Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №400/11094/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11094/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2026 року (суддя Лісовська Н.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 04.02.2026) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ІРБІС" до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

14.10.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ ФІРМА "ІРБІС" до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатих М.В. щодо стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 299409,95 грн. у ВП №79100441;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу 299409,95 грн. неправомірно стягнуту суму виконавчого збору.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 15.09.2025 ВП №79100441, що винесена заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатих М.В.

Зобов`язано Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Ірбіс" 299409,95 грн. неправомірно стягнуту суму виконавчого збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На думку апелянта, дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 299409,95 грн. водночас з відкриттям виконавчого провадження по примусовому виконанні виконавчого провадження №79100441 з примусового виконання Наказу №915/476/24, виданого18.02.2025 Господарським судом Миколаївської області є правомірними, оскільки вчинені відповідно до вимог Закону.

Також апелянт зауважив, що ТОВ ФІРМА "ІРБІС" було своєчасно обізнано щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №79100441. Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Аналогічну норму містить ст. 341 ГПК України. Проте, ТОВ ФІРМА "ІРБІС" не скористалось своїм правом на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №79100441, постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про розмір мінімальних витрат від 15.09.2025 та пропустило визначені законодавством строки. Водночас боржник ТОВ ФІРМА "ІРБІС" скористалась своїм правом звернувся до Господарського суду Миколаївської області справі №915/476/24. 10.12.2025 року Господарським судом Миколаївської області по справі №915/476/24 у поновленні строків на оскарження відмовлено та скаргу залишили без розгляду

Поряд із цим апелянт звернув увагу суду на те, що у позові зазначається, що позивач не погоджується з постановою про стягнення виконавчого збору в розмірі 299 409,95 грн. Натомість, відділ зазначає, що постанову про стягнення виконавчого збору винесено у виконавчому проваджені №79100441 з примусового виконання Наказу №915/476/24, виданого 18.02.2025 Господарським судом Миколаївської області, в окреме провадження не виводив, а відтак постанова про стягнення виконавчого збору не є окремим виконавчим документом, тому підлягає оскарженню до суду, що видав виконавчий документ, а саме до Господарського суду Миколаївської області.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи відповідно до статті 287 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.10.2024 рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі №915/476/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025, стягнуто з ТОВ ФІРМА "ІРБІС" на користь Миколаївської міської ради грошові кошти у розмірі 2 994 099,51 грн.

18.02.2025 Господарським судом Миколаївської області видано судовий наказ у справі №915/476/24, за яким стягувачем визначено Миколаївську міську раду.

16.07.2025 ухвалою Господарського суду Миколаївської області у справі №915/476/24 за заявою ТОВ ФІРМА "ІРБІС" відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024 у справі №915/476/24 до 09.10.2025 року.

12.09.2025 Виконавчий комітет Миколаївської міської ради звернувся до Центрального відділу ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження.

15.09.2025 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатих М.В. відкрито виконавче провадження ВП №79100441 з примусового виконання наказу по справі №915/476/24, виданого 18.02.2025 року Господарським судом Миколаївської області про стягнення з ТОВ ФІРМА "ІРБІС" на користь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради боргу у розмірі 2994099,51 грн.

Одночасно державним виконавцем винесені постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 360,00 грн., постанова про арешт коштів боржника та постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 299409,95 грн.

15.09.2025 ТОВ ФІРМА "ІРБІС" надіслало державному виконавцю на електронну пошту заяву про те, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2025 у справі №915/476/24 відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024 у справі №915/476/24 до 09.10.2025 року.

16.09.2025 заява була надіслана ТОВ ФІРМА "ІРБІС" повторно.

02.10.2025 державним виконавцем до АТ Райффайзен Банк направлено платіжну інструкцію №57963 від 02.10.2025, якою з рахунку ТОВ ФІРМА "ІРБІС" стягнуто 3293869,46 грн.

Постановою від 03.10.2025 виконавче провадження ВП №79100441 закінчено у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення.

Вважаючи дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору після повідомлення боржником про наявність ухвали суду про відстрочення виконання рішення протиправними, ТОВ ФІРМА "ІРБІС" звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог товариства суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження ВП №79100441 відкрито за заявою Виконавчого комітету Миколаївської міської рада, так як останній є окремою юридичною особою (код ЄДПРОУ 04056612). Між тим, у виконавчому документі, на підставі якого відкрито ВП №79100441, стягувачем є Миколаївська міська рада з ідентифікаційним кодом ЄДПРОУ 26565573, та саме на її корить належить стягнути з Товариства кошти у загальній сумі 2994099 грн.

Оскільки Виконавчий комітет Миколаївської міської ради в даному виконавчому провадження виступав лише як представник Миколаївської міської ради, а ні як стягувач, суд дійшов висновку, що винесена 15.09.2025 постанова про стягнення виконавчого збору в межах ВП №79100441, де стягувачем визначено Виконавчий комітет ММР всупереч Наказу Господарського суду №915/476/24, є протиправною.

З метою належного та ефективного захисту порушеного права суд визнав протиправною та скасував постанову про стягнення виконавчого збору від 15.09.2025 ВП №79100441, яка винесена заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатих М.В. та зобов`язав Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути ТОВ ФІРМА "ІРБІС" 299409,95 грн. неправомірно стягнутий виконавчий збір.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступного.

Так, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив поняття "суд, встановлений законом", яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Так, відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

На спірні правовідносини поширюється Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі – Закон №1404-VIII), згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону передбачено, що рішення підлягають примусовому виконанню, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Згідно із частиною першою статті 14, частинами першою, другою статті 15 цього Закону учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 6, 8 частини третьої статті 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право накладати арешт на майно боржника; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Згідно із частиною першою та другою статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, з наведених правових норм, вбачається, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення таку скаргу розглядає суд, який ухвалив таке рішення за правилами відповідної юрисдикції.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі №753/22823/18-ц (провадження №14-408цс19), від 06 червня 2018 року у справах №921/16/14-г/15 (провадження №12-93гс18) та №127/9870/16-ц (провадження №14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі №2-01575/11 (провадження №14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі №545/2246/15-ц (провадження №14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах №370/1288/15 (провадження №14-612цс18), №766/740/17-ц (провадження №14-664цс18) та №908/2520/16 (провадження №12-30гс19), від 29 травня 2019 року у справі №758/8095/15-ц (провадження №14-134цс19).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2025 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатих М.В. відкрито виконавче провадження ВП №79100441 з примусового виконання наказу по справі №915/476/24, виданого 18.02.2025 року Господарським судом Миколаївської області, про стягнення з ТОВ ФІРМА "ІРБІС" на користь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради боргу у розмірі 2994099,51 грн.

Одночасно державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 299409,95 грн.

15.09.2025 ТОВ ФІРМА "ІРБІС", як боржник ВП №79100441 повідомив державного виконавця про те, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2025 у справі №915/476/24 відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024 у справі №915/476/24 до 09.10.2025.

Проте, 02.10.2025 державним виконавцем до АТ Райффайзен Банк направлено платіжну інструкцію №57963 від 02.10.2025, якою з рахунку ТОВ ФІРМА "ІРБІС" стягнуто 3293869,46 грн.

Не погоджуючись із діями державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору після повідомлення про наявність ухвали господарського суду про відстрочення виконання рішення стало підставою для оскарження ТОВ ФІРМА "ІРБІС" такій дій державного виконавця у даній адміністративній справі.

Позовні вимоги товариства обґрунтовані тим, що, враховуючи вимоги п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний був завершити виконавче провадження, а виконавчий документ повернути стягувачу.

При цьому позивач будучи обізнаним про те, що ВП №79100441 відкрито під час відстрочення виконання рішення суду, ні постанову про відкриття виконавчого провадження, ані постанову про стягнення виконавчого збору від 15.09.2025 не оскаржує.

Так, згідно з частиною першою статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною першою статті 340 ГПК України встановлено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Ураховуючи наведені норми права та обставини даної справи, а саме, що позивач не пов`язує порушення своїх прав із наявністю постанови про стягнення виконавчого збору від 15.09.2025 ВП №79100441, суд першої інстанції, скасовуючи її, безпідставно вийшов за межі позовних вимог та розглянув справу за правилами КАС України.

Колегія суддів вважає, що даний спір підлягає розгляду відповідним господарським судом, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства відповідно, оскільки предметом оскарження є дії державного виконавця у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення, прийнятого в порядку господарського судочинства, якій будучи обізнаним про наявність ухвали господарського суду про відстрочення виконання рішення, не завершив виконавче провадження відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII та не повернув виконавчий документ стягувачу, а продовжив виконувати ВП №79100441.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що є необхідні й достатні підстави для скасування оскаржуваного рішення із закриттям провадження у справі та роз`яснити позивачеві, що розгляд цього позову має здійснюватися Господарським судом Миколаївської області за правилами, встановленими ГПК України.

Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 287, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) – задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2026 року – скасувати, а провадження у справі закрити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ІРБІС", що даний спір віднесений до юрисдикції господарського суду.

Також апеляційний суд роз`яснює позивачеві про наявність у нього права відповідно до ч. 3 ст. 319 КАС України протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя К.В.Кравченко

Суддя Ю.В.Осіпов