Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №420/26119/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26119/25

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,

повний текст судового рішення

складено 05.12.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі № 420/26119/25 за адміністративним позовом Приватного підприємства ««Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, –

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року представник Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000042/2 від 18.07.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2025/000089 від 18.07.2025.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 05.12.2025 у справі № 420/26119/25 задовольнив адміністративний позов Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000042/2 від 18.07.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2025/000089 від 18.07.2025. Стягнув з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ» судовий збір у розмірі 8 336, 65 грн.

Не погоджуючись з цим рішенням суду представник Одеської митниці подав апеляційну скаргу. В обґрунтування апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Апелянт зазначає, що у коносаменті від 10.07.2025 № 1 вказана умова оплати фрахту: «freight payable as per Charter-Party dated 23/06/2025». Однак договір фрахтування до митного оформлення наданий не був. Крім того, надані банківські платіжні документи не можуть бути визнані належними доказами, оскільки вони не містять підпису (власноручного або електронного) осіб, уповноважених розпоряджатися рахунком згідно із законодавством України або коду автентифікації, що підтверджує проведення операції банком. Позивачем також не було надано страхових документів. Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, а тому просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, у якому представник Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ» просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що пунктом 6.3 контракту визначено документи, які мають бути надані покупцю з вантажем. Серед цього переліку відсутній такий документ, як Charter-Party (договір фрахтування), оскільки відповідальність за організацію перевезення та оплату фрахту покладається на продавця, надання цього документу не вимагається. Відсутність підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника на платіжних інструкціях спростовується відміткою про підписання платіжних інструкцій в системі іВаnk24UA із зазначенням ID ключа. Стосовно відсутності документів, що підтверджують страхування вантажу, позивач зауважив наступне. Поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (у тому числі перевезення та страхування). Відтак, для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Також на переконання позивача, коригування митної вартості товарів та застосування резервного методу визначення митної вартості товару є незаконним і здійсненим за відсутності правових підстав для такого коригування.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністртивного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ» та ENERGY EG GO укладено контракт № 05/12 від 05.12.2024, відповідно до якого продавець зобов`язується передати, а покупець оплатити харчову сіль згідно рахунків. За даним контрактом поставка відбувається за умовами CIF або FOB згідно з Інкотермс-2010. При цьому, відповідно до п. 6.3 контракту визначено документи, які мають бути надані покупцю з вантажем, а саме: 3 примірники коносаменту, 1 примірник попереднього рахунку, 3 примірники рахунку, 3 примірники пакувального листа, 1 примірник сертифіката походження товару та 1 примірник експортної митної декларації.

Вартість поставки становили 33 762, 50 USD, про що свідчить проформа інвойс від 14.05.2025, комерційний інвойс від 10.07.2025.

Декларант позивача здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією № 25UA500090007828U5 від 18.07.2025, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Разом із декларацією представником позивача було надано відповідні документи, а саме: контракт № 05/12 від 05.12.2024, інвойси, платіжні документи, коносамент № 1, сертифікат.

Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000042/2 від 18.07.2025, відповідно до якого митна вартість становить 71 500, 00 USD.

Крім того, митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2025/000089 від 18.07.2025.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000042/2 від 18.07.2025 зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) у поданому коносаменті від 10.07.2025 № 1 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party dated 23/06/2025». Проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CIF Чорноморськ (Україна);

2) банківські платіжні документи від 16.06.2025 № 327, від 15.07.2025 № 340, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;

3) відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів - Інкотермс, відповідно до терміну CIF - «вартість, страхування, фрахт» до ціни товару включається вартість страхування, фрахту та інших витрат, включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна. Товар, що оцінюється, постачається на умовах CIF м. Чорноморськ. Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін CIF «вартість страхування та фрахт» передбачає, що продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Частиною 1 та п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, в тому числі, якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Документи не надавались. В рішенні зобов`язано декларанта або уповноважену ним особу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Одеська митниця приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість другорядним резервним методом, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України.

Представником позивача до митного органу надано лист від 18 липня 2025 року щодо прийняття рішення про завершення митного оформлення на підставі поданих документів. Відповідача також повідомлено, що інші документи не будуть надані.

Вважаючи рішення позивача про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з такого.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі Митний кодекс України).

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини 6 статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини 2 статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Із спірного рішення про коригування митної вартості товарів митним органом вбачається, що на думку митного органу, подані позивачем документи містили розбіжності, зокрема, у поданому коносаменті від 10.07.2025 № 1 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party dated 23/06/2025». Проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CIF Чорноморськ (Україна).

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у документах, надання яких передбачено контрактом, та на підставі яких розраховувалась митна вартість товару, зокрема рахунку-проформі № INV-2025-1405 від 14.05.2024, комерційному рахунку (Commercial Invoice) № EN 08-20 від 10.07.2025, вказана ціна товару з урахуванням поставки CIF/Чорноморськ.

Так, відповідно до правил Інкотермс CIF (Cost, Insurance and Freight (...named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (...назва порту призначення). Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Отже, на переконаня колегії суддів, надання договору фрахтування (Charter-Party) покупцю для митного оформлення не є необхідним, адже саме продавець укладає такий договір та вартість перевезення вантажу вже закладена у вартість товару.

Поряд з цим, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, то в даному випадку Приватне підприємство ««Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ» не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту призначення.

Поряд з цим, як встановлено судом, надання продавцем позивачу документів щодо страхування товару не передбачено умовами контракту.

Відтак, аргументи митниці про те, що ненадання позивачем документів щодо страхування товару та фрахтування, вплинуло на числові показники митної вартості товару є необґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє зауваження митного органу про відсутність підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника на платіжних інструкціях, позаяк наведене спростовується відміткою про підписання платіжних інструкцій в системі iBank24ua, як про те правильно зазначив суд першої інстанції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 Митного України та не містять розбіжностей.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

За таких обставин, у силу положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Водночас, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 у справі № 540/2219/18.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Водночас, відповідачем не підтверджено належними доводами та відповідними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, а наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі № 420/26119/25 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі № 420/26119/25 за адміністративним позовом Приватного підприємства ««Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко