Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №380/16109/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/16109/25 пров. № А/857/55763/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В. Я., Онишкевича Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року, головуючий суддя – Кисильова О.Й., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача 54 899,89 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що згідно з отриманою інформацією, середньооблікова кількість штатних працівників у 2024 році у ФОП ОСОБА_1 становила 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році для відповідача становив 1 особа. Проте, відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особа. Зауважує, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні. Покликаючись на приписи ч. 1 статті 20 вказаного Закону позивач зазначає, що сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягає сплаті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , становить 52 012,78 грн, тобто половина середньої річної заробітної плати на цьому підприємстві. Відповідач у встановлений термін не сплатив суми заборгованості за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році становить 54 899,89 грн з урахуванням пені, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної суми в дохід Державного бюджету.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 54 899 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 89 коп за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 31.07.2024 року ФОП ОСОБА_1 подала до ГУ ДПС у Львівській області повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладання гіг-контракту відносно ОСОБА_2 (наказ № 4 від 31.07.2024 року, дата початку роботи – 01.08.2024 року). Статус інваліда ОСОБА_2 підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим довічно Пенсійним фондом України 10.12.2012: інвалід 2 групи з дитинства. Стверджує, що 06.11.2024 року ФОП подала до ГУ ДПС у Львівській області звітну документацію за 3 квартал 2024 року стосовно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. Наголошує, що норматив за 2024 рік нею був виконаний, а тому відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій у зв`язку із відсутністю порушення.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності, якому відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII, встановлений норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у 2024 році для ФОП ОСОБА_1 : середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 9 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 936 230 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника 104 025,56 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, 0 одиниць; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 52 012,78 грн.

Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2024 рік, направлений через електронний кабінет відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025 року.

Відповідно до розрахунку пені для ФОП ОСОБА_1 , сума пені за період з 16.04.2025 року до 04.08.2025 року за 111 днів становить 2 887,11 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році у добровільному порядку, позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкції та пені за їх несвоєчасну сплату в загальному розмірі 54 899,89 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному випадку відповідач порушив вимоги законодавства щодо не забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, в поданих офіційних документах не відобразив статус працівників як осіб з інвалідністю та не скористався правом подати уточнюючу звітність у разі наявності таких.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можлвостями, здібностями і інтересами визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ).

Так, статтею 17 Закону № 875-ХІІ встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно зі статтею 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій у сфері зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону № 875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Статтею 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Вищезазначених норми законодавства визначають, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

За приписами п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" №5067 (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 року № 827-22 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 року за № 565/37901) затверджено порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", який визначає механізм подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі форма № 3-ПН).

Відповідно до п. 1.4. Порядку №827-22, Форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Згідно п. 1.5. Порядку №827-22, Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Згідно п. 1.6. цього Порядку, роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна.

Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Отже, на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Тобто, звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Крім того, виконанням обов`язку щодо інформування Центру зайнятості, є подання роботодавцем звіту за формою №3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії.

Враховуючи вищенаведене, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є:

1) наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця,

2) звіт форми № 3-ПН, що подається у визначеному порядку.

При цьому, звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Як слідує з матеріалів справи, Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу "Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю" Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - розрахунок АГС), за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 9 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 1 особа.

Із доданого відповідачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум отриманого з них податку за 3 квартал 2024 року встановлено, що у графі 101 "середньооблікова кількість штатних працівників за звітній період, осіб" зазначено "8" , у графі 102 "працівникам, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб" зазначено "0".

Отже норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2024 року відповідачем не виконано.

Колегія суддів зазначає, що з 06.11.2022 року Фонд не проводить власних розрахунків, а покладається на дані автоматизованого аналізу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються до 10 березня відповідного року зі звітності роботодавця, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю лише виявляє роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та накладає адміністративно-господарські санкції відповідно до формули обрахунку, передбаченої статтею 20 Закону №875-XII.

Згідно зі статтею 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», роботодавець (платник єдиного внеску) зобов`язаний подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю.

Пункт 3 Розділу IV. «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1 визначає, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Такі дані автоматично потрапляють до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність до Пенсійного фонду України відповідно до Положення №10-1. Проте, якщо роботодавець подав звітність з неправильною середньообліковою чисельністю штатних працівників або не вказав у звітності працівника з інвалідністю (через помилку чи незнання про наявність у працівника статусу інвалідності) та не уточнив звітність до 10 березня, Фонд має всі підстави вважати, що норматив не виконано, і накласти санкції відповідно до статті 20 Закону №875-XII.

При цьому, відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону №875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що обов`язок роботодавця відповідати за достовірність звітності є ключовим у контексті виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Для уникнення санкцій або успішного їх оскарження роботодавець має забезпечити точність і своєчасність звітності, а у випадку виявлення помилок - своєчасно їх виправити та підтвердити належними доказами факт виконання встановленого нормативу.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 24.04.2025 року у справі №280/3642/23.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-XII, у разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену згідно із частиною дванадцятою цієї статті суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 червня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності формує та надсилає уточнений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Зміна показників у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій, які визначені у відповідному розрахунку або уточненому розрахунку.

Отже, з набранням чинності Законом №2682-IX (з 06.11.2022 року) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним, та 31 березня у разі зміни показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, у спірному випадку відповідач порушив вимоги законодавства щодо не забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, в поданих офіційних документах не відобразив статус працівників як осіб з інвалідністю та не скористався правом подати уточнюючу звітність у разі наявності таких.

Щодо доводів апелянта про те, що 31.07.2024 року ФОП ОСОБА_1 подала до ГУ ДПС у Львівській області повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладання гіг-контракту відносно ОСОБА_2 (наказ № 4 від 31.07.2024 року, дата початку роботи – 01.08.2024 року). Статус інваліда ОСОБА_2 підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим довічно Пенсійним фондом України 10.12.2012: інвалід 2 групи з дитинства, відтак норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю виконаний, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно підпункту 3.2 пункту 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286 (далі Інструкція № 286), - у рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Пунктом 3.2.5 розділу 3 Інструкції № 286 встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4 - 12. Для зарахування у виконання підприємством квоти у кількості однієї особи зараховуються особи з інвалідністю, які працювали в календарному звітному році.

Для виконання нормативу зараховуються особи, які прийняті в будь-який місяць року, але за умови, що вона відпрацювала не менше шести місяців у календарному році.

Норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю вважатимуться виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року з частиною 2 пунктом 3.2 Інструкції № 286.

Отже, для виконання нормативу зараховуються особи, які відпрацювали не менше шести місяців у календарному звітному році.

Як слідує з матеріалів справи, згідно наказу № 4 від 31.07.2024 року, дата початку роботи ОСОБА_2 – 01.08.2024 року.

Оскільки в 2024 році ОСОБА_2 працював у відповідача з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, отже норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2024 року відповідачем не виконано.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що встановлені обставини справи свідчать про невиконання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце протягом 2024 року, оскільки доказів подання до центру зайнятості звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії) ” у 2024 році, а також працевлаштування осіб з інвалідністю протягом повних шести місяців відповідач суду не подав та не скористався правом подати уточнюючу звітність у разі наявності таких.

Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі №380/16109/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич