Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №370/1178/25 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2026 р. Справа № 370/1178/25

Провадження № 2/370/392/25

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Сініциної О.С.

із секретарем судового засідання: Снитко А.А., Коростильовою Н.Ю.

за участю:

представника позивача, адвоката Луганської А.В.,

представника відповідача, адвоката Поліщука П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в селищі Макарові Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору між батьками про сплату аліментів на дітей та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дітьми повноліття

у с т а н о в и в:

До Макарівського районного суду Київської області 29 квітня 2025 року звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору між батьками про сплату аліментів на дітей від 14 серпня 2023 року, збільшення розміру аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 6 000 грн до 12 000 грн щомісячно (по 6 000 грн на кожну дитину), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду до досягнення кожною дитиною повноліття.

Суд ухвалою від 21 травня 2025 року відкрив провадження у справі. Розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача 10 червня 2025 року надійшов відзив.

Від позивача 16 червня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив. Крім того, позивач просила розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Суд ухвалою від 09 липня 2025 року здійснив перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та збільшення розміру аліментів до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 16 червня 2025 року звернулась до суду заяву про уточнення позовних вимог. Заява обґрунтована тим, що сформульовані позовні вимоги не повною мірою відображають правову суть спору та не дозволять у повному обсязі захистити права та законні інтереси дітей, а тому просила суд розірвати нотаріально посвідчений договір між батьками про сплату аліментів на дітей від 14 серпня 2023 року та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дати подання позовної заяви до досягнення дітьми повноліття, а також просила стягнути з ОСОБА_2 витрати на оплату правничої допомоги.

Суд ухвалою від 06 жовтня 2025 року прийняв уточнені позовні вимоги та призначив розгляд справи із врахуванням уточнених вимог.

Суд ухвалою від 11 грудня 2025 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16 липня 2005 року із відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 серпня 2023 року.

У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З метою врегулювання питання матеріального забезпечення спільних дітей між сторонами 14 серпня 2023 року укладений договір про сплату аліментів на дітей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яцино К.С.

Відповідно до пункту 1.1. договору, відповідач зобов`язався сплачувати аліменти у вигляді щомісячної грошової суми у розмірі 6 000 грн по 3 000 грн на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

Однак, істотно змінилися фінансові обставини, що зумовлює необхідність перегляду розміру аліментних зобов`язань. Зокрема, суттєво зросли ціни на товари першої необхідності, освітні послуги, медичне забезпечення, а також витрати на позашкільну освіту, гуртки та секції, які відвідують доньки.

Зокрема, ОСОБА_4 відвідує приватні гуртки та секції, що вимагає регулярних витрат на оплату занять, матеріалів, транспорту та супутніх послуг. Заняття мають на меті всебічний розвиток дитини, що відповідає її віковим потребам та сприяє гармонійному вихованню.

ОСОБА_3 є студенткою навчального закладу, тому щомісячні витрати на її утримання: оплата за навчання, проживання у гуртожитку, витрати на харчування, засобі гігієни, транспорт, придбання одягу, взуття, канцтовари, медичні послуги, продовження ортодонтичного лікування, значно перевищують розмір, визначених договором аліментів – 3 000 грн.

Фактичні витрати на забезпечення життєдіяльності дітей значно перевищують 6 000 грн на місяць. Така сума не покриває навіть мінімальних потреб, встановлених прожитковим мінімумом для дітей відповідного віку.

Водночас, відповідач ОСОБА_2 набув у власність житловий будинок, площею

62,9 кв.м, на підставі договору дарування від 24 серпня 2024 року, а також з відкритих джерел вбачається, що його доходи протягом минулого року суттєво зросли, орієнтовно 45 000 грн на місяць, що свідчить про наявність у нього реальної фінансової спроможності для збільшення розміру аліментів.

Позивачка також зазначила, що у зв`язку з воєнними діями на території України та зростанням психоемоційного напруження, нерегулярне харчування, відсутність повноцінного медичного нагляду тощо, у неї загострились серцево-судинні захворювання та захворювання шлунково-кишкового тракту, з`явились проблеми ментального здоров`я, що виражаються у депресивних станах та безсонні, що потребує дороговартісного обстеження та довготривалого лікування, що також накладає на неї додаткове фінансове навантаження. Однак, вона не має можливості пройти належні медичне обстеження, оскільки пріоритетом є діти, їх утримання, забезпечення безпеки та благоустрою.

У відповіді на відзив, ОСОБА_1 звертає увагу, що їй стало відомо, що відповідач займає посаду заступника генерального директора Державного підприємства «СЕТАМ», середній рівень заробітної плати на такій посаді складає близько 94 814 грн на місяць.

Дочка ОСОБА_5 має намір здобувати вищу освіту у республіці Польща, тож донька відвідує курси з вивчення польської мови.

Відповідач зі свого боку, вже два роки не спілкується з нею, не переймається її фізичним, духовним розвитком та матеріальним становищем. Не вважає за належне вітати доньку з днем народження. Попри те, що донька проживає у Солом`янському районі міста Києва, який регулярно потерпає від ракетних обстрілів, відповідач жодного разу не поцікавився питанням її безпеки.

Уточнюючи позовні вимоги, позивачка посилається на приписи статті 192 Сімейного кодексу України, згідно з якими, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, визначених цим Кодексом.

У цьому контексті застосовується частина перша статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Отже, укладений договір може бути розірваний, якщо його умови перестали забезпечувати належний рівень утримання дитини в нових обставинах. Розірванню договору про утримання дитини є правомірним, якщо обставини після укладення договору істотно змінилися, інтереси дитини порушуються або не захищаються належним чином, діючий договір не відповідає реальному економічному становищу сторін.

Від представника відповідача, адвоката Поліщука П.П. до суду надійшли пояснення у справі, в яких просив відмовити у задоволенні позову з урахуванням уточнених вимог з огляду на таке.

Посилання позивача на правову підставу для розірвання договору за статтею 652 Цивільного кодексу України щодо істотних змін обставин, якими керувалися сторони під час укладення договору є необґрунтованими, оскільки зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті – змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, позивач повинна довести як зміну істотних обставин, якими сторони керувалися укладаючи договір, так і наявність всіх умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, але позивач належними, допустимими та достатніми доказами не довела що обставини, якими позивач та відповідач керувалися у час укладення спірного договору, істотно змінились, а також доказів того, що одночасно існують обставини, зазначені у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України.

Так, посилання позивачки, як на істотну зміну обставин, відвідування дочкою сторін ОСОБА_4 приватних гуртків та секцій, навчання старшої дочки ОСОБА_5 у навчальному закладі, проживання її в гуртожитку, купівлю їй одягу та ортодонтичне лікування, набуття відповідачем нерухомого майна, збільшення доходів відповідача, стан здоров`я позивача, не можуть вказувати на істотні зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору.

Варто уваги, що житловий будинок відповідач набув за договором дарування від його сестри, але ця обставина не свідчить про будь-яку зміну істотних обставин, зокрема у майновому стані відповідача, оскільки такий будинок він набув безкоштовно, у зв`язку з тим, що у відповідача відсутнє житло, спільний будинок сторін відповідач залишив для проживання позивача та дітей.

Всі інші обставини, були передбачувані та навіть існували на момент укладення сторонами спірного договору.

Донька ОСОБА_6 відвідувала приватні гуртки та секції і на час подружнього життя сторін, і на момент укладення спірного договору. Навчання дочки ОСОБА_5 та проживання у гуртожитку, придбання одягу, було відомо сторонам на момент укладення договору, оскільки ці події відбувалися одночасно з укладенням сторонами спірного договору та узгоджувалося батьками між собою. Донька ОСОБА_5 навчається на бюджетній формі навчання.

Ортодонтичне лікування ОСОБА_3 почалося ще у 2021 році, за довго до укладення спірного договору, під час перебування сторін у шлюбі, вартість яких у розмірі 48 460 грн, оплатив відповідач.

Крім того, позивач не довела, що у відповідача збільшився дохід, у порівнянні на момент укладення спірного договору. Навіть, за умови, збільшення заробітної плати відповідача, це не є підставою для розірвання договору.

Умовами договору визначено настання таких обставин, як навчання, курсів, лікування, відповідно до яких батько зобов`язаний брати рівну з матір`ю участь у додаткових витратах на дітей, шо викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо).

Тобто, за умовами договору дозволяє позивачу повністю збалансувати з відповідачем витрати щодо оплати платних курсів та гуртків дітей, їх навчання, лікування, проживання у гуртожитку, а у разі, ухилення відповідача від сплати таких витрат, позивач не позбавлена можливості стягнути їх у судовому порядку.

Представник відповідача звертає увагу суду, що позивачка обрала неефективний спосіб захисту, оскільки у випадку зміни матеріального стану платника чи стягувача аліментів, які сплачуються на підставі договору між батьками, не є підставою для розірвання договору.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Статтею 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Макарівський районний суд Київської області рішенням від 09 серпня 2023 року розірвав шлюб між сторонами, укладений 16.07.2005 Відділом реєстрації актів цивільного стану Полонського районного управління юстиції Хмельницької області, актовий запис

№ 90.

У шлюбі у сторін народились двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі частини першої статті 189 Сімейного кодексу України, між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Володимирівною14 серпня 2023 року укладений Договір між батьками про сплату аліментів на дітей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яцино К.С., зареєстрований у реєстрі за № 1192.

Згідно з пунктом 1 Договору сторони, зокрема, домовилися, що батько на виконання своїх батьківських обов`язків, зобов`язується: утримувати дітей шляхом щомісячної сплати матері аліментів до досягнення ними повноліття. Аліменти сплачуються батьком у вигляді грошової суми, розмір якої за домовленістю сторін складає 6 000 грн по 3 000 грн на кожну дитину щомісячно. Аліменти сплачуються батьком у вигляді грошової суми, розмір якої за домовленістю сторін складає не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до частини першої статті 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Приписами статті 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частинами першою-третьою статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, визначеного частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За частиною четвертою статті 157 Сімейного кодексу України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 109 Сімейного кодексу України визначено, що договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Істотними умовами договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини є умови про участь у забезпеченні умов життя дитини тим з батьків, хто буде проживати окремо, а також умови здійснення ним прав і обов`язків по вихованню дітей. До цього договору можуть бути застосовані загальні положення зобов`язального та договірного права, які містяться у ЦК України і не суперечать загальним засадам регулювання та суті сімейних відносин.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 361/8526/21.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 192 Сімейного кодексу України).

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 Цивільного кодексу України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 Цивільного кодексу України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття – «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Одним з критеріїв істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться й про випадки, коли одна із сторін не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначених приписів закону має співвідношення шкоди з тим, на що могла очікувати від виконання договору сторона (постанова Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 902/364/19).

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення, зокрема того, чи є істотною різниця між тим, на що мала право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що у дійсності вона змогла отримати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18).

Статтею 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Звертаючись з вимогою про розірвання оспорюваного договору та стягнення з відповідача 1/3 всіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дітьми повноліття, позивач ОСОБА_1 зазначає, що фінансові обставини істотно змінилися, що зумовлює необхідність перегляду розміру аліментних зобов`язань, але позивач не навела будь-яких доводів у частині наявності істотних змін обставин, які сторони не могли передбачити на час укладення спірного договору.

Посилання позивачки, як на істотні зміни, пов`язані із відвідуванням доньок гуртків, секцій, зростання цін на товари першої необхідності, освітні послуги, медичне забезпечення, а також навчання старшої доньки, що вимагає певних витрат, яка вступила у Коледж архітектури та дизайну у серпні 2023 року, її лікування у лікаря-ортодонта, яке розпочалося ще у 2021 році, на підтвердження чого відповідач надав копію зведеного звіту такого лікування, не можуть вважатися обставинами, які сторони не могли передбачити. Також матеріали справи не містять доказів про поліпшення матеріального становища відповідача, а надана позивачем суду копія декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування містить інформацію про розмір, отриманих відповідачем доходів за 2023 рік, у рік укладення спірного договору. Отримання нерухомого майна у дар не є тим видом доходу, який слід враховувати під час розрахунку розміру та стягнення аліментів (постанова Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 682/2133/14-ц).

Крім того, Договором передбачено, що перерахунок суми аліментів здійснюється сторонами самостійно відповідно до рівня інфляції, вікових потреб дитини та чинного законодавства України, яким визначається новий розмір прожиткового мінімуму.

За пунктом 3.2 Договору батько зобов`язаний брати рівну з матір`ю участь у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батько зобов`язаний і надалі сплачувати їм аліменти до досягнення кожною двадцяти трьох років ( пункт 14 Договору).

Пунктом 13 Договору визначено, що спори, що виникають між батьками, вирішуються у порядку переговорів, з усіх інших питань, що не врегульовані цим договором сторони керуються чинним законодавством України, а у випадку неможливості вирішити спірні питання – у судовому порядку.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

У цьому аспекті слід врахувати поведінку позивачки, за зверненням якої, Макарівський районний суд Київської області видав судовий наказ від 05 липня 2024 року у справі № 370/1973/24 щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.07.2024 року до досягнення дітей повноліття.

Зазначений судовий наказ, Макарівський районний суд Київської області ухвалою

від 23 жовтня 2024 року скасував, як такий, що не підлягає виконанню.

Постановляючи ухвалу від 23 жовтня 2024 року суд посилався на заперечення щодо доводів заявника про відсутність у нього обов`язку сплачувати аліменти на утримання дітей ґрунтуються на тій підставі, що судовий наказ було видано помилково, тому що стягувачем було свідомо надано недостовірні/неповні відомості, у тому числі, і щодо існування спору про розмір аліментів, та обов`язок боржника щодо сплати аліментів на дітей виконано (та продовжує виконуватися) добровільно поза межами виконавчого провадження, а за умовами договору між батьками про сплату аліментів на дітей, а спірні питання повинні вирішуватись виключно у позовному провадженні.

Водночас, суд в ухвалі від 23.10.2024 встановив, що починаючи з 18.08.2023 року по теперішній час, ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання дітей, на умовах та у розмірі встановленому у договорі від 14.08.2023.

Також суд звертає увагу, що разом із відзивом на позовну заяву відповідач надав копію заяви-пропозиції до ОСОБА_1 щодо вирішення питання про збільшення розміру аліментів, шляхом внесення відповідних змін у Договорі від 14.08.2023, зазначивши, що за червень

2025 року вже сплатив аліменти у розмірі по 6 000 грн на кожну дитину, на підтвердження чого надав копії платіжних інструкцій.

У відповідь на заяву-пропозицію, позивач, зокрема, зазначила, що сплата аліментів у збільшеному розмірі є позитивним сигналом, але не дає їй належної впевненості у готовності відповідача сплачувати цю суму на постійній основі без належної фіксації умов у судовому рішенні. Готова зафіксувати домовленості нотаріально, у тому числі на майбутнє для уникнення подальших спорів, лише після винесення відповідного рішення судом.

За таких обставин, ураховуючи, що у цій справі, між сторонами, які є батьками двох дітей, був укладений договір між батьками про сплату аліментів на дітей, положеннями якого сторони встановили сплату батьком аліментів і їх використання, понесення додаткових витрат, можливість вирішення спірних питань, будь-яких доказів про наявність обставин, які б свідчили про невиконання відповідачем договору в частині сплати аліментів на утримання дітей чи звернення позивачки до відповідача з відповідними зауваженнями або пропозиціями щодо збільшення розміру аліментів, матеріали справи не містять, урахувавши відсутність доказів на підтвердження порушення прав позивача, суд дійшов висновку про недоведеність істотних змін обставин, які не існували та/або сторони не могли передбачити під час укладення нотаріального договору між батьками про сплату аліментів від 14 серпня 2023 року, тож суд дійшов висновку про відсутніх правових підстав для його розірвання згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору між батьками про сплату аліментів на дітей та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дітьми повноліття.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 13 квітня 2026 року.

Інформація сторін:

- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О. С. Сініцина