Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №368/1715/25 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1715/25

2/368/339/26

Рішення

Іменем України

"09" квітня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі:

Головуючий суддя – Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання – Токовенко Н.О.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, суд, -

В С Т А Н О В И В :

09.10.2025 року на адресу Обухівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого:

1. Розірвати шлюб між нею, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований 26 листопада 2021 року у Ржищівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 44;

2. Після розірвання шлюбу залишити їй моє шлюбне прізвище « ОСОБА_4 »;

3. Стягнути з відповідача понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

4. У зв`язку із необхідністю здійснення нею постійного догляду за малолітньою дитиною, розгляд даної справи проводити без її участі;

4. Судову кореспонденцію надсилати смс-повідомленнями за телефоном: НОМЕР_3 , а судове рішення надіслати мені поштою за адресою мого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги, які викладені в прохальній частині позовної заяви, позивачка ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права:

- Вона, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відповідачем за даним позовом, 26 листопада 2021 року у Ржищівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 44.

Від цього шлюбу вони мають малолітню дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження дитини додається).

Причиною її звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу стало те, що за час спільного проживання з відповідачем у них склалися різні погляди на життя, почуття взаємної любові та поваги між нами поступово були втрачені, вони перестали проявляти турботу один до одного, і їхнє подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить як її, так і його інтересам.

З 2022 року відповідач проживає окремо від позивачки та дитини, адреса його місцезнаходження їй невідома.

З того часу відповідач до неї та до своєї дочки навідується вкрай рідко, присуджені судом аліменти на утримання нашої спільної дитини, - не сплачує і на її про це прохання не реагує зовсім.

Шлюбні стосунки між нею та відповідачем припинені вже близько трьох років.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Вважає, що шлюб між нами є лише формальним.

За її глибоким переконанням, - подальшого сенсу підтримувати наші сімейні відносини немає.

Таким чином, вона та відповідач припинили шлюбні стосунки, внаслідок чого їхнє подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їхнім з ним інтересам, з підстав, наведених вище.

На примирення – вона - не згодна, оскільки переконана, що спроба їхнього примирення лише ускладнить їхні взаємовідносини і, за будь яких обставин, - збереження їхнього шлюбу вважає неможливим.

Майновий спір між ними на час розірвання шлюбу, - відсутній.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, - шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України, - позов може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями ст. 51 Конституції України та ч. 1ст. 24 Сімейного Кодексу України, шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 цього Кодексу особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно ч. 2 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України, позов може бути пред`явлений одним із подружжя. Позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

На виконання припису п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляю про наявність у мене оригіналів письмових доказів, копії яких додано до цієї позовної заяви.

Заходи досудового врегулювання спору та заходи забезпечення доказів або позову до подання даної позовної заяви мною не здійснювалися.

Судові витрати, які вона понесла у зв`язку із подачею даного позову складають 1211 грн. 20 коп. сплаченого мною судового збору.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести в зв`язку із розглядом справи, - нею не проводився.

Іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав явона не подавала.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи, керуючись ст. ст. 24, 105, ч. 1 ст. 110, 112 СК України, ст. ст. 4, 27, 175, 177 ЦПК України, - позивачка просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).

09.10.2025 року автоматизованою системою документообігу Кагарлицького районного суду Київської області на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/1715/25, провадження № 2/368/1079/25.

10.10.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла відповідь № 1877874 від 10.10.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, в якій зазначено, що ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), - відповідач по даному цивільному провадженню, - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

05.11.2025 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 16 год. 00 хв. 10.12.2025 року.

10.12.2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області винесено ухвалу (як окремий процесуальний документ), згідно якої:

1. Клопотання відповідача, - ОСОБА_3 , - про надання сторонам терміну на примирення, - задовольнити.

2. Надати сторонам по справі, - позивачці, - ОСОБА_1 , та відповідачу, - ОСОБА_3 , - термін на примирення до 09 год. 00 хв. 09.02.2026 року.

3. Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , - про розірвання шлюбу, (справа № 368/1715/25, провадження № 2/368/1079/25), - зупинити на підставі ч. 7 ст. 240, п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та надати подружжю термін для примирення строком до 09 год. 00 хв. 09.02.2026 року.

09.02.2026 року Кагарлицьким районним судом Київської області винесено ухвалу, згідно якої:

- провадження у справі (після надання терміну на примирення) – віновлено, призначено справу до підготовчого судового засідання на 09 год. 00 хв. 09.04.2026 року.

09.02.2026 року проведення підготовчого судового засідання – відкладено на 09 год. 00 хв. 09.04.2026 року, - в зв`язку з відсутністю енергозабезпечення приміщення Кагарлицького районного суду Київської області.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 09.04.2026 року, позивачка ОСОБА_1 , - не з`явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - в телефонному режимі позивачка повідомила секретаря судових засідань, що просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує, та просить їх задовольнити, категорично заперечує проти надання терміну на примирення, так як примирення між нею та відповідачем – не відбулося.

Після розірвання шлюбу має намір мати прізвище « ОСОБА_4 ».

Судові витрати залишає за собою, та не бажає їх стягувати з відповідача.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 09.04.2026 року, відповідач ОСОБА_3 - не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - в телефонному режимі відповідач повідомив секретаря судових засідань, що він просить суд слухати справу без його участі, проти задоволення позовних вимог (розірвання шлюбу), - не заперечує, примирення між ним та позивачкою – не відбулося.

Фактичне визнання позову відповідачем ОСОБА_2 на стадії підготовчого судового засідання, - дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам проведення підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров ’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, - відповідач по даному цивільному провадженню, - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Що стосується тієї обставини, що м. Кагарлик Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району, а справа слухається не в Обухіському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:

Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - м. Кагарлик, - відноситься до Обухівського району Київської області.

Разом з тим, відповідно до роз`яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як м. Кагарлик – до адміністративно – територіальної реформи, - було адміністративно – територіальним центром Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.

Відповідно, враховуючи предмет спору (розірвання шлюбу), враховуючи місце реєстрації та проживання відповідача – фізичної особи, та враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце загальне правило, - підсудність за місцем проживання (реєстрації) фізичної особи - відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.

- Позивачем по справі є фізична особа – ОСОБА_6 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с. Яблунівка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянка України, паспорт громадянки України, - ID – картка № НОМЕР_4 , виданий 15.12.2021 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 );

- Відповідачем по даній справі є фізична особа – ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець місто Кагарлик Київської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 28 серпня 2007 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання та стягнення аліментів, - за наступних обставин:

- 26 листопада 2021 року позивачка ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , - відповідачем по даній справі.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , яке видане 26 листопада 2021 року Ржищівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому зазначено, що:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець місто Кагарлик Кагарлицького району Київської області Україна, громадянин України та, -

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка село Яблунівка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянка України, -

- зареєстрували шлюб 26 листопада 2021 року, про що 26 листопада 2023 року Ржищівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис за № 06.

Прізвище після державної реєстрації шлюбу:

Чоловіка – ОСОБА_4 .

Дружини – ОСОБА_4 .

Від шлюбу сторони мають одну малолітню дитину, - ОСОБА_5 , 2022 року народження.

Вищевказаний факт (наявність у сторін спільної малолітньої дитини) підтверджується свідоцтвом про народження:

- серії НОМЕР_7 , яке видане 20 січня 2022 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому зазначено, що:

- ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Кагарлик Київської області, Україна, Україна, про що 20 січня 2022 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), складено відповідний актовий запис за № 6.

В графі «Батьки» зазначені:

Батько – ОСОБА_3 , громадянин України, - (відповідач по даній справі).

Мати – ОСОБА_1 , громадянка України, - (позивачка по даній справі);

Відомостей про вагітність позивачки ОСОБА_1 , - в матеріалах справи, - немає.

Ознак майнового спору між сторонами – з матеріалів цивільного провадження, - не вбачається.

- Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін, та обгрунтування судом задоволення позову в частині розірвання шлюбу:

- Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, - позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , - проживають в різнах населених пунктах, на різних житлових площах, відповідно, - не проживають спільно, як одна сім`я, - більше 2 – ох років, окрім того, ще на час спільного проживання на протязі тривалого часу (на протязі одного року), - між сторонами існували неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , - практично не спілкуються між собою, відповідно, - спільного сімейного життя не мають, відповідно, - спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою, а їхнє епізодичне спілкування обумовлено наявністю спільної малолітньої дитини, та, відповідно, - обумовлено спілкуванням відповідача з своєю дитиною.

Майнових спорів між сторонами станом на час винесення рішення про розірвання шлюбу, - немає.

Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, - позивачка ОСОБА_1 , - кегорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно – сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_3 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу (що вже є здійсненим фактом на протязі більше 2 – ох років), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам та інтересам малолітньої дитини.

Що стосується відповідача ОСОБА_3 , - то він в своєму усному клопотанні, яке повідомив в телефонному режимі секретарю судового засідання, - не заперечує проти розірвання шлюбу, так як примирення – не відбулося.

Враховуючи категоричну позицію як позивачки, так і позицію відповідача, які висловлені сторонами, та які, відповідно, - спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки після надання сторонам строку на примирення, - такого не відбулося, хоча – з моменту винесення ухвали суду про примирення – минуло майже 4 місяці, а тому подальше надання строку сторонам на примирення на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивачки, так і інтересам малолітньої дитини.

Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.

Норми Конституції України.

Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.

Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.

Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивачки ОСОБА_1 , - в зв`язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов`язків, різні характери та різні погляди на життя, так має місце і пряма згода відповідача ОСОБА_3 на розірвання шлюбу, що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам малолітньої дитини.

Норми галузевого права, - норми СК України.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.

Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 2 – ох років, - відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 2 – ох років, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних – шлюбно – сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше 2 – ох років), відсутнє поняття сім`ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім`ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім`ї між сторонами, та, як вважає суд, - дані негативні відносини з часом, - лише посилюються.

Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім`я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 2 – ох років, - не проживають як чоловік та жінка, у позивачки ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь – які відносини з відповідачем ОСОБА_3 , - що є обопільним, в зв`язку з чим, - сторони проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, відповідно, - в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, а тому сторони на даний час фактично є чужими людьми, які фактично нічим не пов`язані, окрім факту реєстрації шлюбу в установленому Законом порядку та наявністю спільної малолітньої дитини.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь – яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.

Суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і бажають його розірвати.

Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб`єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім`ї, як основи суспільства.

Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.

Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивачки на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в прямій позиції відповідача, - що зводить нанівець намагання суду примирити сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`ялений одним із подружжя у будь – який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно – сімейних відносин тривалий час, - більше 2 – ох років, спорів майнового спору між сторонами немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.

Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам малолітньої дитини.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв`язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Що стосується прізвища, яке буде мати позивачка після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що внаслідок реєстрації шлюбу, який розривається даним рішенням, позивач змінила своє прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_4 », та після розірвання шлюбу позивачка бажає залишити собі прізвище, яке отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, (шляхом подання відповідної письмової заяви до суду), а тому суд приходить до висновку щодо задоволення клопотання позивачки щодо залишення їй після розірвання шлюбу прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності позивачки ОСОБА_1 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.

Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд приймає рішення про залишення позивачці прізвища, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається судом, - « ОСОБА_4 », причому, суд зазначає, що в даному випадку вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише позивачки, як це передбачено нормою сімейного права, зокрема, - положенням ст. 113 СК України, так як під час вирішення даного питання думка відповідача ОСОБА_3 , - судом не враховується.

Що стосується порядку та способу виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.

Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивачка ОСОБА_1 , - мали місце;

- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ст.ст. 180 – 183, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, - позов підлягає до задоволення;

- підстав для допуску рішення до негайного виконання- немає;

- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися;

- судові витрати слід залишити за позивачкою (з огляду на її клопотання про залишення понесених нею судових витрат за нею).

Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу (орієнтовно 2 роки), а тому, зважаючи на обставини справи, - суд вважає, що примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам як позивачки так і інтересам малолітньої дитини , а тому, - має бути розірваний на підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 – 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , - про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 26 листопада 2021 року Ржищівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) між:

- ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем місто Кагарлик Київської області, громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 28 серпня 2007 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 ), та, -

- ОСОБА_9 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженкою с. Яблунівка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянкою України, паспорт громадянки України, - ID – картка № НОМЕР_4 , виданий 15.12.2021 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_1 ), -

- свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 , яке видане 26 листопада 2021 року Ржищівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

- актовий запис за № 44, складений Ржищівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 26листопада 2021 року, - розірвати.

Після вступу рішення в законну силу, - ОСОБА_10 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженці с. Яблунівка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянці України, паспорт громадянки України, - ID – картка № НОМЕР_4 , виданий 15.12.2021 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_1 ), -

- залишити прізвище, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, - « ОСОБА_4 ».

Встановити порядок виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.04.2026 року.

Суддя: Закаблук О.В.