Вирок від 09 квітня 2026 р. у справі №277/190/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 277/190/25

Провадження № 1-кп/0285/249/26

10 квітня 2026 року м. Звягель

Колегія суддів Звягельського міськрайонного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

сторони кримінального провадження та інші учасники судовому провадження:

прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_7 ,

законний представник обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисник ОСОБА_9 ,

потерпілий ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 277/190/25 (12024060540000152 від 22.11.2024) за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Ємільчине Житомирської області, громадянин України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інвалід війни 1-ї групи, не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_11 справи в суді

19.02.2025 зі Звягельської окружної прокуратури до Ємільчинського районного суду Житомирської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024060540000152 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 21.02.2025 задоволено клопотання ОСОБА_7 про розгляд кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів.

Відповідно до ухвали Житомирського апеляційного суду від 26.02.2026 задоволено подання голови Ємільчинського районного суду та справа направлена для розгляду до Новоград-Волинського (наразі Звягельського) міськрайонного суду Житомирської області.

Згідно з ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 10.03.2025 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, ухвалою від 28.04.2025 задоволено клопотання про розгляд кримінального провадження колегіально у складі трьох суддів.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

21 листопада 2024 року у вечірню пору доби, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 знаходився за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , де між ним та його матір`ю ОСОБА_12 виник словесний конфлікт, в ході якого у нього виник злочинний умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень останній.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 без розриву у часі, перебуваючи в положенні сидячи на інвалідному візку, правою ногою умисно наніс один удар в область грудної клітини матері ОСОБА_12 , яка стояла навпроти, від якого остання присіла, та відразу наніс ще один удар ступнею правої ноги в обличчя матері, від якого вона впала на підлого спиною донизу.

Після цього ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на протиправне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , під`їхав на інвалідному візку до останньої, яка лежала на підлозі спиною донизу, та зі значною силою прикладання, наніс ступнею правої ноги не менше 4-х ударів по тулубу та не менше 6-ти ударів по голові ОСОБА_12 .

У результаті нанесених ударів ОСОБА_7 умисно заподіяв ОСОБА_12 тілесні ушкодження: масивні синці в навколоочних ділянках з переходом на синку носа, щоки та підборіддя, садна в ділянці кута нижньої щелепи зліва, на лобі справа, на підборідді, в ділянці перенісся, крововиливи в м`яких тканинах голови в лівій скроневій ділянці, в лобній ділянці посередині, в правій скронево-виличній ділянці, в потиличній ділянці зліва; численні переломи кісток верхньої щелепи та носа зі зміщенням, подвійний перелом нижньої щелепи, обмежені крововиливи під м`які мозкові оболонки в правій скроневій, лобній та тім`яній долях по зовнішній поверхні, над півкулями мозочку, лівій скроневій та тім`яній долях; синці в підключичній ділянці зліва, крововиливи в м`яких тканинах підключичної ділянки зліва, повні поперечні прямі переломи 5011 ребер зліва по середній та задній пахвовій лінії та повні поперечні непрямі переломи 7-10 ребер зліва по середньо-ключичній лінії з численними пошкодженнями пристінкової плеври; синці по зовнішній поверхні правого плеча в середній третині, в правій здухвинній ділянці, по передньо-внутрішній поверхні правого стегна, на всьому протязі, по передньо-внутрішній поверхні лівого стегна на всьому протязі, в проекції крила лівої здухвинної кістки, на тильній поверхні лівого передпліччя в середній третині, садна на лівому лікті, на тильній поверхні правого передпліччя в нижній третині, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент спричинення, що спричинило смерть потерпілої.

2.2 Формулювання обвинувачення згідно з обвинувальним актом

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_12 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 115 КК України.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження

3.1. Щодо позиції обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину визнав частково. Пояснив, що з матір`ю проживали вдвох. Матір була його опікуном. Повністю обслуговуватись сам не може, матір допомагала. Ввечері 21.11.2024, десь близько 8-10 години вони з матір`ю почали сваритися, голосно, на високих тонах. Під час сварки він знервувався, його почало телепати. Матір була п`яна та почала його бити, він скипів та почав її бити. Удари наносив правою ногою, бо тільки вона працює. Ударів було багато, не менше чотирьох, дах поїхав, нічого не пам`ятає. Перший удар був у область обличчя, грудини на скільки міг високо. Матір стояла під час першого удару. Потім вона впала і бив у живіт та в голову, в обличчя. Вона почала плакати, він її залишив і поїхав у свою кімнату. Потім вона просила води, він приніс їй воду, поставив біля неї і поїхав у кімнату. У своїй кімнаті знаходився якийсь період часу, а потім стало тихо. Виїхавши із своєї кімнати побачив, що матір лежала на спині, він гукав, штурхав її, але вона не відповідала. Певне, вона хотіла встати і впала, і захлинулася, бо лежала головою наверх. Він хотів додзвонитись до лікарні, але не міг знайти телефон. Його знайшли вже пізніше, він був у іншій кімнаті. Щоб покликати на допомогу сусіда, він відтягнув матір від проходу та поїхав до сусіда ОСОБА_13 . Потім приїхала поліція. У вчиненому щиро розкаявся, жалкує про вчинене, він не хотів її вбити. Визнає свою вину. Готовий нести відповідальність за вчинене.

Захисник при призначенні покарання просив врахувати пом`якшувальну обставину, що ОСОБА_7 вину визнав повністю, сприяв розкриттю злочину, а також те, що фактично обвинувачений опинився у складних сімейних обставинах, він виконував свій обов`язок по захисту Батьківщини і отримав незворотні ушкодження здоров`я, наразі має інвалідність 1-ї групи, тому просив із застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням амбулаторного лікування за місцем відбування покарання.

Законний представник повідомив, що він не може висловити свою думку щодо покарання ОСОБА_7 , оскільки він є його братом, а загибла є його матір`ю, тому утримується від висловлення своєї позиції щодо розміру покарання.

3.2. Щодо позиції сторони обвинувачення

Прокурор у судовому засіданні наполягала на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просила суд визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаної частини статті у виді 10 років позбавлення волі. Також просила застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку у закладі охорони здоров`я за місцем відбування покарання. До вступу вироку у законну силу обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

3.3. Щодо позиції потерпілої сторони

Потерпілий у судовому засіданні пояснив, що він є рідним братом загиблої. Сталося це близько двох годин ночі. Йому дзвонили на телефон, але він не взяв трубку. Трубку взяла дружина і повідомила, що у будинку сестри поліція, швидка. Прийшовши до будинку сестри, зайшов і побачив, що сестра лежить мертва на підлозі. Більше до хати не заходив. З сестрою стосунки підтримував. З сином ОСОБА_14 стосунки не були добрі, він постійно на нею сварився. Сестра не зловживала спиртним. Вона не говорила, що між ними конфлікт, але він бачив синяки і розумів, що це міг зробити лише ОСОБА_15 . До війни у них стосунки були хороші. Після війни він повернувся скалічений, тому відносини погіршилися. Спочатку за ОСОБА_15 доглядав батько, але він помер. Наразі він з племінником спілкується. Він страждає з того, що сталося. Не просить сильного покарання, пов`язаного із позбавленням волі, бо він вже є покараний.

IV. Досліджені в судовому засіданні докази сторони обвинувачення

4.1 Письмові докази

З витягу з ЄРДР вбачається, що 22.11.2024 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 12024060540000152 за ч. 1 ст. 115 КК України щодо ОСОБА_7 , у якого 21.11.2024 у вечірню пору доби за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 у ході словесного конфлікту з матір`ю ОСОБА_7 виник злочинний умисел на заподіяння смерті останній. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 умисно правою ногою наніс удари в область тулуба та голови ОСОБА_12 , спричинивши множинні тілесні ушкодження потерпілій, і в такий спосіб заподіяв смерть останній (а. с. 118).

Відповідно до рапорту 22.11.2024 о 01:02 на службу 102 надійшло телефонне повідомлення ОСОБА_16 , що до нього звернувся сусід ОСОБА_17 , який пересувається у інвалідному візку, та повідомив, що його мати ОСОБА_12 в крові, має на тілі тілесні ушкодження, без ознак життя. На її тілі заявник бачив тілесні ушкодження. В результаті відпрацювання ОСОБА_7 зізнався про скоєне (а. с. 119-120).

У протоколі огляду місця події від 22.11.2024 із фототаблицею зафіксовано обстановку у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено труп ОСОБА_12 . Детально описано місце знаходження трупу, обстановку у кімнатах, зокрема, у кімнаті № 1 та № 4 було виявлено пластикові пляшки із водою, на подушці у кімнаті № 1 виявлено два мобільні телефони (а. с. 121-149).

Вилучені речі внаслідок огляду місця події постановою слідчого від 22.11.2025 визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження (а. с. 150).

Відповідно до повідомлення КНП “Ємільчинська лікарня” Ємільчинської селищної ради Житомирської області ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а. с. 151).

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть № 1986 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено місце смерті: АДРЕСА_1 , зазначено причину смерті: а) травматичний шок; б) поєднана тупа травма голови та тулуба із численними переломами кісток обличчя та ребер (а. с. 152).

Згідно із висновком експерта № 87 від 28.01.2025 (судово-медична експертиза) встановлено, що смерть ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала від поєднаної тупої травми голови та тулуба із численними переломами кісток верхньої та нижньої щелеп, крововиливами під м`які оболонки головного мозку, переломами 5-11 ребер та 7-10 ребер зліва з ушкодженням пристінкової плеври, які укладнилися розвитком шоку. Описано тілесні ушкодження трупа ОСОБА_12 . Зазначено, що вказані ушкодження у ОСОБА_12 утворилися незадовго (за декілька годин) до настання смерті від дії тупого предмету (предметів), не виключена можливість від ударів руками та ногами, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент спричинення та є в прямому причинному зв`язку із настанням смерті. Травма голови ОСОБА_12 утворилася не менш як від семиразової дії тупого предмету (предметів). Травма тулуба ОСОБА_12 утворилася не менш, як від п`ятиразової дії тупого предмету (предметів). Характер та особливості травмуючої поверхні в ушкодженнях не відобразилися. Судячи по характеру та локалізації тілесних ушкоджень не виключена можливість, що деякі з них могли утворитися при падінні з вертикального чи близького до такого положення, але утворення всього комплексу ушкоджень у ОСОБА_12 за таких умов неможливо. У крові трупа ОСОБА_12 виявлений етиловий спирт у концентрації 2,11 проміле. Судячи по характеру та ступеню розвитку трупних явищ, можна вважати, що з моменту настання смерті до експертизи трупа пройшло близько 14-18 годин (а. с. 153-155).

З висновку експерта № 237 від 11.02.2025 (додаткова судово-медична експертиза) вбачається, що судячи по характеру та локалізації тілесних ушкоджень, не виключена можливість, що в момент утворення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 могла знаходитися як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні. Судячи по характеру та локалізації тілесних ушкоджень, не виключена можливість, що весь комплекс тілесних ушкоджень міг утворитися при обставинах, вказаних ОСОБА_7 під час допиту його в якості підозрюваного та під час проведення слідчого експерименту з його участю 22.11.2024 (а. с. 156-159).

З висновку експерта № 16 від 10.02.2025 (комісійна судово-медична експертиза) вбачається, що характер виявлених тілесних ушкоджень, результати судово-гістологічної та судово-токсикологічної експертизи дають можливість стверджувати, що врятування життя гр. ОСОБА_12 при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги не виключається (а. с. 160-162).

Відповідно до протоколу затримання 22.11.2024 о 05-30 год. ОСОБА_7 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України. Ознайомившись із підставами затримання та правами та обов`язками затриманого ОСОБА_7 пояснив, що була сварка із матір`ю в ході якої наніс удари ногою в обличчя, вбивати не хотів (а. с. 167-168).

Згідно з копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 12.06.2023 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має першу групу інвалідності, поранення пов`язане із захистом Батьківщини, потребує постійного стороннього догляду (а. с. 178).

Відповідно до результатів токсикологічних досліджень ОСОБА_7 22.11.2024 не перебував у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння (а. с. 182-184).

З копії протоколу проведення слідчого експерименту від 22.11.2024 та долученого відео вбачається, що 22.11.2024 по АДРЕСА_1 за участі ОСОБА_7 та його захисника, понятих, статиста проведено слідчий експеримент з метою перевірки показань підозрюваного ОСОБА_7 . Обвинувачений повідомив, що між ним та матір`ю виникла сварка, вона почала його бити та перегородила проїзд, що він не міг виїхати. Спершу він відбивався, а потім розійшовся і із гарячки бив у живіт, вона нагнулася і потім як вона впала у обличчя. Показав як наносив удари стопою правої ноги у нижню частину грудної клітки статиста, потім вона присіла і наносив удари у область обличчя, потім вона впала на спину, животом доверху. Мати лежала саме в такому положенні, бо перегородила виїзд і він не міг виїхати курити. Після того, як вона впала, то тілесні ушкодження ще їй наносив у обличчя. Після того як перестав наносити удари то мати дещо повернулась, скрутилась, а він поїхав до своєї кімнати і закрив двері, увімкнув телевізор та чув, що мати плакала. Був близько години, а коли стало тихо, то виїхав подивитися, що робиться. На підтвердження своїх слів всі дії показував на статисту і нанесення ударів у положенні стоячи, зігнутому положенні, лежачи, потім показав як відтягнув матір від дверей та поїхав до сусіда і сказав, що йому здається, що він вбив мамку (а. с. 186-194).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 65-2025 від 25.02.2025 ОСОБА_7 , 1983 року народження, на даний час виявляє клінічні ознаки розладу особистості внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (посттравматичного, інтоксикаційного, внаслідок нейроінфекції) з помірним когнітивним зниженням та рідкими судомними нападами, стан декомпенсації. Внаслідок даного розладу ОСОБА_7 не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними (згідно з ст. 20 КК України). ОСОБА_7 у період вчинення злочину виявляв клінічні ознаки розладу особистості внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу з помірним когнітивним зниженням та рідкими судомними нападами, стан декомпенсації. Даний розлад не належить до тимчасових розладів психічної діяльності.

ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованого йому злочину не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, ОСОБА_7 потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем перебування. Також ОСОБА_7 за своїм психічним станом може брати участь у слідчих діях та судових засіданнях (а. с. 200-203).

Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/106-25/603-БД від 31.04.2025 сліди крові, виявлені на змивах з кімнати прихожої, на дверях кімнати № 4, на вирізі з килима збігаються із генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_12 (а. с. 205-209).

Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/106-25/606-БД від 23.04.2025 сліди крові та клітини з ядрами, виявлені на змиві з кукси правої руки ОСОБА_7 , та зрізах нігтьових пластин з пальців лівої руки ОСОБА_7 збігаються з генетичними ознаками зразка крові та букального епітелію ОСОБА_12 (а. с. 217-221).

Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/106-25/607-БД від 23.04.2025 сліди крові, виявлені на змивах зі стопи правої ноги ОСОБА_7 , збігаються із генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_12 (а. с. 235-239).

4.2 Допитані у судовому засіданні свідки сторони обвинувачення

ОСОБА_18 , сусідка родини ОСОБА_19 , повідомила, що про подію злочину дізналася вночі, до неї зателефонувала сусідка та попросила номер дружини брата покійної ОСОБА_20 , тому що щось сталося, а брат не брав трубку. По-сусідству проживала близько 26 років. Знала і ОСОБА_20 , і ОСОБА_14 . ОСОБА_20 була добра жінка, нічого поганого сказати не може. На сина ОСОБА_14 вона їй не жалілась, тілесних ушкоджень на ній не бачила.

ОСОБА_21 повідомила, що вона є сусідкою родини ОСОБА_19 близько 12 років. Про подію злочину нічого не знає. Вночі у вікно із власного будинку побачила поліцію, потім вже почула, що сталося. ОСОБА_22 була хороша жінка, нічого поганого про неї сказати не може.

V. Позиція суду, мотиви, оцінка та висновки

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_7 вину визнав повністю щодо умисного нанесення тяжких тілесних ушкоджень матері, внаслідок яких остання померла. Його пояснення як у судовому засіданні, так і при проведенні слідчого експерименту, який був здійснений на другий день після події злочину, є чіткими та послідовними, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами у справі, як то висновками судово-медичних, молекулярно-генетичних експертиз, даними протоколу огляду місця події, слідчим експериментом.

Показання свідків суд оцінює як похідні докази, які доповнюють обставини події, викладені обвинуваченим, оскільки прямі очевидці події відсутні.

Проаналізувавши в сукупності вищенаведені докази, користуючись своїм правом, визначеним ст. 337 КПК України, суд вважає за необхідне вийти за межі висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, враховуючи, що це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження та викликано необхідністю надання правильної правової кваліфікації діям обвинуваченого.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

При цьому, кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

Отже, за своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту та обставин вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад злочину - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин.

Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

В свою чергу ч. 2 ст. 121 КК України передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю.

Так, виходячи із правової позиції, яка була викладена у постанові Верховного Суду України від 22 січня 2015 року (справа №5-35кс14), для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого та вирішенні питання про умисел, необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Поряд з цим кримінально-правові ознаки вчиненого суспільно небезпечного діяння, які сторона обвинувачення навела у обвинувальному акті, не узгоджуються з ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження до події злочину потерпіла опікувалась сином, оскільки за станом здоров`я він позбавлений можливості самообслуговування, але стосунки між обвинуваченим та потерпілою були напруженими, брат потерпілої зазначав про синці на тілі сестри.

Виходячи із встановлених обставин, можна зробити висновок, що ОСОБА_7 у ході конфлікту, який за словами самого обвинуваченого не становив загрози його життю чи здоров`ю, завдаючи не менше 4 разів по тулубі та не менше 6 разів ударів по голові потерпілої, яка вже лежала, об`єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров`ю потерпілої, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою буде така шкода.

Одночасно із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 самовпевнено неправильно оцінював обстановку, силу своїх ударів, їх кількість, стан здоров`я матері, що на його думку повинно запобігти настанню шкідливих наслідків (при затриманні, при проведенні слідчого експерименту і у судовому засіданні ОСОБА_7 визнавав вину, але постійно говорив, що не хотів вбивати матір).

Про відсутність умислу на вбивство, навіть непрямого, свідчить той факт, що ОСОБА_7 припинив нанесення тілесних ушкоджень за власною ініціативою та поїхав у свою кімнату. Оскільки матір плакала та рухалася він розумів, що вона жива, тому, зважаючи на той факт, що у будинку вони були одні та безпорадний стан матері, він мав повну можливість реалізувати умисел на вбивство матері.

З пояснень обвинуваченого у судовому засіданні та при проведенні слідчого експерименту, вбачається, що обвинувачений усвідомив наслідки своїх дій лише тоді, коли у будинку стало тихо: матір перестала плакати і йому відповідати, він зрозумів, що вона могла померти і лише тоді поїхав до сусіда за допомогою, відтягнувши тіло матері з дверного проходу, звільнивши собі проїзд, та вказана позиція ОСОБА_7 не спростована стороною обвинувачення.

Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.

Суд враховує обраний спосіб ОСОБА_7 нанесення тілесних ушкоджень саме ногою, без використання заздалегідь підготовлених знарядь чи інших підручних важких предметів у кімнаті, з використанням яких очевидно легше було досягти цілі позбавлення матері життя.

Також колегія суддів дає оцінку висновкам експертиз, де зазначено, що смерть ОСОБА_12 настала за декілька годин після нанесення тупої травми голови та тулуба. Також врятування життя гр. ОСОБА_12 при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги не виключається.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності щодо способу злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілої, що передувала події, їх стосунки колегія суддів виснує, що він діяв з прямим умислом на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а до настання смерті потерпілої від таких ушкоджень ставився необережно.

У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування хоча і правильно встановлені обставини вчинення кримінального правопорушення, проте їм дана неправильна правова оцінка.

Оцінюючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що дії ОСОБА_7 , які виразились у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_12 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України.

VІ. Призначення покарання

6.1. Загальні положення.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, його вік, сімейний, матеріальний стан, а також стан здоров`я; роль у скоєнні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого; наявність обставини, які пом`якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.

6.2. Щодо обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.

Одночасно колегія суддів не погоджується із позицією сторони захисту та не визнає як обставини, що пом`якшують відповідальність обвинуваченого, ті факти, що ОСОБА_7 приймав участь у відсічі збройної агресії російської федерації проти України, є ветераном війни, інвалідом 1-ї групи внаслідок війни, а також стан обмеженої осудності ОСОБА_7 , та враховує зазначені обставини при призначенні покарання.

6.3. Щодо обставин призначення основного покарання

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, який не судимий, не притягувався раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, не має на утриманні осіб, має постійне місце проживання, його психічний стан, який є обмежено осудним на момент розгляду справи та на момент скоєння злочину, є ветераном війни, інвалідом 1-ї групи внаслідок війни (ампутована права верхня кінцівка та ліва нижня кінцівка), відповідно до довідки КНП “Ємільчинська лікарня” Ємільчинської селищної ради Житомирської області не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, з 06.04.2022 мобілізований та 03.08.2024 звільнений у відставку за станом здоров`я, негативно характеризується за місцем проживання зі слів старшого ДОП ВП № 1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з класифікацією за ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд також враховує думку потерпілого, який просив суворо не карати.

За таких обставин, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Підстав для звільнення від відбування покарання судом також не вбачається.

Також відповідно до положень ст. 29, п. 2 ч. 1 ст. 93, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України, зважаючи, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності та зважаючи на характер та тяжкість захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого колегія суддів вважає за доцільне застосувати такі примусові заходи медичного характеру як надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем відбування покарання.

Суд переконаний, що за викладених обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

VІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Враховуючи тяжкість призначеного покарання з метою запобігання уникнення ОСОБА_7 від виконання вироку суду, зважаючи на стан здоров`я останнього, суд доходить висновку про доцільність обрання на строк два місяці або до вступу вироку у законну силу запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання останнього.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 необхідно обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

Також необхідно зарахувати до строку відбування покарання ОСОБА_7 строк його затримання та перебування під запобіжним заходом у виді домашнього арешту за правилами, визначеними у ст. 72 КК України із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з ст. 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Викривачі у даному кримінальному провадженні відсутні. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб не застосовувались.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Застосувати до ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у закладі охорони здоров`я за місцем відбування покарання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня звернення вироку до виконання.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Ємільчинського районного суду Житомирської області № 277/1559/24 від 25.11.2024.

Речові докази:

- скляна чарка, пластикова пляшка 0,5 л. з етикеткою з написом «Себек ситро», фрагменти вставної верхньої та нижньої щелепи, жіноча резинка, скляна чарка, скляна пляшка «Козацька рада», шкарпетки сірого кольору, бюстгальтер чорного кольору, блакитні підштаники, джинси сині, футболка сіра з нашаруванням речовини бурого кольору, светр червоного кольору, зрізи волосся з трьох частин, зрізи нігтів з лівої руки, зрізи нігтів з правої руки, змив з лівої руки, змив з правої руки, виріз з килима зі слідами РБК (з під трупу), чоловічі спортивні штани сірого кольору, кофта темно зеленого кольору, змив з плями бурого кольору, на ватний аплікатор, змив з плями бурого кольору, на ватний аплікатор, зразок букального епітелію ОСОБА_7 , змив з кукси правої руки ОСОБА_7 , змив з долоні правої руки ОСОБА_7 , змив з стопи правої ноги ОСОБА_7 , зрізи нігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_7 , зразок крові трупу ОСОБА_12 ,

які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, знищити після набрання вироком законної сили;

- інвалідний візок повернути засудженому ОСОБА_7 ;

- золоті сережки, які поміщені до паперових пакетів за № 10 та № 7 повернути ОСОБА_8 ;

- мобільний телефон марки «Sigma» та мобільний телефон марки «Redmi» передані на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , йому залишити.

Витрати за проведення судових експертиз:

№ СЕ-19/106-25/603-БД від 23.04.2025 у розмірі 21 946,48 грн;

№ СЕ-19/106-25/606-БД від 23.04.2025 у розмірі 22 358,56 грн;

№ СЕ-19/106-25/607-БД від 23.04.2025 у розмірі 15 779,53 грн, а всього у розмірі 60 084,57 стягнути із засудженого ОСОБА_7 у дохід держави.

Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та заборонити йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці до 10.06.2026 включно або до набрання вироком законної сили у межах зазначеного строку.

Роз`яснити засудженому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу передати для виконання до ВП № 1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області.

Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк його затримання у період з 22.11.2024 до 23.11.2024, та строк цілодобового домашнього арешту у період з 23.11.2024 до 22.03.2025 та з 04.06.2025 до 02.08.2025, з 10.04.2026 до набрання вироком законної сили із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

Головуюча ОСОБА_1