Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №160/28008/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/28008/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року (головуючий суддя Ремез К.І.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 29.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області (відповідач-2) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 047150017891 від 26.06.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 04.02.1995 по 20.11.2001 в ООО «Барон» та Криворізькій міській організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців з 03.12.2001 по 10.10.2002, починаючи з 26.06.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих судом до страхового стажу періодів його роботи з 04.02.1995 по 20.11.2001 в ООО «Барон» та Криворізькій міській організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців з 03.12.2001 по 10.10.2002, починаючи з 26.06.2025.

Позов обґрунтовано тим, що позивач у зв`язку з набуттям права на пенсію за віком 19.06.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії. ГУ ПФУ в Чернівецькій області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 26.06.2025 № 047150017891 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не враховано період роботи з 04.02.1995 по 20.11.2001, з 03.12.2001 по 10.10.2002 з причин відсутності в записі про звільнення посади відповідальної особи, відсутня інформація про сплату внесків та відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Позивач з таким рішенням не погоджується, оскільки трудова книжка оформлена відповідно до вимог, тому рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області вважає необгрунтованим.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року позов – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 047150017891 від 26.06.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 04.02.1995 по 20.11.2001 в ООО «Барон» та Криворізькій міській організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців з 03.12.2001 по 10.10.2002, починаючи з 26.06.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих судом до страхового стажу періодів його роботи з 04.02.1995 по 20.11.2001 в ООО «Барон» та Криворізькій міській організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців з 03.12.2001 по 10.10.2002, починаючи з 26.06.2025.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги, просять (кожен окремо) скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказують, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж, на дату звернення позивач не набув необхідного страхового стажу, тому ГУ ПФУ в Чернівецькій області правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , 19.06.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

ГУ ПФУ в Чернівецькій області рішенням від 26.06.2025 № 047150017891 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно вказаного рішення, до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 період роботи з 04.02.1995 по 20.11.2001, оскільки в записі про звільнення відсутня посада відповідальної особи та в даних персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату внесків. Необхідно підтвердити період роботи довідкою оформленою належним чином. Період роботи з 03.12.2001 по 10.10.2002, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Періоди виплати допомоги по безробіттю з 07.02.2008 по 20.04.2008, період виплати матеріальної допомоги в період професійного навчання з 21.04.2008 по 15.05.2008 (розпочато виплату матеріальної допомоги в період навчання, а закінчено виплату допомоги по безробіттю, цей період потребує уточнення), з 16.05.2008 по 05.06.2008, оскільки необхідно долучити сканкопію оригіналу 52-53 сторінки трудової книжки, або довідку, оформлену належним чином.

Позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 047150017891 від 26.06.2025 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Так, приписами статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені або зазначені неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник.

Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання.

Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.

Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з не зарахуванням пенсійним органом при розгляді заяви про призначення пенсії за віком періоду роботи позивача

з 04.02.1995 по 20.11.2001, оскільки в записі про звільнення відсутня посада відповідальної особи;

з 03.12.2001 по 10.10.2002 відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (Інструкція №58) до трудової книжки вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту п.2.4 зазначеної вище Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується 05.01.1993.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.27 Інструкції №58 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Так, записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 підтверджується, що 04.02.1995 (наказ №1 від 04.02.1995) позивач був прийнятий на посаду "директора" в ООО "Барон" та 20.11.2001 звільнений по переходу на роботу головою Криворізької міської організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців (наказ № 125 від 18.11.2001).

Отже, згідно із записами трудової книжки позивач в період з 04.02.1995 по 20.11.2001 працював в ООО "Барон".

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що трудова книжка ОСОБА_1 містить всі необхідні записи про спірний період роботи, які засвідчені печаткою роботодавця та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач був прийнятий на таку роботу за спірний період.

Інформація, яка внесена до трудової книжки дає можливість встановити місце роботи, посаду та період роботи позивача.

Як наслідок, не зазначення в записі про звільнення 20.11.2001 посади відповідальної особи у трудовій книжці не може бути підставою не врахування до страхового стажу періоду роботи з 04.02.1995 по 20.11.2001.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Крім цього суд враховує й усталені правові висновки Верховного Суду із цього приводу, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова № 687/975/17 від 21.02.2018).

Отже певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу період роботи позивача в ООО "Барон" є протиправною, оскільки цей період роботи підтверджується трудовою книжкою позивача, а недолік, на який послався відповідач в оскаржуваному рішенні, носить формальний характер.

Стосовно періоду роботи з 03.12.2001 по 10.10.2002 суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 слідує, що 03.12.2001 позивача прийнято головою Криворізької міської організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців (Протокол від 12.10.2001) та 10.10.2002 звільнено, у зв`язку з переходом на іншу роботу (Протокол від 09.10.2002).

Вказаний період роботи позивача не зарахований відповідачем до страхового стажу з тих підстав, що в трудовій книжці в даних персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату внесків та відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Отже, до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, Закон України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року набув чинності 1 січня 2004 року. Цей фундаментальний документ запровадив персоніфікований облік, страховий стаж замість трудового та нову формулу розрахунку пенсій.

Водночас, вказаний закон не регулював і не міг регулювати відносини, що відбувалися у період роботи позивача з 03.12.2001 по 10.10.2002.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.

Матеріалами справи підтверджується, що спір між сторонами виник щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 03.12.2001 по 10.10.2002, з тих підстав, що в трудовій книжці в даних персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату внесків та відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 в період з 03.12.2001 по 10.10.2002, позивач працював головою Криворізької міської організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців.

Факт зайнятості ОСОБА_1 у ці періоди підтверджується також витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору.

Як слідує з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивачу у період роботи з 03.12.2001 по 10.10.2002 у Криворізькій міській організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців була нарахована та виплачена заробітна плата.

Отже, з наявних у справі письмових доказів вбачається, що у спірний період роботодавцем позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески.

Водночас, відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків за спірний період роботи у Криворізькій міській організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців, не може бути підставою для не зарахування цих періодів до страхового стажу при перерахунку пенсії позивачу.

Оскільки з наявних у справі письмових доказів вбачається, що у спірні періоди роботодавцем позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, тому у відповідача були відсутні підстави не зараховувати до пільгового та страхового стажу позивача вказаних періодів її роботи.

До страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Фактично, внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

При цьому доказів того, що відповідачем були прийняті відповідні заходи, передбачені законодавством України, щодо порушень зі сторони роботодавця по сплаті єдиного внеску суду не надано.

Відповідачем також не надано доказів несплати роботодавцем позивача єдиного внеску, а лише зазначається про відсутність відомостей про сплату страхових внесків за спірний період.

Відтак, беручи до уваги зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Чернівецькій області при обчисленні розміру пенсії позивачу безпідставно не зараховано до страхового стажу період його роботи у Криворізькій міській організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців з 03.12.2001 по 10.10.2002 з мотивів несплати страхувальником страхових внесків, оскільки належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у справі у їх сукупності підтверджується стаж роботи позивача у вказані періоди, виплату йому заробітної плати за ці періоди із відрахуванням страхових внесків.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ГУ ПФУ в Чернівецькій області протиправно не зараховано зазначені періоди до страхового стажу позивача, а тому рішення про відмову у призначенні пенсії від 26.06.2025 №047150017891 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію, з врахуванням спірного періоду роботи з дня звернення, суд зазначає наступне.

За нормами статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

ОСОБА_1 досягнув віку 63 роки та набуде право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу не менше 32 років.

Як слідує з рішення про відмову в призначенні пенсії, страховий стаж позивача на час звернення за призначенням пенсії складає 20 років 3 місяці 20 днів.

Додатково до зарахування до страхового стажу підлягають спірні періоди (з 04.02.1995 по 20.11.2011 та з 03.12.2001 по 10.10.2002).

За приписами частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 19.06.2025, то пенсія позивачу підлягає призначенню саме з 26.06.2025 (тобто, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Відтак, виходячи із наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивач досяг пенсійного віку та за умови зарахування періодів роботи з 04.02.1995 по 20.11.2011 та з 03.12.2001 по 10.10.2002 у нього наявний достатній страховий стаж роботи, тому він має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, з 26.06.2025.

Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, наявні підстави для часткове задоволення позову:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 047150017891 про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 04.02.1995 по 20.11.2011 та з 03.12.2001 по 10.10.2002, та

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих судом до страхового стажу періодів його роботи з 04.02.1995 по 20.11.2001 в ООО «Барон» та Криворізькій міській організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців з 03.12.2001 по 10.10.2002, починаючи з 26.06.2025.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії, суб`єкт владних повноважень не може покладатися на свої висновки, які були спростовані судом в ході розгляду справи.

Водночас, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стравохового стажу періоди роботи з 04.02.1995 по 20.11.2001 в ООО «Барон» та Криворізькій міській організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців з 03.12.2001 по 10.10.2002, починаючи з 26.06.2025.

Такий обов`язок не може бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки заява позивача про призначення пенсії в порядку екстериторіальності розглянута іншим відповідачем, а саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, тому саме на цього відповідача слід покласти обов`язок здійснити всі належні дії щодо розгляду заяви позивача,

Суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та припустився помилкового висновку про можливість покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обов`язку щодо зарахування відповідного періоду страхового стажу позивач.

Таким чином наявні підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стравохового стажу періоди роботи з 04.02.1995 по 20.11.2001 в ООО «Барон» та Криворізькій міській організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців з 03.12.2001 по 10.10.2002, починючи з 26.06.2025.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції частково не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити певні дії.

В цій частині (щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 04.02.1995 по 20.11.2001 в ООО «Барон» та Криворізькій міській організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців з 03.12.2001 по 10.10.2002, починаючи з 26.06.2025) - рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, та в цій частині відмовити в задоволенні позову.

Водночас, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 04.02.1995 по 20.11.2001 в ООО «Барон» та Криворізькій міській організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців з 03.12.2001 по 10.10.2002, починаючи з 26.06.2025.

В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Вищезазначене є мотивом для часткового відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року – скасувати в частині задоволених вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та в цій частині в задоволенні позову відмовити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 04.02.1995 по 20.11.2001 в ООО «Барон» та Криворізькій міській організації Всеукраїнської профспілки товаровиробників та підприємців з 03.12.2001 по 10.10.2002, починаючи з 26.06.2025.

В іншій частині Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 02.04.2026 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко