Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №420/35747/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35747/25

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

повний текст судового рішення

складено 01.12.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 420/35747/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення коригування митної вартості, –

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, про коригування митної вартості товару № UA500500/2025/000318/2 від 18.09.2025;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000715;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 01.12.2025 у справі № 420/35747/25 задовольнив адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення коригування митної вартості. Визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000318/2 від 18.09.2025. Визнав протиправною та скасував картку відмови Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000715. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028, 00 грн.

Не погоджуючись з цим рішенням суду, представник Одеської митниці подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги представник митного органу зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що в документах, які були надані позивачем, містились розбіжності, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Так, апелянт вказує, що копія документа SWIFT № 250410/000326911 від 10.04.2025 не є належним платіжним документом, адже не відповідає вимогам Закону України «Про валюту і валютні операції» та постановам Національного банку України. Поряд з цим, у наданому банківському документі вказано лише реквізити контракту, проте відсутні посилання на специфікацію або інвойс, що унеможливлює ідентифікацію платежу. Поряд з цим, апелянт зазначає, що у комерційному інвойсі від 03.07.2025 № FT2025CHw04007, специфікації № 1 від 09.04.2025 та від 09.04.2025 поставка товару здійснюється на умовах СРТ Gdansk. Однак в договорі поставки № 18.03.2025 від 18.03.2025 зазначено, що поставка товару здійснюється на умові поставки FCA м.Одеса, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі. Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, а тому просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністртивного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» (Дистриб`ютор за контрактом) та CHANGZHOU FUTAN MACHINERY CO., LTD., (Виробник за контрактом) укладено Дистриб`юторський договір без надання ексклюзивних прав № 25/04-09/FUTAN-OTК (надалі скорочено - дистриб`юторський договір/договір).

Згідно з положеннями п.п. 1.1 - 1,4 даного договору встановлено, що виробник призначає Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» своїм уповноваженим неексклюзивним дистриб`ютором з метою одержання замовлень продукції від клієнтів тільки на території України. Під охоплюваною продукцією торгівельної марки GAINLY маються на увазі промислові машини ультра-звукового різання тканин, у.з. швейні машини, машини виготовлення нетканих мішків та інші машини для виробництва одягу та текстильної промисловості, меблевої галузі, а також для виробництва виробів домашнього текстилю, запасні частини, додаткові пристрої та компоненти до них.

Крім того, відповідно до умов договору сторони укладають додаткові угоди, в яких зазначають опис (найменування та кількість) продукції, гарантійний строк, ціну, базисні умови поставки та умови платежу.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 09.04.2025 до вказаного договору виробник зобов`язується поставити продукцію, опис (найменування, кількість і ціна) якої наводиться в специфікації (додаток № 1 до цієї угоди). Ціна продукції складає 9 200, 00 (дев`ять тисяч двісті) доларів США на умовах СРТ Gdansk (Poland). Дистриб`ютор зобов`язується перерахувати на банківський рахунок виробника грошові кошти у розмірі ціни продукції на умовах 100 % передоплати одним або декількома платежами на розсуд дистриб`ютора, так чи інакше до відвантаження Виробником.

Відповідно до поданої 10.09.2025 митної декларації № 25UA500500028645U7 від 10.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» звернулося до митного органу щодо митного оформлення ввезеного на митну територію України товару: машина нова, каландрового типа TM "GAINLY", ультразвукова, промислова, призначена для текстильної промисловості, для нарізання тканей та текстилю ультразвуком, мод.: ЈТ-1800-FQ, серійний номер: FT202504007, комплект, включаючи тіло машини, стойку для матеріалів, кабінет управління, стандарт-набор З.И.П., в т.ч. інструменти для монтажу та обслуговування JT-1800-FQ. У частково розібраному стані. Усього 1 комплект. Торгівельна марка - "GAINLY". Виробник: Виробник: "СHANGZHOU FUTAN MACHINERY CO., LTD.". Країна виробництва - Китай, CN.

Митна вартість вказаного товару становила 10 096, 28 доларів США (415 196, 39 грн). Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту (9 200, 00 доларів США), тобто за основним (першим) методом з додаванням до вказаної вартості витрат транспортно-експедиторського обслуговування за межами території України, включаючи НРР, оформлення Т1. контейнер: MRKU3207736 по коносаменту UTRUST25061892В, які склали 6 758, 35 грн, а також з додаванням до вказаної вартості витрат на міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України до митного кордону м/п Ягодин, Україна автомобілем ВH4648PO/BH1884ХН, які склали: 30 100, 00 грн (в тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи на транспортування).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару, митному органу позивачем надано: договір № 25/04-09/FUTAN-OТК від 09.04.2025; додаткову угоду № 1 від 09.04.2025 до вказаного договору, додаток № 1 від 09.04.2025 до додаткової угоди № 1 від 09.04.2025 до договору № 25/04-09/FUTAN-OTK від 09.04.2025; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № FT2025CHW04007 від 03.07.2025; пакувальний лист (Packing list) б/н від 03.07.2025; коносамент (Bill of lading) № UTRUST25061892B від 07.07.2025; автотранспортну накладну № FT0901 від 05.09.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару № 250410/000326911 від 10.04.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 15085-2 від 04.09.2025 (довідка про транспортні витрати); технічний опис б/н від 10.04.2025, пропозицію ціни № FTJT250409 від 09.04.2025; доручення № 25/08-09 від 09.09.2025; висновок за результатами цінового моніторингу про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією Торгово-Промисловою Палатою України за номером СИО-е № 000311 від 28.08.2025; копію митної декларації країни відправлення № 021720250000177980 від 03.07.2025, копію перекладу експортної декларації країни відправлення № 021720250000177980 від 03.07.2025.

За результатами перевірки митної декларації № 25UA500500028645U7 від 10.09.2025 та поданих до неї документів, відповідачем сформоване повідомлення № 765918, в якому вказано, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності. Враховуючи вищезазначене, витребувано додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, переклад українською мовою копій митних декларацій країни відправлення.

На вказане повідомлення позивачем надіслано відповідачу лист № 130925-1 від 16.09.2025, з відповідними поясненнями, разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: платіжну інструкцію в іноземній валюті № 61 від 10.04.2025, лист-сповіщення відправника-виробника (щодо здійсненої ним оплати фрахту та наземного транспортування до Гданськ (Польща)) від 11.09.2025 № FT20250911-1; переклад листа-сповіщення відправника-виробника (щодо здійсненої ним оплати фрахту та наземного транспортування до Гданськ (Польща)) від 11.09.2025 № FT20250911-1; виписку з бухгалтерської документації № 1 від 12.09.2025; виписку з бухгалтерської документації № 2 від 12.09.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника б/н від 12.03.2025; договір поставки (продажу) товару на території України від 18.03.2025 № 18.03.2025; специфікацію № 1 від 18.03.2025 до договору-поставки (продажу) товару на території України № 18.03.2025; рахунок на оплату № 8 від 18.03.2025; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 16 від 04.04.2025 до договору-поставки (продажу) товару на території України № 18.03.2025; лист-обґрунтування з веб-посиланнями на сайт, що містить інформацію щодо цін на товар в мережі інтернет б/н від 05.09.2025.

Митний орган не погодився з такою вартістю товару та прийняв спірне рішення про коригування вартості товарів № UA500500/2025/000318/2 від 18.09.2025, яким підвищив митну загальну вартість товару та в подальшому прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, чи транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000715.

Рішенням про коригування, митна вартість товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість збільшено до 19 080, 00 доларів США, у порівнянні із заявленою декларантом митною вартістю 10 096, 28 доларів США.

Вважаючи вищевказане рішення позивача про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. Так, місцевий суд вказав, що умови зовнішньоекономічного договору № 25/04-09/FUTAN-OТК від 09.04.2025 не містять положень стосовно того, що авансові платежі мають здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури, інвойсу, а тому посилання у банківських реквізитах на конкретний інвойс чи специфікацію не є обов`язковим. Поряд з цим зазначив, що договір поставки № 18.03.2025 від 18.03.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ПЛЮС», є документом, що регулює внутрішні господарські відносини (перепродаж) між резидентами на території України. Проте документ не є зовнішньоекономічним контрактом, що визначає ціну, фактично сплачену або яка підлягає сплаті за оцінювані товари нерезиденту (CHANGZHOU FUTAN MACHINERY CO., LTD.) згідно з методом 1 визначення митної вартості. Відтак, посилання митного органу на розбіжності між умовами внутрішнього договору (FCA Одеса) та умовами зовнішньоекономічного контракту (CPT Gdansk), на думку суду першої інстанції, є необґрунтованим і таким, що не відповідає нормам Митного кодексу України щодо контролю митної вартості. Суд першої інстанції також наголосив, що відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості, ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані приписами Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).

Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 54 МК України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, заборонено.

Як встановлено судом першої інстанції, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.ч. 2, 3 ст.ст. 53, 54 МК України запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Відповідач в обґрунтування свого рішення послався на недотримання декларантом вимог щодо документального підтвердження митної вартості, зокрема:

1. Проблеми з ідентифікацією платежу через відсутність посилання на інвойс/специфікацію у банківському документі.

2. Суперечність в умовах поставки (CPT Gdansk проти FCA Одеса) у поданих документах.

Щодо першої підстави, колегія суддів зазначає, що позивачем було надано митному органу платіжну інструкцію в іноземній валюті № 61 від 10.04.2025.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного договору № 25/04-09/FUTAN-OTK від 09.04.2025, за даною поставкою передбачено, що ціна продукції обумовлюється у додаткових угодах до цього договору.

У поданому для митного оформлення банківському платіжному документі, крім реквізитів контракту, зазначено посилання на додаткову угоду № 1 від 09.04.2025, яка містить інформацію щодо ціни товару в іноземній валюті. В свою чергу опис товару (продукції) (найменування, кількість і ціна) наводиться в специфікації (Додаток № 1 до цієї Угоди). Крім того, рахунок-фактура (інвойс) № FT2025CHW04007 від 03.07.2025 також містить посилання на зазначену додаткову угоду № 1 від 09.04.2025.

З огляду на зазначене, суд погоджується, що додаткова угода № 1 від 09.04.2025 визначає ціну товару в іноземній валюті, а надані документи у повному обсязі підтверджують фактично сплачену вартість за оцінюваний товар щодо митного оформлення якого звернувся позивач згідно з митною декларацією № 25UA500500028645U7 від 10.09.2025.

Крім того апелянт зазначає, що у наданому банківському платіжному документі зазначено лише реквізити контракту та відсутнє посилання на специфікацію/інвойс/проформу-інвойс, що не дає змоги ідентифікувати такі документи з оплатою за оцінюваний товар.

З приводу посилання апелянта на правову позицію Вищого адміністративного суду України, згідно з якою платіжне доручення без посилання на рахунок-фактуру (інвойс) не є достатнім доказом митної вартості, якщо за умовами договору такий платіж мав здійснюватися саме на підставі інвойсу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, як вбачається із зазначеної правової позиції Вищого адміністративного суду України, вона містить виключення: у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури, інвойсу.

В свою чергу умови зовнішньоекономічного договору № 25/04-09/FUTAN-OТК від 09.04.2025 не містять положень стосовно того, що авансові платежі мають здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури, інвойсу.

Поряд з цим, відповідач в оскаржуваному рішенні та в апеляційній скарзі вказує на наявність розбіжностей в умовах поставки товару. Зокрема, митний орган зазначає, що згідно з комерційним інвойсом від 03.07.2025 № FT2025CHw04007 та специфікаціями № 1 від 09.04.2025 поставка здійснюється на умовах СРТ Gdansk. Водночас, у договорі поставки від 18.03.2025 № 18.03.2025 визначено умови FCA Одеса.

Колегія суддів погоджується, що договір поставки № 18.03.2025 від 18.03.2025, укладений між ТОВ «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» та ТОВ «МАКСУС ПЛЮС», є документом, що регулює внутрішні господарські відносини (перепродаж) між резидентами на території України. Цей документ не є зовнішньоекономічним контрактом, що визначає ціну, фактично сплачену або яка підлягає сплаті за оцінювані товари нерезиденту (CHANGZHOU FUTAN MACHINERY CO., LTD.) згідно з методом 1 визначення митної вартості.

Відтак, посилання митного органу на розбіжності між умовами внутрішнього договору (FCA Одеса) та умовами зовнішньоекономічного контракту (CPT Gdansk) є необґрунтованим і таким, що не відповідає нормам МК України щодо контролю митної вартості.

Суд погоджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню, а тому відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не на підставі та не у спосіб, визначений законодаством.

Поряд з цим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування.

Крім того, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

З огляду на вказане, доводи митного органу, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» є таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 420/35747/25 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 420/35747/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК-СЕРВІС ПЛЮС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення коригування митної вартості – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко