Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №536/579/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/579/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі головуючої судді Баранської Жанни Олександрівни, за участю секретаря судового засідання Волошиної А.В., за участю представника позивача адвоката Давиденко К.С., представника відповідача Департаменту патрульної поліції Федюка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,,

УСТАНОВИВ:

Адвокат Давиденко К.С. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом, де просить ухвалити рішення, яким скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6642326 від 10.02.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передюаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 680 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позовні вимоги мотивовано наступним. Так, 10.02.2026 року ОСОБА_1 здійснював нерегулярне пасажирське перевезення за маршрутом Кременчук-Харків з використанням транспортного засобу Daimler Chrysler 903.6 КА, державний номерний знак НОМЕР_1 , та під час руху по шосе з дорожнього покриття відлетів камінь, який влучив у вітрове скло , внаслідок чого на склі утворилась тріщина. Оскільки зазначене пошкодження було незначним, не обмежувало оглядовість водія, не створювало перешкод для безпечного керування транспортним засобом, позивач продовжив рух за маршрутом з метою подальшого усунення виявленого недоліку за першої можливості. Того ж дня, близько 12.00 години у с.Пісочин Харківської області, що розташоване по Полтавському шосе, 208А, працівниками поліції було зупинено даний транспортний засіб та на вимогу поліцейських водієм було надано документа на право керування та реєстраційні документи в повному обсязі. Також, працівники поліції, оглянувши транспортний засіб, виявили тріщину на вітровому склі та, незважаючи на пояснення ОСОБА_1 про обставини виникнення цієї тріщини, наполягали на тому, що керування транспортним засобом за наявності тріщини на лобовому склі є порушенням вимог пункту 31.1 ПДР України, п. 6.8.5 ДСТУ № 3649:2010 та дійшли висновку про вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Позивач не погоджується з такою кваліфікацією його дій поліцейськими, оскільки ДСТУ 3649:2010 застосовують виключно при технічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану КТЗ на відповідність вимогам ДСТУ 3649:2010 під час державного технічного огляду колісного транспортного засобу. При цьому, положеннями ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форм власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них, - із строком експлуатації до двох років не підлягають обов`язковому технічному контролю.

Також, пунктом 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 передбачено, що не дозволено сколи чи тріщини на лобовому склі в зоні роботи склоочисників. Однак, відповідно до того ж ДСТУ, такі пошкодження не належать до технічних несправностей автомобіля, оскільки в переліку несправностей, з якими забороняється їздити на автомобілі, немає такого пункту «сколи чи тріщина на лобовому склі в зоні роботи склоочисників». Тріщина чи сколи на лобовому склі свідчать лише про пошкодження транспортного засобу, а не про технічну несправність.

Також у позові вказано, що оскаржувана постанова не може вважатися беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення. Більш того, поліцейським при винесенні постанови не враховано усні пояснення позивача, не вказано інших доказів винуватості позивача, зокрема, протокол огляду у присутності понятих, допит свідків, висновку спеціаліста тощо.

03 березня 2026 року суддею постановлено ухвалу про прийняття до розгляду та відкриття спрощеного провадження за даним адміністративним позовом

23 березня 2026 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача Департаменту патрульної поліції Федюка Д.В. на позов ОСОБА_1 . У відзиві представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. Так, на думку представника відповідача, помилковим є твердження позивача про те, що обов`язковою умовою для настання адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП є те, що наявною технічною несправністю має бути заборонена подальша експлуатація транспортного засобу. Так, згідно диспозиції ч. 2 ст. 121 КУпАП, невідповідність технічного стану і обладнання вимогам стандартів (у тому числі, ДСТУ 3649:2010) є самостійною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Для цього складу правопорушення достатньо самого підтвердженого факту невідповідності технічного стану авто встановленим стандартам.

Щодо посилань позивача на ненадання відповідачем належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність винесеної ним постанови, то такі посилання представник відповідача вважає незрозумілими, оскільки розгляд справи проведено за правовим нормами, що передбачені КУпАП, з урахуванням усних пояснень ОСОБА_1 , які зафіксовані на відеозаписі бодікамери поліцейського.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Давиденко К.С. позовні вимоги підтримала, просила суд позов повністю задовольнити, посилаючись на підстави, що викладені у позовній заяві. Окрім того вказала, що працівником поліції у порушення вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» було безпідставно зупинено транспортний засіб, яким керував позивач, йому не було повідомлено про законні підстави зупинення, а тому, згідно усталеної судової практики, усі подальші дії працівників поліції, в тому числі, і щодо винесення оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконними.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Федюк Д.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов. Також, щодо посилань представника позивача на порушення поліцейськими вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» в частині щодо відсутності підстав для зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , представник відповідача пояснив, що згідно відеозапису нагрудних камер поліцейських, зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відбулась на території розташування блокпосту в с.Пісочин Харківської області, а тому сама зупинка автомобіля, як і всі подальші дії працівників поліції були законними.

Відповідач Управління патрульної поліції в Харківській області був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки представника суд не повідомив.

Третя особа старший інспектор ВБДР УПП в Харківській області капітан поліції Раменюк Р.О. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному їх дослідженні, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.ч. 1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

10 лютого 2026 року старшим інспектором ВБДР Управління патрульної поліції в Харківській області капітаном поліції Раменюком Р.О. винесено постанову серії ЕНА № 6642326, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 680 грн.

Як вбачається з копії вказаної вище постанови, 10 лютого 2026 року в селищі Пісочин Харківської області, шосе Полтавське, 208А км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daimler Chrysler 903.6 КА, державний номерний знак НОМЕР_1 , що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів за маршрутом Кременчук-Харків, технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме, на вітровому склі маються сколи та тріщини в зоні роботи склоочисників. Вказано, що своїми діями водій порушив вимоги пункту 31.1 ПДР України, пункту 6.8.5 ДСТУ 3649:2010.

Також у постанові вказано, що до постанови додається відео бодікамери 467612.

Дослідженим в судовому засіданні відеозаписом бодікамери поліцейського зафіксовано факт перебування поліцейських на території блокпосту, також зафіксовано момент зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , його спілкування з працівниками поліції, факт виявлення поліцейським сколів та тріщин на вітровому склі автомобіля, а також увесь хід розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Наявність тріщини на вітровому склі автомобіля, яким керував ОСОБА_1 не заперечується і самим позивачем, проте він пояснив, що такі сколи та тріщини утворились на склі того ж дня, 10 лютого 2026 року під час його руху по маршруту, а тому він не мав можливості усунути такі пошкодження транспортного засобу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 121 КУпАП настає адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Аналізуючи конструкцію диспозиції вказаної вище статті КУпАП, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що дана частина статті 121 містить два склади адміністративного правопорушення, за яке настає відповідальність, а саме: 1. Керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті; 2. Керування транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

28 грудня 2010 року Державним комітетом України з питань технічного врегулювання та споживчої політики видано наказ за № 630 «Про затвердження національного стандарту України ДСТУ 3649:2010 та скасування чинності національного стандарту України ДСТУ 3649-97, яким затверджено національний стандарт України з наданням чинності з 1 липня 2011 року ДСТУ 3649:2010 Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання.

Згідно пункту 1.1 Розділу «Сфера застосування» цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі — КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

Пунктом 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 передбачено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, факт керування позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом Daimler Chrysler 903.6 КА, державний номерний знак НОМЕР_1 , який використовується для перевезення пасажирів, технічний стан якого не відповідав вимогам ДСТУ 3649:2010 в частині щодо заборони наявності тріщин та сколів на вітровому склі в зоні роботи склоочисників, а отже в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, а тому складання постанови уповноваженою особою про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, та як наслідок – задоволення позовних вимог.

Щодо доводів представника позивача про порушення працівником патрульної поліції вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» щодо підстав зупинки транспортного засобу, суд відхиляє їх з наступних підстав.

Як встановлено судом, згідно пояснень представника відповідача та відеозапису бодікамери поліцейського, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 був зупинений на території блокпосту в селищі Пісочин Харківської області.

Згідно з п. п. "а" п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету міністрів України №1456 від 29.12.2021 року уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Відповідно до пункту 3 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан затвердженого постановою Кабінету міністрів України №1455 від 29 грудня 2021 року встановлено що Блокпост — посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Частиною 7 статті 35 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено що поліцейський має право зупиняти транспортний засіб у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Керуючись статтями 4, 6, 10, 14, 139, 241-246, 255, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження ? з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ? Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3;

Відповідач – Управління патрульної поліції в Харківській області, юридична адреса: м.Харків, вул. Шевченка, буд. 315 А;

Третя особа – старший інспектор ВБДР УПП в Харківській області Раменюк Роман Олександрович, служьова адреса: м.Харків, вул. Шевченка, буд. 315 А.

Повне рішення суду складено 13 квітня 2026 року.

СуддяЖ. О. Баранська