Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №554/6610/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 08.04.2026Справа № 554/6610/25

Провадження № 2-а/554/14/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

Головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судових засідань - Єфименко І.С.,

представника позивача - адвоката Напалюка Г.О.,

представника відповідача - Бушуєвої О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про скасування постанов про адміністративне правопорушення та закриття провадження

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Волошина Наталія Леонідівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Полтавиіз вищевказаним позовом, у якому просить суд скасувати постановиГоловного управління Державної податкової служби у Полтавській області про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП – постанови № 3312 та № 3391 від 09.04.2025 року, та за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП – постанови № 3404 та № 3468 від 09.04.2025 року, постанови № 3340 від 09.04.2025 року.

Свої позовні вимоги Позивач мотивує тим, що за результатами проведення фактичної перевірки автостоянок в місті Полтава, за адресами: вул. Героїв України, 2;вул. Київське Шосе, 70 А;вул. Джохара Дудаєва, 7/А;вул. Великотирнівська, 19 а; вул. Київське шосе, 60 А, що належать ПП «Карсад І» (код за ЄДРПОУ 36422178), директором якого є ОСОБА_1 , було складено Протоколи відповідно № 3312 від 25.03.2025 року, № 3370 від 26.03.2025 року, № 3391 від 26.03.2025 року, № 3404 від 26.03.2025 року та № 3468 від 26.03.2025 року щодо порушення ОСОБА_1 установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та притягнення його до адміністративної відповідальності.

На підставі вказаних протоколів Головним управлінням Державної податкової служби у Полтавській області було винесено ряд постанов від 09.04.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , з якими Позивач не погоджується, вважає їх такими, що винесені без дослідження всіх фактичних обставин справи та доказів. Позивач зазначає про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 163-15 КУпАП.

Ухвалою суду від 09.05.2025 року справу за адміністративним позовом адвоката Волошиної Наталії Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення - залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків вказаного позову.

14.05.2025 року до суду від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 19.05.2025 року відкрито провадження у справі та розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказував на обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 та ч.2 ст. 163-15 КУпАП. Відповідач зазначив, що перевіркою встановлено, що директор суб`єкта господарської діяльності не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв). За результатами проведених фактичних перевірок складено акти згідно з якими встановлено порушення порядку проведення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, а саме: суб`єкт господарювання не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані товари, чим порушено п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 року «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги).

Також, представником відповідача подано до суду додаткові пояснення від 03.04.2026 року, якіобґрунтовані тим, що посадовими особами Відповідача, на підставі ст.20, пп.80.2.2 пп.80.2.5. п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI із змінами та доповненнями, було проведено фактичні перевірку щодо дотримання вимог чинного законодавства при проведенні розрахунків у сфері торгівлі, з питань контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій ПП «Карсад І» і правомірність проведення таких фактичних перевірок були встановлені під час розгляду судових справ за № 440/9367/25, № 440/9557/25, № 440/11835/25, № 440/11837/25, № 440/11836/25.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заяви по суті справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 2 ст. 2 та ч.1 ст. 7 КАС України, суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Отже, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 163-15 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення зокрема: пов`язані порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (ст. 163-15).

Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Перевіряючи, під час розгляду справи в суді, в контексті доводів позивача про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, судом встановлено наступне.

За результатами проведення фактичної перевірки автостоянки за адресою: м. Полтава, вул. Героїв України, 2, що належить ПП «Карсад І», 25.03.2025 року головним державним інспектором відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту ГУ ДПС у Полтавській області було складено Протокол № 3312 від 25.03.2025 року щодо порушення ОСОБА_1 установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 163-15 КУпАП, та на підставі вказаного протоколу ГУ ДПС у Полтавській області була прийнятаПостанова№ 3312 від 09.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 1 постанови КМУ від 29.09.2010 року № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів», ч. 1 ст. 163-15 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 3 400,00 грн.

За результатами проведення фактичної перевірки автостоянки за адресою: м. Полтава, вул. Київське Шосе, 70 А, що належить ПП «Карсад І», 26.03.2025 року головним державним інспектором відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту ГУ ДПС у Полтавській області Суховською В.В. було складено Протокол № 3370 від 26.03.2025 року щодо порушення ОСОБА_1 установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та на підставі вказаного Протоколу відповідачем була прийнята Постанова № 3340 від 09.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за порушення п. 1 постанови КМУ від 29.07.2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)», при цьому стаття КУпАП, за якою особа притягається до відповідальності не вказана, у вигляді накладення штрафу в сумі 3 400,00 грн.

За результатами проведення фактичної перевірки автостоянки за адресою: м. Полтава, вул. Джохара Дудаєва, 7/А, що належить ПП «Карсад І», 26.03.2025 року головним державним інспектором відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту ГУ ДПС у Полтавській області Литовченко А.О. було складено Протокол № 3391 від 26.03.2025 щодо порушення ОСОБА_1 установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та притягнення його до адміністративної відповідальності, ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та на підставі вказаного Протоколу відповідачем була прийнята Постанова № 3391 від 09.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 1 постанови КМУ від 29.07.2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)», ч. 1 ст. 163-15 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 3 400,00 грн.

За результатами проведення фактичної перевірки автостоянки, за адресою: м. Полтава, вул. Великотирнівська, 19 а, що належить ПП «Карсад І», 26.03.2025 року головним державним інспектором відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту ГУ ДПС у Полтавській області Качапутом О.О. було складено Протокол № 3404 від 26.03.2025 щодо порушення ОСОБА_1 установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та на підставі даного Протоколу відповідачем була прийнята Постанова № 3404 від 09.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 1 постанови КМУ від 29.07.2022 № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)», ч. 2 ст. 163-15 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 3 400,00 грн.

За результатами проведення фактичної перевірки автостоянки за адресою: м. Полтава, вул. Київське шосе, 60 А, що належить ПП «Карсад І», 26.03.2025 головним державним інспектором відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту ГУ ДПС у Полтавській області Гончаром О.В. було складено Протокол № 3468 від 26.03.2025 щодо порушення ОСОБА_1 установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та на підставі даного Протоколу відповідачем була прийнята Постанова № 3468 від 09.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 1 постанови КМУ від 29.07.2022 № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)», ч. 2 ст. 163-15 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 3 400,00 грн.

Тобто, підставою притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, згідно з Постановами №№ 3340, 3391, 3404, 3468 від 09.04.2025 року, є порушення ним Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29.07.2022 № 894, якою встановлено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно з 1 січня 2023 року - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених упідпункті 4 цього пункту).

Тоді як, у Протоколах № 3312 від 25.03.2025, №№ 3370, 3404 від 26.03.2025 про адміністративне правопорушення вказується, що протиправна поведінка ОСОБА_1 полягає у невстановлені на господарській одиниці банківського терміналу, а у Протоколах від 26.03.2025 №№ 3391 та 3468 у незабезпеченні можливості здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги) на автостоянках.

Суд зазначає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Стаття 163-15 КУпАП визначає відповідальність за недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 року № 894, яка проявляється у формі не забезпечення можливості здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), внаслідок чого такий суб`єкт господарювання може бути притягнений до відповідальності за статтею 163-15 КУпАП.

При цьому, обов`язковість встановлення саме банківського терміналу вимоги постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» № 894 від 29.07.2022 року, не містять, а передбачають лише забезпечення можливості здійснення суб`єктами господарювання безготівкових розрахунків будь-яким способом, в тому числі і з використанням терміналу

Такого ж висновку дійшло Міністерство економіки України в листі від 12.11.2024 року, в якому зазначило, що Постановою № 894 не встановлюється обов`язковість забезпечення торговцем способу безготівкових розрахунків виключно з використанням платіжного терміналу. Закон не обмежує торговців у способах забезпечення безготівкових розрахунків надає торговцю можливість забезпечити здійснення безготівкових розрахунків шляхом використання платіжних застосунків, надання споживачеві реквізитів свого рахунку/платіжного інструменту (зокрема, електронного платіжного засобу), що дасть змогу споживачу здійснити оплату за товари (надані послуги) на рахунок торговця. Закон надає торговцю можливість обрати спосіб, який буде найбільш зручний та не вимагатиме значних витрат на впровадження безготівкових розрахунків (на оренду і обслуговування платіжного пристрою, сплату комісії за еквайрінг тощо).

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Доказів неможливості здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за адресами здійснення фактичних перевірок відповідачем не надано. При цьому, позивач неодноразово під час розгляду справи наголошував щодо можливості здійснення безготівкового розрахунок через QR- код або безготівковий рахунок підприємства.

Крім того, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, а судом відповідно не встановлено факт відсутності на господарських одиницях за адресами: м. Полтава, вул. Київське Шосе, 70а, вул. Героїв України, 2, вул. Джохара Дудаєва, 7 А, вул. Великотирнівська, 19 а, вул. Київське шосе, 60 А, де знаходяться автостоянки ПП «Карсад-І», директором яких є ОСОБА_1 , банківських терміналів.

На необхідності застосування принципу презумпції невинуватості в справах про адміністративні правопорушення наголосив Верховний Суд в пункті 39 постанови від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, зазначивши, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 у справі № 296/7166/16-а зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Крім іншого, диспозиція статті 163-15 КУпАП визначає відповідальність за не виконання обов`язку з прийняття спеціальних платіжних засобів згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 № 894, який проявляється у формі відмови покупцю в прийнятті відповідного спеціального (електронного) платіжного засобу, внаслідок чого такий суб`єкт господарювання може бути притягнений до відповідальності за частиною першою статті 163-15КУпАП.

Тобто, визначене у статті 163-15 КУпАП правопорушення передбачає вчинення дії у формі відмови покупцю в прийнятті спеціального (електронного) платіжного засобу, що свідчитиме про незабезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Таким чином, для кваліфікації діяння за статтею 163-15 КУпАП, встановлення особи, якій не забезпечено можливості проведення розрахунків за товари з використанням електронних платіжних засобів є обов`язковим, оскільки у разі відсутності такої особи відповідно відсутня подія та склад адміністративного правопорушення.

Як встановлено судом, матеріали фактичних перевірок не містять відомостей щодо осіб, яким було відмовлено у прийнятті відповідного спеціального (електронного) платіжного засобу, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушенняу діях ОСОБА_1 та є підставою для скасування оскаржуваних позивачем постанов.

Підставою для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, згідно з Постановою № 3312 від 09.04.2025 року, є порушення ним п. 1 постанови КМУ від 29.09.2010 року № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів».

Тоді як, постанова КМУ від 29.09.2010 року № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» втратила чинність 01.01.2023 року та не діяла на момент винесення Постанови № 3312 від 09.04.2025 року, що свідчить про юридичну неспроможність її застосування.

Відповідно до принципу законності, закріпленого у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу адміністративного впливу інакше як на підставі та в порядку, встановленому законом.

Перевіряючи, під час розгляду справи в суді, в контексті доводів позивача про відсутність в діях ОСОБА_1 повторності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України, однією з основних засад адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частини 2, 4 ст. 9 КАС України).

Сутність принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи полягає, серед іншого, у виявленні та дослідженні доказів судом за власною ініціативою. Суд під час розгляду справи в порядку адміністративного судочинства повинен активно використовувати процесуальні повноваження, у тому числі й щодо виявлення, витребування і дослідження доказів за власною ініціативою.

За змістом ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як регламентує ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як вбачається з матеріалів справи, постанови про накладення адміністративного стягнення № 3404 та № 3468 від 09.04.2025 року щодо ОСОБА_1 винесені за складом адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 163-15 КУпАП.

Однак, суд відзначає, що у спірних постановах, всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, не зазначено відомостей щодо вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, оскільки у графі «суть правопорушення» відповідачем не встановлено, що позивача протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, що передбачено диспозицією саме ч. 2 ст. 163-15 КУпАП. Тобто не встановлена та не описана така кваліфікуюча ознака, як повторність вчинення адміністративного правопорушення.

Натомість, зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення № 3468 від 26.03.2025 року та № 3404 від 26.02.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності раніше не притягався. Проте в оскаржуваних постановах від 09.04.2025 року відповідно № 3468 та № 3404 за результатами розгляду Протоколу № 3468 та № 3404відповідач не конкретизував суть адміністративного правопорушення, у контексті наявності кваліфікуючих ознак, які передбачені ч. 2 ст. 163-15 КУпАП та наявність у діях ОСОБА_1 відповідного складу адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.

Тобто, кваліфікація дій ОСОБА_3 у постановах № 3404 та № 3468 за ч.2 ст. 163-15 КУпАП не відповідає тій кваліфікації, яка була зроблена у відповідних протоколах про адміністративне правопорушення № 3404 та № 3468, де дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч.1 ст. 163-15 КУпАП.

Зазначене вище дозволяє суду прийти до висновку, що відповідачем не лише не розкрито суті вчиненого позивачем правопорушення, хоча формулювання повинно бути конкретним, оскільки є важливою умовою справедливого та об`єктивного розгляду справи та є необхідним для підготовки до належного захисту, на що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, а й порушено вимоги ст. 283 КУпАП, що є підставами для визнання протиправними та скасування Постанови № 3404 та Постанови № 3468 від 09.04.2025 року.

Судом встановлено, що Постанова № 3340 від 09.04.2025 року взагалі не містить посилання на чітко визначену статтю КУпАП, за якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності, що є грубим порушенням вимог до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 283 КУпАП.

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

З наведених вище вимог щодо протоколу про адміністративне правопорушення та постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що такі обов`язково повинні містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 по справі № 607/7987/17.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.

Відтак, якщо у постанові не зазначено, за якою саме статтею КУпАП ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності, зазначене взагалі унеможливлює визначити чітку кваліфікацію правопорушення, що свідчить про протиправністьПостанови № 3340 від 09.04.2025 року та є підставою для її скасування.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення фактичної перевірки, за результатами якої складено оскаржувані постанови суд зазначає наступне.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.12.2024 у справі № 400/12947/21 контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Питання достатності зазначення в наказі про призначення фактичної перевірки лише посилання на підпункт 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України (без конкретизації підстави) було предметом розгляду Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.07.2023 у справі № 160/9720/22. За змістом правозастосування в цій справі констатовано, що недотримання вимог щодо конкретизації та викладення в оскаржуваному наказі фактичних та правових підстав його прийняття призводить до протиправності останнього та необхідності його скасування.

У випадку призначення перевірки на підставі підпункту 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України також існує обов`язок визначати посилання на конкретну з можливих фактичних підстав перевірки, що підтверджується змістом правозастосування в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.07.2023 у справі № 460/2663/22, від 13.05.2022 у справі № 520/9220/18.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі № 500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі № 280/4696/22.

Порушенням контролюючого органу вимог законодавства щодо проведення перевірки суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Вказаний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 по справі № 826/17123/18, постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.09.2022 по справі № 826/17123/18.

Як було встановлено судом правову оцінку щодо проведення фактичної перевірки за результатами якої були прийняті оскаржувані постанови № 3468 та № 3340 надано судом під час розгляду справ № 440/9367/25 та № 440/9557/25 відповідно, рішення в справі № 440/9367/25 набрало законної сили.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зважаючи на вказане, судом здійснено перевірку підстав позову щодо наявності/відсутності порушень законодавства, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних постанов.

Відповідно дост.245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зіст.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2ст.8 Конституції України). Згідно з ч.2ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч.2 ст.33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Згідно зіст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно дост.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідност.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, саме відповідач зобов`язаний обґрунтувати правомірність складення оскаржуваних постанов.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідачем не додано жодних доказів до оскаржуваних постанов, які підтверджували б зазначені в них обставини порушень з боку ОСОБА_1 .

За таких умов, сама лише постанова про адміністративне правопорушення без надання доказів на підтвердження обставин, викладених у ній, не дає підстав вважати, що рішення відповідача є правомірним та вказують на те, що відповідач таке рішення прийняв необґрунтовано.

У відповідності дост.19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не можебути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди при розгляді справ застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також,що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

У статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи заяв по суті отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду не впливають.

Відповідно до пункту першого ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Пункт 3 ч.3 ст. 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вказане означає, що оскаржувані постанови підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1ст.247 КУпАП- за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 163-15 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 78, 90, 139, 241-246, 286 КАС України; ст. 19 Конституції України; ст. ст. 7, 9, 33, 163-15, 245, 247, 251, 254, 280 КУпАП, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про скасування постанов про адміністративне правопорушення та закриття провадження - задовольнити.

Скасувати постанову Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 3312 від 09.04.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-15 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 09.04.2025 року № 3312- закрити.

Скасувати постанову Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 3340 від 09.04.2025року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 09.04.2025 року № 3340- закрити.

Скасувати постанову Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 3391 від 09.04.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-15 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 09.04.2025 року № 3391- закрити.

Скасувати постанову Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області №3404 від 09.04.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 163-15 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 09.04.2025 року № 3404- закрити.

Скасувати постанову Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області №3468 від 09.04.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 163-15 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 09.04.2025 року № 3468- закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13.04.2026 року.

Суддя М.О. Материнко