Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №400/2033/22 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

———————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2033/22

Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Дата і місце ухвалення: 11.07.2024р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Єщенка О.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об`єкта, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2022 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання привести житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21 (літ. “А”) у попередній стан, згідно з технічним паспортом, складеним КП ММБТІ станом на 2017 рік, шляхом знесення самовільно забудованої двоповерхової прибудови, орієнтовними розмірами 5 на 6 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за наслідками проведеної позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21» встановлено, що гр. ОСОБА_1 виконує будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без розроблення та затвердження проектної документації, без обстеження технічного стану конструктивних елементів житлового будинку, за відсутності розробленої виконавчої документації. У зв`язку з цим, органом ДАБК відповідачу 09.06.2021р. видано припис №33/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, яким вимагалося усунути виявлені порушення шляхом розроблення та затвердження проектної документації з отриманням повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті. Однак, вимоги припису ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим йому повторно видано відповідний припис від 03.09.2021р. №93 та роз`яснено, що у разі невиконання цього припису, згідно ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Управління ДАБК Миколаївської міської ради подасть позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Водночас, дозвільні документи, які надають право на виконання будівельних робіт, ОСОБА_1 оформлені не були, відповідач не вжив добровільно заходів щодо приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом знесення самовільно збудованої прибудови. У розумінні ч.1 ст.376 ЦК України, будівельні роботи, проведені ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21 (літ. “А”), є самочинним будівництвом, відповідач не виконав вимоги приписів органу ДАБК, а тому наявні правові підстави для зобов`язання ОСОБА_1 вчинити дії щодо знесення самовільно збудованого об`єкту.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 привести житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21 (літ. “А”) у попередній стан, згідно з технічним паспортом, складеним КП ММБТІ станом на 2017 рік, шляхом знесення самовільно забудованої двоповерхової прибудови, орієнтовними розмірами 5 на 6 кв.м.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи та не правильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 11.07.2024р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що на час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 мав технічний паспорт із зазначенням в ньому реконструйованого приміщення, рішення про присвоєння приміщенню окремої адреси та реєстрацію права власності на належне йому майно. Однак, у зв`язку з необізнаністю про розгляд справи Миколаївським окружним адміністративним судом, відповідач був позбавлений можливості надати підтверджуючі документи. У відповідності до технічного паспорту на приміщення №21-1 по 21-6 гуртожитку будинок АДРЕСА_1 флотилії, виготовленого Миколаївським обласним інжиніринговим центром 30.06.2021р., інвентарна справа №1439, загальна площа приміщень 21-1 по 21-6 становить 121,2 кв.м., житлова 36 кв м. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 31.07.2021р. ОСОБА_1 належить об`єкт житлової нерухомості, приміщення гуртожитку, реєстраційний номер 2421951448101, загальною площею 121,2 кв.м., житловою площею 36 кв.м., форма власності приватна, вид спільної власності спільна сумісна. Підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.10.2008р., серія САС 033035, видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, тип об`єкта: приміщення гуртожитку, загальною площею 72,6 кв.м. Підстава внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59574587 від 30.07.2021р., внесено Новобузькою міською радою Миколаївської області.

Апелянт стверджує, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 замовив технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна: приміщення №21-1 по 21-6 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 флотилії, без належно розробленої та затвердженої проектної документації, не відповідає дійсності, так як технічний паспорт виготовлений 31.07.2021р., після внесення реєстраційного запису з відкриттям розділу, індексний номер 59574587 від 30.07.2021р. Отже, на момент виготовлення технічного паспорту, датованого 31.07.2021р, у відповідача було зареєстровано право власності на приміщення. При цьому, ні в технічному паспорті, а ні в реєстраційних записах, об`єкти самочинної забудови відсутні. Отже, на час звернення позивачем до суду, ОСОБА_1 мав право власності на приміщення у гуртожитку після проведення реконструкції у відповідності до технічних характеристик (технічного паспорту) від 31.07.2021р., в якому відсутні об`єкти самочинної забудови, на які посилається Управління ДАБК Миколаївської міської ради.

Посилається апелянт і на необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 виконує будівельні роботи на земельній ділянці, яка не належить йому на праві власності чи користування. Судом не прийнято до уваги, що відповідачем фактично здійснено добудову вже до існуючої прибудови на першому поверсі, а отже фактично не на земельній ділянці. До того ж, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Суд першої інстанції однобічно підійшов до розгляду справи і не встановив підстав для застосування такої крайньої міри, як знесення самочинного будівництва, та не перевірив можливості перебудови спірної будівлі.

В обґрунтування своїх доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянт зазначає, що його не було належним чином повідомлено судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи. Розгляд справи за відсутності учасника, належним чином не повідомленого про дату і місце судового засідання, у відповідності до п.3 ч.3 ст.317 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Позивач зазначає, що фактично відповідач визнає здійснення ним будівельних робіт, характер та обсяг яких, навіть із наведеного ним опису, мають ознаки реконструкції об`єкта. При цьому, ОСОБА_1 не повідомляє про наявність дозвільних документів на виконання будівельних робіт та проектної документації, отже, по суті самостійно підтверджує, що виконувані ним роботи є самочинним будівництвом. На підтвердження виконання вимог припису №33/1, ОСОБА_1 надав технічний паспорт від 30.06.2021р. та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.07.2021р. Згідно цих документів, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на приміщення 21-1 та 21-6, загальною площею 121,2 кв.м., житлова площа 36,0 кв.м Загальна площа прибудови 50,2 кв.м. Підстава для державної реєстрації – свідоцтво про право власності, видане 07.10.2008р. виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. Таким чином, одне й те саме свідоцтво про право власності від 07.10.2008р. було використано ОСОБА_1 як підставу для кількох державних реєстрацій права власності на будинок, зокрема у зв`язку зі збільшенням його загальної (житлової) площі. Наявність декількох витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких за однією і тією самою правовстановлюючою підставою - свідоцтвом про право власності від 07.10.2008р., зареєстровано право власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна із різними показниками загальної площі, свідчить про наявність ознак внесення завідомо недостовірних відомостей до офіційних документів. Фактично у спірних правовідносинах має місце збільшення площі будинку без подання до органу державного архітектурно-будівельного контролю жодних дозвільних документів. Згідно сталої практики Верховного Суду реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного. У спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.10.2008р. серії САС, номер НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належало приміщення гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 72,6 кв.м.

12.05.2021р. до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від ОСОБА_4 надійшла заява про порушення ОСОБА_1 законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме: здійснення незаконного будівництва по АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.7 постанови КМУ №553 від 23.05.2011р., враховуючи висновок комісії від 21.05.2021р. №7/2021 щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності, на підставі звернення ОСОБА_4 від 12.05.2021р. №1209/22.01-13, 24.05.2021р. начальником УДАБК винесено наказ №129 про проведення у період з 27.05.2021р. по 09.06.2021р. позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті: «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21». Замовник ОСОБА_1 .

У період з 27.05.2021р. по 09.06.2021р. посадовими особами Управління ДАБК Миколаївської міської ради проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21», за наслідками якої складено акт перевірки №56/2021 від 09.06.2021р.

Під час перевірки ОСОБА_1 пред`явлено службове посвідчення, роз`яснено його права та обов`язки та надано копію направлення, в якому він розписався про отримання.

Актом перевірки зафіксовано, що ОСОБА_1 виконує реконструкцію житлових кімнат гуртожитку з двох поверховою прибудовою розміром 5x6 кв.м. без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю, без розроблення та затвердження проектної документації, без обстеження технічного стану конструктивних елементів житлового будинку, за відсутності розробленої виконавчої документації. Відповідно до інформації управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, наданої листом від 18.06.2021р., земельна ділянка, на якій виконуються будівельні роботи, не належать ОСОБА_1 на праві власності чи користування.

На підставі акту перевірки №56/2021 від 09.06.2021р. посадовою особою Управління ДАБК Миколаївської міської ради відносно ОСОБА_1 винесено постанову про адміністративне правопорушення №26 від 15.06.2021р., якою відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення порушення, передбаченого ч. 13 ст. 96 КУпАП (незабезпечення здійснення технічного нагляду).

Також, органом ДАБК складено приписи:

від 09.06.2021р. №33, яким зобов`язано відповідача зупинити виконання будівельних робіт на об`єкті «Виконання будівельних робіт за адресою: м. Миколаїв, пров. Дунайської Флотилії, 2, приміщ. 1-21». Термін виконання – негайно;

від 09.06.2021р. №33/1, яким відповідача зобов`язано у строк до 10.08.2021р. усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом розроблення та затвердження проектної документації, з отриманням повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті.

На підставі наказу Управління ДАБК Миколаївської міської ради від 19.08.2021р. №238, відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.7 постанови КМУ від 23.05.2011р. №553, у період з 20.08.2021р. по 03.09.2021р. посадовими особами Управління, за участю ОСОБА_1 , проведено позапланову перевірку щодо виконання вимог приписів від 09.06.2021р. №33 та №33/1 на об`єкті «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21».

За наслідками перевірки складено акт №138/2021 від 03.09.2021р., в якому зазначено, що будівельні роботи з реконструкції житлових кімнат гуртожитку з прибудовою за адресою: АДРЕСА_4 , зупинені. Таким чином, ОСОБА_1 виконав вимоги припису від 09.06.2021р. №33 щодо зупинення виконання будівельних робіт.

Водночас, в акті перевірки зазначено, що ОСОБА_1 проектну документацію на реконструкцію житлових кімнат гуртожитку двоповерховою прибудовою не надав. Вказана обставина була підтверджена службовою запискою спеціаліста відділу дозвільних процедур управління від 31.08.2021р. №329/22.01-14, згідно якої в Єдиному реєстрі будівельної діяльності дозвільні документи за адресою: АДРЕСА_1 , примпц.1- 21, не зареєстровані.

Відповідно до службової записки Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 11.08.2021р. №32426/12.01-24/21-2 містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва департаментом не надавалось.

Згідно матеріалів технічної інвентаризації на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення № 21-1 по 21-6, наданої листом КП ММБТІ від 28.08.2021р. №34622/22/01-13/21-2, станом на 05.10.2017р. загальна площа приміщення становить 72,6 кв.м.

Водночас, під час проведення перевірки, відповідач надав Технічний паспорт на приміщення №21-1 по 21-6 гуртожитку будинок АДРЕСА_1 флотилії, виготовлений Миколаївським обласним інжиніринговим центром 30.06.2021р., інвентарна справа №1439, згідно якого загальна площа приміщень 21-1 по 21-6 становить 121,2 кв.м., житлова – 36 кв м. До складу приміщень включено: 21-9 – кухня площею 10,2 кв.м., 21-10 – кладова площею 4,2 кв.м., 21-11 – коридор площею 10,2 кв.м., 21-12 – кладова площею 4,2 кв.м., 21-13 – хол площею 20,8 кв.м., 21-14 – балкон площею 0,6 кв.м. Загальна площа прибудови 50,2 кв.м.

Окрім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 31.08.2021р. ОСОБА_1 належить об`єкт житлової нерухомості, приміщення гуртожитку, реєстраційний номер 2421951448101, загальною площею 121,2 кв.м., житловою площею – 36 кв.м., форма власності – приватна, вид спільної власності – спільна сумісна.

Підстава для державної реєстрації – свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.10.2008 року, серія: САС, номер: 033035, видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, тип об`єкта: приміщення гуртожитку, загальною площею 72,6 кв.м. Підстава внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59574587 від 30.07.2021р. Запис до Державного реєстру речових прав внесено ОСОБА_5 , Новобузька міська рада, Миколаївської області.

Таким чином, ОСОБА_1 замовив технічний паспорт на об`єкту нерухомого майна: приміщення №21-1 по 21-6 гуртожитку по АДРЕСА_1 , без належно розробленої та затвердженої проектної документації, що у подальшому стало підставою для внесення недостовірних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З посиланням на вказані обставини Управління ДАБК Миколаївської міської ради дійшло висновку, що ОСОБА_1 не виконав вимоги припису від 09.06.2021р. №33/1.

03.09.2021р. Управлінням ДАБК Миколаївської міської ради винесено припис №93 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким ОСОБА_1 у термін до 03.11.2021р. зобов`язано:

- усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21», шляхом розроблення та затвердження проектної документації, з отриманням повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті;

- у разі невиконання п. 1 цього припису усунути порушення вимог законодавства шляхом приведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом знесення самовільно збудованої прибудови.

Особливі умови: у разі невиконання зазначеного припису, згідно ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Управління ДАБК Миколаївської міської ради подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Того ж дня Управлінням складено щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.188-42 КУпАП, за підставі якого 09.09.2021р. прийнято постанову №79 по справі про адміністративне правопорушення, якою за порушення ч.1 ст.188-42 КУпАП на відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.

На підставі наказу Управління ДАБК Миколаївської міської ради від 11.11.2021р. №343, відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.7 постанови КМУ від 23.05.2011р. №553, у період з 17.11.2021р. по 30.11.2021р. посадовими особами Управління, за участю ОСОБА_1 , проведено позапланову перевірку щодо виконання вимог припису від 03.09.2021р. №93 на об`єкті «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21».

За наслідками перевірки складено акт №220/2021 від 30.11.2021р., в якому зазначено, що будівельні роботи на об`єкті будівництва не здійснюються.

Водночас, дозвільні документи, які надають право на виконання будівельних робіт, ОСОБА_1 оформлені не були, що підтверджується службовою запискою спеціаліста відділу дозвільних процедур управління від 12.11.2021р. №540/22.01-14 за результатами опрацювання даних з Єдиного реєстру будівельної діяльності.

Згідно службової записки департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 16.11.2021р. №49144/12.01-24/21-2, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21, не надавались.

До того ж, проведеною позаплановою перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 добровільно не вжив заходи щодо приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом знесення самовільно збудованої прибудови.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 07.12.2021р. №139 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення порушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП (невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

З посиланням на те, що об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21, є самочинним будівництвом з огляду на відсутність будь-яких дозвільних документів на право будівництва, Управління ДАБК Миколаївської міської ради звернулося до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_1 привести житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21 (літ. “А”) у попередній стан, згідно з технічним паспортом, складеним КП ММБТІ станом на 2017 рік, шляхом знесення самовільно забудованої двоповерхової прибудови, орієнтовними розмірами 5 на 6 кв.м.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги Управління ДАБК Миколаївської міської ради та задовольнив їх.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до положень статті 41 Закону №3038-VI, чинного на час виникнення спірних правовідносин, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Частиною 3 статті 41 Закону №3038-VI передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, серед іншого, у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом.

Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені і у пункті 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553.

Відповідно до абзацу 4 пункту 14 Порядку №553, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Статтею 38 Закону №3038-VI унормовано порядок вирішення питань, пов`язаних із знесенням самочинно збудованих об`єктів.

Так, за правилами частин першої та другої зазначеної статті, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Ознаками самочинного будівництва є, зокрема: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що невідведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проєкту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження.

В якості підстави для звернення із цим позовом до суду, позивач вказує на проведення відповідачем будівельних робіт з будівництва двоповерхової прибудови, орієнтовними розмірами 5 на 6 кв.м. за адресою: м.Миколаїв, пров. Дунайської Флотилії, 2, приміщ. 1-21 без відповідних дозвільних документів, які дають право виконувати будівельні роботи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті Закону №3038-VI передбачено, що зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. (ч.7 ст.34 Закону №3038-VI)

Статтею 36 Закону №3038-VI передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.

Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою КМУ від 113.04.2011р. №466 (далі - Порядок №466).

Відповідно до п. 2 Порядку №466 будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.

Згідно п. 4-1 Порядку №466 документи, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, подаються за вибором замовника до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю особисто через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг або заповнюються та надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг.

У відповідності до п.5 Порядку №466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та, зокрема, подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

Згідно п. 13 Порядку №466 повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), повідомлення про зміну даних у зазначених повідомленнях за формою згідно з додатками 1, 2 і 2-1 подається замовником (його уповноваженою особою) до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п`яти робочих днів з дня надходження повідомлення: вносить інформацію, зазначену у повідомленні, до Реєстру будівельної діяльності (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України «Про державну таємницю») згідно з цим Порядком; реєструє повідомлення та зміни до нього, подані щодо об`єкта, на який поширюється дія Закону України «Про державну таємницю», у журналі реєстрації повідомлень; під час внесення інформації, зазначеної у повідомленні, до Реєстру будівельної діяльності проставляє відмітку про місцезнаходження об`єкта будівництва на картографічній основі (у разі коли така відмітка не проставлена на картографічній основі до внесення інформації, зазначеної у повідомленні).

У постанові від 29.01.2020р. у справі №822/2149/18 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду виклав правовий висновок, згідно якого правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

Верховний Суд вказав, що у випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що у інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість, правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України).

У такому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

У постанові від 29.01.2020р. у справі №822/2149/18 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала правовий висновок й про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Такий висновок щодо застосування норм права у подальшому неодноразово підтримувався Верховним Судом під час розгляду в касаційному порядку справ подібної категорії.

Застосовуючи зазначений правовий підхід до обставин цієї справи, колегія суддів виходить з того, що звертаючись з позовом про зобов`язання ОСОБА_1 привести житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21 (літ. “А”) у попередній стан, згідно з технічним паспортом, складеним КП ММБТІ станом на 2017 рік, шляхом знесення самовільно забудованої двоповерхової прибудови, орієнтовними розмірами 5 на 6 кв.м., Управління ДАБК Миколаївської міської ради зазначало, що в ході перевірки встановлено факт виконання будівельних робіт з будівництва прибудови без будь-яких дозвільних документів.

Отже, це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.02.2023р. у справі №420/6488/18.

При цьому, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

В ході розгляду даної справи судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21 здійснив будівельні роботи з влаштування двоповерхової прибудови, орієнтовними розмірами 5 на 6 кв.м., без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без розроблення та затвердження проектної документації, без обстеження технічного стану конструктивних елементів житлового будинку, за відсутності розробленої виконавчої документації.

Таким чином, відповідач здійснив самочинне будівництво, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

З огляду на викладене вище та з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що для задоволення позову про знесення самочинного будівництва в даному випадку не являється необхідним встановлення того факту, що усунення істотного відхилення від проєкту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотне порушення будівельних норм за рахунок перебудови є неможливим.

Факт здійснення будівництва без документів, що дають право на виконання будівельних робіт та невиконання припису уповноваженого органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушень, є достатньою підставою для висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення шляхом зобов`язання відповідача знести самочинно збудовану двоповерхову прибуду, орієнтовними розмірами 5 на 6 кв.м.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що на час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 мав технічний паспорт від 31.07.2021р. із зазначенням в ньому реконструйованого приміщення, рішення про присвоєння приміщенню окремої адреси та реєстрацію права власності на належне йому майно.

Надаючи правову оцінку таким доводам апелянта колегія суддів виходить з наступного.

Верховний Суд у постановах від 11.09.2024р. по справі №463/1525/23, від 14.05.2024р. по справі №904/1189/22 зауважив, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом на об`єкт нерухомості, а лише констатує його технічні характеристики.

Таким чином, технічний паспорт не є належним документом для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Окрім того, з наданих відповідачем копій технічних паспортів встановлено наступне.

Згідно з технічним паспортом КП ММБТІ від 05.10.2017р., загальна площа квартири АДРЕСА_5 становить 36,3 кв.м.

Технічним паспортом Миколаївського інжинірингового центру станом на 31.07.2021р. визначено площу 86,5 кв.м, тоді як державна реєстрація права власності від 30.07.2021р. проведена на об`єкт загальною площею 121,2 кв.м.

Таким чином, площа будинку збільшувалась без подання до органу державного архітектурно-будівельного контролю жодних дозвільних документів.

Згідно ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», об`єкти з незначними наслідками (СС1) та ті, що будуються за будівельним паспортом, приймаються в експлуатацію шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

У Реєстрі будівельної діяльності повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про готовність об`єкта до експлуатації за адресою: м. Миколаїв, пров. Дунайської Флотилії,2, прим.1-21, не подавалась та не була зареєстрована.

Згідно частини 2 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому, формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема положень частини четвертої цієї статті (постанови від 07.04.2020р. у справі №916/2791/13, від 23.06.2020р. у справі №680/214/16-ц, від 20.07.2022р. у справі №923/196/20).

Колегія суддів звертає увагу на те, що послідовною і усталеною є практика Верховного Суду стосовно того, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності. Наявність такого висновку щодо застосування норм права вбачається зі змісту постанов Верховного Суду України від 04.12.2013р. у справі №6-130цс13 та від 30.09.2015р. у справі №6-286цс15, а також постанов Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06.03.2019р. у справі №361/4685/17, від 15.04.2020р. у справі №307/3957/14-ц, від 03.06.2020р. у справі №722/1882/16-ц, від 16.03.2021р. у справі №562/542/19, від 15.11.2021р. у справі №279/790/18, від 17.11.2021р. у справі №182/4522/19, від 16.02.2022р. у справі №495/6053/19, від 09.03.2023р. у справі №127/28862/21.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_1 було здійснено самочинне будівництво, він не міг набути на нього права власності як на об`єкт нерухомого майна, та відповідно, не набув таке право, а тому відсутні підстави вважати, що в даному випадку здійснюється втручання в право власності відповідача.

Забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у цій справі полягає у необхідності дотримання позивачем положень визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У суб`єктів містобудівної діяльності під час здійснення підготовчих та під час виконання будівельних робіт наявний обов`язок неухильно дотримуватися вимог законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», вимог державних будівельних норм та стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні з тим, щоб створення нових об`єктів будівництва (реконструкція існуючих об`єктів) здійснювалось з урахуванням прав та інтересів мешканців відповідного населеного пункту, було спрямовано на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів, забезпечення безпеки будівництва, довговічності будинків та споруд.

Дослідження наданих ОСОБА_1 матеріалів дає підстави колегії суддів для висновку, що протягом усього часу проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю відповідач вживав усіх можливих дій задля легалізації самочинного будівництва, за винятком належного виконання приписів Управління ДАБК Миколаївської міської ради щодо оформлення необхідних дозвільних документів та розроблення проектної документації.

При вирішенні спору колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 14 червня 2023 року по справі №826/22842/15, де зазначено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», має обов`язок звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Управління ДАБК Миколаївської міської ради та їх задоволення.

Надаючи правову оцінку посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно вимог ст.174 КАС України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.01.2023р. відкрито провадження у справі №400/2033/22.

Справа перебувала на розгляді в суді першої інстанції більше 1.5 року, в той час як будь-яких доказів на підтвердження факту обізнаності відповідача про відкриття провадження по справі за позовом Управління ДАБК Миколаївської міської ради та розгляд судом відповідної справи матеріали справи не містять.

Таким чином, суд першої інстанції порушив право відповідача на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести доводи, чим порушив вимоги статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Наведені положення процесуального закону, обставини справи щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що за частиною третьою статті 317 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, проте допущено порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування рішення, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.07.2024р. та прийняття у справі нового судового рішення - про задоволення позову Управління ДАБК Миколаївської міської ради.

Враховуючи, що дану справу віднесено судом першої інстанції до категорії справ незначної складності та розглянуто її в порядку спрощеного позовного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 привести житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 1-21, у попередній стан шляхом знесення самовільно збудованої двоповерхової прибудови, орієнтовними розмірами 5 на 6 кв.м.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук