Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №420/10245/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10245/25

Головуючий І інстанції: Хурса О.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 29.05.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

08.04.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Донецькій області, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку його пенсії за вислугу років;

- зобов`язати відповідача перерахувати йому пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України від 08.12.2023р. №3509-ІХ), відповідно до довідок Київської обласної прокуратури від 27.01.2025р. №21ф-12 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) і про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи підряд перед перерахунком пенсії), з 21.03.2025р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що спірна відмова пенсійного органу у перерахунку пенсії за вислугу років не відповідає положенням Закону України «Про прокуратуру», іншим законам та діючому законодавству, свідчить про невірне тлумачення ГУ ПФУ в Донецькій області ст.86 Закону України «Про прокуратуру», порушує права позивача, а тому має бути визнана протиправною.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 28.03.2025р. №914270321703 про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 21.03.2025р. на підставі довідок Київської обласної прокуратури від 27.01.2025р. №21ф-12 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та від 27.01.2025р. №21ф-11 про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи підряд перед перерахунком пенсії), з урахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 30.06.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2025р. і прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

10.07.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

27.01.2025р. Київською обласною прокуратурою було видано довідки №21ф-12 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), а також №21ф-11 про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи підряд перед перерахунком пенсії).

21.03.2025р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок його пенсії на підставі довідок Київської обласної прокуратури від 27.01.2025р. №21ф-12 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та від 27.01.2025р. №21ф-11 про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи підряд перед перерахунком пенсії).

Однак, 28.03.2025р. рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №914270321703 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку із тим, що змін розміру складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах та установах прокуратури з 01.01.2025р. фактично не відбулось.

Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За змістом ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або ж тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Нормативно-правовим актом, що визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII.

Із набранням чинності вказаним Законом №1697-VII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, крім, зокрема, ч.ч.3,4,6 та 11 ст.50-1.

До скасування зазначених вище норм, ст.50-1 Закону №1789-XII передбачала, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи, а також документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Так, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. №76-VIII було внесено зміни до Законів №1697-VII та №1789-XII, визначивши, що з 01.01.2015р. умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.18 ст.50-1, ч.20 ст.86 відповідно).

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.20 ст.86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким було передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частина 20 ст.86 Закону №1697-VII зі змінами, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

При цьому, п.3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- ч.20 ст.86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення цього Рішення;

- ч.20 ст.86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції, за змістом якої, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов і складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня і збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому ч.ч.2, 3 та 4 цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У силу ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017р. №2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Так, у Рішенні від 24.12.1997р. №8-зп у справі №3/690-97 Конституційний Суд України зазначив про те, що ч.2 ст.152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Судом рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

У Рішенні від 30.09.2010р. за №20-рп/2010 у справі №1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004р. №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Таким чином, положення ч.20 ст.86 Закону №1697-VІІ зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018 (2413/18, 2807/19), як це визначено у ст.91 Закону №2136-VIII, тобто з 13.12.2019р.

Як наслідок, з 13.12.2019р. Закон №1697-VІІ не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, з аналізу положень ч.20 ст.86 Закону №1697-VІІ, з урахуванням згаданого Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. № 7-р(II)/2019, зокрема, слідує, що підставою для проведення перерахунку пенсій пенсіонерам органів прокуратури є: підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок; призначення на вищу посаду; збільшення вислуги років; присвоєння почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому ч.ч.2,3,4 ст.86 Закону № 1697-VІІ; при звільненні з роботи; за кожні два відпрацьовані роки.

Відтак, пенсіонеру, якому призначено пенсію на умовах Закону №1697-VІІ, пенсія може бути перерахована за однією з цих підстав.

Верховний Суд у постанові від 14.09.2020р. у зразковій справі №560/2120/20 про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(ІІ)2019, з доводами якого погодилась Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.01.2021р., підкреслив, що протягом всього періоду дії ст.86 Закону №1697-VІІ, яка передбачала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України. Реалізація його права забезпечена рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(ІІ)2019. Твердження пенсійного органу про той факт, що для реалізації пенсіонерами права на перерахунок пенсії, визначеного Законом №1697-VІІ в редакції з 13.12.2019р. обов`язковою умовою є прийняття Урядом нової постанови про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття рішення Конституційного Суду України вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. І така нерівність має усуватись Пенсійним фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13.12.2019р.

Частиною 3 ст.81 Закону №1697-VІІ передбачено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 01.01.2021р. посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 01.01.2022р. - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч.13 ст.86 Закону №1697-VІІ, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Таким чином, законодавством встановлено відповідне щорічне підвищення як заробітної плати прокурорів, так і їх пенсій. За таких обставин у пенсіонерів виникає право, а у держави в особі ПФУ обов`язок на щорічний перерахунок пенсій.

Відтак, зазначені зміни посадового окладу прокурора, в тому числі й працюючого, є підставою для проведення перерахунку пенсії позивачу.

Отже, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. у справі №7-р(ІІ)2019 у позивача наявне право на перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням розміру складових його заробітної плати на момент звернення до органів Пенсійного фонду України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що відповідач відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивачу на підставі довідок Київської обласної прокуратури від 27.01.2025р. №21ф-12 про складові його заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та №21ф-11 про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи підряд перед перерахунком пенсії), діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перерахунку пенсії підлягають задоволенню, з зобов`язанням провести такий перерахунок.

Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Донецькій області, колегія суддів звертає увагу, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника або ж місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території. Після опрацювання електронної пенсійної справи і прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (територіальний орган ПФУ), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу ПФУ), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Виплату ж пенсії, як вірно зазначив відповідач, проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган ПФУ) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про перерахунок пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності саме ГУ ПФУ в Донецькій області (а не ГУ ПФУ в Одеській області, в якому на обліку перебуває позивач), а відтак дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган ПФУ, який був визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача.

Аналогічна за змістом правова позиція щодо визначення територіального органу ПФУ, на якого необхідно покладати обов`язок із вчинення дій після скасування його рішення про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії, висловлена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024р. у справі №500/1216/23.

Як наслідок, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 13.04.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко