Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №754/13614/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3623/26

Справа №754/13614/25

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

за участю:

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Бешлеги А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що 17.06.2020 ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг. З метою отримання послуги "Кредит Готівкою" відповідачка 11.06.2024 підписала Паспорт споживчого кредиту та Кредитний договір № б/н про надання строкового кредиту у розмірі 87600,00грн. Позивач свої зобов`язання перед відповідачкою відповідно до договору виконав у повному обсязі, перерахувавши на поточний рахунок позичальника 87600,00грн. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідачка станом 04.08.2025 має заборгованість в загальному розмірі 80884,02грн. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним Договором в розмірі 80884,02грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40грн.

10.09.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено відповідачці п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

24.10.2025 до суду від адвоката Бешлеги А. В., який представляє інтереси відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що з банківського рахунку ОСОБА_1 , відбулась крадіжка коштів. Перед здійсненням крадіжки було виявлено нетиповий вхід з інших адрес в аккаунт Приват24, однак позивачем не було вжито жодних заходів безпеки для запобігання списання коштів з рахунку відповідачки. Деснянським УП ГУНП у м. Києві відбувається розслідування цього випадку. Також відповідачка зверталась до Департаменту Кіберполіції із відповідними повідомлення про викрадення коштів. Зазначають, що позивачка неодноразово зверталась в Банк для з`ясування обставин та проведення перевірки. Однак Банком жодної перевірки проведено так і не було. На підставі викладеного просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

20.11.2025 до суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що позивачем було здійснено перевірку транзакцій відповідачки на вхід і використання додатку Приват24. Перевіркою було встановлено, що для здійснення операцій по картках клієнта, фінансовий номер та пароль входу в акаунт Приват24, не змінювався. Зазначають, що відповідачка під час звернення до служби підтримки Приват24 за телефоном 3700 повідомила, що данні її картки були розголошені через фішинговий сайт на телеграм каналі, що спричинило заволодіння сторонніми особами інформацією про PIN-код картки та здійснення несанкціонованих банківських переказів. Таким чином, з боку клієнта ОСОБА_1 наявне розголошення паролю входу у її обліковий запис в застосунку Приват24, підтвердження входу з стороннього пристрою та оформлення кредитів в IVR - меню дзвінком на її фінансовий номер телефону. Враховуючи, що блокування картки відбулось вже після здійснення транзакцій відповідальність за виникнення заборгованості та збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. Вхід в Приват24 відбувся при правильному веденні фінансового номеру телефону та правильному введенні PIN-коду входу у вказаний акаунт. Доказів того, що вхід в акаунт Приват24 став можливим без введення паролю входу відомого лише ОСОБА_1 та без підтвердження авторизації не надано. Зазначають, що відповідачка вправі звернутись про стягнення коштів до винних осіб з вимогою про повернення та витребування коштів які отримані без достатніх правових підстав поза договірними відносинами у відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України. На підставі викладеного просять задовольнити позов в повному обсязі.

Представник АТ КБ "ПриватБанк" в судове засідання не з`явився. До суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду. Однак причину відкладення розгляду справи представником позивача не зазначено. Таким чином суд не бере до уваги клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, оскільки справа вже тривалий час (з серпня 2025 року) перебуває в провадженні суду. Тому представник банку за строк, тривалістю у вісім місяців, міг безперешкодно ознайомитись з матеріалами справи та сформувати правову позицію щодо позовних вимог, з урахуванням отримананого відзиву.

Крім того суд звертає увагу, що відповідно до розділу 4 Правил організації ефективного судочинства в судах першої інстанції (розміщені на офіційному сайті Деснянського районного суду м. Києва http://ds.ki.court.gov.ua), які розроблені з врахуванням положень статей 1,3, 55, 131-1, 131-2 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Рекомендацій СМ/Rec (2010) № 12 Комітету Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року, Відкладення судового розгляду - це перенесення судового розгляду на чітко визначений час у зв`язку з наявністю перешкод, які неможливо усунути в такому засіданні з метою їх подолання та проведення подальшого слухання справи. Відкладення судового розгляду з дати, на яку його було призначено, допускається лише у випадках, передбачених процесуальним законом, за наявності документального підтвердження зазначених учасником справи обставин. Не є поважною причиною і не має наслідком безумовне відкладення розгляду справи або оголошення перерви в розгляді: перебування учасника справи на іншому слуханні в іншій справі, що проводиться в цьому самому або іншому суді, зокрема в судах апеляційної та касаційної інстанцій, яке було призначено або заплановано після призначення розгляду в цій справі; стан здоров`я, не підтверджений відповідними медичними довідками (листком непрацездатності) та/або з датою, що безпосередньо передує даті проведення призначеного розгляду, крім випадків, коли з наданого медичного документа прямо вбачається протипоказання для участі в судовому засіданні та/або коли медичне втручання призначене на час судового засідання; так само подання клопотання про відкладення слухання справи за станом здоров`я без обґрунтування щодо неможливості прибуття в судове засідання з причин хвороби та неможливості проведення судового засідання за відсутності учасника та/або и?ого представника; термінові чи сери?озні сімеи?ні обставини, якщо до клопотання не долучено відповідних документів, які підтверджують, що ці сімеи?ні обставини є терміновими або свідчать про сери?ознии? характер ситуаціі?, яка не може бути вирішена в іншии? час; щорічна відпустка або відрядження представника/сторони, якщо наказ про відпустку (відрядження) було видано після дати призначення судового засідання (після дати повідомлення сторони (представника) про дату та час судового засідання); тощо.

Процесуальні документи потрібно подавати завчасно (має надійти до суду не пізніше ніж за 24 години до визначеної дати судового засідання). Учасники судового провадження можуть подавати процесуальні документи безпосередньо до канцелярії сулу, надсилати на електронну адресу суду (inbox@ds.ki.court.gov.ua), а також через «Електронний суд» (ЄСІТС), та відділення поштового зв`язку ( п. 1.3 ч. 2 Правил організації ефективного судочинства в судах першої інстанції).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. До суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.

Суд установив такі факти та їх правовідносини.

17.06.2020 ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг.

Згідно із ст. 634 ЦК України, підписанням Заяви ОСОБА_1 приєднується до розділу "Загальні положення", підрозділів "Кредитні Картки", "Поточні рахунки", "Використання кредитки", "Відділені канали обслуговування", "Оплата частинами та Миттєва розстрочка", "Миттєва розстрочка. Кредит готівко" Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, які разом становлять Договір банківського рахунку, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх виконувати належним чином.

10.06.2020 ОСОБА_1 отримала повідомлення про виявлення нетипового входу до аканту Приват24.

11.06.2024 між Акціонерним Товариством Комерційний Банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н.

Відповідно до істотних умов Договору, сума кредиту становить 87600,00 строком на 36 місяців. Тип кредиту: строковий кредит. Процента ставка 1,5% річних на місяць, сплачується щомісячно від загальної суми кредиту (18% річних). Загальні витрати за кредитом 47304,00грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 134904,00грн. Реальна річна процентна ставка 35,25% річних.

11.06.2024 на підставі укладеного Договору, відповідачці було встановлено кредитний ліміт в розмірі 87600,00грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти.

11.06.2024 ОСОБА_1 дізналась, що невідомі особи заволоділи шахрайським способом, грошовими коштами, які знаходились на її рахунку відкритому в АТ КБ "Приватбанк".

Із виписки по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 вбачається, що 11.06.2024 об 11:07 відбулось зарахування коштів «Кредит готівкою» в розмірі 87600,00грн на карту позивачки ОСОБА_1 . У подальшому 11.06.2024, у період часу з 11:09 до 11:22 кошти були переведені на картку ОСОБА_2 в розмірі 30080,00грн; 28078,00грн; 25076,00грн; 4869,35грн. Надалі 11.06.2024 об 11:43 ОСОБА_1 було повторно оформлено Кредит готівкою № 24061136528809 на суму 30700,00грн.

Із виписки по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 вбачається, що 11.06.2024 о 10:42 та 10:52 грошові кошти в розмірі 33083,00грн та 38133,00грн кошти були переведені на картку ОСОБА_2 .

11.06.2024 операція про переказ грошових коштів в розмірі 33033,00грн, була скасована Банком, що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи.

Як убачається з пояснень позивача, які містіться в справі, Логами авторизації у обліковому записі НОМЕР_2 в застосунку П24 клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 зафіксовані нетипові входи з пристроїв: Smartphone, ОС Android, 13, Fingerprint: 71469dd40b386eb0cbde908a9d204308-gryhubern та Fingerprint: 5f58638a7afda2aee74262a65fd9c382-s6xz80tbw.

ІР-адреси нетипові: НОМЕР_4 Region Dnipropetrovsk, City Dnipro, ISP Vodafone Ukraine. Region North Holland, City Amsterdam, ISP SCALEWAY. Вбачається використання VPN з метою маскування IP-адреси пристрою через віртуальне з`єднання з сервером в іншій країні для приховування дійсного розташування.-50600994 НОМЕР_2 89.209.20.241 Mozilla/5.0 (Linux; Android 13; ZTE 7060) AppleWebKit/537.36 (KHTML, like Gecko) Chrome/111.0.0.0 Mobile Safari/537.36 2024-06-10 19:15:12 Smartphone Android, 13 Chrome Mobile, 111.0.0.0 CONFIRM 71469dd40b386eb0cbde908a9d204308-gryhubern false Vodafone Ukraine-50600994 НОМЕР_2 51.15.125.38 Mozilla/5.0 (Linux; arm_64; Android 13; 2201116TG) AppleWebKit/537.36 (KHTML, like Gecko) Chrome/122.0.6261.39 YaBrowser/24.4.7.39.00 SA/3 Mobile Safari/537.36 2024-06-11 10:08:05 Smartphone Android, 13 unknown, 24.4.7.39.00 CONFIRM 5f58638a7afda2aee74262a65fd9c382 s6xz80tbw false Scaleway

Після виявлення факту безпідставно списаних коштів, позивачка зателефонувала до АТ КБ "Приватбанк" на номер 3700 та повідомила про списання коштів та просила заблокувати рахунки.

Як убачається із звукозапису, доданого позивачем до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд», із розмови між ОСОБА_1 та представником АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що позивачка звертаючись до Банку з проханням захисту від шахрайства повідомила, що вона переходила за посиланням в Телеграм каналі для оформлення виплати від ООН та ввела свої дані Приват24 та можливо вводила ПІН-код від карти. Також під час цієї розмови представник АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що у відповідачки є Договір страхування від шахрайства. Позивачці необхідно звернутись до поліції та отримати витяг з ЄРДР, надати його Банку, та чекати на розгляд страховою компанією. Також представником АТ КБ «ПриватБанк» було повідомлено, що шахрайські дії відбулись із-за того, що відповідачка поширила свої банківські дані в Інтернеті.

Також позивачка з приводу шахрайського заволодіння її грошовими коштами звернулась до Деснянського УП ГУНП у м. Києві та Департаменту Кіберполіції, як наслідок було відкрито кримінальне провадження № 12024100030001614 від 01.07.2024.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК України визначено, що Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», Банк зобов`язується надати кредит шляхом і в межах сум, обумовлених у заяві. А клієнт зобов`язаний повернути тіло кредиту та сплатити відсотки за його користування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Згідно із ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 1, 6, 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Під час розгляду справи беззаперечно встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 після виявлення списання грошових коштів з її банківської карти невідкладно зверталась як у відділення Банку так і в телефонному режимі до служби підтримки ПриватБанку з проханням захисту її від шахрайства.

При цьому Банком було виявлено нетипові входи в додаток Приват24, який належить ОСОБА_1 , та нетипові ІР-адреси з м. Дніпра та м. Амстердам Півнісної Голландії, при цьому відповідача ОСОБА_1 фізично знаходилась в м. Києві.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідачка порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. До того ж відсутні докази, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації які дають змогу ініціювати платіжні операції.

Крім того, Банком не було зроблено службову перевірку з приводу шахрайського заволодіння коштами відповідачки.

Службою безпеки банку не проводилась ідентифікація особи, на карту якої було перераховано грошові кошти з картки відповідачки, з метою з`ясування чи віднесена особа до СО з кодифікатором 1.41 (шахраї в електронних операціях).

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у ОСОБА_1 була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечені факти її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Відповідно до ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.

Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Згідно із п. 39.2.3 ст. 39 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.

Крім того, відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.

Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 № 39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Отже враховуючий споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

До того ж у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів відповідача, не довів, що відповідачка, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Позивачем не доведено вжиття банком всіх можливих заходів для запобігання порушенню прав відповідача та їх поновлення, зокрема, щодо використання у банкоматах коректного введення ПІН-коду, здійснення смс-інформування позивача про всі операції, сповіщення позивача через Приват24.

Списання грошових коштів з карткових рахунків відповідачки відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції.

Таким чином суд встановив несанкціоноване списання грошових коштів з банківських рахунків відповідачки, а отже стягнення спірних коштів з відповідачки є неправомірним.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості є необґрунтовані та не підлягають задоволенню, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки представником позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 76-79 та 81 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 133, 142 ЦПК України, беручі до уваги відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод», Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», статтями 11, 23, 509, 526, 614, 626, 629, 638, 1049,1054, 1073, 1167, 1092 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 76-82, 89, 133, 142, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вулиця Грушевського. 1-Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2026, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В. В. Бабко