Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №372/3753/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3753/25

Провадження 2-185/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування за законом, зміну черговості спадкування, третя особа приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Мельник Марина Володимирівна, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування за законом, зміну черговості спадкування. В обґрунтування позову представник позивача вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача – ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилася спадщина на частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . До дня своєї смерті ОСОБА_6 був зареєстрований та фактично проживав з позивачем за однією адресою по АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстрована, але фактично ніколи не проживала відповідачка. Після звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за померлим братом позивачу стало відомо, що 22.01.2024 року за видачею свідоцтва про право на спадщину звернулася відповідачка ОСОБА_5 , яка є донькою ОСОБА_6 та спадкоємицею першої черги за законом. У зв`язку з викладеним, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

07 липня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху.

11 липня 2025 року ухвалою судді вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та витребувано у приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Мельник Марини Володимирівни спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_6 .

17 липня 2025 року на адресу суду надійшла спадкова справа № 1/2024, заведена 22.01.2024 року після смерті ОСОБА_6 .

08 серпня 2025 року представник відповідача – адвокат Бойко Юрій Анатолійович подав через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідач дійсно є дочкою померлого ОСОБА_6 , однак в силу свого віку (16 років на момент смерті спадкодавця), не мала власного заробітку та змоги допомагати батьку матеріально. Незадовго до смерті, батько подарував доньці золоту каблучку та неодноразово здійснював грошові перекази на рахунок відповідачки, що спростовує доводи сторони позивача, що останній не мав власного заробітку та потребував сторонню матеріальну допомогу. Зауважив, що мати відповідачки здійснила грошовий переказ на картковий рахунок рідного сина позивача – ОСОБА_7 в сумі 5 000 грн. на поховання колишнього чоловіка, тому доводи позивача про байдужість та відсутність будь-якої допомоги є неправдивими. Разом з цим, надана позивачем довідка про причину смерті від 08.12.2023 року не є належним та достатнім доказом існування безпорадного стану спадкодавця, тим більше тривалого, потреби сторонньої допомоги саме відповідача. Вказав, що матеріали справи не містять доказів можливості позивача матеріально утримувати та забезпечувати спадкодавця, доказів понесених витрат на придбання продуктів харчування та одягу для померлого протягом тривалого часу та лікування. Вважає, що позивачем не доведено, що саме він впродовж тривалого часу опікувався спадкодавцем, забезпечував його матеріально, готував їжу і що саме ця допомога, яка надавалася протягом тривалого часу проживання із спадкодавцем, була визначальною та єдиною для останнього.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав зазначених у позові.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав пояснив, що ОСОБА_6 його рідний брат. Останній був одружений з законним представником відповідача та вони разом проживали в спірному будинку, 1/3 частка якого належить йому, а - належала покійному брату. Після розірвання шлюбу дружина брата з донькою переїхали проживати в м.Обухів, а брат так і лишився проживати з ними в будинку. Донька до нього майже не приїжджала, тісних стосунків вони не підтримували. В подальшому брат почав зловживати спиртними напоями, заробітку постійного не мав. Він та його родина допомагали, дружина готувала їжу, купляли одяг, лікували. 28.11.2023 року ОСОБА_6 було госпіталізовано до ОСОБА_8 де ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Весь цей час він приїздив до брата, забезпечував необхідним, підтримував. Відповідач у справі нехтувала своїми обов`язками відносно батька, його життям не цікавилась, не надавала допомоги, тому спадкування нею належної брату частки майна вважає несправедливим.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив через його необґрунтованість та безпідставність. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Законний представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила, посилаючись на те, що її донька з батьком мали добрі відносини, спілкувалися. У зв`язку з повномасштабним вторгненням вона з донькою виїхали за кордон. На час смерті батька донька була неповнолітньою, навчалася, свого заробітку не мала. Заперечує як безпорадний стан спадкодавця так і його повне утримання позивачем, необхідність такого утримання.

Третя особа до суду не з`явилась, в поданому клопотанні просила розглядати справу у її відсутність, щодо вирішення спору покладалась на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона дружина позивача. Після одруження брат чоловіка ОСОБА_6 з дружиною проживали з ними разом в їх половині будинку. Брат чоловіка працював, а потім почав вживати спиртне, заходити в запої. Сім`я розпалася. Коли ОСОБА_6 не пив він сам собі давав раду, а коли був в запої вона з чоловіком за ним доглядали. Це десь почалося в 2018 році. В 2021 році вони з чоловіком здавали його на лікування, але результатів не було. Донька ОСОБА_6 приїжджала пару раз в гості. Вона та її матір знали, що спадкодавець зловживає алкогольними напоями. Коли брата чоловіка забрали в лікарню, їх син подзвонив ОСОБА_10 , але вона сказала, що вони їдуть за кордон. На похорон до батька вона не приїхала.

Свідок ОСОБА_11 , показав суду, що познайомився з ОСОБА_6 як лікар-нарколог Обухівської ЦРЛ в 2011 році в реанімаційному відділенні де той перебував у кризовому алкогольному стані. В 2013 році він знову звернувся до лікаря для проходження курсу лікування від алкоголізму. В 2017 році знову звертався з тією ж проблемою. В 2023 році до нього звернувся брат ОСОБА_6 з питанням лікування останнього, оскільки він перебував в черговому кризовому стані через вживання алкоголю. Він відмовився виїжджати додому, запропонував лікування в реанімації. Зовнішній вигляд ОСОБА_12 при зустрічах був неохайний.

Свідок ОСОБА_13 показала, що знає відповідачку і її батьків. Протягом 14 років ОСОБА_6 знала як добру, відзивчиву людину, гарного спеціаліста. В серпні 2023 року він допомагав перекривати дах в її будинку. Про смерть ОСОБА_14 вона дізналась від його колишньої дружини. Що він мав проблеми із здоров`ям вона не чула.

Свідок ОСОБА_15 показала суду, що зі слів ОСОБА_5 їй відомо, що вона спілкувалась з батьком та на шістнадцятиріччя він подарував їй каблучку.

Свідок ОСОБА_16 суду показала, що є тіткою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Дружина з дитиною залишили ОСОБА_14 . Він чекав їх, але вони не повернулися. Він захворів дуже і його доглядав весь час брат. Дружина з донькою не являлися.

Свідок ОСОБА_17 показала суду, що ОСОБА_6 зловживав алкоголем, а допомоги від доньки ОСОБА_10 чи її матері не отримував. Допомагав йому брат, то їсти дасть, то як захворіє приходить. ОСОБА_18 хоч і працював, однак грошей у нього ніколи не було. В кінці листопада 2023 року зателефонувала дружина позивача та сказала, що ОСОБА_19 погано на що вона порадила викликати швидку.

Свідок ОСОБА_20 суду показав, що позивач є його батьком. ОСОБА_6 його дядько, хрещений. З донькою дядька вони підтримували стосунки, переписувалися. З батьком вона спілкувалася через нього, бо в останнього не було телефону. В гості приїздила не часто. Коли дядько хотів поспілкуватися з донькою він приходив до нього і він її набирав. ОСОБА_21 теж зверталася, щоб поговорити з батьком, а він повідомляв що батько в запої. Він повідомляв ОСОБА_10 , що батьку погано і його госпіталізували до лікарні, однак вона вже виїхала за кордон. Про похорон теж її повідомляли, але вона не приїхала.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер у віці 43 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

29.07.2024 року ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця ОСОБА_6

29.07.2024 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. відмовила ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи.

19.05.2025 року ОСОБА_1 також звернувся до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця ОСОБА_6

12.06.2025 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. відмовила у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 оскільки, дочка померлого ОСОБА_5 подала заяву про прийняття спадщини та є родичем першої черги спадкоємців за законом.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом позову у справі є вимоги позивача про усунення від спадкування та зміну черговості права на спадкування шляхом віднесення позивача до першої черги спадкоємців після смерті ОСОБА_6 .

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Одержання права на спадкування наступною чергою стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина п`ята статті 1224 ЦК України).

У справах про усунення від права на спадкування, відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України, суд повинен встановити сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Під безпорадним станом необхідно розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 753/10668/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 372/3988/20-ц.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, суд має з`ясувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 644/7044/15-ц, провадження № 61-30357св18 (на яку посилаються заявники у касаційних скаргах), від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, провадження № 61-3197св19, від 01 лютого 2022 року у справі № 759/18917/17, провадження № 61-12894св20.

Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

У статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

На думку суду, у справі відсутні належні та допустимі докази, які б у своїй сукупності надали змогу дійти висновку про те, що ОСОБА_6 через вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував саме у безпорадному стані.

Вирішуючи спір суд приходить до висновків про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що спадкодавець ОСОБА_6 потребував допомоги саме від відповідача, а остання, у свою чергу, умисно ухилялися від надання такої допомоги, що могло бути підставою для усунення її від права на спадкування.

При цьому суд вважає, що умисної винної поведінки відповідача під час розгляду справи встановлено не було. Також не підтвердилися доводи позивача про умисне ухилення відповідача від надання допомоги батьку і що така допомога потрібна саме від неї.

Встановлені під час розгляду справи обставини, зокрема, спілкування відповідача з померлим батьком телефоном, рідкі зустрічі, не підтверджують умисного ухилення відповідача від надання допомоги ОСОБА_5 .

Отже, у справі, яка розглядається судом не встановлено ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, його безпорадного стану. Крім того, позивач не навів переконливих доказів на підтвердження потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

При цьому суд вважає необґрунтованими посилання позивача та його представника в підтвердження позовних вимог на притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за дрібну крадіжку, наявність заборгованості із сплати аліментів на утримання доньки, оскільки такі документи не носить доказової інформації у справі, не містить інформації щодо предмета доказування, а скоріше характеризують особу спадкодавця.

Оглянута судом медична карта стаціонарного хворого №9017 (23) ОСОБА_6 з якої вбачається, що він доставлений бригадою швидкої допомоги до Обухівсько БЛІЛ 28.11.2023 року о 22.30 де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер не підтверджує під ставність позову.

Як вбачається з матеріалів справи, вони не підтверджують, як і покази свідків те, що ОСОБА_6 не міг самостійно забезпечити умови свого життя, перебуваючи у безпорадному стані. Відсутні також докази, що спадкодавець не міг самостійно забезпечувати умови свого проживання.

ОСОБА_1 не довів ухилення ОСОБА_5 від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_6 , винної поведінки останньої, зокрема відмову від надання батькові допомоги, можливість надання нею допомоги і потребу спадкодавця у допомозі саме від неповнолітньої доньки.

Встановивши, що відповідач не вчиняла умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, та, виходячи із відсутності умов, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування за законом, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про усунення ОСОБА_5 від права на спадкування.

Стаття 1259 ЦК України передбачає можливість зміни черговості одержання права на спадкування, у тому числі і за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 753/16113/20 (провадження № 61-2552св23).

За змістом наведеної норми при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 зроблено висновок по застосуванню частини 2 статті 1259 ЦК України і вказано, що для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судом вже надано оцінку доводам сторін та дослідженим доказам щодо стану здоров`я спадкодавця, з яких встановлено, що він не перебував у безпорадному стані, викликаному похилим віком, тяжкою хворобою чи каліцтвом та не потребував постійного стороннього догляду, а отже відсутня одна з обов`язкових умов для застосування частини 2 статті 1259 ЦК України.

Факт надання спадкодавцю матеріального забезпечення зі сторони позивача є не доведеним, оскільки позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу про надання спадкодавцю нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріального забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - приготування їжі, купівля одягу, ремонт приміщення - систематично та протягом тривалого часу. Такі обставини не підтверджені також показами свідків.

Доводи позивача про те, що він та його дружина, син допомагали брату, дбали про нього не можуть бути достатньою обставиною для усунення відповідачки від права на спадкування за законом в розумінні частини п`ятої статті 1224 ЦК України, оскільки сам факт того, що позивач допомагав брату не є підставою для зміни черговості спадкування та усунення відповідача від спадкування. Також позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідачка мала можливість надати допомогу спадкодавцю, проте ухилилася від обов`язку щодо її надання і при цьому ухилення полягало в умисних діях чи бездіяльності відповідача, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто винної поведінки спадкоємця, що усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій та чи мала спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу в силу свого неповнолітнього віку.

З огляду на викладене, ураховуючи, що позивачем не доведено наявність сукупності юридичних фактів щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування положень ч.2 ст.1259 ЦК України та задоволення вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування, а саме визнання ОСОБА_1 спадкоємцем першої черги за законом після смерті рідного брата.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 11, 15, 16, 1217-1218, 1223, 1224, 1258, 1259 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 48, 50, 76-81, 82, 89, 141, 158, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування за законом, зміну черговості спадкування, третя особа приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Мельник Марина Володимирівна відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 13 квітня 2026 року.

Суддя Т.В.Проць