Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №378/121/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/121/26

Провадження № 3/378/86/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2026 року селище Ставище

Суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М., за участю законного представника - ОСОБА_1 , захисника Соловей О. П. розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за ст. ст. 130 ч. 2, 126 ч. 5 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

За протоколом серії ЕПР1 № 566983 від 15.01.2026 року ОСОБА_3 01.2026 о 00 годині 12 хвилин на 134 км автодороги М-05 Київ-Одеса, повторно протягом року керував автомобілем LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме, зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Крім того, за протоколом ЕПР1 № 566964 ОСОБА_2 , 15.01.2026 о 00 годині 12 хвилин на 134 км автодороги М-05 Київ-Одеса, керував автомобілем LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія та ніколи його не отримував, правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вину в скоєнні адміністративних правопорушень не визнав з підстав, викладених в поданому його захисником клопотанні, пояснивши, що ним поліцейському було надано паспорт, з якого останнім було встановлено, що він є неповнолітнім, проте, йому не роз`яснили детально його прав як неповнолітнього запросити на місце події батька, не запитували номера телефону його батьків. Він не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, тому на пропозицію поліцейського відразу погодився пройти такий огляд. Його подальшу відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі фактично було спровоковано діями поліцейського, який залишивши бодікамеру в автомобілі, спонукав його на таку відмову, пообіцявши, що в разі такої відмови його відпустять та протокол буде складено відносно нього лише за ст. 130 КУпАП.

Представник ОСОБА_2 - Соловей О. П. до суду подав клопотання про закриття провадження у даній справі стосовно ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, з посиланням на те, що на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень надано протоколи про адміністративне правопорушення та матеріали, які не містить відомостей про присутність законного представника при їх складанні, а також про повідомлення щодо захисту прав та інтересів неповнолітнього до відповідних органів у справах дітей. При складанні протоколу неповнолітньому, який притягається до адміністративної відповідальності, мають бути в обов`язковому порядку роз`яснені його права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, про що в протоколі робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З метою розгляду даної справи відповідно до засад статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є необхідність застосувати в даному випадку аналогію закону щодо порядку кримінального провадження відносно неповнолітніх. Згідно п.1 ч. 2 ст. 52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою. Згідно частини другої статті 484 КПК України орган, який здійснює провадження щодо неповнолітнього зобов`язаний здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз`яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього (а. с. 65 - 68).

Постановою від 03 лютого 2026 року відповідно до ст. 36 КУпАП об`єднано в одне провадження справи: ЄУН 378/121/26, провадження № 3/378/86/26, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, ЄУН 378/122/26, провадження № 3/378/87/26, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 5 КУпАП, та присвоєно адміністративній справі єдиний унікальний номер ЄУН 378/121/26, провадження № 3/378/86/26.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_2 , доводи його захисника Соловей О. П., суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Частиною 2 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Пункт 2.5. ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правопорушення згідно ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частиною 5 вказаної статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Відповідно п. 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 у порушенні пунктів 2.1 «а», 2.5 ПДР України надано:

- протокол серії ЕПР1 № 566983 від 15.01.2026, за яким ОСОБА_3 01.2026 о 00 годині 12 хвилин на 134 км автодороги М-05 Київ-Одеса, повторно протягом року керував автомобілем LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме, зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України,

- протокол ЕПР1 № 566964, за яким ОСОБА_2 , 15.01.2026 о 00 годині 12 хвилин на 134 км автодороги М-05 Київ-Одеса, керував автомобілем LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія та ніколи його не отримував, правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України,

- відеозаписи з бодікамер поліцейських на 2-х оптичних дисках.

Судом досліджено дані відеозаписи, які надані працівниками поліції, які долучено до протоколів про адміністративне правопорушення.

Як убачається з відеозаписів події, на них зафіксовано факт керування ОСОБА_2 15.01.2026 автомобілем LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , зупинки останнього на вимогу поліцейських, висловлювання йому поліцейським підозри, що той перебуває в стані наркотичного сп`яніння по виявленим ознакам: зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, після чого працівником поліції було запропоновано ОСОБА_2 о 00:17:53 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі; зафіксовано факт згоди ОСОБА_2 о 00:18:52 на проходження такого огляду.

Після такої згоди ОСОБА_2 на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі поліцейський залишив бодікамеру в службовому автомобілі, знявши її о 00:23:41 по 00:28:20 (зі слів останнього відлучився в туалет).

Після відновлення спілкування поліцейського з ОСОБА_2 під відеозапис останній від проходження такого огляду о 00:29:15 відмовився; поліцейським роз`яснено наслідки такої відмови, після чого складено протоколи відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 130 КУпАП та за ч. 5 ст. 126 КУпАП на місці зупинки, зафіксовано факт складання та вручення протоколів (а. с. 14).

Вказаний відеозапис не спростовує твердження ОСОБА_2 про те, що його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі фактично було спровоковано діями поліцейського, який залишивши бодікамеру в автомобілі, спонукав його на таку відмову, пообіцявши, що в разі такої відмови його відпустять та протокол буде складено відносно нього лише за ст. 130 КУпАП.

При цьому суд зауважує, що сумніву у наявності таких провокаційних дій поліцейського на місці події, можливо було уникнути з огляду на наявність бодікамери в іншого працівника поліції, який міг фіксувати місцезнаходження та спілкування ОСОБА_2 в проміжок часу з 00:23:41 по 00:28:20, коли бодікамера вищевказаного поліцейського була залишена в салоні службового автомобіля. Проте, вказаний інший працівник поліції фіксував своєю бодікамерою лише складання протоколу відносно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Разом з тим, встановлення працівником поліції того факту, що ОСОБА_2 є неповнолітнім вимагало прийняття необхідних заходів щодо забезпечення мінімальних стандартних правил, які стосуються неповнолітнього, як особливого суб`єкта правопорушення, який має додаткові права щодо захисту своїх інтересів.

Матеріали провадження не містять даних, які дозволяють встановити, що неповнолітньому ОСОБА_2 у повному обсязі були роз`яснені його права, і поліцейськими були здійснені належні заходи щодо повідомлення батьків неповнолітнього про його затримання під час керування транспортним засобом під час дії комендантської години з ознаками наркотичного сп`яніння.

Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Згідно приписів ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 44, 51, 89, 121-127, 130, ст. 139, ч. 3 ст. 154, ч. 2 ст. 156, ст. ст. 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст. 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 цього Кодексу.

Згідно ст. 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, є неповнолітнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу (ч. 3 ст. 270 КУпАП).

Матеріалами справи встановлено, що протоколи про адміністративне правопорушення від 15.01.2026 року серії ЕПР1 № 566983 та ЕПР1 № 566964 щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, ч. 5 ст. 126 КУпАП були складені без участі батьків (одного з них), іншого законного представника.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про національну поліцію», проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Відповідно до абз. 5 п. 17 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376, проведення опитування малолітніх чи неповнолітніх осіб допускається тільки за участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

До протоколів додано диск з відеозаписом від 17.01.2026 року, на якому зафіксовано розмову поліцейського по мобільному телефону 17.01.2026, під час якої останній повідомляє батька неповнолітнього ОСОБА_2 , що відносно його сина було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 130 ч. 2, 126 ч. 5 КУпАП, зазначивши, що під час зупинки його сина вони не змогли з ним зв`язатись.

Проте, доданим до протоколів вищевказаним відеозаписом з місця події (15.01.2026) жодним чином не підтверджено намагання поліцейського зв`язатись з кимось із батьків неповнолітнього ОСОБА_2 .

Аналізуючи обставини даної справи та вказані вимоги матеріального права, суд приходить до висновку, що працівниками поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення було істотно порушено право неповнолітнього ОСОБА_2 на захист. Установивши, що поліцейські спілкуються з неповнолітнім, вони були зобов`язані забезпечити прибуття на місце події законного представника неповнолітнього, однак, у порушення вимог ст. 270 КУпАП, ч. 2 ст. 33 Закону України "Про національну поліцію", цього не зробили, всі процесуальні дії щодо неповнолітнього проводили у відсутності його законного представника.

Згідно вимог п. 7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, насамперед увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відтак, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язкового залучення законного представника.

При цьому, правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника незалежно від наявності про це клопотання неповнолітнього.

Уповноважена особа - поліцейський не переконався у тому, що ОСОБА_2 правильно розуміє суть правопорушень, вчинення яких йому ставилось у провину, а також наслідки відмови від проходження ним медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, хоча в цьому випадку був зобов`язаний такі дії вчинити шляхом повідомлення і залучення до справи захисника або законних представників, як того вимагають загальні положення норм як національного права, так і міжнародного, зокрема Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наведені обставини вказують на істотне порушення права на захист неповнолітнього, що дає підстави дійти висновку про те, що протоколи про адміністративні правопорушення, які є основними процесуальними документами, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є недопустимими доказами. Незалучення законного представника неповнолітньої особи, що притягається до адміністративної відповідальності тягне недопустимість всіх інших документів, складених працівниками поліції за участю неповнолітнього ОСОБА_2 .

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року за №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до вимог закону.

Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись принципами презумпції невинуватості, поваги до людської гідності, загальними принципами здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури, у зв`язку із недотриманням працівниками поліції порядку складання протоколів про адміністративні правопорушення, що є основними процесуальними документами, які є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, та недотриманням належного фіксування події (щодо отримання згоди/відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, - суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 247 ст. ст. 283-285,287 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Копію постанови направити Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Н. М. Марущак