічильника холодного водопостачання Відповідача. Обсяг споживання води загальним санвузлом враховується у загальний обсяг споживання води приміщенням Відповідача.

Суд бере до уваги, що відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон № 2189-VIII), згідно зі статтею 13 якого залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2189-VIII послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору (частина перша статті 1, 9, пункт 1 частини другої статті 21 Закону № 2189-VIII).

За змістом частини першої статті 15 Закону № 2189-VIII договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Суд встановив, що договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком не визначає порядок визначення обсягу наданої послуги з холодного водопостачання та її оплати.

Позивач не надав жодних доказів або розрахунків, які б дозволили виокремити фактичний обсяг послуг, спожитих безпосередньо Відповідачем.

Водночас Відповідач обґрунтовано заперечує проти нарахування боргу за холодне водопостачання та водовідведення у розмірі 9 444,17 грн, посилаючись на те, що послугою користувалися сторонні особи. На підтвердження цієї обставини Відповідач надав довідку ТОВ "УК "Лісова" від 10 лютого 2026 року, якою сам Позивач підтвердив факт підключення санвузла загального користування до лічильника холодного водопостачання після його встановлення у приміщенні № 99. Цей санвузол не входить до складу приміщення Відповідача, проте спожита у ньому вода враховувалась у загальний обсяг споживання по особовому рахунку Відповідача.

Щодо позовних вимог у частині стягнення "компенсації" у розмірі 718 531,37 грн, Суд зазначає, що Позивач не надав жодних первинних документів, пояснень чи нормативного обґрунтування щодо підстав здійснення таких нарахувань. Наданий Позивачем розрахунок заборгованості не дає змоги встановити природу цього боргу та механізм його формування.

Суд наголошує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (стаття 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина п`ята статті 81 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина сьома статті 81 ЦПК України).

Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5 частини третьої статті 175 ЦПК України). Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина п`ята статті 177 ЦПК України).

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга, четверта статті 83 ЦПК України).

Позивач не виконав свій процесуальний обов`язок щодо доказування та не надав у встановлений законом строк первинні докази, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення "компенсації" у розмірі 718 531,37 грн, а його клопотання про повернення до підготовчого провадження для долучення рахунків -фактури було залишено без задоволення через відсутність об`єктивно поважних причин пропуску строку та неподання цих доказів разом з позовом.

Суд бере до уваги, що позов було подано ще 18 листопада 2025 року, а відзив представника Відповідача надійшов 12 лютого 2026 року. Таким чином, Позивач мав понад чотири місяці для подання первинних доказів (рахунків), що складають основу його позовних вимог, у будь-який інший передбачений законом спосіб, зокрема, у паперовому вигляді через канцелярію суду.

Крім того, у підготовчому засіданні 11 березня 2026 року представник Позивача заявив, що відповідь на відзив подавати не буде. Суд оголошував перерву до 20 березня 2026 року для надання Позивачу можливості пояснити обґрунтованість розрахунків, однак представник Позивача у засідання не з`явився без поважних причин і відповідних пояснень не надав.

Рахунки-фактури, які представник Позивача прагнув долучити шляхом повернення на стадію підготовчого засідання, фактично є новими доказами, які не були подані у строк, встановлений ЦПК України, тобто разом із заявами по суті. Відповідно до частини восьмої статті 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач не обґрунтував таку неможливість. Зазначені ним причини щодо технічної неможливості завантажити квитанції через підсистему "Електронний суд" через значний обсяг та неможливості знати позицію Відповідача Суд вважає такими, що не є об`єктивно вагомими. Позивач не виявив належного та добросовісного ставлення до стадії підготовчого провадження та не використав надані йому процесуальні можливості щодо подання доказів у визначені строки.

Суд також бере до уваги, що укладений між сторонами Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 13 квітня 2021 року не містить жодних умов щодо обов`язку співвласників сплачувати будь-яку окрему "компенсацію".

Аналізуючи умови Договору щодо витрат на електроенергію, Суд встановив, що відповідно до пункту 3 Договору, послуга з управління вже включає в себе купівлю електричної енергії для спільного майна (забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку). Крім того, згідно з пунктом 8 Договору, саме Управитель зобов`язаний укласти з виконавцем послуги договір про постачання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.

Таким чином, витрати на електричну енергію для спільних потреб повністю охоплюються погодженою ціною послуги з управління, яка є фіксованою і для нежитлового приміщення комерційного призначення становить 10,07 грн на місяць за 1 кв. метр загальної площі.

Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (частина п`ята статті 21 Закону № 2189-VIII). Такий договір Позивач з Відповідачем не укладали.

Позивач не надав докази, які б підтверджували підстави здійснення нарахувань під назвою "компенсація" у розмірі 718 531,37 грн, що як пояснив представник Позивача в судовому засіданні є компенсацією за поставлену електроенергі. Наданий Позивачем розрахунок заборгованості не дає змоги встановити природу цього боргу та механізм його формування.

Суд ураховує, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (абзац другий частини першої статті 9 Закону № 2189-VIII). Водночас обов`язок довести факт фактичного надання таких послуг Відповідачу, їх обсяг та обґрунтованість вартості покладається саме на Позивача.

З огляду на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України), Суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу за холодне водопостачання та водовідведення у розмірі 9 444,17 грн та компенсації у розмірі 718 531,37 грн є недоведеними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у справі через те, що він фактично не користувався приміщенням, а його майно було самовільно зайняте під відділ продажів іншими юридичними особами (ТОВ "КОМФОРТ-ГРУПП" та ТОВ "КОМФОРТ ЛАЙФ ДЕВЕЛОПМЕНТ"), які пов`язані з Позивачем.

Відповідно до вимог статей 319 та 322 ЦК України саме власник несе обов`язок утримувати належне йому майно, тому ані тимчасовий виїзд Відповідача за кордон, ані незаконне перебування у його приміщенні сторонніх осіб не звільняють його від зобов`язання сплачувати Управителю плату за утримання будинку та прибудинкової території.

Водночас правовідносини Відповідача з третіми особами, які за його твердженям, безпідставно користувалися його нерухомістю під час його відсутності, не є предметом розгляду у цій справі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 11 946,91 грн. Суд задовольнив позовні вимоги на суму 68 485,11 грн, що становить 8,6 %.

З Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 027,27 грн (11 946,91 грн х 8,6 %)

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Лісова" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ціна позову 796460,65 грн - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Лісова" (код ЄДРПОУ 43594384, адреса: 02089, м. Київ, вул. Радистів, 34, корп. 1, прим. 64) заборгованість за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у розмірі 68 485,11 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 027,27 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 13.04.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО