Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №179/2134/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 179/2134/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року (суддя Чорна А.О.) у справі №179/2134/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному серії ЕНА № 6254130 від 30.11.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не порушувалися правила дорожнього руху, в його діях склад адміністративного правопорушення відсутній, що виключало підстави для зупинки транспортного засобу та перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом, реєстраційного документу та застосування до нього адміністративного стягнення.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього спірною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності.

З приводу аргументів позивача про те, що він мав право не пред`являти посвідчення водія на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною, суд вказав, що такі доводи не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не спростовують обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки такий документ.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не порушив вимог ПДР, а тому у поліцейського були відсутні підстави для зупинення транспортного засобу позивача та як наслідок вимагати пред`явлення посвідчення на право керування транспортним

засобом відповідної категорії. Зазначено, що в спірній постанові не вказано які докази до неї додаються, а відтак належних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення немає. Крім того, на вимогу позивача поліцейським не надано можливості ознайомитися із відеозаписом на якому зафіксоване інкриміноване правопорушення, чим порушено право позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент патрульно поліції просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обгрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що постановою про накладання адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6254130 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що 30.11.2025 о 16:33:46 с. Гупалівка, траса Т0412км ОСОБА_1 керував транспортним засобом по польовій дорозі поблизу населеного пункту с. Гупалівка, будучи не пристебнутим ременем безпеки та не пред`явив посвідчення водія на вимогу поліцейського, чим порушив п. 2.4а ПДР.

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як зазначено вище, у спірному випадку позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Обов`язок водія мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського посвідчення водія передбачено пп.2.1, 2.4 ПДР України.

Так, відповідно до пп. 2.1 а, б) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Згідно із п.2.4 а) ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Отже, не пред`явлення водієм на вимогу поліцейського посвідчення водія на право керування транспортним засобом, становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Спірним у цій справі є питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП України за непред`явлення позивачем, який керував транспортним засобом, для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія та на вимогу поліцейського - пред`явити його.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий документ.

Позивач як на один із доводів позовних вимог вказував на відсутність правових підстав для зупинки інспектором його транспортного засобу та, як наслідок, безпідставність вимоги пред`явлення документів на автомобіль та посвідчення водія.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими такі доводи позивача, оскільки Закон України «Про Національну поліцію» та Правила дорожнього руху встановлюють обов`язок водія, після зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку таким аргументам позивача, обгрунтовано послався на висновки Верховного Суду у справі №537/2324/17 (постанова від 10.09.2019) суть яких полягала в тому, що доводи скаржника про відсутність у водія обов`язку пред`явити посвідчення водія та реєстраційний документ на вимогу поліцейського до перевірки, доки останній не доведено правомірності зупинки транспортного засобу, не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів, не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Таким чином, ненадання позивачем посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб створює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.

Стосовно аргументів позивача про відсутність у спірній постанові інформації про технічні засоби, якими зафіксовано порушення та безпідставність, з огляду на це, прийняття до уваги, як доказу, відеозапису з бодікамери поліцейського судом першої інстанції, слід зазначити те, що у спірному випадку позивача притягнуто до відповідальності саме за ч.1 ст.126 КУпАП – ненадання до перевірки документів на вимогу поліцейського, при цьому, такий факт підтверджувався самим позивачем, який вважав правомірним ненадання до перевірки документів у спірному випадку. Отже, цей факт не підлягав доказуванню і є доведеним, а тому дослідження судом першої інстанції відеозапису з технічного засобу, інформація про який не відображена у спірній постанові, не свідчить про те, що у спірному випадку для встановлення факту порушення ПДР судом використано неналежний доказ.

Якщо позивач вважає, що відповідачем не було доведено факту керування транспортним засобом водієм не пристебнутим ременем безпеки, то у спірному випадку позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за таке порушення.

З приводу аргументів позивача про те, що в постанові неправильно зазначено місце події, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що наявність неточності місця події не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови. У спірному випадку місце вчинення правопорушення зазначено з урахуванням прив`язки до адреси найближчої будівлі/траси/селище від місця події, яка знаходиться поруч з місцем оформлення адміністративного правопорушення, оскільки порушення зафіксовано поза межами населених пунктів на польовій дорозі.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року у справі №179/2134/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 13.04.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров